Християнські вірші 🌿

Багато у житті проходимо по волі ,По волі від Небесного Господа Отця..,Керує усима Він справами,ділами і всим розпоряжається як хоче того Сам...А ми так не відразу все можемо вмістити..,Так нам незрозумілі є Його стежки...,Тоді десь закрадється тихенько в душу відчайІ зберігаємо неясність, оту ,свою в собі...Та Божії дороги чи ж будуть нам недобрі?Буває деколи всього лиш треба зачекать, Поки пройдуть оті часи, такі нам, невідоміІ думки ті невтішні старатись відганять.Бо все, над всим Господь У Нього мудрість вічна..Як нам далеко є до мудрості Його...О, скільки нам Писання про це, яскраво, кажеА ми не розуміємо Велич Господа Свого...А просто Він буває не все нам відкриває ,Бо так бажає вчити довіряти нас,Довіра так багато в душу добавляє..З довірою людина- то великий скарб..Коли у серці віра, надія, сподівання..Вона на все подивиться з легкістю в душі..І Бог такому серцю неодмінно скаже:"Ось для тебе благословіння Я Своє зберіг.."А нам буває важко усе відраз збагнути,Та потім буде даний від Господа той час..,І все тоді так складно, так докінця все ясно,Промовить ,проговорить Дух Святий до нас..І все нам роз'ясниться І почне ставати таким усе до краплі зрозумілим те,Що довгий час Господь від нас оте ховавши ,Хотів лише довіритьДоручення святе..Амінь. Наташа Савченко

Стояла на молитві й плакала душа.І болем переповнена вона тоді була.Схиляясь перед Богом, відчула у душі Голос прекрасний ніжний, будь вдячною Мені!Завмерла вмить з почутого в тиші.Й питань постало безліч для душі...Не сміло й тихо мовила вона:Ти знаєш Господи всю біль душі сповна!Тобі відомі всі обставини мої.Тому і плачу я Господь в душі моїй.І знову чую голос неземний:Почни з подяки! І прийшов спокій.Сказав удруге вже Господь!І я прийняти маю.Переступивши біль душі, Вона враз промовляє: -Я вдячна Господи Тобі! За все, за все сповна!І пісня вдячності й хвали лилася в небеса,За милість, за спасіння, за щастя та любов Велику та безмірну за прОлитую кровВ якій спасіння мають усі через Христа!І пісня вдячності й хвали лилася в небеса!І тут же зауважила чудові квіти ті,Різні за розміром і формоюІ в білій чистоті.Виходять усі з уст її й над головою сходяться В букет чудових хмар.Й хмаринок різновиди йдуть у небесаДо престолу Всюдисущого і славного Отця!Молилася ззахопленням і славила Творця!І аромат від квітів тих учуяла вона,І пісня слави і хвали лилася в небеса!Й почула знов душа крізь квітів аромат,Той голос ніжний, люблячий:- Ви аромат Христа!І більше не хотілось ні плакать, ні страждать,Лилася пісня в серці Хвалу Христу віддать.Тим ароматом бути Христовим для Творця!І милуватись вічно Любовію Отця!! Амінь.Вікторія МисюкПереклад Ольги Н.

  ЯКА ЦЕ РАДІСТЬ - ВСТАТИ НА СВІТАННІЯка це радість- встати на світанні,З молитвою зустріти день новий,Позаду всі залишити страждання,З надією долати шлях земний.Яка це радість - в щастя зодягнутись,Всім побажати миру на Землі.І вперше після болю посміхнутись,Добро і ласку сіяти у злі.Яка це радість - чути голос рідних,Вслухатися у співи солов'я.І відчувати : ти комусь потрібнийБо в Небесах записане твоє ім'я.Яка це радість - вірити, прощати.Яке багатство - цілий світ любить.І милості від Господа чекати,Йому Одному Правдою служить.Яка це радість - знати, що ІсусомТи куплений для Вічного життя,Що з Ним всі переможеш тут спокуси,І тільки в Ньому - світле майбуття.Яка це радість - бачити зірниці,Пройтись чудовим ранком по траві.У спеку ще напитися водиці,І тішитись, що друзі всі живі.Яка це радість - з ближнім розділити,Шматочок хліба, з ним свою печаль.Когось від зла собою захистити,Дивитися в надії в синю даль.Яка це радість - горе геть прогнати,Непрошене з порогу, з-під дверей.І відповіддю на молитви стати,Благословінням для усіх людей.Яка це радість - виплакати сльозиІ зрозуміти - більше не болить...Де цвіт душі попалений морозомТам знов квітує щастя кожну мить.Яка це радість знати, що на Небі,Записане ім'я Твоє давно.Що Божа ти дитина і для тебе -З Ісусом бути право вже дано.Яка це радість назавжди лишити,Тягар гріха і вирватися ввись.Більш у темряві ночі не ходити,До світла лиш спішити як колись.Яка це радість - горю не давати,Відняти з серця промінь доброти.Яка це радість - Богу довіряти,І радість цю постійно берегти.Н. Мартинюк

Коли біль, твоє серце стискає,Коли в грудях нестерпно щемить,Розуміння від рідних - немає,І жар болю от-от опалитьРозкажи про це все, лиш Ісусу.Він загоює рани твої...Нехай сліз океани проллються На поверхню сухої землі.Виливай своє серце ,як воду,І про все в небеса ти кричи,Він тобі подарує свободу,Тільки чуєш? Прошу, не мовчи!Ні ,не всі здатні нас зрозуміти, Й розділяти із нами тягар,Значно легше піти ,засудити,Стати громом ,не сонцем з-за хмар,А тобі буде й далі боліти...І болітиме дужче в рази,Не змогли бо тебе зрозуміти Свої люди ...Якби ж то чужі...І як боляче ріжуть по серці Та байдужість, чи навіть злоба...Та не зможеш нічого ти стерти Бо лягають мов штампи - слова...Ти душею усе розумієш...Щоб тебе зрозуміли?- Дарма!Маскувати цю біль- добре вмієш,Але глибоко- рана жива.Й раз- по -раз, від байдужості слова Кровоточити буде вона...Ти ховатимеш це знову й зновуВід людей ...але не від Христа...Будеш всім, як завжди ,посміхатись,В час коли душу Бог обійме,Бо ти будеш ще більше страждати Якщо людям відкриєш "своє"...Поряд буде з тобою стояти, Й лікувати теплом від тривог,І триматися допомагатиРозуміючий зАвжди - твій Бог.Амінь. Артемук Мирослава

До міста залишалось недалеко.Вже сутеніло. Тихо падав сніг.І світло фар вихоплювало легкоБлискучий лід, що на дорогу ліг.Автомобіль заносило щоразу,Хоч Ігор обережно кермував.Він швидше не поїхав ані разу,Та все ж, здавалось, увесь час ковзав.В салоні тихо музика лунала.Андрій, що сидів поруч, говорив,Та вмить замовк від різкого сигналуЙ страшного скрипу гальм, що в ніч злетів.А потім крик розпачливий, жіночий,Такий, що серце навпіл розрива.Один одному подивились в очі,І думка в кожного: "Чи ще жива?"Спинились на узбіччі. Вийшли разом.Стояв КАМАЗ, ще декілька машин,Та жінка, що кричала... І відразуВсе зрозуміли: потерпілий - син.Водій КАМАЗу все ходив круг нього,У розпачі не знав, чим помогти.Чи ж то хотів хіба жахіття цього?!Він гальмував - не встигли перейти..."Швидку! Швидку!" - гукали перехожі."Він помирає! Люди, поможіть!"А чи можливо помогти? О Боже!Як неживий, весь у крові лежить.У Ігоря тривожно билось серце."Аби лиш встигнути! О Боже мій,Нехай до мене він іще озветься.Аби лиш був ще, Господи, живий!"Зірвав із себе шарф, зім'яв й до ньогоСхилився і під голову поклав,Та голосу не впізнаючи свого,Повільно, чітко й голосно сказав:"Ти чуєш? Чуєш? Бог є тут присутній.Йому ти не байдужий, хлопче, знай!І знай також, що Він є всемогутній.Тому кажу: ти зараз вибирай.Ісус Христос страждав колись безвинно.Віддав Своє життя, щоб ти не вмер.Повір, прошу, що всі твої провиниПростити може Він тобі тепер.Не відвернись від Нього в цю хвилину,Бо так важливо, де буде душа!Повір всім серцем в Божого ти Сина,Бо, може, тут твого життя межа".Стояли люди в сум'ятті довкола.Хтось висловив обурення своє,Що богомол оцей, мовляв, ніколиІз настановами спокою не дає.Ридала мама, дивлячись на сина:"Помилуй, Господи, моє дитя!Не дай, не дай, щоб він ось так загинув!Прошу, Ти порятуй його життя!"І враз Андріїв голос: "Що ти робиш?"До Ігоря долинув. Потім знов:"Вставай, ходімо! Як же ти так можеш?Хіба це місце для таких промов?"Але, тремтячи весь від хвилювання,Той ще палкіш до хлопця говорив:"Прошу, звернися до Христа з благанням,Щоб Він тебе помилував, простив!"Вже їхала швидка. Гучна сиренаРізнула тишу. Ігор не зважав.Лиш серце в грудях билося шалено,І все молився, як умів та знав.Нарешті той юнак, відкривши очі,Хапаючи повітря, прохрипів:"Прости мене, Господь...Я цього хочу...Спаси...Дай вижити мені..." Й зомлів.Підбігли лікарі, поклали ноші,Забрали хлопця й швидко понесли.А Ігор подумки казав: "О Боже,Як добре, що ми бути тут змогли"."Ну ти даєш! Для чого так робити?Оце вже дійсно вибрав слушний час!Знайшов коли про Бога говорити.Ти бачив, як дивилися на нас?"Андрій стояв, збентежений до краю.А Ігор, дивлячись у даль, сказав:"Я часу кращого для свідчення не знаю,Бо вже одного разу промовчав.Я пам'ятаю того чоловіка.Він помирав у мене на очах.В агонії на допомогу кликав.Ну а мене скував усього страх.Я відчував, як Дух Святий тривожить,Щоб про Христа йому засвідкував.Та я вагався: "Хіба це поможе?"І не сказав нічого. Не сказав!Ти знаєш, друже, вже пройшло сім років,А я все пам'ятаю, як тепер.Не боязливим був тоді - жорстоким,Бо, може, неспасенним він помер.Тому хіба є час, щоб вибирати,Коли чиєсь життя вже на межі?Андрію, ні! Не можемо мовчати!Бо чого варті ми тоді, скажи?"Вони ще довго на шляху стояли,Дивилися на сніг, на ліхтарі.І вже обоє твердо в серці знали,Що недаремно тут о цій порі.Цей час благословінням був від Бога,Бо Ігор про спасіння розказав,А для Андрія ця нічна дорогаТе показала, чого ще не знав.*Життя коротке, і того не знати,Де переступим вічності поріг.Тому спішімо про Христа звіщати,Щоб не один прийти до Бога міг.І не обманюймося тим, мовляв, не требаКазати тут чи там, не той це час.Душа людська так потребує неба,Тож вказуймо на шлях туди щораз.Це є найбільше Боже повеління:Всім розказати про любов Христа,Яка дарує грішникам спасіння.Хай не мовчать про це наші уста

Три РомашкиЛунає пісня соловейкаПолями ранок вже бреде,Проводить мати свого синаВ степи далеко він іде.«Не будь там довго, не барися.Пиши частіш мені листи.І Богу ти частіш молися То буде легше тобі йти.«Не плачте ,мамо, я вернуся!»Скорбітнє слово він зронив«І Богу завжди я молюся,Щоб Він від зла вас хоронив»Нагнувся й три ромашки біліВ траві над стежкою зірвавПоглянув ніжно і по-хвиліЛаскаво матері сказав;«Візьміть, ця перша- віра буде Надія- друга, а це -любов,Нехай ромашки вам усюдиНагадують про зустріч знов».Стоїть матуся. Скрила сина Уста пшенична полосаА на ромашках мов сльозина…Ранкова міниться роса.А потім лист прийшов, і другий…«Не плачте», пише утіша Та в матері на серці тугаНе заспокоїться душа.Проходять роки.Рідше, рідше ідуть додому їй листиХотілося б зустрітись швидше Не хоче він додому йти.А потім зовсім їх не стало,Листів не пише мамі син.І скільки вже йому писалаЯк в воду впали, ні один.І тужить матиМоже лихо якесь з ним трапилось, бідаА по селу шепочуть тихоЩо син вже Бога покидаНезабаром захворіла мати «Приїдь!» благає кожен разВсе жде стомившись виглядати,В молитві весь проводить час...Син так додому й не приїхавЯк і нема на цій землі.Так і померла в хаті тихоПохоронили у селі...На другий день лиш син у хату Хвилюючись став на поріг.,,О Боже мій," -померла матиХолодний піт з чола побіг.Щось обірвалось в серединіПливло минуле мов у сніРомашки три у вазі синійСтояли журно на столі.,,Прощай, прощай, мій рідний сину"Він прочитав на папірці,,Я вірю що тебе зустріну"....Тремтів листок в його руці.,,Поглянь синочку на ці квітиЗгадай, що ти сказав тоді...І Бога починай молитиЩоб Він спасіння дав тобі....Враз вікна, двері почорнілиУсе в суцільну ніч злилосьЛиш ще ромашки три біліли,А серце жалем залелось...Синочки любі, повернітьсяПоки ще мама є живаДо Бога швидше наверніться Щоб вам не плакати дармаШануйте маму і любіть,Не ображайте словами своїми!Приїдьте чи хоч подзвоніть,Цінуйте матерів живими!Амінь

В ТВОЄМУ "СЬОГОДНІ" В твоєму "сьогодні", де плаче країна,Де юні життя забирає війна,Де горе, розрухи, жалоба, руїни,Стежину знайди, що веде до Христа.В твоєму "сьогодні", де все так непевне,Де мрії за мить розбиваються вщент,Подбай, щоб життя не пройшло надаремно,Не знаєш, що буде в наступний момент.В твоєму "сьогодні" хтось вже не проснувся,А хтось у хвороби виборює день.Хтось з своїх доріг вже, на жаль, не вернувся,Для когось затихли акорди пісень.Хтось сина стрічає з війни на колінах,Хтось в відчаї вчить дев'яностий псалом.І мало, так мало є тих, хто в сумнівахСпішать в своїм горі іти за Христом.Не цінять відміряне небом "сьогодні",В якому Ісус із любов'ю зовеДо Себе усіх, хто втомились, безрадні...Так мало є тих, хто на поклик цей йде.Все думаєм: зустріч з Христом не на часі,Такий молодий, слід пожити іще.От тільки життя корективи нам вноситьІ плани свої в нашу долю несе.Тому бережи, друже, своє "сьогодні".Воно є крихким, мов би із кришталю.Подбай, щоби бути назавжди Господнім,Щоб не відчувати у серці жалю,Що роки прожито було надаремно,Що помилок більше, ніж правильних дій.Обманює ворог сьогодні ганебно,Мовляв, час попереду повністю твій.І ти відкладаєш "на потім", "на завтра".Ще старість буде, щоб до Бога прийти.Усе відкладаєш, мій друже, а варто"Сьогодні" стежину до Бога знайти.А що, коли "завтра" візьме й не настане,Або обірветься, мов спалах зоріІ вічність на твоїм порозі постане,Що скажеш Ісусу, мій друже, тоді?Тому поки серце у грудях ще б'ється,"Сьогодні" дорогу до неба шукай.Життя лише раз нам від Бога дається,Тому зустріч свою з Ним не відкладай"На потім", "на завтра", "сьогодні" до БогаСпіши поміж звуки тривожні війни.Допоки ще в'ється життєва дорога,Скоріше на зустріч з Ісусом спіши,Щоби не шахеди й крилаті ракетиІз свистом летіли в небесну блакить,А "вірую" і "обіцяю служити"Хай дзвінко у просторах неба звучить.Хай кожен знайде свою стежку до Бога.Хай кожен оцінить "сьогодні" своє.Хто зна, чи ще поміж суцільні тривогиНам "завтра" відміряне небом буде...Автор Оксана Гудзь

У відповідь на біль, Господь навча любити,Бо це є у характері Його.Коли плювали, розпинали, били,Не відповів ненавистю на зло.А нам, чомусь, любити тут так важко,Як від людей біль в серце увійшов.Забути в ту хвилину і пробачить,Усе чекаєш, щоби час пройшов...Без всяких нас умов Бог пробачає...Не каже: " Ось схолону...і пробачу...Розпалений бо розум Мій є зараз,Ще трохи заспокоїтись Я хочу..."А ми так кажемо, коли образа,Вмить в серце біллю вразить нас.Хоч, іноді, і вигляд не покажеш,А кажеш: " пробачаю зараз я"А в серці залишається на рокиТак дуже часто, у надії все на те,Що якось, з часом, зітреться все потрохи,Забудеться і назавжди піде.А якби нас Бог усіх прощав так,Ніколи б ми не бачили небес.Чи ж є у всій вселенній що прекраснішеГосподньої краси - то чудо є з чудес!Немає більше й важливіше за діло,Ніж бачити Господню ту красу.В присутності Його є, хто так чинить.Від діл своїх той спокій має тут.Славу Господню бачачи, ввійдемоВ Його лиш образ, і характер лиш Його.І як душа побачить Його велич,Співа вона для Господа свого!Слова того, хто бачив славу Бога,Життям і силою є сповнені лише.І споглядати ту красу Господню,Не зможе той, хто в суєті живе.А споглядаючи красу Господню,Поводитися будеш так як Він.Не скажеш, що любити неможливо...А все покриєш лиш любов'ю ти. Л. Шпак

А що з того коли ти іншому відплатиш?..Й нещасним зробиш ти його, і що?Виймая око, болю лиш добавишА в результаті, що тобі з того?І чи образа твоя в цьому розрішиться?Коли ж відплатиш зуб за зуб йому,Хіба серця це змусить примириться?І стане світ добрішим лиш тому?А що непрощення тобі додати може?Хоч скільки зла ти іншим не твори...Від цього друже мій тобі не буде легше,Лиш тільки зачерствіє все внутрі...Що від образи взагалі ти маєш?Якщо в ній можна щось хоч почерпнуть..Вона твої лиш сили віднімає,Й нещастя також може навернуть...Нам не потрібно у собі злобу збирати,Бо цей тягар лиш зайвий для нас груз..У своїх душах ми біднієм часто,Змінивши вид, втрачаємо свій курс...А що з того що доказать ти зможеш,Для когось живо в чомусь правоту?Чи десь в двобої перевершить зможеш,А може краще бути нижчим самому...Адже закон що проминув, із старого завіту,Кого в нутрі теплом він розплавляв?Кому закон розплати, дав промінчик світу?Чи є такі, хто мстився й щастя мав?О, нема в серці тОму, що мститися прагне,І не буде ніколи спокою й добра,Там нема зовсім миру і дуже там тісно,І туди поселяється лиш одна пустота...У звичнім прощенні щастя можна відчути,Хоч ти сам не любимий, а вмієш любить,Слово добре умієш ти вчасно сказати,І на поміч комусь в нужді руку подать...Так, секрет є у тому щастя й блаженства,Закон весь ПисАння говорить про це,Христос Сам життям його нам передав,І Духом Святим пролив в наші серця...Він на прикладі нам його показав,Насиченим буде, той хто іншим дає,І щасливим є сам, хто ближньому дав,Бо незмінним у Господа закон сіяння є...А хто зла бажає, той спіткає його же,На земному шляху куди б він не йшов,Береже хай Господь і хай нам допоможе,Щоб над злом, переможною, була лиш любов...Хай теплота і Божа свята добрість,Хутчій розтопить лід в наших серцях,Щоб не згущались в душах непрощення й заздрість,Від в цього тісно лиш і томимся в серцях...Хай благодать що маємо в Христі,Підніме наші душі над землею,Щоб на Розп'ятого Христа лише глядіти,І жити так, і так як Він чинити...Наташа Савченко Переклад Ольги Н.

А що для тебе значить слово небо?Задумувався ти про це, чи ні?Не раз, можливо, говорив відверто:Чому не чує небо молитви?А що для тебе значить слово небо?У слові цім велика глибина,Якщо подумати, то все життя людини,Знаходиться у слові - небеса.Життя іде і швидко пролітає,Збігає час, хвилин не повернуть,А небо все за нами споглядає,Як ми живем, куди веде маршрут.Оспіване піснями і віршами,Картин чимало - неба на землі,І дивлячись у гору, розумієш,Воно є дивовижне у красі.Молитви чує, сльози нічні бачить,І розуміє навіть і без слів,Господь створив шедевр однозначно - Я думаю, ти це вже зрозумів.Приваблює своєю красотою,О, як би доторкнутися його!Та відчуваю серцем, що за мною,З любов'ю завжди дивиться воно.А небо бачить смуток і тривогу,Переживання, труднощі і біль,Завжди іде тобі на допомогу - Лише, мій друже, ти це зрозумій .Тут, на землі ми тільки лиш прохожі,Життя - це пар, що з'явиться на мить,І день прийде - закінчиться дорога,Із вічністю зустрінемось тоді.Ми на землі лише здаєм екзамен,І кожний з нас зустрінеться із Ним,Там підкупити буде не можливо - Для вірних небо, іншим - вічний біль.Він обіцяв, що скоро прийде знову,Оселі неба вірним Він дає,І там для тебе місце приготовив - Лише всім серцем вірити в це тре.А небеса, вони до себе манять,І хто із Богом хоче разом жить,Лиш для таких відкриті двері раю - Не буде там ні плачу, ані сліз.Він обіцяв, що скоро прийде знову,І забере невісту від землі,На небесах оселі вже готові -Та чи готовий я Його зустріть?Долайчук Віталій