Все більше, бачу, входить у звичай священникам говорити проповіді недовго. Вже вивчили про здатність людини тримати увагу) Але так було не завжди. Був у нас один хороший парафіянин Юра, Царство йому Небесне і мир його душі. Підійшов він якось після служби до мене і каже: - Отче, Ви все гарно говорите, все добре, але довго. А я тоді по хвилин 20 говорив)) - То все, - каже Юра, - можна коротше сказати. Тоді я попросив паламаря виходити і подавати знаки на 7-8 хвилині)) Спочатку не завжди вдавалося, але по трохи навчився)Сьогодні дуже багато слів. Красивих, правильних, добрих, натхненних. В інформаційну епоху живемо. Людина може знайти слова, які їй треба, на раз-два. Єдине що - слова правдиві. І не десь там в абстракції, а саме ось тут, між нами. Ось того, власне, бракує і сьогодні. Хоча , скажу вам, інколи й багато слів доречно, бо вони творять простір, у який треба увійти, а це кількома реченнями не можливо зробити. Але і тут без правдивості ніяк, бо інакше - пуста демагогія.Не пустословити 🤍#життяілюди