Якимось дивом є інтернет, тому зовсім трохи про Лаговського.Це роман абсолютно в дусі і стилі свого часу, але на відміну від того ж таки Пруста (трохи пізніше виданого, але дискурс той самий), Цвейга, купи інших, хто писав про схожі речі в схожому стилі, тут маємо автора-лінгвіста, який в особі свого героя вдає математика, але ми-то знаємо. Тому тут вам будуть і уроки російської через кримскотатарську для грекині, і цілі фрази ново- і давньогрецькою, і турецькою (і російською, попереджаю. Але здебільшого хороші, з русофобією), і вірші.Кого там любив Андрій (і Агатангел) і як саме — це, звісно, їхня справа, але дуже цікава, а от за те, що в фіналі герой помирився з мамою, я його хвалю і дуже втішена! Оце я розумію, квір-роман с хепіендом.Рекомендую беззастережно.Пруста залишилося 100 сторінок, потім почитаю з #ПолиціГаньби про Моссад, бо колеги от кажуть, що мій колишній колега по газеті Міхельсон добре перекладає, треба перевірити :)Також читаю в кіндлі "Злочини" Луїзи Кеннеді. Чому я щоразу ловлюся на ірландські мраки?! От тільки починаєш читати й вже знаєш, що зараз, не далі десятої сторінки, буде тобі алкоголік. А не далі 30-ї одружений коханець. Ніколи не помилишся. Ніколи. А тут ще ІРА — повне shite-bingo. (чи це тільки шотландці кажуть шайт?)Але написано добре, перекладено добре, дочитаю вже.