Telegram statistics channel - @Christian_poems_2

А час останній буде відмічений невір'ям,Байдужістю та холодом серед людей землі,Переступати будуть Божії веління Та Бога забувати почнуть в ділах своїх.То буде час важкий для вірних особливо,Які не зможуть навіть дивитися на те,На те відступлення- воно буде велике,Так голосив не раз Дух Божий нам про це. А час останній буде відмічений обманом,Неправда так засяде серед Моїх дітей,Бо ж будуть на словах тільки християни,Ділами ж відрікатися будуть від Мене.А дух отого часу сьогодні вже у дії І як потрібно пильно стан свій берегти, Перед Христом, що знає та вивідує глибини, Незможете нічого сховати перед Ним. А час останній буде приносить лицемірство,Де справжня суть людиниСховається в ділахУ справах таких ніби добрих , благодійнихТа зречення не буде,гордість буде там.А час останній прийде і будуть так благати оті, що не втрачали із небом свій зв'язокПросити будуть щироЩоб діяти почав Я,Бо тяжко буде їм серед життя того.Не зможуть теє зносить, терпіти ту неправду,Яка буде рости, що гірше серед тих,Які пізнали Бога,Та відійшли від Нього, Які десь загубили страх свій перед Господом Святим.І буде в Силі Духа діяти між нами велика дія Божа по молитвах святих,Тоді проснуться, встануть справжні християни І будуть все звершати що Бог їм повелить. Готуйся, церква Божа, бо час той поспішає ,Тобі повинно бути зустріти час отой,Бо на тобі покладена свята відповідальність, Народ щоби привести до Бога свойого.Щоб поспішили щиро покаятись у справахЯкі не мають згоди із Словом ГосподаЯ вже прийду так скоро Я вже поспішаюПрокинься Мій народе так говорить твій Бог. Амінь. Наташа Савченко

Батьківська любов Як часто хочеться згорнутись І відпочити на Батьківських руках.Тоді проблеми розійдуться і висохне сердечная сльоза.Але Спаситель так відповідає:-іди вперед Моє дитя.І хай важка дорога тебе не спиняє. Адже Моя благодать тебе знайшла.Я бачу всі переживання. Я знаю як допомогти. Все буде на шляху: і радість і страждання. Але допоможу і сили дам перемогти.Коли в тиші, гірко плачешІ думаєш -забув тебе. Не знаєш, як багато для Мене значиш....Адже підніс на хрест Себе!І так завзятості ти кажеш: -Що всім проблемам немає кінця. Але в вогні сильніша станеш.І в вічності отримаєш вінця. І навіть, коли горя море розіллється, Образа вітром битиме в лице. Не бійся ,об скалу печалі віра не розіб'ється.Пройде час і все мине. Все що від Мене, то на благо.Хмари розійдуться і настане світлий день. Над головою птахи защебечуть радо.І серце зазнає веселих пісень. О доню люба, Батько з тобою!!!Тримаю сильно на руках. Потерпи і скоро напою цілющою росою Не буде сліз вже на щоках.Тарасенко Н.

Тільки Ти і я, мій Бог, Ти і я...Ну а решта все не важливо.Друзі всі навкруг і рідняСпрагу мою не зрозуміють.У розмові лише з Тобою Зрозумію тайну глибоку -А чому несу серця болі,І що значить "все не випадково"Тільки Ти мені можеш відкритиЖиття мого майбутні картини.Тільки зможеш Ти укріпитиМене кров'ю Божого Сина.За порадою - до Тебе тільки,І з Тобою печалі усі лиш.Ти один допоможеш мені лиш -Благодаттю Своєю покриєш.Ти один лише серце бачиш.Що не так в ньому, Ти покажеш.Ти один є його Хазяїн,Всі вузли його Ти розв'яжеш.Вірю, Господи, вірю я -Допоможи Ти невір'ю дивному.Слухать, слухатись хочу я -Неслухняність мою прости мені.Тими хмарами, що навкруг,Боже, як же душа заплямлена.Слухаю, Господи, слухаю...Та чужим голосам слухняна я.Коли тіло моє болить,І душа вся моя знеможена,Душу Ти мою підкріпи,Хай вона про це не тривожиться.Їй піднятись допоможи.Поможи зодягнутись силою.Скільки днів тяжких впереді...Поможи не дрижати перед могилою.Благодаттю Своєю ведиТи в обителі Свої вічнії.Радість жде мене впереді -У вічнім місті, життя безкінечнеє. Л. Шпак

Благословіння дітей перед школою.Ось літо уже пролетіло,Ви всі віддихнули, набралися сил,Пора ця шкільна знову вже наступила,І знову у школу вам треба іти.Вам знову потрібно за парти сідати,Щоб вчити уроки, читати книжки,Завдання домашні вам знову вивчатиІ кожен день знову у школу іти.Сьогодні усіх щиро благословляємІ учнів, і учителів, а також батьків,Здоров'я, терпіння усім вам бажаємУ цьому навчальному році новім.Бажаємо мудрості вам всім від Бога,Щоб легко давались усім вам знання,Благословенна хай буде земна ця дорогаЩасливою буде хай кожна сім'я.Учителям всім ми витримки щиро бажаєм,Бо дуже нелегко учити дітей,Не раз не послухають діти, ми знаєм,Не раз будуть литися сльози з очей.Та хай вас Господь підкріпляє,Терпіння і розум усім хай дає,Поваги усім вам ми щиро бажаєм,Хорошого ставлення до всіх людей.Діти! Будьте завжди ви всі щирі, відвертіЗ повагою ставтеся до вчителівСлухняними будьте, не спішіть ображатись.Щоб чули про вас тільки добрих ми слів.Хай буде всім легка життєва дорога,Не буде ніколи хай вчинків лихих,Бажаєм всім щастя від Господа Бога,У всьому хай буде усім вам успІх! Всім Божих благословінь!Надія Робчун

ТИ ВЧИШ МЕНЕ, БОЖЕ, ЛЮБИТИ ЛЮДЕЙТи вчиш мене, Боже, любити людей.Навчання ж дається нелегко,Бо інколи я, наче той фарисей,За іншими стежу здалека.Ти вчиш не дивитись на їх помилки,Усе покривати любов'ю,Та часто так важко той біль понести,Коли хтось поранить стрілою.Коли хтось говорить відверту брехню,Лукаво всміхаючись в очі,Як можна любити людину таку,Що зло мені вдіяти хоче?А Ти мене вчиш пробачати таких,Образу в душі не тримати,Нещирих, пихатих, байдужих і злих -Усіх мене вчиш пробачати.Любити - найважчий урок у житті,Бо кожного дня новий іспит.Питання з "Любові" порою важкі,Не можу на всі відповісти.А Ти мене, Господи, вчиш знов і знов,Щоб я працювала сумлінно,Аби оцей іспит з предмету "Любов"Здала я Тобі на відмінно.Нелегко учитись - відверто скажу,Та приклад, який Ти залишив,Дає мені завжди життєву снагуТриматись в любові стійкіше.Ти вчиш мене, Боже, любити людей,Тому допускаєш так часто,Щоб хтось прокричав мені слово гіркеЙ лукаво у слід посміявся.Навчаюсь щоднини, хоч важко мені,Та хочу я бути, як Вчитель,Що все потерпів: і насмішки, і біль,І не зупинився любити.Й коли я не хочу любити людей,Тримаючи в серці погрози,Дивлюсь на Голгофу, де тихо з очейЗа мене течуть Твої сльози.Ти кров'ю Своєю любов утвердив,Її крізь віки не спинити.Дай сили й терпіння, Ісусе, меніЛюдей так, як Ти, полюбити.Леся Данильчик

У Церкві немає Христа....Його за дверима лишили...У серці,давно пустотаІ віє лиш холод могильний...Висміюють братську любов,Складаючи хитрі угодиЗасуджують всіх...знову й зновДокори,злоба та незгоди.Давно за дверима Христос...До Церкви Його не пускають...Чи є розуміючий хтось?Давно вже Спаситель шукає.У співах Його вже нема...І з проповідей зникає.У Церкві,немає Христа...Його,наше "Я" витісняє.Забута давно простота.Бо нині,у моді "Еліта".А в серці,не Бог- пустота...І двері Ісусу закриті.Немає тут місця,для тих,Хто Біблію досі читає...У Церкві,не люблять "святих"Казать щось,їм не дозволяють."В серцях охолоне любов"...Відлунням слова ці лунають,Бо серед Христових основБагато,нажаль,відкидають.Відкинули люди Христа...Христові,Христа розіп'яли.У Церкві лише марнотаБо Бога у ній не шукали.Не кожен мене зрозумівПро що,я хотіла сказати...Та поміж церковних рядівТакого є дуже багато.Не хочу нікого судить...Кажу лиш про те,що я бачу...Ми всі розучились любить...Й від цього Господь також плаче.Не знаю,що далі гряде...І де без Христа буде Церква...Можливо,дорогу знайдеЙ назад до Христа повернеться?Але,щоб так сталось в життіПроблему " ПОБАЧИТИ" треба.І сил віднайти у ХристіЩоб дістатись до вічного неба. ***У Церкві немає Христа....Христа за дверима лишили...Господь мій,пробач усім намЗа те,як з Тобою вчинили.Прости за закриті серця,Й за те,що з дороги скривили...Пробач нас....й в любові ОтцяТи дітей непокірних ПОМИЛУЙ...А поки,нажаль,пустота...І віє лиш холод могильний...Бо в Церкві немає Христа...Бо Тебе за дверима лишили...Амінь.Артемук Мирослава

В твоєму "сьогодні", де плаче країна,Де юні життя забирає війна,Де горе, розрухи, жалоба, руїни,Стежину знайди, що веде до Христа.В твоєму "сьогодні", де все так непевне,Де мрії за мить розбиваються вщент,Подбай, щоб життя не пройшло надаремно,Не знаєш, що буде в наступний момент.В твоєму "сьогодні" хтось вже не проснувся,А хтось у хвороби виборює день.Хтось з своїх доріг вже, на жаль, не вернувся,Для когось затихли акорди пісень.Хтось сина стрічає з війни на колінах,Хтось в відчаї вчить дев'яностий псалом.І мало, так мало є тих, хто в сумнівахСпішать в своїм горі іти за Христом.Не цінять відміряне небом "сьогодні",В якому Ісус із любов'ю зовеДо Себе усіх, хто втомились, безрадні...Так мало є тих, хто на поклик цей йде.Все думаєм: зустріч з Христом не на часі,Такий молодий, слід пожити іще.От тільки життя корективи нам вноситьІ плани свої в нашу долю несе.Тому бережи, друже, своє "сьогодні".Воно є крихким, мов би із кришталю.Подбай, щоби бути назавжди Господнім,Щоб не відчувати у серці жалю,Що роки прожито було надаремно,Що помилок більше, ніж правильних дій.Обманює ворог сьогодні ганебно,Мовляв, час попереду повністю твій.І ти відкладаєш "на потім", "на завтра".Ще старість буде, щоб до Бога прийти.Усе відкладаєш, мій друже, а варто"Сьогодні" стежину до Бога знайти.А що, коли "завтра" візьме й не настане,Або обірветься, мов спалах зоріІ вічність на твоїм порозі постане,Що скажеш Ісусу, мій друже, тоді?Тому поки серце у грудях ще б'ється,"Сьогодні" дорогу до неба шукай.Життя лише раз нам від Бога дається,Тому зустріч свою з Ним не відкладай "На потім", "на завтра", "сьогодні" до БогаСпіши поміж звуки тривожні війни.Допоки ще в'ється життєва дорога,Скоріше на зустріч з Ісусом спіши,Щоби не шахеди й крилаті ракети Із свистом летіли в небесну блакить,А "вірую" і "обіцяю служити"Хай дзвінко у просторах неба звучить.Хай кожен знайде свою стежку до Бога.Хай кожен оцінить "сьогодні" своє.Хто зна, чи ще поміж суцільні тривоги Нам "завтра" відміряне небом буде...Оксана Гудзь

Не плач ти чуєш я тебе прощаю, Я знав що ти прийдеш, що будеш мій,Твоїх гріхів Я більше не згадаю,Бо Я прийшов щоб дать тобі спокій.Я знав що розіпнеш Мене ти з тими,Які на муки поведуть страшні,Та Я моливсь, молився там за тебеЗ молитвою помер на тім хресті.Я все стерпів щоб бути із тобою,Я бачив ти без мене погибав Глумився з мене ти тоді з юрбою,А Я вмирав, любив тебе, прощав!Навіки полюбив тебе , ти чуєшТому прийшов із неба у цей світ,Я знав що тільки Я тебе врятуюЛюбові Я приніс Свій заповіт.Ти плачеш, бо відкрились тобі очі,Побачив ось кого ти розіпʼяв,Ти мучився всі дні а також ночі,Тебе Я як овечку ту шукав…Ці сльози покаяння твого серця,Неначе той кришталь в моїх руках,Відкриті двері, йди до Мого царстваУсе готово там на небесах.Іди за Мною, більше не вагайся,Я не оставлю, в болях і журбі,Візьму на руки, чуєш не лякайся,Бо Я з тобою, Бог твій Я в тобі!Не плач ти чуєш Я тебе прощаю,Ти мій! Тебе Я дорого купив,С тобою бути завжди обіцяю,Бо Свою кров за тебе я пролив! Марина Візнюк.

ДІАЛОГ ТІЛА З ДУШЕЮ.Що візьме душа у вічністьДім, машину, чи брильянт,Чи можливо ще щось інше,Чи є другий варіант?Може славу, може владу?Для душі усе це дим,Що ж вона візьме у вічність, Хто задумувавсь над тим?.Тіло їй диктує право :Насолоджуйся життям,Здобувай кар'єру, славу, Не спіши із каяттям.Ти спасенна, не турбуйсяВсе в порядку... Он отіЩе не прийняли Ісуса...І щасливі у житті.А душа все прагне БогаБо ж для неї чистота,Вона чує ніжний голосКожен день із уст Христа.З чим ти станеш перед небом, Чому тілу даєш шансВдовільняти всі потреби, Що обмежують твій час?Тіло спорило з душею:В чому твого життя суть?Встигнути побільше требаПоки ще живемо тут.Я усе беру авансомЧас безжалісно летить,Другого не буде шансу, Користаю дану мить.В мене є здорові нрави;Йду вперед, широка путь,А тобі такого праваХристияни не дають.Помовчавши, душа каже:,,Знаєш, різні в нас шляхи:Погляд мій завжди до неба,Твій прикутий до землі.ТИ живеш тут тимчасово,Вічна я, зі мною Бог,Прийде час обов'язково,Далі не підем удвох.Зрозумієш дуже скоро:Маю я життя вінець,Ти повернешся у порох,І на тому твій кінець".Любий друг, кому даємоПерше місце у житті?Якщо тілу, то помремо,Життя вічне-- для ДУШІ.Автор Оля Фабіна

Ось я прийшла до тебе Боже мій.Така як є провини не ховаю,Під хрест схилилась, щоб знайти спокій,Сльозами Твої ноги омиваю.Блукала я у світі марноти,А ти шукав як ту вівцю пропавшуКроваві руки все ж мене знайшли,Побачивши мене в сльозах нещасну.Так хочеться багато що сказать,Та сльози котяться гарячі по обличчюА серце і душа просто кричать,Ходила довго я по бездоріжжю.І ось я під хрестом Твоїм стоюІ небеса той хрест в сльозах тримають,Земля під ним ридає від жалю,Тремтить бо Божий Син там помирає!Ось чую голос: Отче їм прости!І землю нічна темрява вкриває,А поруч там розбійник на хресті,До тебе в покаянні промовляє:Згадай мене Христос там у раюКоли прийдеш Ти до Отця в оселі,Господь я чую відповідь твою,Відкриті в небесах для нього двері!Яка велика ця свята любов,Я теж Господь перед Тобою каюсь,І бачу як стікає Твоя кров,І чую відповідь до мене:»Я прощаю»Голгофський хрест, любов Отця до нас,Який віддав улюбленого Сина,Іди до нього поки є ще час.Почуєш Я люблю тебе дитино.Іди не запізнись, скоріш спіши,Бо він чекає, але сонце вже заходить,В святії ноги ти Йому впади,Блаженний той , хто до Христа приходить!Марина Візнюк