Telegram statistics channel - @Christian_poems_2

В ПУСТЕЛІ ХАРАКТЕР ТВІЙ ІНШИМ СТАЄ.В пустелі характер твій іншим стає.Кудись пропаде відчуття там гордині,Згорить геть до тла у пекельнім каміні,І ось ти один у пісках, і відниніНе вождь, не героєм тоді вже ти є.В пустелі характер твій іншим стає.Не будеш на сЕбе ти там покладатись,Змагатись за щось і свого домагатись,Судити, хорОбритись і прикидатись...Ти там зрозумієш, що то не твоє...В пустелі характер твій іншим стає.Тут, в мертвім горнилі, що жаром палає,Залізний характер Господь розплавляєІ душі, що Небу потрібні ваяє,Отцівська рука нам це все подає.В пустелі характер твій іншим стає.Безсилим ти станеш під тиском сумління,Зігнешся від болю тоді й неодмінно,У відчаї серця впадеш на коліна,І Богу впокОриш ти серце своє.В пустелі характер враз зміниться твій.Усе твоє ''Я'' стане там непотрібним,Безсилим, порожнім, нещасним і бідним.Світська суєта не така стане рідна --Ти прагнути будеш до нОвої мрії!В пустелі характер враз зміниться твій.Змирившись із долею в світі чужому,Навчишся ти слухати Бога Живого,Як тихо Він шепче тобі Своє словоВ порожній тиші нерухомій німій.В пустелі характер твій іншим стає.Ніхто добровільно там жить не бажає,Та ноги дітей Бог в піски направляєІ вічності тайни для них відкриває,Вернутись додому їх радо зове.В пустелі характер враз зміниться твій.Посеред спустілих пісків тих безплідних,Піщаних бездонних надгробків безмовних,Що прагнуть напитись з потоків холодних,Ти серце розкриєш, як цвіт навесні.В пустелі характер враз зміниться твій.Народиться тихо потік в нім струмковий,Веселий, бурлячий, холодний і новий,Наповнить пустелю він буде готовий,Її щоб відкрити в красі вже новій!В пустелі характер твій іншим стає.В Божественній силі Христа ОдкровенняНародиться в серці оазис спасіння.Він -- чудо живе серед смерті та тління,Він -- місце, що свіжість у спеку дає.Він -- в Бозі спокій, той обіцяний Край.Він спраглих водою усіх напуває,Він кличе й від смерті в пустелі спасає...Як бути таким твоє серце бажає --Не бійся пустелі і не відкидай.Автор: Стойкова Олена

Благочестивий старецьВін йшов до храму, муж благословенний,Молитвою сповнялися вуста...Благочестивий, праведний, смиренний:Горів бажанням бачити Христа.Сердечко старця в Господі раділо,Молився він, в постах перебував.Манило небо. Сили вже слабіли...Він із Всевишнім зустрічі бажав.Пройшов життя нелегкі перехрестя...Не раз штормило... він перемагав.Тому що всі куточки свого серцяВін до кінця Всевишньому віддав.Чув голосу Божественного звуки,Що в небеса Господь переселить,Як він Дитя Святе візьме на рукиУ Божім храмі і благословить.Обличчя його сяюче, натхненне...Господь дав Симеону відкриття,Що ось гряде Святий, Благословенний,Щоб радістю наповнити серця.Щоб вивести із тьми гріха на волю,Щоб від хвороби всякої зцілить,Ізраїлю щоб дати кращу долю,Щоб сонцем правди світ весь освітить.Він входить в храм і в дусі торжествує,Бере із рук Марії немовля.І всім присутнім в храмі пророкує,Що в цій Дитині втішиться земля.Що це Дитя - Христос, що Він Месія!Що в Нім спасіння людям світу є,І що цій юній Матері МаріїМеч ніжну душу боляче проб'є...Складала в серці ці слова пророчі,Як скарб дорогоцінний берегла.До неба підіймала свої очі,За це Дитятко вдячною була.Прийшла пора і здійснилась надія,Все сказане пророками збулось.Явився світу Цар царів, Месія,Спаситель людства, Божий Син Христос!О, Божої премудрості безодня!Свята неперевершена любов!І старець цей, покірний раб Господній,Шляхами Божих таємниць пройшов.О, Симеон і всі герої віри!Ви залишили добрі нам сліди.Допоможи нам, Бог, щоб ми зумілиТобі життя віддати на завжди.Щоб ми любили першою любов'ю...Й чекали з нетерпінням тих часів,Коли прийдеш Ти взяти нас з Собою,Прославлений Господь наш, Цар Царів! Марія Мосійчук#На_Стрітення

Іноді важко сказати слово "прости""Чому?" — лунає думка в головіМожливо справа все-таки в тобі,Подивись ти друже у своїм житті.Ти знаєш, що це за причина?Чому так важко, це тобі зробить?Коли це навіть ти і розумієш,Але щось всередині тебе держить.А знаєш, що це може бути?Це може гордість, бути у тобі!І це вона так заважає, Відчути те полегшення в душі.Це твоє "я", якого так позбутися не можеш.А може навіть, ти і не хотів.Позбутися того, що в тілі як хворобаЗ'їдає все, в середині твоїй.Тоді задай питання ти у собі:Чи Слово Боже в серці є твоїм?Чи Божим ти дитям назватись можеш?Коли у серці є в тебе та гниль.А Бог таким противитисяЛише смиренним, дає Він благодатьТоді ти друже, на коліна прихилисяПроси у Бога сил, противитися від гріха.Бо в цьому світі є немало людуЯкі не можуть відректися від себе.Ти друже попроси цього у Бога,Бо Він спроможний на усе.Коли ти звільнишся від пут цих нечестивихТоді тобі не буде заважать,Те що так тримало в серціІ слова прощення, що не могла сказать.Коли вже це промовиш, і переступиш через "я" своєТоді лише ти не відчуєш вже тривогуІ засудження в твоїй душі, вже не буде.Варто друзі пам'ятати, що для спасіння з ближнім також примирись.Бо як же хочете ви сестри, браття,До вічності ввійти коли тягар той на душі?Але потрібно також не спізнитись,Можливо після сварки, людина ось помре?А ми навіть не знаємо, що буде даліТому не відкладай, а краще поспіши.Бриж Анна

ЩО ОЗНАЧАЄ - НЕ ЗЛАМАТИСЬ В ВІРІ?Що означає – не зламатись в вірі? Всміхаючись, нести у світ добро, Коли тебе варитимуть в олії. Як за часів апостолів було? Де фанатизм і що таке посвята Як перспектива болю і тривог... …А битимуть лозиною по п`ятах, Спитавши: боляче? А де ж Твій Бог? І що таке – стояти в Божій славі? Не огризатись, коли плюнув хтось, Не зупинятись, а служити далі І вчитися любити, як Христос. Такі ми є, і праведні і грішні Омиті кров’ю, не прийдем на суд Стопилися гріхи як сніг торішній Оправданий, ти думаєш, мабуть, Яка різниця, хто і що там скаже, А я живу молюся до Творця... Бо кожен з нас на полі тім поляже, Де ми усі боролись за життя. Тому ідеш, співаєш свою пісню. Бо знаєш, що життя – таке, як пар. Колись служити буде надто пізно, Згниє в землі закопаний твій дар. З відвагою неси шоденне діло І хай не тріснуть сухожилля рук. Служіння результат твоєї віри Це дотик серця, а не просто звук І в кожного свої тяжкі дилеми, І в кожного свій власний колізей. І поруч ходять злі голодні леви І заглядають в дзеркала очей. Чи ти ще не зламався в своїй вірі, Чи ти ще до Христа не збайдужів? Та сильний дух в слабкому твому тілі По собі щось залишить для віків. Є щось таке... не сказане словами. Як певний стан, і що би не було, Ти, розіпнутий, може, й вверх ногами, Тримаєшся за Бога, як Петро. Для цього певно і вартує жити Зрілішати під куполом небес Ми будем, Боже, вірити й служити Бо це і є, мабуть життєвий сенс.Неля Романовська

Диявол сперечався з вічним Богом.Причина суперечки- вірний Йов...І він постійно,Щось йому доводив...Все небо було свідком тих розмов.Пропонував,забрати все,що має.Торкнутись тіла... І уже тоді,Як Йов так сильно раптом постраждає,Не буде славить Бога у біді.А Йов сидів...Один...Не розумівши,За що Господь усе це допустив.І кожну мить були новини гіршіТа ще й в кінці проказою покрив.Який то біль - собі не уявляю,У одну митт лишитись без дітей:Три доньки,сім синів,і в мить- немаєІ серце рветься з Йовових грудей.Усе,що мав,усю його худобу,Злий ворог безпощадно вмить забрав.Та щож тоді наш Йов промовив Богу?На наше диво,він не Нарікав.Ну а диявол усе більш лютує,Бажаючи вчинити більше зла...Але Господнє вухо знову чуєІз Йова уст благословінь слова .Пройшов все Йов,і вірним залишився,Хоч в одну мить він втратив все,що мав,І ні на йоту Бог наш не змінився...Той Бог,що Йову сили Свої дав.Що саме хочу зараз я сказати:Коли в життя прийде якась гроза,Коли в житті зазнаєте ви втрати,Й з очей проллється не одна сльозаТо пам'ятайте,Йов був справедливим.І того,що бло - не заслужив...Бог знав,що будуть в Йова на це сили,І лиш тому,Він зло те допустивЩо сатана казав Йому про Йова,Що він не зможе витримать всього...Та Йов лишився вірним свому БогуНе знаючи і часточки того,Що ми сьогодні з вами розумієм...Та все ж він вірив...вірив й довіряв.Й тому Господь цю суперечку виграв,Ну а диявол,як завжди програв.Ось так і в нас ,таке в житті буває,Коли здається: Господи,за що?Коли душа і рветься і волає,Й розрадити не може вже ніщо...Можливо в ці хвилини так,як з Йовом,Диявол каже Богу ці слова,Ти допусти в життя до неї горе,Й побачиш Ти,чи буде ще стоять?А ближні скажуть все,чому так сталось:Згрішив,відпав,чи Бога прогнівив.В той час,як Він любить не перестане,В той час,як Він постійно нас любив.Не забувайте у житті про Йова,У темний,та скорботний ,чорний час,І не кажіть на Господа ви злого,Диявол хоче спокусити вас,І вибити з під ніг ваших опору,Щоб виграти у Бога про вас спір.Можливо буде це в житті не скоро,Та день прийде,і друже мій,повірКоли прославиш Бога у час буріТо зміняться на краще дух й душа...Історію про Йова не забудьте...Щоб Бог про вас те саме міг сказать...Амінь.Артемук Мирослава

Бога просимо часто, і втомились просити.Очі в небо, з печаллю, підіймаєм в молитві.І так томить чекання, і раз просим не перший.Тяжке випробування - а проси віру тверду.Віру, щоби стояти, щоб не засумніватись.Щоби милість Господню із руки Його взяти.Дочекатися рішення від Всевишнього Бога.Щоб прийняти смиренно у життя Його волю.Соломон просив мудрість - Бог добавив багатство.Авраам просив сина - Бог -"народи у тобі усі благословляться"Бог дає завжди більше тим, хто вміє чекати.Хто довірився Богу, у вірі вміє стояти!Часом, випробування і до краю вже навіть.Авраам, весь в стражданнях, на горі Моріа там...Та Господь контролює...ніж занісся над сином...І ось явлена милість - не померла дитина.Дай нам, Господи, мудрість, дай нам, Боже, терпіння Дочекатись без ропоту з неба благословіння.А воно буде вчасно, не запізниться зовсім.Хай нас, навіть до краю, також Бог випробовує.Поможи, лиш на Тебе, не на світ цей, дивитись.Поможи лиш в любові до Тебе дні прожити, Поможи жити в радості, хай бувають й незгоди.Поможи залишитись в бурю, і в сонце з Тобою.Відчувати, що завжди Ти тримаєш за руку.Ніколи не лишаєш, як не було би трудно.Серце будеш втішати, говорити з любов'ю.Якщо віри не хватить...не даси бути з біллю.Лиш на Тебе, дивитись, не відводячи очі.Що буть може миліше, ніж Твій люблячий погляд!Поможи - все так серце Тебе моє благає.Ти ж все кажеш: Я тут є, до Мене наближайся. Л. Шпак

Історія із життя.Сидів на лавочці спокійно,Зовсім промоклий від дощу,Зоря десь вдалині світила,Він думав про свою сімʼю…Повз нього йшли і відвертались,Ніхто і хлібчика не дав,Одні тихенько насміхались,Він в небо лише споглядав.Мале хлопʼятко сиротина,Губами рученята грів,На нім протерта кожушина,Від голоду вже просто млів.Виднілись в черевичках пальці,Від холоду й дощу тремтівІ не було на життя шансів,Не чути було його слів…Йому той час прийшов на памʼять,Як тато ніжно колисавІ на колінах засинав він,І про Христа йому співав..А з братиком завжди дружили,І гарно гралися вони,І так щасливо б далі жили,Та дні біди в сімʼю прийшли.Він в памʼяті ту мить тримає,Як тато з братиком пішов,У небеса де прославляють Вони тепер Христа любов.Зосталась в нього тільки мамаА він такий іще малий,До грудей ніжно пригортала,Синочку, шепотіла мій!…Та ось лікарня і в палатіМатуся хвора вже лежить,Не міг маленький він прийняти,Що її треба відпустить…Вона дивилась в сльозах з жалемСиночку, мовила вонаТам де цвітуть вічно троянди,Іду туди я в небеса..В сльозах він вибіг із палати,На лавочку один присів,Не маю ні сімʼї ні хати,Він слізно Богу говорив.Лице залите все сльозамиТак страшно було сироті,Йому хотілось йти до мами,До Бога в небеса святі.Та чоловік ішов в ту днинуВ красивім шкірянім плащі,Ось бачить плаче там дитина,І стало боляче в душі..Чого на вулиці сидиш ти,Дивися дощ мов з відра льє,Ридаючи дитя сказало,Чекаю що Господь прийде..ПрийдЕ Він, мама так сказалаНа небеса мене візьме,Дитина гірко заридала,Я так чекаю день за днем!Почув історію дитини,В сльозах той чоловік сказавІ пригорнув він сиротину,Який так гірко ще ридав.Тихенько протягнув він руку,Синок додому вже ходиВін зрозумів страшну розлуку,Дитя лишилось без сімʼї..,О дядьку ви не Бог я знаю,Куди провадите мене,Я голодую замерзаю,А вас сімʼя напевно жде.І чоловік ледь стримав сльози Сказав ні одинокий я,В душі пече біль як морози,Мені потрібна теж сімʼя.Тепер я буду твоїм батьком,Достатку маю вдосталь я,Ніхто тебе вже не образить,Ти син мій, ти моє дитя!В житті ти вже не сиротинаА милий, дорогий синок,Ти є улюблена дитина,Мені тебе також дав Бог.Промерзлі пальчики дитиниВ руках він ніжно зігрівав,А руки що іще тремтіли,По бАтьківськи він цілував.На руки взяв хлопʼя спокійноА надворі дощ не вщухав Укрив його плащем і ніжноДо себе міцно пригортав…Ми також сиротами бУли,Без Господа блукали ми,В гріхах в сльозах своїх тонули,У беззаконні темноти.Та простягнув враз Хтось нам руку,Рука в крОві від ран була,Забрав Він нашу біль і муку,То милість Божа нас спасла.Ми гинули усі без Бога,Як та дитина без сімʼї,Бог в небо нам вказав дорогу,За нас помер Він на хресті.З любовʼю на нас подивився,Сказав дитя, я твій Творець,За нас страждаючи молився,Прийняв до себе як Отець!Марина Візнюк.#Повчальна_історія

Для чого Бог, дає випробування?І зараз я питаю Не ЧОМУ…Ви добре вникніть в суть цього питання,І відповідь знайдете у ньому.Випробування наші – не для Бога.Бо Він й так досконало знає нас.Ну а для нас, це є чудова змога,Побачити, які ми у той часКоли слова потрібно буде в діліПідтвердити…Чи будем ми стоять?Чи будем й далі ми такі ж сміливі?Чи будем нами сказане сповнять?Випробування нам гартують душу.Нам Бог їх посилає не для зла.Не думайте, що цим «карає», «мучить»,Або бажає знищити до тла.Господь ніколи зла нам не бажає…Його думки завжди лиш на добро,Про нас усе Він дуже добре знає…Ну а вже ми не знаємо всього.Якщо ми є Творцевих рук творінням,Т перед тим, як вжити в чомусь нас,Ми будемо проходити плавильніЙ випробування міцності не раз.Й чим більшу працю хоче Бог звершити,Чим більше хоче використать нас,То все сильніше полум’я горітиВ плавильні Божій буде у той час.Це лиш одна з сторін випробування,Які ми зустрічаєм на шляху.Випробування – це не покарання.Й питання тут : «Для чого?» не «Чому?»В тяжкі хвилини все ж не нарікайте,А добре пам’ятайте день за днем,Що Бог не хоче знищити й зламати,Він загартує душу вам вогнем.І якби сильно зараз не боліло,Візьме Він потім вас на Своє діло,І через вас роботу Він звершитьІ дуже сильно вас благословить.Отож, коли прийде випробування,То пам’ятайте, це – приготування.Не намагайтесь той вгонь гасить,Бо він не зможе душу опалить.З терпінням в серці дня того чекайте.Коли Господь почне вас підіймати.І пам’ятайте, суть випробуванняЗагартування, а не покарання. Артемук Мирослава

Частина друга А Ваня плаче: «Тату, ніжки, Не ходять більше вже в мене. Я кликав,бігав по доріжці,Шукав, догнати щоб тебе!».Батько це ледве,ледве слухав,В сльозах коліна прихилив.Закрив свої руками вуха І в Бога в перший раз молив: «Мене прости, прости, а сину, Здорові ніжки збережи. Мої візьми, хай я загину, О,Боже,нам допоможи!».Так каявся. З ним поруч стала, Дружина,міцно обійняв. Простить його в Творця благала,Щоб чудо Він для них послав.Прохання в Небо долинало І Бог чудес його прийняв.Іванку вмить вже легше стало, Він навіть трішечки вставав. Зібралась ранком, дуже рано,Велика рада лікарів. І головний хірург так званий, Що ніжку різати хотів.Прийшли вони туди до ВаніІ товсті як бинти зняли, Від подиву, немов в тумані, Прийти до тями не могли. Бог оздоровив його ніжки, На них не видно темних плям. :«Я хочу бігти по доріжці,!»,Говорить Ваня лікарям.Зцілив Господь, від щастя мама, Раділа і була в сльозах. А тато там, в палаті прямо, У всіх молився на очах.В зимовий холод, в день недільний,Син поряд з татом крокував. Їх вітерець морзний,сильний,З промінням сонця проводжав.Іванко в валяночках но‌вих,Сніг не страшний йому й зима. Стрибає, бігає він зновуІ радості тій меж нема. Дуже щасливий ходить Ваня, Бо тато разом з ним вже є. Ходить до церкви у зібра‌нння,Більше не свариться, не п'є. Кажуть, що губить людей п'янка, Тільки лиш Бог спасе Один.Так воно й є. Батько в Іванка,Про Бога людям свідчить він.У день недільний сонце світить, Мороз гуляє за вікном.Як добре це, коли всі діти,Щасливі в сі‌м'ях є цілком.#Повчальна_історія