Є така правда у житті, не очевидна, але дуже важлива, - себе треба вибирати.Люди шукають якоїсь правди, з якою б можна було зустрітись, як із дубом посеред дороги. Щоб не обійти, не оминути, а ще краще - вдаритись об нього головою, щоб осягнути невідвортнє його існування. І щоб та правда захопила нас, була міцною, щоб без сумнівів і з твердою певністю. Щоб залізти на того дуба, твердо сісти там і вже звідти споглядати буття з його прогалинами. Звідси наша впертість, зашореність і фанатизм. Люди захищають не правду - люди захищають себе. Їм страшно іти над прірвою. Страшно жити над непевністю. Тому ми хапаємось за якісь фрагментарності і міцно їх тримаємо. А правда в тому, що такого дуба немає. Все можна поставити в такий ряд, щоб знецінити. Будь-що можна підкопати і перевернути. Правда в тому, що тобі належить творити правду. Будувати місточок над Нічим, із якого все створено і яким все пронизано. Вибирати правду за правдою, дощечку за дощечкою і йти по ній. Не розкидатись нею. Берегти. Бо вона ще така непевна. Вона залежить від тебе. Бог покликав тебе до співтворчості.Якщо ти кажеш, що правди немає, то ти її не твориш, ти сподіваєшся на чужу. Але тобі треба своя.Живи і будь 🤍#шоти