Сім'я: взаємність vs конкуренціяЩе Карен Хорні підмітила важливу невротичну точку нашої культури: з одного боку, вона наскрізь конкурентна, а з іншого — ми хочемо всім подобатися й бути любленими. Так не вийде, писала вона, адже це заздалегідь ситуація конфлікту.Особливої напруги цей конфлікт набуває в сімейних стосунках.Сім'я — це за замовчуванням про взаємність, прийняття, розуміння й любов. Але і це сьогодні часто просякнуте духом суперництва. Звідси багато нерозберихи в стосунках, дріб'язковості, застрягання на неважливому. Нібито й хочеться обом добра, і можливість є, а не виходить. І не виходить, як здається, через якісь дрібниці, за якими насправді ховається дух суперництва.Раніше сімейні ролі чоловіка й дружини були більш-менш прописані. Змалку люди вже розуміли, що означає бути хорошою дружиною і господинею, а що — хорошим чоловіком і батьком, як це виглядає в буднях. Ті ролі не перетиналися. Сьогодні ж кожен прагне індивідуального успіху й самореалізації, які виглядають однаково для обох.Придивіться до проблемної сім'ї — і, швидше за все, ви побачите дух суперництва: заздрощі до успіху іншого, знецінення, бажання влади, щоб компенсувати власне відчуття "програшу". Але робити це відверто не можна, тому там купа маніпуляцій — хитрих і тонких, захованих у буденність і дрібниці, щоб навіть від себе приховати неприємну правду.Якщо у вас проблемні стосунки в сім'ї, то перевірте, чи немає у вас заздрощів і відчуття власного приниження перед успіхом іншого. Постарайтеся бути чесними з собою. Якщо щось таке є, то дух суперництва з’їдає вас. Суперництво не завжди погане, от тільки в сім'ї ми таки шукаємо взаємності.Коли християнство каже, що люди мають у собі гріх, що ми грішні, то це не дешеве моралізаторство. Це важлива засторога про те, що кожен із нас має в собі небезпечну здатність зіпсувати те добре, справжнє й святе у житті, чого самі прагнемо. Тому з цим треба вчитися обходитись.Жити треба ще вміти.Живи і будь 🤍#іпросуспільство