Погодний сайт пише "-18, відчувається як -26". Градусник з ним згоден, почувається на -26 і так і показує. Однак нічого не замерзло в ванній, і слава богу. Ми теж не замерзли й не змерзли. І за годину вже світло буде.Про дочитаного Пруста. В підлітковому віці я мала тільки ці перші два томи, решти ще не було в перекладі. І перечитала їх багато разів в очікуванні наступних, які мене гірко розчарували, тому тепер чекаю на них в українському перекладі, якого не читала — є стійкі підозри, що справа таки в перекладі, але побачимо.Я вже трохи писала про те, що мене зачепило в 15 років, окрім описів підліткової закоханості й групової динамики дівчат-квіток :) Природа, архітектура — досі не знаю, чи мені Пруст на них розкрив очі, чи я вже їх потенційно любила, а він допоміг це зрозуміти.Але не менш важливо те, що в часи до інтернету він мені принаймні натякнув, що бути дивним, нервовим, та зрештою, любити бабусю — це окей. Радянська підліткова література таке допускала лише в тропі "був дивний, став нормальний піонер" :)До речі, наша класоводка на зустрічі через 5 років після випуску сказала мені: "Та ти завжди робила що хотіла, у творах писала що хотіла". Це не замислювалося як комплімент, але я сприйняла як такий, спасибі насамперед моїй родині, але Прусту також.Окей, TMI :) "Злочини" Луїзи Кеннеді закінчилися передбачуваним апофеозом мраків, але в цілому це хороша книжка, якщо не боїтеся впасти в депресію. Вона психологічно дуже правдива, читаєш і думаєш: так, так все і є в 26 років. Хоч з ІРА і британською поліцією навколо, хоч без.Не розумію, чому я вважала, що накупила трилерів для розваги, бо наступна книжка, яку я відкрила — "Запахи чужих домівок" — теж мраки, тільки аляскінські. Дівчинка за часів, коли Аляска стала штатом, жила собі добре, їла сирого лосося, якого ловив тато, потім тато загинув, мама кудись завіялася, і вона живе у лихої бабусі, де її годують ковбасним фаршем. Супер. Та ще й, коли зайшла на Гудрідз, побачила, що я колись її вже починала читати (очевидно, англійською) і закинула. Ну добре, дам їй ще шанс.З Моссадом все добре, Ейхмана вже стратили. Але в цілому я не в захваті, очікувала більше подробиць про самі операції, а не про політику всередині Моссада і навколо. Хоча, може, це були наївні очікування? Хто ж тобі ті подробиці розповідатиме.Ну що ж, попрацюємо тепер.
Якимось дивом є інтернет, тому зовсім трохи про Лаговського.Це роман абсолютно в дусі і стилі свого часу, але на відміну від того ж таки Пруста (трохи пізніше виданого, але дискурс той самий), Цвейга, купи інших, хто писав про схожі речі в схожому стилі, тут маємо автора-лінгвіста, який в особі свого героя вдає математика, але ми-то знаємо. Тому тут вам будуть і уроки російської через кримскотатарську для грекині, і цілі фрази ново- і давньогрецькою, і турецькою (і російською, попереджаю. Але здебільшого хороші, з русофобією), і вірші.Кого там любив Андрій (і Агатангел) і як саме — це, звісно, їхня справа, але дуже цікава, а от за те, що в фіналі герой помирився з мамою, я його хвалю і дуже втішена! Оце я розумію, квір-роман с хепіендом.Рекомендую беззастережно.Пруста залишилося 100 сторінок, потім почитаю з #ПолиціГаньби про Моссад, бо колеги от кажуть, що мій колишній колега по газеті Міхельсон добре перекладає, треба перевірити :)Також читаю в кіндлі "Злочини" Луїзи Кеннеді. Чому я щоразу ловлюся на ірландські мраки?! От тільки починаєш читати й вже знаєш, що зараз, не далі десятої сторінки, буде тобі алкоголік. А не далі 30-ї одружений коханець. Ніколи не помилишся. Ніколи. А тут ще ІРА — повне shite-bingo. (чи це тільки шотландці кажуть шайт?)Але написано добре, перекладено добре, дочитаю вже.
Доброго ранку, ми з водопроводом пережили ніч :) Ніхто не замерз, бо світло було майже цілу ніч. Я не дочекалася графіків і виходила з найгіршого варіанту, що ввімкнуть в 5 ранку, а ввімкнули в 2, судячи з усього.Дочитала "Діло діточе". Читала з повним розумінням, що книжка не для мене, а для дітей, тому роблю на це корекцію. Однак я так і не зрозуміла, для якого це віку. Мені здалося, що для різного, надто різного. Молодшим школярам буде нецікаво мало не пів книжки читати про весільні обряди, а підлітки можуть кинути на початку, бо надто дитяче. Але в мене нема зараз дітей ніякого дитячого віку, на яких можна було б це перевірити. Якщо в когось діти читали, розкажіть, які в них враження, цікаво!Написано це добре, ідея — п'ятеро дітей, які народилися в один день десь в кінці 19 століття і живуть в різних регіонах України, — хороша. Дітям придумали різні й досить цікаві історії, і я обов'язково почитаю продовження, коли воно вийде.Нового я дізналася мало, але і не повинна була, бо знову ж таки книжка дитяча. А ще вона мені нагадала про дуже цікаву серію відео про весільні обряди різних регіонів, для якої я колись робила англійські субтитри (які чомусь недоступні на ютубі; нащо робила? Мабуть, для кіноринку якого-небудь. Ну то таке), ось вона, якщо хтось цікавиться Весільний спадок . Словом, книжці поставила 4 зірочки. Добре починаю місяць — якраз таких книжок хочу читати більше. Про Україну, українською, нонфік, написано українцями.А тепер — плідного нам дня, побільше світла і тепла. Надвір виходити не плануємо з Марусею. Їй лоток, мені пічка (для куріння, не для того, для чого їй лоток!!). Чекаємо середи і потепління.
Вчора нам помилково ввімкнули світло на три години раніше, а вимкнули за розкладом. Це взагалі інша якість життя :( Коли вже повернуться ввімкнення на 7 годин, а не на 2,5-3...Надворі апокаліпсис. Винесла сміття за ворота — 2 тижні тому не вивозили через ожеледицю, не змогли приїхати. Не знаю, як вони приїдуть сьогодні, але я назад те сміття не понесу, бо я тягла чотири мішки, пробиваючи кірку на моїй протоптаній стежці для кожного кроку. Чотири, бо за місяць, а не за два тижні, як зазвичай. Хай собаки з'їдять.Але в цілому все ок, можна працювати. Фільм наступний — дуже складний технічно, бо багато моментів, де 3-4 спікери одночасно, а в скрипті ж є всі репліки, і треба без кінця вмикати відео і вирішувати, що залишити, а що прибрати. Зазвичай я відео переглядаю в кінці й звіряю з перекладом — це швидше і простіше, ніж зупиняти й вмикати. А от коли я починала, відео було на касетах VHS, і оце все Pause, Rewind, Play, Pause брало купу часу. Пам'ятаю, як вперше дали відео на CD і яке це було щастя. А коли з'явився ftp сервер! Бо до того ж треба було ще й їздити в офіс по ті касети й диски, з Оболоні на Тургенівську. Все, кінець мемуарів, ще година є попрацювати зі світлом.
Під трьома ковдрами цілком можна прожити десять годин без опалення, якщо не працювати = не вилазити з-під ковдр. Судячи з графіків, треба переходити на нічний спосіб життя, інакше всі нетфліксівські дедлайни я завалю. А я хоч і мало сплю, але звикла це робити вночі. Ну що ж.Прочитала сторінок сто Пруста. Чи то Перепадя в другому томі менше вживає незнайомих мені або рідкісних слів, чи то мій активний словник розширився за півтора року: закладок менше.Дочитала "Іди до бабці, обійму". Що сподобалося: всі репліки бабці в діалогах з онуками, майже весь бабин внутрішній монолог. Що не сподобалося: репліки онуків (ну я не знаю, мої діти не так розмовляли в такому віці) і бабині моралі. В цілому добре, рекомендую.А здебільшого читала The Two Towers в кіндлі (збиралася читати детективи в Лібраріусі за підпискою в новому Onyx Boox, але поки збиралася, інтернет сконав, а я не встигла нічого завантажити), спала й лікувалася. Отже, вважаємо мене виспаною і здоровою і йдемо перекладати данського маніяка до першої ночі, коли вимкнуть.Дуже сподіваюся, що завтра мені щось зроблять, щоб була хоч якась вода і при цьому не було водоспаду в ванній. Наче найшлася людина в селі. Головне тепер, щоб між відключень встигнути.Щиро дякую всім за побажання і добрі слова, вони мене гріли ❤️
Ви не повірите, але я дочитала "Небо зі сталі". Не минуло й п'яти років. І навіть майже все зрозуміла :) Згодом дочитаю і решту книжок — кажуть, вони цікавіші. Поки що перша залишається улюбленою.А, забула сказати: добрі люди ще поголосували тут , і тепер там наступними йдуть 3 книжки з однаковим відсотком: Моссад, "Прощавай, зброє" і Пруст. Відгадайте, хто в мене вже на тумбочці.Замість рецензії — несподівана цитата. Прикладаю її як мінімум до трьох війн і конфліктів і в жодному випадку не погоджуюся.— Мої батьки тут народилися.— Ти здивуєшся, золотце, але більшість молодих сагрендеїв — також. Уже двадцять років Літеранська височина належить їм. (...) Їм немає куди йти, дитино. Вам не потрібно було повертатися.Кей'ла звелася на лікті.— Це наша земля.— Справді? Ти говориш так, ніби право власності на землю належить людям від народження. Ніби воно — гранітний фундамент, на якому збудований їхній світ. Не будь нерозумною. Скільки тобі років? Десять? Земля — це добро, таке саме, як золото, коні чи коштовності. Її можна здобути чи втратити. (...) Дехто вже називає [землю, яку прийшли відвойовувати фургонники] своїм домом. А ви? Звідки ви прибули, перш ніж ваші фургони почали орати височину своїми колесами? Яких людей та племена ви звідси вигнали? Ви хоча б пам'ятаєте їхні назви? І чим же ви відрізняєтеся від них?
За дві години світла ноут зарядився до 74%, станція до 95%. Мають ще 40 хвилин виправитися.Котел на максимумі нагнав температуру на 1 поверсі до +8 (з +4). Але гаряча вода замерзла десь в трубах. Тепер посуд мию в ванній. У другій ванній (найхолодніше помешкання) крани взагалі не відкриваються, примерзли.Майже закінчила мапи й текстовки для Черчилля, закінчила опрацьовувати правки до Візантії, сподіваюся, вдасться ще книжки поперекладати. Дали терміновий новий док для Нетфлікс - ну побачимо, як вийде з терміновим.Наступне вимкнення 14-21, сподіваюся, станції вистачить. Грілка - молодець: не замерзає, не розряджається, гріє собі й гріє. Тож і Марусія. Замерзла — побігала з мишками погралася (не справжніми :)), втомилася — поспала на грілці зі мною.Зранку була зламалася й хотіла їхати в місто (там опалення є), але це ж треба переноску і станцію тягти, та й тут я без кінця грію воду й поливаю в каналізацію, бо один раз ще до повномасштабного була в нас тут водна феєрія, коли зливи замерзли після аварії — дякую, більше не хочу.Словом, працюємо далі. Я не сумую тут, якби що. Нема коли :) Та й відігрілася трохи, навіть рукавиці зняла!
Доброго ранку. Я так мало сплю, що навіть грілка вихолонути не встигає :) Залила гарячого, подивимось, чи вичахне за 7 годин вимкнення. Зазвичай я зранку роблю ту роботу, яка вимагає найбільшої уваги й свіжої голови. Сьогодні маю вибір: правки до імператорів, мапи й текстівки з Черчилля (в моєму тексті їх не було, тому не переклала одразу, а тепер вже треба для верстки), Толкін (все ж таки найскладніший текст із тих, які перекладаю). Ну і ще пів серії реаліті-шоу і козине фентезі, але там можна з не дуже свіжою.Про Віру Вон. В якомусь сенсі це теж Дон Кіхот. "Старенька" (якій виявилося 60 років, до речі! поясню для молодшої авдиторії — ні, це не дряхла бабця :)) розслідує вбивство, про що її ніхто не просив, а всі навколо стогнуть або регочуть. Не сумніваюся, що знайде вбивцю.Єдине, що мені не зрозуміло: вона свиня за роком народження. Я теж. Мені не 60. З іншого боку, там не вказано, коли відбувається дія.Елеганцька Марусія на фото не має стосунку до посту, але Віру Вон я вже постила вчора.
Доброго ранку! Каву сьогодні пила в камінній і курила в камін, як в підліткові роки — в пічку у двох найкращих подруг. Тільки тоді — щоб батьки не викупили, а тепер — бо боюся вилазити на мороз :) Тяга в каміні добра, взагалі нема запаху.А вчора зробила гарний прогрес з Дон Кіхотом. Тільки там замість кумедних пригод почався якийсь Декамерон, всі сидять на постоялому дворі й розповідають історії, а в потрібний момент з'являються їхні кохані, загублені брати і т.і. Усе це нагадує мені гру, в яку я в дитинстві грала з молодшим братом, де до нас приходив і просився на ночівлю Іван Петрович жебрак, а потім приходили один за одним його родичі й знайомі, як гноми в "Гобіті", і теж просилися і починали поступово нахабніти, а завершувалася гра тим, що хтось із нас кричав: "Вам тут не дім колгоспника! ідіть додому!". (бо я перед тим їздила зі школою до Херсона, і ми там жили в Домі колгоспника, який мене вразив навіки). А потім якось брат сказав це діду з бабою, які приїхали в гості ))) Брату було чотири рочки, мені 13. Такий от раптовий мемуар.Сьогодні великі робочі плани, прийшли правки до імператорів, плюс все заплановане. Усім плідного дня й коротких відключень!
І щоб закрити питання з "поліванівкою": для мене воно не закрите. Я почитала матеріали конференції "Лексика східного походження в українській мові" і дивлюся (ще не додивилася) відео панелі "Японська мова". Що мені точно зрозуміло:1. Використання цієї системи не є москвофілією, диверсією або шкідництвом. Різниця в підходах, як я розумію, полягає здебільшого в "як більше схоже на звучання оригіналу" vs "як більше пристосовано для нашої фонетики й відповідає правилам нашої мови".2. Серед противників старої системи (маю на увазі Федоришина/Бондаренко) є як умовні "анімешники", серед яких теж є різні люди з різною глибиною обізнаності в питанні, так і люди, які не мають жодного стосунку до аніме, але мають до філології/лінгвістики.3. Це цілком нормальна дискусія, яку треба вести далі й дійти якихось висновків і гайдлайнів. Не в тому тоні, в якому її веде Астролябія, не в тому тоні, в якому її ведуть деякі з її опонентів. У спокійному і професійному.4. Бойкот перекладів п. Ігоря Дубінського — однозначно шкідливий, і шкодить він в першу чергу читачам. Переклади, як я вже сказала, чудові. Якщо чесно, я не очікувала, що настільки. Дочитаю Пагутяк — одразу повернуся до Танідзакі.Ну все, мир (між нами; за вікном, на жаль, ні — от тільки зараз відбій дали)? Працюймо далі.
TGLIST.COM.UA
