Збираюся, як злодій на ярмарок (с) мама. Не в сенсі, що красти щось, а в сенсі ретельності приготувань. І все одно щось забуду.Згадую, як в дитинстві збиралися у відпустку тощо, особливо якщо з бабусею. Списки з викреслюванням зробленого і запакованого, шість багажних місць на двох. І як сама собі обіцяла, що виросту — подорожуватиму з однією сумкою (слова бекпекер ще не було, принаймні в нас) і легкою душею.Якийсь час так і подорожувала, та, власне, і зараз я можу поїхати на два тижні з рюкзаком, навіть взимку. І їжджу. А от з легкою душею щось не працює, поїздка менше ніж на добу менше ніж за 150 км вимагає складної логістики, списків і непозбувної бентеги. Шкода, що Твардох такий важкий (дописую: у фізичному сенсі, в кілограмах. Хоча в моральному теж). Тільки я розчиталася, і треба розлучатися. Але я тут згадала, що мені ще три книжки Кінга треба перечитати для наступного нонфіку. От думаю, що брати з собою, "Салімове лігво" чи "Сяйво" — що мене більше розважить і зміцнить мій дух у мандрах 😁 Зважу на кухонних вагах, візьму ту, яка легша.