Погодний сайт пише "-18, відчувається як -26". Градусник з ним згоден, почувається на -26 і так і показує. Однак нічого не замерзло в ванній, і слава богу. Ми теж не замерзли й не змерзли. І за годину вже світло буде.Про дочитаного Пруста. В підлітковому віці я мала тільки ці перші два томи, решти ще не було в перекладі. І перечитала їх багато разів в очікуванні наступних, які мене гірко розчарували, тому тепер чекаю на них в українському перекладі, якого не читала — є стійкі підозри, що справа таки в перекладі, але побачимо.Я вже трохи писала про те, що мене зачепило в 15 років, окрім описів підліткової закоханості й групової динамики дівчат-квіток :) Природа, архітектура — досі не знаю, чи мені Пруст на них розкрив очі, чи я вже їх потенційно любила, а він допоміг це зрозуміти.Але не менш важливо те, що в часи до інтернету він мені принаймні натякнув, що бути дивним, нервовим, та зрештою, любити бабусю — це окей. Радянська підліткова література таке допускала лише в тропі "був дивний, став нормальний піонер" :)До речі, наша класоводка на зустрічі через 5 років після випуску сказала мені: "Та ти завжди робила що хотіла, у творах писала що хотіла". Це не замислювалося як комплімент, але я сприйняла як такий, спасибі насамперед моїй родині, але Прусту також.Окей, TMI :) "Злочини" Луїзи Кеннеді закінчилися передбачуваним апофеозом мраків, але в цілому це хороша книжка, якщо не боїтеся впасти в депресію. Вона психологічно дуже правдива, читаєш і думаєш: так, так все і є в 26 років. Хоч з ІРА і британською поліцією навколо, хоч без.Не розумію, чому я вважала, що накупила трилерів для розваги, бо наступна книжка, яку я відкрила — "Запахи чужих домівок" — теж мраки, тільки аляскінські. Дівчинка за часів, коли Аляска стала штатом, жила собі добре, їла сирого лосося, якого ловив тато, потім тато загинув, мама кудись завіялася, і вона живе у лихої бабусі, де її годують ковбасним фаршем. Супер. Та ще й, коли зайшла на Гудрідз, побачила, що я колись її вже починала читати (очевидно, англійською) і закинула. Ну добре, дам їй ще шанс.З Моссадом все добре, Ейхмана вже стратили. Але в цілому я не в захваті, очікувала більше подробиць про самі операції, а не про політику всередині Моссада і навколо. Хоча, може, це були наївні очікування? Хто ж тобі ті подробиці розповідатиме.Ну що ж, попрацюємо тепер.