Telegram statistics channel - @Christian_poems_2

Далеко, далеко в верхів'ях Карпат, Де буйні вітри безперервно шумлять, На скелі стрімкій під склепінням небес Зростав одинокий красунь - Едельвейс.Розцвівши у шумі бурхливих стихій, Не знав він, що в світі є слово «спокій»; Стрічаючи бурі відкритим лицем, Низенько схиляючись перед Творцем, Казав: «Боже мій, з-поміж квітів і трав Ти вибрав мене і на скелю підняв!І тут у щоденній важкій боротьбі Я вірним лишитися хочу Тобі».І ніжна голівка схилялась на лист,Її аромати здіймались у вись,До неба, до вічного свого Творця Сягала великая вірність оця.І сонячним променем з неба Свого Творець ніжно гладив голівку його.І так пролітали нестримнії дні... Як завжди вернулось життя навесні, Кругом ожило все, кругом розцвілоІ радісних пахощів знов набуло.Один лиш похмурий стоїть Едельвейс, Журливо повісив голівку і весьПоринув в якісь безутішні думки, Схиливши донизу зелені листки.В одних із таких сонячних днів,До нього в промінні Господь прилетів, Поглянув на нього і ніжно сказав:«Вставай, Едельвейсе! Чому задрімав?»І жалібно мовив Творцю Едельвейс:"О, Боже мій милий, о, Батьку Небес! На скелі оцій над обривом стрімким,Життя мені стало надмірно важким".І ще пролетів один рік, наче мить,І знову небесна весняна блакитьЗбудила від сплячки степи та ліси, Зодягши їх в шати життя та краси.І знову Творець все земне оглядав,І погляд Його на рослинку упав:Схилилась голівка, зів'яли листки, Чомусь не розкрились її пелюстки.Згадались Йому колись чуті слова: "Візьми мене звідси, тут дика скала".... "Це ти, Едельвейс?" - торкнувся листків, -"Що сталося? Де ти красу загубив? Чому ти в цій тихій долині, зів'яв?Згадай, ти ж бо сам ще недавно казав,Що хочеш, щоб Я тебе тут влаштував, Бо ти на скалі від стихій знемагав.""О, Боже, - почулись благання у полі.Я схибив, шукаючи кращої долі, Немає ріднішого в мене нічого За скелю мою прямовисну і голу.Мій Боже... Мій Любий... до мене зійди, Візьми мене знову і там посади. Тепер я вже знаю: життя - в боротьбі, Лише в боротьбі я потрібний Тобі,Туди, між вітрів, щоб змагатися з ними Мене віднеси Ти руками Своїми!"Мій друже, ти бачиш спокою міраж, Ти добре роздумай, ти добре все зваж.Нехай не манять тебе привиди щастя, За ними постійно блукає нещастя. Лишайся незламним у рідній стихії, Борися, плекаючи гірні надіїЙ колись, як настане мандрівці кінець,Творець тобі скаже: «О, Мій Едельвейс, По тебе прийшов Я, щоб в вічність узяти. Де більше не будеш терпіти й страждати".Автор невідомий#Повчальна_історія

СЬОГОДНІ СПАСИТЕЛЬ ВСІХ КЛИЧЕ ДО СЕБЕ Сьогодні Спаситель всіх кличе до Себе,Він кожному місце готує на НебіІ хоче, щоб ми були там, де і Він,Бо дуже нас любить Ісус, Божий Син!Він ніжно, з любов’ю до нас промовляє,Життя вічне дати усім обіцяє!Хто з вірою в серці до Нього прийде,Той в щасті і в радості жити буде!Він був на землі і прийняв смертні муки,Прибиті були до хреста ноги й руки,Та вдруге прийде Він, як Цар всіх Царів,Що нині на троні Отця Свого сів.Як блискавку видно на Захід зі Сходу,Побачать Христа так усі, всі народи!Чи з радістю будем Його зустрічати,Чи, може, будемо у гори тікати?І що нам сьогодні потрібно для того,Щоб жити на небі в присутності Бога?Закон Божий варто у серце прийнятиІ ближніх своїх і любити, й прощати.І скаже Господь: Раб мій добрий і вірний,Прийми ти для себе дарунок безцінний!За все, через що довелося пройти,Я дам білу одіж тобі одягти!А також прийми золотого вінця,За те, що був вірним мені до кінця!За те, що завжди славить Бога хотів,Ти житимеш в небі повіки віків!Автор Ганна Горбатюк

КОЛИ ЧИТАЄМО СВЯЩЕННЕ МИ ПИСАННЯКоли читаємо Священне ми Писання,Знаходимо пророцтв чимало там.І книга Відкриття, книга остання,Про час останній сповіщає нам.Тлумачать люди, думають, гадають,Коли і що і де біда прийде?Спокою й затишку собі шукають,Та суд на всю вселенную гряде.Все ж люди вірити тому не хочуть,Звучать слова пророчі тут і там.А люди все двори церковні топчуть,Шукаючи для себе земних благ.Труба звучить, о люди схаменіться,Останній час не тільки для когось.Десь там війна і кров людськая ллється,Десь там, здається все чомусь.А в нас біди нічого не пророчить,Усе в достатку, затишок, спокій.Прийшла хвороба, зирила у очі,Та все ж минула, хоч лишила слід.Господь все кличе, люде, схаменися!Поправ світильник, маслом запасайсь.Уже сьогодні за свій дім молися,І низько, низько, перед Богом ти схиляйсь.Бо завтра може бути уже пізно,Сьогодні перевір ти свій запас.Ти кликатимеш в небо навіть слізно,Та буде пізній той для тебе час.Не запізнися, йде на світ година,Година суду на вселенну всю.Чи є печать що Божа ти дитина,Чи впевнений що служиш ти Христу?О, скільки раз Господь звіщав в зібраннях,Про важкий час, що він скоро прийде.Та чи молився слізно ти в зітханнях,Нехай біда мій дім Господь мине.Чи ти стояв за дім свій у проломі,Чи збудував ти затишну стіну?Коли подують вітри у тривозі,Чи проведе Господь твою сім'ю?О, нині, нині церкво пробудися,Впади ти на коліна і благай.Так низько - низько перед Богом ти схилися,Від Нього ти нічого не сховай.Бо прийде час Господь людей розділить,І стане видно хто кому служив.І участі твоєї вже ніщо не змінить,Бо кожен пожне те, що заслужив.Воєнні чутки, стогін і зітхання,Вбиває брата брат безжалісно мечем.Хтось молиться сьогодні десь в останнє,Когось Господній Ангел береже.Сьогодні десь війна... А може таке бути,Що завтра й в тебе руки затремтять.Тому труба звучить, скрізь звуки її чути,"Сховайся в Христі" - слова її звучать.Не будь байдужим до свого спасіння,Не час сьогодні думать про земне.Молись вночі і вдень, удома й на служіннях,Й життя твоє нехай буде святе.А час прийде Господь тебе згадає,І руку милості простягне Він Свою.І може тисяча навколо тебе зляже,Та душу збереже Господь твою.Шукають люди радості й спокою,Шукають їх в своїх земних речах.А ти шукай Христа, знайдеш надійну зброю,І пісня радості звенітиме в устах.Амінь.Автор невідомий

РОЗКАЖІТЬ ВСІМ ЛЮДЯМ ПРО ІСУСА.Розкажіть всім людям про Ісуса.Розкажіть про все в доступній формі.Хай тепло серед гріхів, спокусиЇх зігріє на шляху тяжкому.Не спішіть казати їм погрози,Пеклом їх лякати перестаньте.Розкажіть ви про Саронську розу,Та про квітку трепетно-весняну.Розкажіть про те, що пам'ятаєм.Те, що ніжно зігріває душі.Як Бог Свою милість нам являє,Нас веде по морю, як по суші.Розкажіть, як ніжно в серце стука,Що нікого з нас Він не забуде.Як дітей голублять Його руки,Прагне як добром служити людям.Розкажіть, як пересохли губи:Пить просив біля криниці спрагло...Розкажіть, як зменшилася швидкоСлава, що спочатку пробувала...Не стидайтесь простоти і правди!Не стидайтесь пильних ніг Ісуса.З босим теслею постійне порядУ взутті начищенім до блиску !Він прийшов, коли часи збулися.Не було там квітів аромату.В Вифлеємі Він в хліві родився,Де були овечки та ягнята.А тоді, лише в 33 рокиЗв'язаний(сміявся з нього натовп) ...Йшов на хрест, чуже прийнявши горе,Йшов на смерть тяжким голгофським шляхом.Розкажіть ви, як жорстоко били...Як страждав та як стікав Він кров'ю.Розкажіть те, як Його любилиЖалюгідною напівлюбов'ю...Розкажіть ви, Як Отця молив ВінНе вмінить гріха своїм убивцям.Як страждав весь зранений Мессія,Й не шукав жалю на їх обличчях.Розкажіть, що Він їх всіх прощає!Що Він дуже любить грішних душі!І давно на небі їх вміщає!Хай вони прийдуть Його почувши!Розкажіть! Нехай вони всі знають!Хай лице Його запам'ятають!Доторкнуться спраглими вустамиПрапор, що Любов'ю називають...Розкажіть же! Бо вони стомились...Їх життя, як нескінченний вузол...Розкажіть це чистими вустами.Розкажіть всім людям про Ісуса!

ПРО ВИБІРА що ми виберем, коли запропонуютьНам царську їжу з пишного стола?Тут все приманливо, тут всі святкують,Нам пропонують царського вина. Хіба ж від цього можна відмовлятись:Такого гарного, розкішного життя?Хіба можливо в цьому помилятись?Попереду солодке майбуття. Та юнаки ті вирішили твердоНе осквернятись тим, що на столі.Не це було життєве їхнє кредо, Господь для них щось інше заповів.І в цьому рішенні вони не сумнівались,Хоча здавалось, кращим це було.В усьому лиш на Бога покладались,І всі побачили, що це лиш на добро.В житті своєму Божий шлях обрали, Відмовившись від царського добра. За інших вони краще виглядали,І всі побачили, що це все не дарма. А ми так часто помилятись можем, Коли для нас є вибір у житті.Постійно наше "я" лиш переможе, А душу залишаєм в самоті. І ось, здається, щастя вже спіймали, Як сіли з іншими за пишний стіл... Але, насправді, кращими не стали:Такі, як всі, у марноті сумній.Та інший шлях потрібно нам обрати, Щоб не потóнути в банальності земній,Духовної щоб не зазнати втрати, І не залишитись від Бога в стороні. А все, що пропонується, не кращеЗа те, щоб Бог щоденно нам дає, Бо в цьому світі так багато фальші... Вона душі лиш смутку завдає. А якщо все від Бога лиш приймаєм,То світ побачить в нас Його дітей. Вони вважають, що ми все втрачаєм,Та в нас, проте, є більший привілей. Ми виглядаємо не так, як інші, Нам ця марнотність душу не гнітить,В нас більше миру, щастя більше, В очах надія і в тривожну мить.А на кінець важливі результатиНаших життєвих цілей і діянь,Тому Господнє треба вибиратиСеред корисливих людських бажань.

ДАВАЙ БУТИ ХРИСТИЯНАМИДавай бути християнами не тільки на вигляд.Не перетворюй життя на показ.На тобі завжди Божий погляд,Він ніколи не зводиться з нас.Ти можеш носити гідний одяг,Правильно підбирати  слова,Бути праведним на людях,Але сутність душі не така.З зовні можна бути християниномІ викликати захват у людей,Але не заслужити спасіння таким чином.Це лиш заведе в глухий тунель.Те,що не знають люди-знає Бог.Йому відома твоя суть.Від Нього не приховати нічого.Він знає які наміри твої вчинки несуть.Богу відома мотивація всіх дій,Він бачить тебе всього без прикрасІ знає кому належить серце й розум твій.Його не обдуриш красою лицемірних фраз.Коли щиро несеш служінняІ стираєш руки у труді,За це не хочеш похваління,А робиш усе вірно в простоті.Саме тоді це є достойнимІ гідним Божої хвали.Йому відомо те,що для людей є невідомим.У безкорисності життям служи.Не від людей,а від Христа шукай одобрення.Прославляй Його,а не своє ім'я.Є важливе дій походження,Від цього залежить нагорода твоя.Служи не тільки виглядом,Віддавайся служінню душею.Не намагайся бути одобреним світом.Вознось не себе,а Бога хвалою своєю.Головне,щоб Він був задоволений тобою.Нехай для Нього розквітне життя.Наповняйся живою водоюІ будь достойним свого Творця.Вірою доторкнись до Нього,Серце й душа нехай будуть з Ним,Не жалій для Христа життя свого.З Богом воно не розвіється,як дим.Не живи в тіні притворення.Ти можеш гарно вести діалог,Але душа буде чекати оновлення.Що не знають люди - знає Бог.Яна Соболева

Той пізній дощ...прийде в наш час він скоро,Щоб вилити святую благодатьНа вірне плем'я святеє Христове,В випробуваннях що зуміли устоять.Зуміли зберегти святую віру.Через Апостолів звіщалася вона.Ті, хто не впав перед вертепом світу,Кого не звів з дороги сатана.Хто в дусі із Христом навік з'єднався,Хто чути Його голос забажав.Хто в суєті земній цій не пропав ще,Життя з Ісусом все ж продовжував.А Він проллє потоки благодаті.А Він проллє іще той пізній дощ.І через тих, що вірно так стоялиЗдійнявши руки вгору - " ждем, Господь!"І сповнюючись чистим словом Божим,Потім, у чистім серці берегли.Воно своїм вже живлющим потоком,Живим струмком вже полилося в світ.Щоб потекло від Бога чудесами.Щоби побігли люди до Христа.Щоб душі на землі іще спасались,Побачивши, що в церкві чистота.Поки ж - через скорботи йде очищення,Засяяла щоб церква в чистоті.Через покаяння і Боже прощення Проходять всі, допоки ще живі.Живі для Бога, для Його служіння,Щоб стать Апостолом останніх днів.Хто прагне очищення, той не боїться,Прийнять щоб благодать Його дощів. Л. Шпак

Ми часто пишемо листи у небеса,Шепочемо в молитві: Боже мій!Тремтить і котиться знов по щоці сльоза,Не можемо знайти в душі спокій.Буває твердо вірим, в те що Бог,Нас чує, з нами поруч завжди ВінАле як часто серед сліз, тривог,Для боротьби не вистачає сил. і серце тоді плаче як дитя,Зовемо в небо Боже поможи!І ріки сліз, І біль і каяття, і крик душі Господь мій не мовчи!Смиренно голову схиляємо перед Ним,І руки опускаємо без сил,Та в памʼяті вспливає Божий син,Як молиться в саду Отцю один.Хай буде Отче воля лиш Твоя! І піт кровавий капає з чола…О Господи , невже забула я?За мене Ти ж віддав Своє життя!На себе взяв всі нЕдуги мої,Поніс мої прокляття, сльози біль,Прости мене Спасителю, прости,Ти помічник і порятунок мій!Не залишаєш Ти ніколи нас,Для тебе не байдужа наша біль,Але на все для нас у Тебе час,Ти з нами в радості, ще більше в час тяжкий!Чому так часто серед бурь тривог,Не вистачає віри на шляху,За нами дивиться Спаситель БогВін промовляє: Я з тобою йду!Ніколи не запізнюється Він,І шторми усмиряє на шляхах,Нам піднімає руки, дає сил,Розвіює весь сумнів біль і страх.З тобою він пройде через вогонь,І через ріки бурні проведе,Тримайсь Його проколотих долонь,Він в вічні небеса тебе введе.Ми часто пишемо листи у небеса,Сльозами і риданнями в тиші,Господь нам промовляє прийде час,І ти побачиш, що Я чув молитви всі!Марина Візнюк.

МОЛИЛИСЬ ТРИ ЖІНКИ Молились три жі́нки.Одна,друга й третя І мимо кожної Христос ходив.На всі молитви першій відповів Він,Всі сльози її витерти зумів.Він говорив із нею м'яко,довго й ніжноІ посміхався їй і потішав.Чекав, коли засвітиться в надіїМолячись палко, жіноча душа.Ось з другою Христос також став поряд,І положив їй руку на плечеІ підбодрив,на неї звівши погляд,Коли вона молилася іще.І третя жіночка схилилась низько,Слова злітали тихо з її вуст.Але не підійшов Спаситель близькоДо неї й ні слова їй не мовив Іісус.На три молитви Він дав результати,Для кожної відповідь своя:Одній дісталось світла так багато,Другій–чуть менше.А третій–нема.Господь мій! Ну як так? Не зрозуміло,Ти на молитву третій промовчав.Любов не може бути лицемірна,Ти їй нічого зовсім не сказав!Ісус дав відповідь, яку я попросила,Коли молилась перша та душа:«Повинен в ній Я збагатити крила,Щоб свою путь вона змогла звершать.Повинна сильна стати її віра,Щоби взлетіть змогла під неба синь.Бути із нею Мені так потрібно,В її очах панує страху тінь А душі другій теж треба опора,Та віра,наче скеля,їй дана Достатньо їй лиш люблячого зору,І зрозуміє вже Мене вона.Та деколи гнітять її вагання,Коли почує голос бурі й шум І їй так необхідне ще старання,Душі і цій на поміч Я спішу А третя... Багато літ ми є знайомі,І небайдужим є Я до їїІ дім її давно Моїм став домом,Вона цілком є вірною Мені.Вона пройшла випробування школу,Я труд любий довірить можу їй,Через пустельні Я проводжу кола,Буваю з нею Я суворий і м'який.Тепер вона не зможе розгубитисьІ в час нелегкий духом не впаде.Та буде вірить, вірить і молитись,Ні слів,ні погляду Мого не жде Та третя знає,що Я з нею буду,До цілі вічної її Я доведуІ якби не було в житті їй трудно,Вона усе збагне, навіть коли мовчу.Моя Любов– без всяких слів,Відрада,Несе благословіння всім ВонаІ той,хто став віднині Божим чадом,Мені навчитися довірять сповна.Довірся й ти Мені!–сказав Спаситель,Коли мовчу і говорю до тебе Я.»О мій Господь,мій Пастир,мій Учитель,Я третя хочу буть! Ось відповідь моя.

ГОСПОДЬ ТЕБЕ ЛЮБИТЬГосподь тебе любить,Він за тебе помер,О там на Голгофі,звершилося це,Відав Він життя,пролив свою кров,Щоб ти для душі,спасіння знайшов.Терпів Він насмішки,побої,плювки,Хоть падав та знову,вставав щоб іти,Не був він розбійник,і злодій не був,Та люди чомусь,засудили Його.Він ж їм говорив,про спасіння,життя,Він їх ісціляв,очищав від гріха,Він їх годував,давав для них хліб,Дві рибки помножив,й наїлись усі.Він ніс в собі світло,велику любов,Чому ж ми тоді,розпяли Його?Чому на Голгофу,Його повели?Він так хотів пити,простої води.І рани від цвях,так боліли Його,Стікала струмочком,не винная кров,Та ми все стояли,дивились туди,І в голос кричали"Спаси себе ти"!Його ніжний погляд,остані слова,Я їх не забуду,я ними живий,"О Отче прости,ти їхні гріхи,Не знають тепер,що чинять вони"!І Духа віддавши,кінчилось життя,Та очі відкрились,тим людям в той час,"Це дійсно Ісус,і Він Божий Син,Не винного ми,на хресті розп'яли".Та Він є живий,із мертвих воскрес,Його слово дійсне,і Він дійсний теж,Дає всім бажаючим,вічне життя,Тебе полюбив,Його ти дитя.Він бачить тебе,і твою біду,Він знає що важко,шляхом цим іти,І сльози Він бачить,нічної пори,Коли ти говориш"не можу вже йти"!Коли всі про тебе,забули давно,І друзям твоїм,ти тепер є ніхто,Для Нього ти дочка,для Нього ти син,Тому друже знай,що ти не один.Страждав Він за тебе,за твої гріхи,Це значить для Нього,є цінною ти,Це значить що Він,не оставить тебе,Бо хоче спасти,але ти не ідеш.На долонях Своїх,тебе вирізьбив Я,І про тебе все Знаю,коли плаче душа,Коли сльози в очах,і спокою нема,Я готовий дать радість,чуєш дочко Моя.Ти так довго блукала,і не знала Мене,Цей гріховний тягар,потомив так тебе,Ти втомилася в бурях,ти втомилась в бою,Але Я не покину,всі гріхи Я,прощу.Я є той хто завжди,поряд тебе іде,Коли море бушує,і здається кінець!Вже немає життя,хвилі дуже круті,Та Я скажу лиш слово,розійдуться вони.Я сьогодні так хочу,ввійти в серце твоє,Щоб відчула ти радість,щоб відчула, Мене,Щоб молитва твоя,не змовкала повік,Я тебе так чекав,не один уже рік.Може й близькі твої,вже забули тебе,Але Я попіклуюсь,допоможу тобі,Ти для Мене безцінна,ти така дорога,Я тобі хочу дати,в небі вічне життя.Лиш відкрий своє серце,в розкаяні прийди,І тоді ти відчуєш,знову силу в собі,І тоді ти відчуєш,ту свободу в душі,Потечуть сльози щастя,по твоєму лиці.Я так довго чекав,стільки зим на тебе,Свою поміч давав,і даю кожний день,Охорона Моя,над тобою була,Записать тебе хочу,в вічній книзі життя.На долонях Своїх,тебе вирізьбив Я,Хочу дати на небі,золотого вінця,Там не буде страждання,там не буде біди,Лише серце своє,ти для Мене, відкрий.Долайчук Віталій