Сьогодні був дуже насичений день. Один отець каже: "Згадав, що ми вчора тільки приїхали, а таке відчуття, ніби я тут уже дня три!" Нас 19 священників. Із 5ти областей є священники: Київська, Чернігівська, Полтавська, Харківська і Сумська. Якщо отці, очевидно, живуть не тільки своїми клопотами, а їх зараз, як ви розумієте, вистачає, то це таки добрий знак. Деякі отці приїхали буквально з-під обстрілів, де несуть своє служіння, і їм хочеться думати, як то служіння організувати краще. Церква тепер мені здається більш живішою, аніж я думав. У найстаршого за стажем священника - 30 років служіння, в молодшого - ще й року немає. Ми всі достатньо різні, не лише за віком та досвідом служіння, але й за характером. Втім, ми спільні в тому, що нам не байдуже, що ми готові ставити питання і шукати відповіді. Радісно, що стільки відкритих священників. Маю зізнатись, що основна тема, про організацію парафіяльного життя, дається нам поки непросто. Вона то й сама по собі не така проста, як може здатися на перший погляд. Якби то було все легко, то на кожній парафії кипіло би життя, храми були би повними, але, на жаль, це не зовсім так. Світ дуже змінився навіть за останні 15 років, і продовжує мінятися. Намагаємося зрозуміти не лише сьогоднішнє суспільство й сучасні тенденції, але й самих себе, місце та значення нашого служіння. Поки, для мене особисто, немає якихось ідейних відкриттів, але є деякі дуже сильні враження від людей. Ну і приємне саме по собі таке спілкування та братьська спільність. Як і попереднього разу, багато служіння одне одному. Кожен готовий подати, принести, зачекати. Це в дрібницях, але воно створює таку приємну атмосферу доброти. Завтра (вже сьогодні, бачу) зрання на Літургію. Всім нам спокійної. Віримо в краще 🤍#реколекції