Психолог від Бога

Все більше, бачу, входить у звичай священникам говорити проповіді недовго. Вже вивчили про здатність людини тримати увагу) Але так було не завжди. Був у нас один хороший парафіянин Юра, Царство йому Небесне і мир його душі. Підійшов він якось після служби до мене і каже: - Отче, Ви все гарно говорите, все добре, але довго. А я тоді по хвилин 20 говорив)) - То все, - каже Юра, - можна коротше сказати. Тоді я попросив паламаря виходити і подавати знаки на 7-8 хвилині)) Спочатку не завжди вдавалося, але по трохи навчився)Сьогодні дуже багато слів. Красивих, правильних, добрих, натхненних. В інформаційну епоху живемо. Людина може знайти слова, які їй треба, на раз-два. Єдине що - слова правдиві. І не десь там в абстракції, а саме ось тут, між нами. Ось того, власне, бракує і сьогодні. Хоча , скажу вам, інколи й багато слів доречно, бо вони творять простір, у який треба увійти, а це кількома реченнями не можливо зробити. Але і тут без правдивості ніяк, бо інакше - пуста демагогія.Не пустословити 🤍#життяілюди

Людина — дуже неоднозначна істота.Буває, схопиш якусь історію чи ситуацію й розповідаєш її: ось вона така! А потім дивишся на неї через якийсь час і з іншим настроєм — а вона вже тобі інакше виглядає. Ти можеш уже розказати її інакше. Вона вже не така, як була. І ти не такий. Якщо ви того не помічали — спробуйте вести щоденник і потім перечитувати його: будете дивуватися самим собі.Нічого тут не можна схопити напевно.Можна пробувати, можна наполягати просто на своєму й намагатися бути дуже послідовним, але таке ставлення до життя загрожує зробити нас упертими, твердолобими й заскорузлими. З іншого боку, можна віддатися непевності й сумнівам, ніби у них твоя правда. Але вони тобі згодом просто знесуть дах: це сипучі піски. Вибір. Маєш вибирати, ким і яким тобі бути. Самі по собі факти ще не багато означають. Головне — як ти їх інтерпретуєш, як до них ставишся, яким значенням їх наділяєш. Вибір. Людина може бути всякою і різною.Боже, тільки вдуматись, наскільки всякою і наскільки різною! Скільки тут потенційної величі — і скільки слабкості. Кожен — як величезна галактика. Це вражає. Такий простір — великий дар свободи та можливостей. Але разом із тим — випробувань і небезпек. І попри всі твердження фаталістів та детерміністів, які відмовляють нам у свободі волі, якими б логічними вони не виглядали, відчуття цього внутрішнього простору та різноманіття здається мені нездоланним. Прекрасне відчуття внутрішньої безмежності: від якоїсь дурості — і до найдостойніших, найвеличніших речей. Відчуття, що Бог кличе тебе у свободу бути, дає тобі простір, довіряє тобі життя. Відчуття, що ти є і що ти обираєш. Обираєш не завжди вірно й не завжди найкраще, але саме відчуття можливості в собі обрати оте — найкраще, живе, причетності до нього, можливості бути таким, яким би ти хотів бути, — усе це уже дуже надихає. Хочеться жити ❤️#думи

Не дуже по темі каналу, але навряд чи ви це бачили чи чули — а воно цікаво!Натрапив на глибоко метафоричну українську короткометражку 1988 р. — «Загибель богів», зняту за незакінченим сценарієм О. Довженка. Дуже зачепило — ділюся.Без спойлерів.Фільм про християнську віру. Про те, як Бог дивиться на людей, бачить їх достойними й святими, але люди відмовляються від такого покликання, відмовляються бути собою, бо їм страшно.«Я сказав: “Ви — боги, усі ви — сини Всевишнього”» (Пс. 81:6). «Бог помер. Ми вбили Його — ви і я» (Ніцше). Цей сюжет метафорично подано в образах цілком реальної й болючої нашої історії — коли радянський атеїстичний режим винищує не просто церковне і традиційне, а людське. Людяне, живе, святе й Боже. Заперечує те, до чого кличе сам Господь — бути собою і бути людьми, бути живими, бути дітьми Божими.Зрозуміло, що все це дуже резонує з нашим сьогоденням.Фільм без надриву — навіть трохи кумедний, не бійтесь глянути.Всього лише пів години, але дуже багато метафор і символіки. Зокрема ці, нібито прості, але такі характерні й виразні обличчя персонажів, у які режисер дає можливість вдивитися, заглянути просто в очі... зустрітись. Відчуття, ніби то Бог вдивляється в кожного з нас. Гарна музика.P.S. Скільки є ось такої цікавої саморефлексії українців, як цей фільм, — але хто про це знав, окрім спеціалістів?! А треба би знати.Дуже раджу. На подумати:https://youtu.be/Zq4Q7bVcFng?si=ngsc5eaCj0gmEzt7#читанеібачене

По великому рахунку, є три способи ставитися до життя:1. Боятися жити, соромитися проявляти себе в житті — рано чи пізно образа задушить вас. Краще рано — тоді буде час оговтатися й щось змінити.2. Маніпулювати життям. Хитрувати у надії, що воно поведеться на це. Маніпулювати можна по-різному: можна вдавати постійну безпорадність у надії на «рятівників»; можна бути «дуже хорошою людиною» і сподіватися, що життя оцінить і віддячить; а можна рішалою намагатися прогнути життя під себе. Усі ці сюжети цілком життєві — на те, щоб «пропетляти» аж до смерті, вистачить. Проблема лише в тому, що маніпулятор, хоч і переслідує власні цілі, завжди живе чужі життя — дуже багато притворства, фальші й масок.3. Взаємодіяти з життям. Бути уважним до себе і до світу. Розуміти, де ти й хто ти; відчувати час і місце; знати свої можливості та межі. Таку людину вирізнятиме не постійний успіх, як могло б здатися, а адекватність, скромність і відвага водночас. Уміння подбати про себе — як в успіху, так і в проблемах. У такої людини в лексиконі слова: «допоможи мені», «дякую», «а тут я сам», «давай допоможу».Живи і будь👌#шоти

Сьогоднішня євангельська історія про чудесний і великий улов риб (Лк. 5 1-10) - це історія про... нашу заскорузлість. Все починається з того, що Господь Христос сідає в човен Петра і з нього проповідує народу на березі Генісаретського озера. Ми не знаємо, що саме Він говорить, але це точно було живе слово Божої правди, якась Істина. Однак вся ця Істина - в нікуди. Христос дивиться після сказаного в очі рибаків, а вони далі полощуть свої сіті. Слово Господа впало не на дно людських сердець, а на дно озера, видно там і потонуло. І Він тоді говорить на їх мові: "Закиньте сіті он там на глибині". - Учителю, ми всю ніч ловили - і надаремно. Але Христос наполягає. І тут стільки риб, що рвуться сіті. Треба звати он тих ще на березі, щоб допомогли. Тоді тільки до них доходить: - Господи, вийди від мене, бо я не достойний! Нас не чіпляє живе слово, правда та істина. Ми безсовістно звикли до себе і до життя. Нас уже не дивує те, що ми є, що ми живі, що нам даровано любити, радіти і переживати. Даровано зустрічатись, торкатись Іншого. Ми заклопотані своїми проблемами, комуналками, а інколи і ситістю. Такі притомлені життям - і щоб ще нас тут здивувало? Але це не більше аніж марнославство, позерство і... шори на очі від маркетологів. Нам чуда подавай, та такого, щоб від риби рвалися сіті, щоб валіза та з мільйоном доларів! А те, що ти є, що ти живий, що ти любиш, що для тебе сходить і заходить сонце - то нібито не чудо! Вміти дивуватись - це найперша ознака того, що ти живий. Що є більшим даром в житті, аніж бути живим? Дивини вам Живи і будь 🤍#думидуховні

Думи по погоді. Це життя саме в собі має якусь надірваність.Факт твого народження, твоєї появи в це життя, ще не означає, що воно тебе захопить своєю течією буття і понесе аж до кінця, а тобі треба буде його просто жити, просто плисти за течією, якщо втомившся гребсти. Ні. Інколи це життя треба брати на плечі і нести. Інколи треба мати силу, відвагу і навіть причини жити це життя. Тобто, тобі буває доводиться пояснювати собі ці причини, шукати їх і навіть творити. Просто плисти за течією не вийде — починає затягувати на дно, у якусь тяжку порожнечу. Днями говорив з людиною, яка втрапила у цю надірваність життя. Ззовні здавалося б, що нічого особливого тут не може бути: у неї є робота і якийсь заробіток, є певний соціальний статус, сім'я, є ще здоров'я, є куми, колеги і якісь друзі. Людина, до речі, дуже ерудована й розумна - начебто місця для трагедії немає взагалі. Але ми спілкуємось кілька разів і я відчуваю у людині цю тяжку надірваність, якесь глухе ехо прикритої чи то порожнечі, чи то відчаю, питаю в чому справа: - Та не знаю, - каже, - не бачу ніякого сенсу. І це мене лякає. Став випивати через те, а тепер боюсь збухатись. Але й не бачу, куди діватись. Це не єдина така історія. Я бачив, як туди, у надірваність життя, втрапляють люди розумні, люди з достатком, люди публічні, із визнанням тощо. І бачив навпаки: як люди невчені, із життєвими клопотами, а то й смертельно хворі, але вони мали силу жити — вони були повні життя при тому. Із цього спостереження виходить, що сила життя не в достатку, не в славі, і навіть не в спокої, і не в здоров'ї. Хоча, безперечно, все це важливі речі, я зовсім не маю наміру їх знецінювати. Я лише хочу зрозуміти, що є найбільшою силою у житті. Не лише та сила, яка допомагає пережити погану погоду і дождливий настрій, але та, яка дає можливість людині говорити щось світле, живе і справжнє навіть у ту надірваність життя, у порожнечу і розчарування. Що дає силу Жити.Чи є у вас якийсь такий досвід? Що ви про це думаєте? Діліться на @psy_from_God, це може бути важливо для когось.Живи і будь 🤍#думи

Уявіть:вас просять сказати тост, відповісти на уроці чи на нараді, просто заговорити з незнайомцем, і тут - серцебиття прискорюється, дихання збивається, руки тремтять, здається: «усі бачать, як я безглуздо виглядаю».Знайомо? Тоді читайте далі.Соціальний тривожний розлад проявляється у надмірному страху перед соціальною активністю (страх опинитися в центрі уваги). Прискорене серцебиття, тремтіння, збивається дихання, пітливість, слабкість, здається, що всі це помічають, що ти виглядаєш безглуздо і взагалі — просто нездара. Такій людині здається, що в усіх усе нормально, що інші легко справляються з такими соціальними завданнями, а одна вона нібито от така проблемна, не вміє себе вести і дати собі раду. Від чого стає ще гірше. Однак хочу звернути увагу всіх, кого це стосується: гляньте, СТР — один із найпоширеніших! Тобто насправді ви не один/одна така «непридатна» до життя. Купа людей переживає через ці речі. Також зауважте, що СТР — це саме надмірний страх. Правда в тому, що в якійсь мірі переживання такого роду властиве всім людям. Це нормально. Далі вже, тільки в силу певних обставин, досвіду та власного ставлення, хтось із цим справляється, а хтось у тому грузне. Не варто плутати СТР і сором’язливість, яка може бути навіть приємною рисою характеру, тоді як СТР — це завжди те, що заважає. Радісна новина в тому, що з цим можна впоратися. Сучасна психологія має для цього дієві інструменти, тож це не вирок. Важливо визнати, що кожному з нас треба ще вчитися жити. Ніхто сюди не приходить уже знаючим і вміючим. Тому не треба того соромитися. І не треба вдавати, що ти то все мав знати й уміти давно і за замовчуванням — це не так. Усі ми живемо тут вперше. А жити ще треба вміти. Вчитись жити 👌#психомудрості

Сім'я: взаємність vs конкуренціяЩе Карен Хорні підмітила важливу невротичну точку нашої культури: з одного боку, вона наскрізь конкурентна, а з іншого — ми хочемо всім подобатися й бути любленими. Так не вийде, писала вона, адже це заздалегідь ситуація конфлікту.Особливої напруги цей конфлікт набуває в сімейних стосунках.Сім'я — це за замовчуванням про взаємність, прийняття, розуміння й любов. Але і це сьогодні часто просякнуте духом суперництва. Звідси багато нерозберихи в стосунках, дріб'язковості, застрягання на неважливому. Нібито й хочеться обом добра, і можливість є, а не виходить. І не виходить, як здається, через якісь дрібниці, за якими насправді ховається дух суперництва.Раніше сімейні ролі чоловіка й дружини були більш-менш прописані. Змалку люди вже розуміли, що означає бути хорошою дружиною і господинею, а що — хорошим чоловіком і батьком, як це виглядає в буднях. Ті ролі не перетиналися. Сьогодні ж кожен прагне індивідуального успіху й самореалізації, які виглядають однаково для обох.Придивіться до проблемної сім'ї — і, швидше за все, ви побачите дух суперництва: заздрощі до успіху іншого, знецінення, бажання влади, щоб компенсувати власне відчуття "програшу". Але робити це відверто не можна, тому там купа маніпуляцій — хитрих і тонких, захованих у буденність і дрібниці, щоб навіть від себе приховати неприємну правду.Якщо у вас проблемні стосунки в сім'ї, то перевірте, чи немає у вас заздрощів і відчуття власного приниження перед успіхом іншого. Постарайтеся бути чесними з собою. Якщо щось таке є, то дух суперництва з’їдає вас. Суперництво не завжди погане, от тільки в сім'ї ми таки шукаємо взаємності.Коли християнство каже, що люди мають у собі гріх, що ми грішні, то це не дешеве моралізаторство. Це важлива засторога про те, що кожен із нас має в собі небезпечну здатність зіпсувати те добре, справжнє й святе у житті, чого самі прагнемо. Тому з цим треба вчитися обходитись.Жити треба ще вміти.Живи і будь 🤍#іпросуспільство

Глянув свої дописи з перихорез — трохи так благосно і піднесено вийшло, аж підозріло :) Даруйте, але так десь воно і було. Втім, досить поки що про отців і їхні перихорези — давайте про психологію.Прилетіло днями запитання:"Навіщо зараз усім впарюють цю психологію? Дратує вже. Жили ж раніше люди без психології і нічого, теж сміялися, плакали, були щасливі й нещасні, як і зараз. Я розумію, що є якась від неї користь, але вже її забагато, ніби-то панацея від усіх проблем".Хороше запитання, дякую.Згоден із вами, що психологія — не панацея. Якось тут я вже писав, що за таким захопленням психологією прийде ще й розчарування. Але то буде потім. Однак ми були б дуже неправі, якби вирішили так огульно відкидати психологію. Жили ж колись люди і без медицини, скажімо. Були і хворі, і здорові, але ж то не означає, що нам сьогодні не потрібні лікарі.Чи потрібна психологія всім?Я сказав би так: психологія, як наука про людину, справді потрібна всім. От терапія не всім потрібна — це правда. Але знання психологічних законів та інструментів, що допомагають у самопізнанні, — нікому зайвим би не було.Тут ще є така проблема, якщо порівнювати колись і зараз. Колись людина жила у дуже визначеній культурі, де ролі, цінності й поведінка були прописані до деталей. Тому людині було набагато легше не губитися, відчувати свою цілісність і знати, куди гребти по життю.Сьогодні все дуже ускладнилося. Ми можемо намагатися жити в кількох системах координат водночас, які навіть суперечать місцями одна одній. Усе це неусвідомлено, що створює купу внутрішніх конфліктів і переживань. Віруюча людина, для прикладу, може шукати водночас смирення, яке їй пропонує церковна аскетика, і самореалізації, яку пропагує сучасна культура. На такому шпагаті нічого доброго не вийде.А от психологія може допомогти ці речі усвідомити в собі, зрозуміти й розібратися з ними. Не кожному потрібен лікар і крапельниці, але всім потрібні якісь базові знання про гігієну й здоровий спосіб життя. Так і з психологією.Добра вам 🤍#питаливідповідаємо

Сьогодні був дуже насичений день. Один отець каже: "Згадав, що ми вчора тільки приїхали, а таке відчуття, ніби я тут уже дня три!" Нас 19 священників. Із 5ти областей є священники: Київська, Чернігівська, Полтавська, Харківська і Сумська. Якщо отці, очевидно, живуть не тільки своїми клопотами, а їх зараз, як ви розумієте, вистачає, то це таки добрий знак. Деякі отці приїхали буквально з-під обстрілів, де несуть своє служіння, і їм хочеться думати, як то служіння організувати краще. Церква тепер мені здається більш живішою, аніж я думав. У найстаршого за стажем священника - 30 років служіння, в молодшого - ще й року немає. Ми всі достатньо різні, не лише за віком та досвідом служіння, але й за характером. Втім, ми спільні в тому, що нам не байдуже, що ми готові ставити питання і шукати відповіді. Радісно, що стільки відкритих священників. Маю зізнатись, що основна тема, про організацію парафіяльного життя, дається нам поки непросто. Вона то й сама по собі не така проста, як може здатися на перший погляд. Якби то було все легко, то на кожній парафії кипіло би життя, храми були би повними, але, на жаль, це не зовсім так. Світ дуже змінився навіть за останні 15 років, і продовжує мінятися. Намагаємося зрозуміти не лише сьогоднішнє суспільство й сучасні тенденції, але й самих себе, місце та значення нашого служіння. Поки, для мене особисто, немає якихось ідейних відкриттів, але є деякі дуже сильні враження від людей. Ну і приємне саме по собі таке спілкування та братьська спільність. Як і попереднього разу, багато служіння одне одному. Кожен готовий подати, принести, зачекати. Це в дрібницях, але воно створює таку приємну атмосферу доброти. Завтра (вже сьогодні, бачу) зрання на Літургію. Всім нам спокійної. Віримо в краще 🤍#реколекції