Взялася за розділ про емоції, а там все про Сильмарилліон :( Ну які там, в сраку, емоції. Пробачте, звісно, якщо в когось вони виникають :) Але в мене категорично ні. Можу позахоплюватися стилем, сюжетом якщо дуже треба, але емоційна залученість — нуль.Ну побачимо, що там Драут про це скаже. Поки що бачу попереду знову цитати з "Беовульфа". Так я його по кускам і прочитаю весь, доки закінчу.А поки що ось цитата з Драута. Дисклеймер: це абсолютно нехарактерний уривок. Більша частина книжки або написана дуже просто, або досить складно, але в будь-якому разі дуже конкретно. Таких ліричних моментів там буквально три. Але ну не тягти ж сюди цитати про антиіронічний епістемічний режим оповіді, які будуть абсолютно незрозумілими без тонни контексту (і абсолютно зрозумілими в контексті, обіцяю!). Тому осьРуїна, зберігаючи пам’ять про втрачені часи, змушує нас замислитися про незворотність прощання з минулим. Той самий потік часу, який зробив руїну руїною, підхоплює і нас, а ми навіть менше здатні йому опиратися, ніж вивітрене, вигладжене ним каміння, що існувало до нас і залишиться після. Красу й велич надає руїні те, що вона, з одного боку, частково піддалася часу, а з іншого — вистояла. Тож значна частка емоційного відгуку, що вона викликає в нас, — це захват, змішаний з сумом.
Мені так подобається ця моя підставочка для книжок, які зараз потрібні для роботи/читання. Недавно на цьому місці були різні саги й нонфік про вікінгів, а через пару місяців стоятимуть романи Стівена Кінга.І з цього приводу, або й без приводу, я тут намагалася порахувати, скільки я взагалі переклала. Якщо не плутаю — 2 книжки вже вийшли, 2 мають от-от вийти в "Атені" і ще дві не знаю коли в інших видавництвах, 3 у мене зараз в роботі й 4 в черзі (малувато, хвилююся).Ось так. Усього лише. А ви тут мене ще слухаєте як порядну перекладачку. Щоправда, є, мабуть, пара десятков тисяч годин перекладеного відео і скількась десятків (сотень?) статей на англійську (це взагалі відмовляюся рахувати, бо в газеті не вказується, хто конкретно перекладав, і їх було занадто багато за 4 роки. А, і ще ж сайт Фонду Катерини Ющенко, кілька років їм перекладала на англійську), а також дуже різноманітні халтури, від інструкції до приватного літака з англійської (мені присягалися, що літати за нею ніхто не буде, чисто для реєстрації!) до законів України й якогось сайту для навчання програмування (це все на англійську).Отаке вам раптове резюме, про яке ніхто не просив! Це я просто закінчила 2/3 четвертого розділу Драута і прочищаю голову, перш ніж перейти до самураїв і сифілісу (така сьогодні тема розділу).
Усім колегам ставлять це запитання, як я бачу в їхніх каналах, от і мені теж :)Я чесно сама не знаю, як я почала співпрацювати з видавництвами й чому досі з ними співпрацюю :) коли збиралася перекласти одну книжку і на тому зупинитися. Але ось деякі моменти з мого і чужого досвіду.1. Не всім видавництвам конче потрібно, щоб ви мали саме видану книжку в портфоліо. Десь достатньо досвіду в інших видах перекладу, десь — прикладів ваших перекладів, хоч би й не виданих (наприклад, я кидала тестові для інших видавництв, але з непідкопірайтних оригіналів - Генрі Джеймс, ще якась там древня канадська зараза). А десь взагалі просто тестове дадуть. Отсюда —2. Треба писати всюди, підписатися на канали всіх видавництв і перекладацькі спільноти, щоб не пропустити, коли шукатимуть перекладача на конкретну книжку або оголосять оупен кол. Перші 2-3 книжки я знайшла саме так - в перекладацьку групу/канал перепостили оголошення про пошук перекладача. Далі вже мене самі знаходили :)3. Якщо є можливість і особливо якщо нема профільної освіти (у мене нема) — варто пройти які-небудь курси перекладу або майстер-класи. Є літосвіта, є Марта Госовська з Translate it again, це тільки те, що я знаю. По-перше, це може бути корисно для безпосередньо покращення якості перекладів, по-друге — нетворкінг, контакти.4. А поки шукаєте, дуже багато читати мовою перекладу. Не можу навіть описати, як це важливо і як я шкодую, що порівняно мало читала українською до останніх десяти років (порівняно з англійською). І перекладів, і оригінальної літератури. Та й зараз мало читаю, треба більше. Тому вам бажаю знайти своє видавництво, а собі йду читати Гемінґвея в перекладі Віктора Морозова :)(вибачайте за хибодруки, не встигаю перечитати, ноут майже розрядився)
Ні фіга я не дочитала вчора, заснула і все тут. Тому з книжних тем можу тільки повідомити, що я дупа і обманула вас про Пруста — звісно, три перших книжки я читала всю юність, а не дві. Ще ж Германти є! І їх теж скоро будемо перечитувати. От "Содом і Гоморру" прочитала вже дорослою, "Полонянку" наче теж, а про останні дві книжки навіть не впевнена, читала чи ні. Побачимо, якщо доживемо :)Сьогодні в нас теоретично має бути 7 годин світла вдень. Повірю, коли побачу.А щодо роботи — мені вчора прислали ПІВТОРИ ГОДИНИ (хочеться все капслоком, але ні) церемонії нагородження в маргинальному виді спорту, на титри, на понеділок. Це на додачу до док. фільму на дубляж про кей-поп корейською мовою. З англ. темплейтом, звісно, але зазвичай я бачу паралельно текст мовою оригіналу, наприклад, шведською, і можу хоча б приблизно оцінити довжину репліки. А тут я теж текст бачу, але прочитати не можу. Доведеться орієнтуватися на таймкоди, але вони не враховують паузи, темпу мовлення тощо. Словом, теж 1,5 години помірного пекла.Добре, що є Вежа і Японія, в які можна пірнути для відпочинку.Ну що, плідного нам дня. Там анонсують якийсь великий обстріл і радять готувати питну воду і тривожну валізку, але вода в мене завжди набрана, а їхати я нікуди не планую, вже приїхала. Тому про це поки що не думаємо.
Погодний сайт пише "-18, відчувається як -26". Градусник з ним згоден, почувається на -26 і так і показує. Однак нічого не замерзло в ванній, і слава богу. Ми теж не замерзли й не змерзли. І за годину вже світло буде.Про дочитаного Пруста. В підлітковому віці я мала тільки ці перші два томи, решти ще не було в перекладі. І перечитала їх багато разів в очікуванні наступних, які мене гірко розчарували, тому тепер чекаю на них в українському перекладі, якого не читала — є стійкі підозри, що справа таки в перекладі, але побачимо.Я вже трохи писала про те, що мене зачепило в 15 років, окрім описів підліткової закоханості й групової динамики дівчат-квіток :) Природа, архітектура — досі не знаю, чи мені Пруст на них розкрив очі, чи я вже їх потенційно любила, а він допоміг це зрозуміти.Але не менш важливо те, що в часи до інтернету він мені принаймні натякнув, що бути дивним, нервовим, та зрештою, любити бабусю — це окей. Радянська підліткова література таке допускала лише в тропі "був дивний, став нормальний піонер" :)До речі, наша класоводка на зустрічі через 5 років після випуску сказала мені: "Та ти завжди робила що хотіла, у творах писала що хотіла". Це не замислювалося як комплімент, але я сприйняла як такий, спасибі насамперед моїй родині, але Прусту також.Окей, TMI :) "Злочини" Луїзи Кеннеді закінчилися передбачуваним апофеозом мраків, але в цілому це хороша книжка, якщо не боїтеся впасти в депресію. Вона психологічно дуже правдива, читаєш і думаєш: так, так все і є в 26 років. Хоч з ІРА і британською поліцією навколо, хоч без.Не розумію, чому я вважала, що накупила трилерів для розваги, бо наступна книжка, яку я відкрила — "Запахи чужих домівок" — теж мраки, тільки аляскінські. Дівчинка за часів, коли Аляска стала штатом, жила собі добре, їла сирого лосося, якого ловив тато, потім тато загинув, мама кудись завіялася, і вона живе у лихої бабусі, де її годують ковбасним фаршем. Супер. Та ще й, коли зайшла на Гудрідз, побачила, що я колись її вже починала читати (очевидно, англійською) і закинула. Ну добре, дам їй ще шанс.З Моссадом все добре, Ейхмана вже стратили. Але в цілому я не в захваті, очікувала більше подробиць про самі операції, а не про політику всередині Моссада і навколо. Хоча, може, це були наївні очікування? Хто ж тобі ті подробиці розповідатиме.Ну що ж, попрацюємо тепер.
Якимось дивом є інтернет, тому зовсім трохи про Лаговського.Це роман абсолютно в дусі і стилі свого часу, але на відміну від того ж таки Пруста (трохи пізніше виданого, але дискурс той самий), Цвейга, купи інших, хто писав про схожі речі в схожому стилі, тут маємо автора-лінгвіста, який в особі свого героя вдає математика, але ми-то знаємо. Тому тут вам будуть і уроки російської через кримскотатарську для грекині, і цілі фрази ново- і давньогрецькою, і турецькою (і російською, попереджаю. Але здебільшого хороші, з русофобією), і вірші.Кого там любив Андрій (і Агатангел) і як саме — це, звісно, їхня справа, але дуже цікава, а от за те, що в фіналі герой помирився з мамою, я його хвалю і дуже втішена! Оце я розумію, квір-роман с хепіендом.Рекомендую беззастережно.Пруста залишилося 100 сторінок, потім почитаю з #ПолиціГаньби про Моссад, бо колеги от кажуть, що мій колишній колега по газеті Міхельсон добре перекладає, треба перевірити :)Також читаю в кіндлі "Злочини" Луїзи Кеннеді. Чому я щоразу ловлюся на ірландські мраки?! От тільки починаєш читати й вже знаєш, що зараз, не далі десятої сторінки, буде тобі алкоголік. А не далі 30-ї одружений коханець. Ніколи не помилишся. Ніколи. А тут ще ІРА — повне shite-bingo. (чи це тільки шотландці кажуть шайт?)Але написано добре, перекладено добре, дочитаю вже.
Доброго ранку, ми з водопроводом пережили ніч :) Ніхто не замерз, бо світло було майже цілу ніч. Я не дочекалася графіків і виходила з найгіршого варіанту, що ввімкнуть в 5 ранку, а ввімкнули в 2, судячи з усього.Дочитала "Діло діточе". Читала з повним розумінням, що книжка не для мене, а для дітей, тому роблю на це корекцію. Однак я так і не зрозуміла, для якого це віку. Мені здалося, що для різного, надто різного. Молодшим школярам буде нецікаво мало не пів книжки читати про весільні обряди, а підлітки можуть кинути на початку, бо надто дитяче. Але в мене нема зараз дітей ніякого дитячого віку, на яких можна було б це перевірити. Якщо в когось діти читали, розкажіть, які в них враження, цікаво!Написано це добре, ідея — п'ятеро дітей, які народилися в один день десь в кінці 19 століття і живуть в різних регіонах України, — хороша. Дітям придумали різні й досить цікаві історії, і я обов'язково почитаю продовження, коли воно вийде.Нового я дізналася мало, але і не повинна була, бо знову ж таки книжка дитяча. А ще вона мені нагадала про дуже цікаву серію відео про весільні обряди різних регіонів, для якої я колись робила англійські субтитри (які чомусь недоступні на ютубі; нащо робила? Мабуть, для кіноринку якого-небудь. Ну то таке), ось вона, якщо хтось цікавиться Весільний спадок . Словом, книжці поставила 4 зірочки. Добре починаю місяць — якраз таких книжок хочу читати більше. Про Україну, українською, нонфік, написано українцями.А тепер — плідного нам дня, побільше світла і тепла. Надвір виходити не плануємо з Марусею. Їй лоток, мені пічка (для куріння, не для того, для чого їй лоток!!). Чекаємо середи і потепління.
Вчора нам помилково ввімкнули світло на три години раніше, а вимкнули за розкладом. Це взагалі інша якість життя :( Коли вже повернуться ввімкнення на 7 годин, а не на 2,5-3...Надворі апокаліпсис. Винесла сміття за ворота — 2 тижні тому не вивозили через ожеледицю, не змогли приїхати. Не знаю, як вони приїдуть сьогодні, але я назад те сміття не понесу, бо я тягла чотири мішки, пробиваючи кірку на моїй протоптаній стежці для кожного кроку. Чотири, бо за місяць, а не за два тижні, як зазвичай. Хай собаки з'їдять.Але в цілому все ок, можна працювати. Фільм наступний — дуже складний технічно, бо багато моментів, де 3-4 спікери одночасно, а в скрипті ж є всі репліки, і треба без кінця вмикати відео і вирішувати, що залишити, а що прибрати. Зазвичай я відео переглядаю в кінці й звіряю з перекладом — це швидше і простіше, ніж зупиняти й вмикати. А от коли я починала, відео було на касетах VHS, і оце все Pause, Rewind, Play, Pause брало купу часу. Пам'ятаю, як вперше дали відео на CD і яке це було щастя. А коли з'явився ftp сервер! Бо до того ж треба було ще й їздити в офіс по ті касети й диски, з Оболоні на Тургенівську. Все, кінець мемуарів, ще година є попрацювати зі світлом.
Під трьома ковдрами цілком можна прожити десять годин без опалення, якщо не працювати = не вилазити з-під ковдр. Судячи з графіків, треба переходити на нічний спосіб життя, інакше всі нетфліксівські дедлайни я завалю. А я хоч і мало сплю, але звикла це робити вночі. Ну що ж.Прочитала сторінок сто Пруста. Чи то Перепадя в другому томі менше вживає незнайомих мені або рідкісних слів, чи то мій активний словник розширився за півтора року: закладок менше.Дочитала "Іди до бабці, обійму". Що сподобалося: всі репліки бабці в діалогах з онуками, майже весь бабин внутрішній монолог. Що не сподобалося: репліки онуків (ну я не знаю, мої діти не так розмовляли в такому віці) і бабині моралі. В цілому добре, рекомендую.А здебільшого читала The Two Towers в кіндлі (збиралася читати детективи в Лібраріусі за підпискою в новому Onyx Boox, але поки збиралася, інтернет сконав, а я не встигла нічого завантажити), спала й лікувалася. Отже, вважаємо мене виспаною і здоровою і йдемо перекладати данського маніяка до першої ночі, коли вимкнуть.Дуже сподіваюся, що завтра мені щось зроблять, щоб була хоч якась вода і при цьому не було водоспаду в ванній. Наче найшлася людина в селі. Головне тепер, щоб між відключень встигнути.Щиро дякую всім за побажання і добрі слова, вони мене гріли ❤️
Ви не повірите, але я дочитала "Небо зі сталі". Не минуло й п'яти років. І навіть майже все зрозуміла :) Згодом дочитаю і решту книжок — кажуть, вони цікавіші. Поки що перша залишається улюбленою.А, забула сказати: добрі люди ще поголосували тут , і тепер там наступними йдуть 3 книжки з однаковим відсотком: Моссад, "Прощавай, зброє" і Пруст. Відгадайте, хто в мене вже на тумбочці.Замість рецензії — несподівана цитата. Прикладаю її як мінімум до трьох війн і конфліктів і в жодному випадку не погоджуюся.— Мої батьки тут народилися.— Ти здивуєшся, золотце, але більшість молодих сагрендеїв — також. Уже двадцять років Літеранська височина належить їм. (...) Їм немає куди йти, дитино. Вам не потрібно було повертатися.Кей'ла звелася на лікті.— Це наша земля.— Справді? Ти говориш так, ніби право власності на землю належить людям від народження. Ніби воно — гранітний фундамент, на якому збудований їхній світ. Не будь нерозумною. Скільки тобі років? Десять? Земля — це добро, таке саме, як золото, коні чи коштовності. Її можна здобути чи втратити. (...) Дехто вже називає [землю, яку прийшли відвойовувати фургонники] своїм домом. А ви? Звідки ви прибули, перш ніж ваші фургони почали орати височину своїми колесами? Яких людей та племена ви звідси вигнали? Ви хоча б пам'ятаєте їхні назви? І чим же ви відрізняєтеся від них?
TGLIST.COM.UA
