Глянув свої дописи з перихорез — трохи так благосно і піднесено вийшло, аж підозріло :) Даруйте, але так десь воно і було. Втім, досить поки що про отців і їхні перихорези — давайте про психологію.Прилетіло днями запитання:"Навіщо зараз усім впарюють цю психологію? Дратує вже. Жили ж раніше люди без психології і нічого, теж сміялися, плакали, були щасливі й нещасні, як і зараз. Я розумію, що є якась від неї користь, але вже її забагато, ніби-то панацея від усіх проблем".Хороше запитання, дякую.Згоден із вами, що психологія — не панацея. Якось тут я вже писав, що за таким захопленням психологією прийде ще й розчарування. Але то буде потім. Однак ми були б дуже неправі, якби вирішили так огульно відкидати психологію. Жили ж колись люди і без медицини, скажімо. Були і хворі, і здорові, але ж то не означає, що нам сьогодні не потрібні лікарі.Чи потрібна психологія всім?Я сказав би так: психологія, як наука про людину, справді потрібна всім. От терапія не всім потрібна — це правда. Але знання психологічних законів та інструментів, що допомагають у самопізнанні, — нікому зайвим би не було.Тут ще є така проблема, якщо порівнювати колись і зараз. Колись людина жила у дуже визначеній культурі, де ролі, цінності й поведінка були прописані до деталей. Тому людині було набагато легше не губитися, відчувати свою цілісність і знати, куди гребти по життю.Сьогодні все дуже ускладнилося. Ми можемо намагатися жити в кількох системах координат водночас, які навіть суперечать місцями одна одній. Усе це неусвідомлено, що створює купу внутрішніх конфліктів і переживань. Віруюча людина, для прикладу, може шукати водночас смирення, яке їй пропонує церковна аскетика, і самореалізації, яку пропагує сучасна культура. На такому шпагаті нічого доброго не вийде.А от психологія може допомогти ці речі усвідомити в собі, зрозуміти й розібратися з ними. Не кожному потрібен лікар і крапельниці, але всім потрібні якісь базові знання про гігієну й здоровий спосіб життя. Так і з психологією.Добра вам 🤍#питаливідповідаємо