За дві години світла ноут зарядився до 74%, станція до 95%. Мають ще 40 хвилин виправитися.Котел на максимумі нагнав температуру на 1 поверсі до +8 (з +4). Але гаряча вода замерзла десь в трубах. Тепер посуд мию в ванній. У другій ванній (найхолодніше помешкання) крани взагалі не відкриваються, примерзли.Майже закінчила мапи й текстовки для Черчилля, закінчила опрацьовувати правки до Візантії, сподіваюся, вдасться ще книжки поперекладати. Дали терміновий новий док для Нетфлікс - ну побачимо, як вийде з терміновим.Наступне вимкнення 14-21, сподіваюся, станції вистачить. Грілка - молодець: не замерзає, не розряджається, гріє собі й гріє. Тож і Марусія. Замерзла — побігала з мишками погралася (не справжніми :)), втомилася — поспала на грілці зі мною.Зранку була зламалася й хотіла їхати в місто (там опалення є), але це ж треба переноску і станцію тягти, та й тут я без кінця грію воду й поливаю в каналізацію, бо один раз ще до повномасштабного була в нас тут водна феєрія, коли зливи замерзли після аварії — дякую, більше не хочу.Словом, працюємо далі. Я не сумую тут, якби що. Нема коли :) Та й відігрілася трохи, навіть рукавиці зняла!
Доброго ранку. Я так мало сплю, що навіть грілка вихолонути не встигає :) Залила гарячого, подивимось, чи вичахне за 7 годин вимкнення. Зазвичай я зранку роблю ту роботу, яка вимагає найбільшої уваги й свіжої голови. Сьогодні маю вибір: правки до імператорів, мапи й текстівки з Черчилля (в моєму тексті їх не було, тому не переклала одразу, а тепер вже треба для верстки), Толкін (все ж таки найскладніший текст із тих, які перекладаю). Ну і ще пів серії реаліті-шоу і козине фентезі, але там можна з не дуже свіжою.Про Віру Вон. В якомусь сенсі це теж Дон Кіхот. "Старенька" (якій виявилося 60 років, до речі! поясню для молодшої авдиторії — ні, це не дряхла бабця :)) розслідує вбивство, про що її ніхто не просив, а всі навколо стогнуть або регочуть. Не сумніваюся, що знайде вбивцю.Єдине, що мені не зрозуміло: вона свиня за роком народження. Я теж. Мені не 60. З іншого боку, там не вказано, коли відбувається дія.Елеганцька Марусія на фото не має стосунку до посту, але Віру Вон я вже постила вчора.
Доброго ранку! Каву сьогодні пила в камінній і курила в камін, як в підліткові роки — в пічку у двох найкращих подруг. Тільки тоді — щоб батьки не викупили, а тепер — бо боюся вилазити на мороз :) Тяга в каміні добра, взагалі нема запаху.А вчора зробила гарний прогрес з Дон Кіхотом. Тільки там замість кумедних пригод почався якийсь Декамерон, всі сидять на постоялому дворі й розповідають історії, а в потрібний момент з'являються їхні кохані, загублені брати і т.і. Усе це нагадує мені гру, в яку я в дитинстві грала з молодшим братом, де до нас приходив і просився на ночівлю Іван Петрович жебрак, а потім приходили один за одним його родичі й знайомі, як гноми в "Гобіті", і теж просилися і починали поступово нахабніти, а завершувалася гра тим, що хтось із нас кричав: "Вам тут не дім колгоспника! ідіть додому!". (бо я перед тим їздила зі школою до Херсона, і ми там жили в Домі колгоспника, який мене вразив навіки). А потім якось брат сказав це діду з бабою, які приїхали в гості ))) Брату було чотири рочки, мені 13. Такий от раптовий мемуар.Сьогодні великі робочі плани, прийшли правки до імператорів, плюс все заплановане. Усім плідного дня й коротких відключень!
І щоб закрити питання з "поліванівкою": для мене воно не закрите. Я почитала матеріали конференції "Лексика східного походження в українській мові" і дивлюся (ще не додивилася) відео панелі "Японська мова". Що мені точно зрозуміло:1. Використання цієї системи не є москвофілією, диверсією або шкідництвом. Різниця в підходах, як я розумію, полягає здебільшого в "як більше схоже на звучання оригіналу" vs "як більше пристосовано для нашої фонетики й відповідає правилам нашої мови".2. Серед противників старої системи (маю на увазі Федоришина/Бондаренко) є як умовні "анімешники", серед яких теж є різні люди з різною глибиною обізнаності в питанні, так і люди, які не мають жодного стосунку до аніме, але мають до філології/лінгвістики.3. Це цілком нормальна дискусія, яку треба вести далі й дійти якихось висновків і гайдлайнів. Не в тому тоні, в якому її веде Астролябія, не в тому тоні, в якому її ведуть деякі з її опонентів. У спокійному і професійному.4. Бойкот перекладів п. Ігоря Дубінського — однозначно шкідливий, і шкодить він в першу чергу читачам. Переклади, як я вже сказала, чудові. Якщо чесно, я не очікувала, що настільки. Дочитаю Пагутяк — одразу повернуся до Танідзакі.Ну все, мир (між нами; за вікном, на жаль, ні — от тільки зараз відбій дали)? Працюймо далі.
АПДЕЙТ: Кажуть, в пості закриті коменти. Я без поняття, як я їх закрила і як тепер відкрити, тому просто запощу заново.А сьогодні зранку світло є, зате інтернет від провайдера сконав. Ніяк не доберуся я до тих трукраймів для Нетфлікс. Ну що ж, доведеться далі Толкіна перекладати (удавано тужливий смайл).Не дочитала "Діву матір", але майже. Поки що в мене одна претензія, як і до більшості сучукр і неукр літу. Непереконливі грінфлегі. От у Світича з Орисею я вірю. А Женя — наче має бути тотальний ідеал, який героїні не подобається (точніше, не приваблює) з незрозумілих навіть їй причин, але ж ну блін. Мені він теж не подобається. І авторці, маю підозри, теж. (Подумавши, дописую: а може, я просто вже too old for this shit і мені не догодиш 😁)Усе решта дуже подобається, я навіть сміюсь прямо сміхом іноді, що буває нечасто. У Дон Кіхота все іде за планом, його намагаються заманити додому, він шаленіє. Оригінал я ніколи не прочитаю, але здається мені, що половина гумору тут від Лукаша (і я теж сміюся сміхом). Трохи пізніше дам цитаток, хоча вчора клеїла закладок менше, бо руки задубіли навіть в мітенках. Закінчую перший розділ "Вежі й руїни" в другій чернетці. Він називається "Джерела" і розглядає три ранні роботи Толкіна ("Загибель Ґондоліна", "Історія Куллерво" і одну з поем про Еарендила) і що він позичив безпосередньо з середньовічних творів, які вивчав, і опосередковано через письменників 19 століття, а також що з цього він потім відкинув, а що взяв у свої зрілі твори.Висновки, звісно, спойлити не буду :)Це було дуже цікаво, і в процесі мені довелося прочитати не лише ті три твори, а ще доволі великі уривки з "Калевали" (читала в дитинстві, пам'ятала мало), "Беовульфа" (не читала) і кількох романів Г.Р. Гаґґарда і Вільяма Морріса.І наостанок цитатка з "Беовульфа" (переклад Олени О'Лір), яка вчора мені прям в саме серденько була:Кремезна почвара у кромішній темряві тяжко терзалась...
Не судилося мені забрати ці посилки. Вийшла вранці надвір — лід всюди, і де чистила, і де не чистила. Нічого, думаю. Є в мене гарний держак від лопати, піду з ним як з ціпком, якось дошкандибаю до поштомату (трохи менше км від хати), а назад маршруткою. І тут знову починається отой крижаний дощ.Одна з посилок завтра вже останній день зберігається, тому завтра доведеться вже хоч в дощ, хоч в сніг, хоч з ціпком, хоч на візку. А сьогодні побережу ноги все-таки.Тим часом комент до попереднього посту підказав мені ідею подивитися, які найдовші аудіокнижки я прослухала. Дані неповні, оскільки я їх беру з Audible, а слухати могла і в інших застосунках (Libby, Everand), але там статистика не така зручна. Не знаю, кому це може бути цікаво, але перша десятка з тривалістю в годинах:War and Remembrance by Herman Wouk — 56A Dance with Dragons by GRR Martin — 49A Storm of Swords by GRR Martin — 47,5The Winds of War by Herman Wouk — 46Coming Home by Rosamunde Pilcher — 40,5A Clash of Kings by GRR Martin — 37A Feast for Crows by GRR Martin — 34A Game of Thrones by GRR Martin — 33:45Outlander by Diana Gabaldon — 33The Hallmarked Man by R. Galbraith — 31За дивним збігом усі ці книжки - одни з моїх улюблених, 4-5 зірок. Практично всі я слухала і читала в папері та/або електронці не по одному разу. Ні про що не шкодую :)
Власне про "Дон Кіхота" як про роман казати не дуже є чого. Це дотепний, цікавий, не надто серйозний 1000-сторінковий пост у книжковому блозі, який шеймить жанр лицарського роману. А от переклад це оооо. На жаль, Лукаш перекладав здебільшого те, чого я читати не можу й не хочу, але треба терпіти :) "Дон Кіхот" — це ще найбільш цікаве для мене :( Списала 4 сторінки зошита з перших 150 сторінок книжки. Також є купа цитат на всі випадки. Ділюся.Про алфавітний покажчик (насправді про список джерел, але):А тепер іще про списки авторів, що, кажете, в усіх книгах є, тільки в вашій немає. Сьому лихові дуже легко зарадити: знайдіть лишень книгу, що наводить їх усіх од А до Я, та й перенесіть тую абетку цілком до своєї. (...) Як-не-як, той довжелезний список хоч на те згодиться, аби книзі вашій нараз поваги додати. Та чи й стане хтось там перевіряти, чи ви користались із них, чи ні,— воно ж нікому і не потрібне. Про цитати:Як Латіно, вчений му— (рин)Не вдавайся до лати— (ни)Не наводь цитат анти— (чних)І не дуже філосо— (фствуй),Бо побачиш — скривить ро— (та)Той, хто діло розбира— (є)І тобі на вухо ска— (же)"Що ти голову моро— (чиш)?"
Про переклад:Так буває з усіма, що беруться вірші іншою мовою переспівувати: хоч як старанно, хоч як майстерно будуть вони те робити, а все одно так не вдадуть, як у первовзорі. Про живопис:Росинанта маляр удав знаменито: така собі невірна шкапа, худа й незграбна, суха й довготелеса, ще до того й драбинчаста, ребра аж світяться; недарма ж і названо його так, сказано — Перешкапа. Про душнил:— ...хоч і до Іродових літ доживете.— Не Іродових, а Яредових,— зауважив Дон Кіхот; прикро йому було слухати, як той козопас слова перекручує.— Іроди теж, буває, довго живуть,— відповів Педро.— Ви мені, пане, краще не перебаранчайте, бо як будете до кожного слова прискіпуватись, то й за рік кінця не дійдемо.
Просто гарно:...бідолашного джуру почало проносити верхом і сподом з такою навальністю, що очеретяна мата, на яку він знову бебехнувся, і валове рядно, яким укрився, більше вже, мабуть, нікому ні на що не придалися.
Ну от, дві книжки з дванадцяти маємо, "Орландо" дочитали.Анотація пише: "найзагадковіший роман Вірджинії Вулф". Анотація, мабуть, не читала решту її романів. Ну окей.Як я сама розумію цей роман: він про письменника/цю, який чотириста років приміряє на себе різні ролі й маски, мало не вбиває себе в процесі, але являється бог з машини, і саме після цього (спекавшись також і бога) письменник/ця звільняється від усього, що йому/їй заважало, і пише шедевр. Можливо, головне, чого вона/він позбулися — це прагнення слави, бо коли вона приходить, Орландо вже в принципі пофіг. Також можливо, що це хепі-енд біографії самої Вулф, якого не сталося, бо в реалі все закінчилося на розділі про болото. По дорозі також обговорюється купа тем: становище жінки, історія Англії (та й людства), любов і кохання, тощо, тощо. Писати про настільки особисте (я про головну, в моєму розімінні, тему) авторці, мабуть, було трохи ніяково, тому в романі багато (чудового) сарказму.Можливо, я все занадто спрощую або навпаки — переускладнюю. Тому дуже цікаво почути ваші враження. Критику не читала.Трохи цитат, які ілюструють здебільшого те, як гарно пише В. Вулф і як гарно перекладає Тамара Дуда.Він глибоко зітхнув і вклякнув — в його рухах крилася пристрасть, яка виправдовує вживання цього слова...
У Норвічі молода селянка почала переходити дорогу в своєму звичайному здоровому тілі, та на очах перехожих замерзла, обсипалась снігом, і порив вітра розвіяв цю кучугуру над дахами.
...хай романіст розгладжує зім'ятий шовк у пошуках двозначностей і натяків, а ми скажемо прямо: це був благородний шляхтич, який слабував на любов до літератури
. — це один з прикладів, як в романі постійно руйнується четверта стінка, чи радше її там просто немає, а коли треба — на її місце ненадовго ставлять ширмочку.Те, що тиша глибшає після шуму, потребує наукового доведення. Але те, що самотність стає більш очевидною відразу по тому, як вас любили, підтвердить більшість жінок. - база!Невже не можна вийти на прогулянку, щоб тебе не затоптали, не подарували жабу, обсипану смарагдами, й не попросили вийти заміж за ерцгерцога? — колись я часто поверталася з прогулянок зі схожими думками 😁Що може бути огиднішим за відчуття, коли чорнило фонтанує каскадами силуваного натхнення?
Так, звісно, вона жинка (...), тому незабаром їй набридне вдавати, що вона пише та думає, і вона почне думати хоча б про єгера — гм, а це не про "Коханця леді Ч"? Наскільки пам'ятаю, книги вийшли в один рік (ото були часи), але не знаю, яка з двох раніше.А далі ми відпочинемо трохи від модерністів і почитаємо "Дон Кіхота". Це переклад Лукаша, тому готую нову пачку наліпок-закладок і, мабуть, навіть новий блокнот візьму, бо в старому вже залишилося кілька сторінок. Але спершу попрацюю, звісно.
Прочитала вчора десь половину "Орландо", плюс-мінус до великого твісту, який мені, звісно, давно заспойлили, а я вам не буду: Орландо перетворюється на жінку. Для чого сей твіст, поки що не зрозуміла. Ну не для того ж, щоб просто зайнятися фемінізмом.Але я хотіла про інше. Переклад сподобався мені з першого погляду, і чим далі, тим більше. Навіть була подумала, що це старий, з "Дніпра", але схаменулася і згадала, що ніяку Вулф нам, звісно, тоді ніхто не перекладав. І словниковий запас в людини, і синтаксис, і головне — стиль Вулф, справжній. От прям читаю і відчуваю, яка розумна людина це перекладала, насолоджуюся.Словом, полізла я в гугл. А це знаєте хто? Це Тамара Горіха Зерня! Яку я навіть не пробувала читати через оце-от псевдо, бо ну що доброго може написати людина, яка таке собі обрала (так, я знаю, звідки це, і це нічого не змінює 😊), думала я (вибачте вже, але ну — так думала).Отакий мені урок: не бути снобкою і не судити книжку за обкладинкою і навіть за ім'ям автора. Щиро каюсь, книжки згодом куплю і почитаю.Пригадую, що є ще якась підліткова книжка (теж української авторки), яку я не пробувала читати через жахливе ім'я головної героїні. Мабуть, теж треба знайти й дати ей шанс. Покута то вже покута.
От якийсь такий вигляд має "Вежа і руїна" в процесі :) І це тут ще не видно прикінцеві примітки, а це десь 1/6 обсягу книги, і на відміну від "Черчилля" — це не просто назви джерел, звідки взято цитати, а повноцінні такі приміточки іноді понад сторінку тексту (от зараз перевірила найбільшу, яку бачу — 2200 знаків!).Вгадайте, скаржуся чи хвалюся :)PS Практично все, що на скриншоті підкреслено червоним, — це не помилки й не одруківки, а імена та назви, які я ще не встигла загнати в словник. Фрагмент староанглійською, який я залишила в оригіналі (і, звісно, подала переклад з модерно-англійського перекладу автора, я ж не звір), — просто помітила "без перевірки", щоб не муляв очі червоним.PPS Я усвідомлюю, що текст все одно можна прочитати, навіть в такому масштабі. Але читати його не варто, бо це перша чернетка без будь-якого редагування, краще дочекаймося публікації в "Атені" :)І апдейт, щоб окремо не постити.Типовий епізод з перекладу.Шукаю Беовульф англійською в потрібному мені перекладі, не знаходиться. Шукаю через цитату староанглійською, знаходиться.Знаходжу потрібний мені рядок.Знаходжу Беовульф українською в nonsearcheable pdf. Потрібний рядок знаходиться не одразу через трохи іншу нумерацію, але знаходиться.Переклад мені не підходить, бо в ньому немає слова "чаша".Перекладаю сама (що можна було зробити без всіх попередніх кроків).
TGLIST.COM.UA
