АПДЕЙТ: Кажуть, в пості закриті коменти. Я без поняття, як я їх закрила і як тепер відкрити, тому просто запощу заново.А сьогодні зранку світло є, зате інтернет від провайдера сконав. Ніяк не доберуся я до тих трукраймів для Нетфлікс. Ну що ж, доведеться далі Толкіна перекладати (удавано тужливий смайл).Не дочитала "Діву матір", але майже. Поки що в мене одна претензія, як і до більшості сучукр і неукр літу. Непереконливі грінфлегі. От у Світича з Орисею я вірю. А Женя — наче має бути тотальний ідеал, який героїні не подобається (точніше, не приваблює) з незрозумілих навіть їй причин, але ж ну блін. Мені він теж не подобається. І авторці, маю підозри, теж. (Подумавши, дописую: а може, я просто вже too old for this shit і мені не догодиш 😁)Усе решта дуже подобається, я навіть сміюсь прямо сміхом іноді, що буває нечасто. У Дон Кіхота все іде за планом, його намагаються заманити додому, він шаленіє. Оригінал я ніколи не прочитаю, але здається мені, що половина гумору тут від Лукаша (і я теж сміюся сміхом). Трохи пізніше дам цитаток, хоча вчора клеїла закладок менше, бо руки задубіли навіть в мітенках. Закінчую перший розділ "Вежі й руїни" в другій чернетці. Він називається "Джерела" і розглядає три ранні роботи Толкіна ("Загибель Ґондоліна", "Історія Куллерво" і одну з поем про Еарендила) і що він позичив безпосередньо з середньовічних творів, які вивчав, і опосередковано через письменників 19 століття, а також що з цього він потім відкинув, а що взяв у свої зрілі твори.Висновки, звісно, спойлити не буду :)Це було дуже цікаво, і в процесі мені довелося прочитати не лише ті три твори, а ще доволі великі уривки з "Калевали" (читала в дитинстві, пам'ятала мало), "Беовульфа" (не читала) і кількох романів Г.Р. Гаґґарда і Вільяма Морріса.І наостанок цитатка з "Беовульфа" (переклад Олени О'Лір), яка вчора мені прям в саме серденько була:Кремезна почвара у кромішній темряві тяжко терзалась...
Не судилося мені забрати ці посилки. Вийшла вранці надвір — лід всюди, і де чистила, і де не чистила. Нічого, думаю. Є в мене гарний держак від лопати, піду з ним як з ціпком, якось дошкандибаю до поштомату (трохи менше км від хати), а назад маршруткою. І тут знову починається отой крижаний дощ.Одна з посилок завтра вже останній день зберігається, тому завтра доведеться вже хоч в дощ, хоч в сніг, хоч з ціпком, хоч на візку. А сьогодні побережу ноги все-таки.Тим часом комент до попереднього посту підказав мені ідею подивитися, які найдовші аудіокнижки я прослухала. Дані неповні, оскільки я їх беру з Audible, а слухати могла і в інших застосунках (Libby, Everand), але там статистика не така зручна. Не знаю, кому це може бути цікаво, але перша десятка з тривалістю в годинах:War and Remembrance by Herman Wouk — 56A Dance with Dragons by GRR Martin — 49A Storm of Swords by GRR Martin — 47,5The Winds of War by Herman Wouk — 46Coming Home by Rosamunde Pilcher — 40,5A Clash of Kings by GRR Martin — 37A Feast for Crows by GRR Martin — 34A Game of Thrones by GRR Martin — 33:45Outlander by Diana Gabaldon — 33The Hallmarked Man by R. Galbraith — 31За дивним збігом усі ці книжки - одни з моїх улюблених, 4-5 зірок. Практично всі я слухала і читала в папері та/або електронці не по одному разу. Ні про що не шкодую :)
Власне про "Дон Кіхота" як про роман казати не дуже є чого. Це дотепний, цікавий, не надто серйозний 1000-сторінковий пост у книжковому блозі, який шеймить жанр лицарського роману. А от переклад це оооо. На жаль, Лукаш перекладав здебільшого те, чого я читати не можу й не хочу, але треба терпіти :) "Дон Кіхот" — це ще найбільш цікаве для мене :( Списала 4 сторінки зошита з перших 150 сторінок книжки. Також є купа цитат на всі випадки. Ділюся.Про алфавітний покажчик (насправді про список джерел, але):А тепер іще про списки авторів, що, кажете, в усіх книгах є, тільки в вашій немає. Сьому лихові дуже легко зарадити: знайдіть лишень книгу, що наводить їх усіх од А до Я, та й перенесіть тую абетку цілком до своєї. (...) Як-не-як, той довжелезний список хоч на те згодиться, аби книзі вашій нараз поваги додати. Та чи й стане хтось там перевіряти, чи ви користались із них, чи ні,— воно ж нікому і не потрібне. Про цитати:Як Латіно, вчений му— (рин)Не вдавайся до лати— (ни)Не наводь цитат анти— (чних)І не дуже філосо— (фствуй),Бо побачиш — скривить ро— (та)Той, хто діло розбира— (є)І тобі на вухо ска— (же)"Що ти голову моро— (чиш)?"
Про переклад:Так буває з усіма, що беруться вірші іншою мовою переспівувати: хоч як старанно, хоч як майстерно будуть вони те робити, а все одно так не вдадуть, як у первовзорі. Про живопис:Росинанта маляр удав знаменито: така собі невірна шкапа, худа й незграбна, суха й довготелеса, ще до того й драбинчаста, ребра аж світяться; недарма ж і названо його так, сказано — Перешкапа. Про душнил:— ...хоч і до Іродових літ доживете.— Не Іродових, а Яредових,— зауважив Дон Кіхот; прикро йому було слухати, як той козопас слова перекручує.— Іроди теж, буває, довго живуть,— відповів Педро.— Ви мені, пане, краще не перебаранчайте, бо як будете до кожного слова прискіпуватись, то й за рік кінця не дійдемо.
Просто гарно:...бідолашного джуру почало проносити верхом і сподом з такою навальністю, що очеретяна мата, на яку він знову бебехнувся, і валове рядно, яким укрився, більше вже, мабуть, нікому ні на що не придалися.
Ну от, дві книжки з дванадцяти маємо, "Орландо" дочитали.Анотація пише: "найзагадковіший роман Вірджинії Вулф". Анотація, мабуть, не читала решту її романів. Ну окей.Як я сама розумію цей роман: він про письменника/цю, який чотириста років приміряє на себе різні ролі й маски, мало не вбиває себе в процесі, але являється бог з машини, і саме після цього (спекавшись також і бога) письменник/ця звільняється від усього, що йому/їй заважало, і пише шедевр. Можливо, головне, чого вона/він позбулися — це прагнення слави, бо коли вона приходить, Орландо вже в принципі пофіг. Також можливо, що це хепі-енд біографії самої Вулф, якого не сталося, бо в реалі все закінчилося на розділі про болото. По дорозі також обговорюється купа тем: становище жінки, історія Англії (та й людства), любов і кохання, тощо, тощо. Писати про настільки особисте (я про головну, в моєму розімінні, тему) авторці, мабуть, було трохи ніяково, тому в романі багато (чудового) сарказму.Можливо, я все занадто спрощую або навпаки — переускладнюю. Тому дуже цікаво почути ваші враження. Критику не читала.Трохи цитат, які ілюструють здебільшого те, як гарно пише В. Вулф і як гарно перекладає Тамара Дуда.Він глибоко зітхнув і вклякнув — в його рухах крилася пристрасть, яка виправдовує вживання цього слова...
У Норвічі молода селянка почала переходити дорогу в своєму звичайному здоровому тілі, та на очах перехожих замерзла, обсипалась снігом, і порив вітра розвіяв цю кучугуру над дахами.
...хай романіст розгладжує зім'ятий шовк у пошуках двозначностей і натяків, а ми скажемо прямо: це був благородний шляхтич, який слабував на любов до літератури
. — це один з прикладів, як в романі постійно руйнується четверта стінка, чи радше її там просто немає, а коли треба — на її місце ненадовго ставлять ширмочку.Те, що тиша глибшає після шуму, потребує наукового доведення. Але те, що самотність стає більш очевидною відразу по тому, як вас любили, підтвердить більшість жінок. - база!Невже не можна вийти на прогулянку, щоб тебе не затоптали, не подарували жабу, обсипану смарагдами, й не попросили вийти заміж за ерцгерцога? — колись я часто поверталася з прогулянок зі схожими думками 😁Що може бути огиднішим за відчуття, коли чорнило фонтанує каскадами силуваного натхнення?
Так, звісно, вона жинка (...), тому незабаром їй набридне вдавати, що вона пише та думає, і вона почне думати хоча б про єгера — гм, а це не про "Коханця леді Ч"? Наскільки пам'ятаю, книги вийшли в один рік (ото були часи), але не знаю, яка з двох раніше.А далі ми відпочинемо трохи від модерністів і почитаємо "Дон Кіхота". Це переклад Лукаша, тому готую нову пачку наліпок-закладок і, мабуть, навіть новий блокнот візьму, бо в старому вже залишилося кілька сторінок. Але спершу попрацюю, звісно.
Прочитала вчора десь половину "Орландо", плюс-мінус до великого твісту, який мені, звісно, давно заспойлили, а я вам не буду: Орландо перетворюється на жінку. Для чого сей твіст, поки що не зрозуміла. Ну не для того ж, щоб просто зайнятися фемінізмом.Але я хотіла про інше. Переклад сподобався мені з першого погляду, і чим далі, тим більше. Навіть була подумала, що це старий, з "Дніпра", але схаменулася і згадала, що ніяку Вулф нам, звісно, тоді ніхто не перекладав. І словниковий запас в людини, і синтаксис, і головне — стиль Вулф, справжній. От прям читаю і відчуваю, яка розумна людина це перекладала, насолоджуюся.Словом, полізла я в гугл. А це знаєте хто? Це Тамара Горіха Зерня! Яку я навіть не пробувала читати через оце-от псевдо, бо ну що доброго може написати людина, яка таке собі обрала (так, я знаю, звідки це, і це нічого не змінює 😊), думала я (вибачте вже, але ну — так думала).Отакий мені урок: не бути снобкою і не судити книжку за обкладинкою і навіть за ім'ям автора. Щиро каюсь, книжки згодом куплю і почитаю.Пригадую, що є ще якась підліткова книжка (теж української авторки), яку я не пробувала читати через жахливе ім'я головної героїні. Мабуть, теж треба знайти й дати ей шанс. Покута то вже покута.
От якийсь такий вигляд має "Вежа і руїна" в процесі :) І це тут ще не видно прикінцеві примітки, а це десь 1/6 обсягу книги, і на відміну від "Черчилля" — це не просто назви джерел, звідки взято цитати, а повноцінні такі приміточки іноді понад сторінку тексту (от зараз перевірила найбільшу, яку бачу — 2200 знаків!).Вгадайте, скаржуся чи хвалюся :)PS Практично все, що на скриншоті підкреслено червоним, — це не помилки й не одруківки, а імена та назви, які я ще не встигла загнати в словник. Фрагмент староанглійською, який я залишила в оригіналі (і, звісно, подала переклад з модерно-англійського перекладу автора, я ж не звір), — просто помітила "без перевірки", щоб не муляв очі червоним.PPS Я усвідомлюю, що текст все одно можна прочитати, навіть в такому масштабі. Але читати його не варто, бо це перша чернетка без будь-якого редагування, краще дочекаймося публікації в "Атені" :)І апдейт, щоб окремо не постити.Типовий епізод з перекладу.Шукаю Беовульф англійською в потрібному мені перекладі, не знаходиться. Шукаю через цитату староанглійською, знаходиться.Знаходжу потрібний мені рядок.Знаходжу Беовульф українською в nonsearcheable pdf. Потрібний рядок знаходиться не одразу через трохи іншу нумерацію, але знаходиться.Переклад мені не підходить, бо в ньому немає слова "чаша".Перекладаю сама (що можна було зробити без всіх попередніх кроків).
Про перечитане тепер. Ну зрозуміло, що якщо я взагалі його взялася перечитувати, то воно мені сподобалося колись, тому я включаю ті книжки, які читала або іншою мовою, або в іншій формі (аудіо), і вони мені сподобалися ще більше.Без гудрідза:Ну звісно ж, Пруст, "На Сваннову сторону". Одна з найулюбленіших книжок, перечитана сотні разів російською. Переклад Перепаді це вже інший рівень, і мені чесно начхати, наскільки він адекватний французькому оригіналу, який я не прочитаю. Виписувала слова і фрази сторінками."Одиссея" в перекладі П. Байди-Ніщинського. Ну, це було порівняно недавно, і я вас нею достатньо задовбала і так."Гобіт" в перекладі Олени О'Лір — не скажу, що сподобався більше за Мокровольського, але сподобався більше, ніж я очікувала.Harry Potter and the Sorcerer's Stone в новому багатоголосому аудіо від Одібл. Знову-таки не краще за старе від Стівена Фрая, але в іншому роді й дуже добре.Перші дві книжки "Літопису Сірого ордену" — дуже гарно начитані, буду ще переслухувати."Лазарус" в аудіо, те ж саме. Дуже чекаю на продовження всі ці роки.За допомогою Гудрідз:"Грозовий перевал" — скажімо так, сподобався трохи більше за оригінал. Хоча бісить так само :) "Жінка в білому" — колись читала в рос. перекладі, вражень не пам'ятаю; в оригіналі пару раз після цього — дуже сподобалося, в укр. перекладі так само."Шум і лють" Фолкнера — теж одна з улюблених книжок, теж дуже гарний переклад.Хотіла була включити "Райський сад + Острови в океані", але згадала, що я їх тільки українською і читала, вперше — в 1990-му, була в захваті тоді, в захваті й зараз.Дилогія Кейт Аткінсон про сім'ю Тодд — досі моя улюблена в неї, перечитала в геніальному перекладі Я. Стріхи.
Про дедлайн. (який мені колись ворд запропонував виправити на "дід лайно", і відтоді ми з шефом їх так і називали між собою: дід лайно вже підходить).Коли якийсь проєкт у мене йде повільніше, ніж я розраховувала, я, природно, починаю нервувати. Але згадую, що в газеті, коли в понеділок робилася доверстка, найшвидші наші перекладачі терміново перекладали статті для першої шпальти про те, що сталося за вихідні або, не дай бог, і в понеділок. А по обіді після лекцій в Могилянці приходив Джим Мейс і редагував їх. А з верстки вже дзвонять, і від головного редактора дзвонять — треба все це затверджувати й везти в типографію макети. І, звісно, я теж нервувала і питала Джима, як він гадає, скільки часу йому ще треба.А він відповідав абсолютно спокійно: It goes as fast as it goes. Go have a cigarette. (у вільному перекладі — Коли буде, тоді й буде. Іди покури). І якимось магічним способом я заспокоювалася.Ну і згадую, що я поки що не запорола жодного дедлайну, окрім пари разів, коли хтось факапив і не надавав матеріали вчасно — але тоді й дедлайн пересували.Це був сеанс публічного самонавіювання, але якщо комусь іще стане в пригоді, то й чудово :)
З козиним фентезі наче процес пішов, намацала. Як не дивно, важко було перелаштуватися на текст у минулому часі після двох у теперішньому. Навіть довелося погортати кілька книжок з полиць, щоб взагалі згадати, як це робиться, як та стоножка чи піп з бородою і ковдрою. Але нічого, розібралася.З Толкіном поки що думаю, кручу кожне слово, переписую по кілька разів, бо не вирішила ще, наскільки "одомашнювати" текст, наскільки академічно він має звучати. (Так, так, звісно, має звучати як оригінал, але зазвичай все трохи складніше :)). Словом, поки що я задоволена. От ще завтра-післязавтра закінчу вичитку трилера, тоді зможу вже повністю себе присвятити новим дітям, чи то улюбленцям, чи яку ще метафору присобачити — словом, новим проєктам.Про козине фентезі — це мене вчора в коментарях насмішили, а я сама не помітила, що фразу "перекладаю козі фентезі" можна прочитати інакше 😁 Вирішила так тепер і називати жанр cozy fantasy.Не до речі, але згадала і тепер не можу не поділитися. Базар в сусідньому містечку.— Добрий день, а де Настя, яка козиний сир продає?— А в неї зараз нема кОзи в декреті.
Майже дочитала вчора "Братство персня", один розділ залишився. І щось мені так не хочеться братися за "Дві вежі". Чи англійською почитати — яка, власне, різниця, потрібні цитати я і так знайду.А поки що кілька непотрібних, а просто улюблених....То було у щасливі дні, коли між народами різних рас іноді виникала тісна дружба, навіть між ельфами та ґномами.— Дружба та обірвалася не з вини ґномів, — озвався Ґімлі.— Проте я ніколи не чув, аби це сталося з вини ельфів, — відказав Леґолас.— А я чув і те, і те, — сказав Ґандальф. — тут прошу не шукати аналогій, для мене це чисто про гномів і ельфів.Глупої ночі він знаходить шлях додому впевненіше, ніж коти Королеви Берутіель. — чомусь мені ніколи не хотілося з'ясувати, що це за коти й чи писав про них десь Толкін. Мене влаштовує як є :)— Бальроґ, — пробурмотів Ґандальф. — Тепер я розумію, — він похитнувся і мусив спертися на свою патерицю. — Що за лиха доля! А я вже стомився. — ось це в мене улюблене, а не "ти не пройдеш" чи "тікайте, безумні!".У Рівендолі жила пам’ять про стародавні речі, а в Лорієні стародавні речі просто жили. — так глибоко, що екскаватором не вичерпаєш.
TGLIST.COM.UA
