Людина — дуже неоднозначна істота.Буває, схопиш якусь історію чи ситуацію й розповідаєш її: ось вона така! А потім дивишся на неї через якийсь час і з іншим настроєм — а вона вже тобі інакше виглядає. Ти можеш уже розказати її інакше. Вона вже не така, як була. І ти не такий. Якщо ви того не помічали — спробуйте вести щоденник і потім перечитувати його: будете дивуватися самим собі.Нічого тут не можна схопити напевно.Можна пробувати, можна наполягати просто на своєму й намагатися бути дуже послідовним, але таке ставлення до життя загрожує зробити нас упертими, твердолобими й заскорузлими. З іншого боку, можна віддатися непевності й сумнівам, ніби у них твоя правда. Але вони тобі згодом просто знесуть дах: це сипучі піски. Вибір. Маєш вибирати, ким і яким тобі бути. Самі по собі факти ще не багато означають. Головне — як ти їх інтерпретуєш, як до них ставишся, яким значенням їх наділяєш. Вибір. Людина може бути всякою і різною.Боже, тільки вдуматись, наскільки всякою і наскільки різною! Скільки тут потенційної величі — і скільки слабкості. Кожен — як величезна галактика. Це вражає. Такий простір — великий дар свободи та можливостей. Але разом із тим — випробувань і небезпек. І попри всі твердження фаталістів та детерміністів, які відмовляють нам у свободі волі, якими б логічними вони не виглядали, відчуття цього внутрішнього простору та різноманіття здається мені нездоланним. Прекрасне відчуття внутрішньої безмежності: від якоїсь дурості — і до найдостойніших, найвеличніших речей. Відчуття, що Бог кличе тебе у свободу бути, дає тобі простір, довіряє тобі життя. Відчуття, що ти є і що ти обираєш. Обираєш не завжди вірно й не завжди найкраще, але саме відчуття можливості в собі обрати оте — найкраще, живе, причетності до нього, можливості бути таким, яким би ти хотів бути, — усе це уже дуже надихає. Хочеться жити ❤️#думи