Telegram statistics channel - @Christian_poems_2

Летять молитвиЛетять молитви вгору як лелекиНесуть на своїх крилах біль, печаль,Душа в сльозах взиває просто в небоЛетять молитви у блакитну даль…Летять молитви їх всіх не злічити,За рідних, близьких, друзів, всіх людейІ в Божу чашу їх бере Спаситель,І чує сам Господь своїх дітей!Летять вони могутньою стрілоюПронизуючи хмари в вишині,Хоча здається іноді порою,Не чує небо сльози у тишІ.Молитви , перед Господом молитви,В смирінні в покаянні перед Ним,Є перемога, хоч і рани в битві,Та ти з Ісусом йдеш, ти не один!Таким молитвам перешкод не має,Вони міняють душі і серця,І шлях заблудшим світлом осявають,Показуючи путь у небеса.І зцілення бальзамом проливають,На немічних і стомлених в житті,Сліпим надії очі відкривають,Щоб небеса побачити святі.Неначе той маяк в штормах і бурях,Показують де край є без тривог,Хоч іноді здається що ми тонем,На поміч поспішає до нас Бог!Бувають плач в молитві і ридання,А інколи всього лиш шепіт уст,Молитви- в небо наче телеграми,Щоб нам дійти , щоб з нами йшов Ісус.І інколи за себе ми взиваєм,За інших також стаємо в пролом,Хоч ми у битві, але й там відпочиваємЗнаходим спокій на голгофі під хрестом.Блаженні ми що маєм звʼязок з небом,Що нахиляє вухо Бог з небес,Коли стомились, нагодує хлібом,Що вмер Христос за нас, також воскрес!І спрагнена душа до нього лине, І ближніх тягарі Йому несе,Як фіміам молитви летять в небо,І вірних Бог благословляє і веде!Марина Візнюк.

Нащо тобі Бог, коли ти сам все можеш?"Я всі мої гріхи залишу сам..." -Не раз в житті почути таке можемо -"Скінчилися давно вже чудеса"Людині дав Бог волю, розум,Що є поганим, щоби розсудить -Так люди в цьому світі все говорять.Як схочу, сам я свято зможу жить.Зможу залишити гріховні звички.Залишу все, як тільки схочу я...Та тільки "схочу" їхнє у житті цім,Так і несуть через усе життя.А каятись, здається, нема в чому -Живу, як всі тут люди на землі.Грішу не більше також я у всьому...Що буде всім, те буде і мені.І так у темряві ідуть блукаючи,Все натикаючись на ту стіну із бід.І падають, все Бога проклинаючи,Що біди ті лиш Він дає для них.А по Христа лицю течуть все сльози.Сльози любові до тебе й жалю.Людино, ти почуй Мій тихий голос:"Прийди, дитино, все тобі прощу.Я все пробачу, захищу любов'юВід бур земних, загибелі, що йде.Неси гріхи - змию Своєю кров'ю.Покайся в них, Я Сам зміню тебе.Я поміняю серце твоє й розум.Нічого сам не зможеш помінять.Спасіння радістю тебе Я сповню.Небесную пошлю Я благодать.Лиш тільки ти відкрий для Мене серце.Я вкрасти не прийшов волю твою.Біля Мого вогню спіши погрітися,Щоб не прийшлося мерзнути в життю..." Л. Шпак

Гаряча сльоза покотилась з очей,Схилившись вночі на коліна.Молитва летить до престолу Творця,Молитва летить за спасіння.Гаряча сльоза покотилась з очей,Втомилося серце в дорозі.Багато в житті є у нього проблем -Ніхто зрозуміти не може.Гаряча сльоза покотилась з очей,Так важко стояти у правді.І чорнії хмари повисли кругом,Надія почала згасати.Вночі, коли всі поснули давно,Молитва летить до Ісуса.І ніби чиясь доторкнулась рука,Що ніжно до Себе голубить.І чується голос, і сльози біжать - Це Бог промовляє до серця:<<Так важко, Ісусе, мені на землі,Я хочу, мій Боже, до Тебе>>Стомилося серце в дорозі земній,Не раз заливало штормами,Здавалося - все, вже надії нема,І всі поламалися плани...Я хочу сказати, мій друже, тобі:Бог бачить твої всі проблеми,І ти не сама є у цій боротьбі -Він поруч стоїть біля тебе.Можливо, сьогодні бурлить океан,Та хвилями знову лякає,І гасне надія, та віри нема,Човен знову твій заливає.Та, друже, згадай, скільки раз у житті!Коли ти вставав на коліна,Господь відкривав Своє небо тобі,Бо бачив, що сильно стомилась.На руки з любов'ю й ніжністю брав,На рани ложив Я свій пластир,І дощ із небес для тебе подавав - О, як же це було прекрасно!Я бачив не раз, як плакала ти,Шукаючи відповідь всюди,Та люди тобі помогти не змогли -Ти кликала: <<Де ж ти, Ісусе?>>І кожну сльозу із твоїх очей,Я бачив, Я був завжди поруч.І силу Свою Я тобі подавав,Щоб далі могла ти боротись.Коли лікарі говорили: << Кінець,Нічим помогти ми не зможем>>,То діти Мої на колінах хто де,До неба підняли свій голос.Ти є не сама, і ти не забута,А цінна в Моїх є очах,І якщо сьогодні в дорозі втомилась,До Мене поклич у цей час.Про біль розкажи, про те, де спіткнулась,Як руки є важко тримати.Про все розкажи ти сьогодні Мені,Я хочу тебе лікувати.До тебе простягую руку Свою,Вставай, підіймайся, дитино.Я нині бальзами Свої подаю,Щоб знову розправила крила.До тих, хто сьогодні далеко зайшов,Я також з любов'ю говорю:<<Вернися назад, Я чекаю тебе,Одежу тобі приготовив>>.Ось голос ще Мій над землею звучить,Ти чуєш, як ніжно говорить,І якщо втомився - до Мене спіши,Я рани твої всі загою.Хай віра укріпиться нині твоя,І ворог тебе не лякає,Коли буде важко - до Мене поклич,І все розкажи, Я чекаю.Долайчук Віталій

Гілка і свічка.Яка є гарная квітуча яблуня,Фатою білосніжною покрита!І я не втрималася - підійшла,Цвітом і запахом насолодитись.Не видно й гілок - таке біле все...Рука до нього мимоволі потягнулась.О ні, зробити не хотіла зле -Лиш до мережива квітучого торкнулась.Та, вмить, уже той дотик мійОдну з тоненьких гілочок зламав:А може вітер надломив її.Чи сили у цій гілці було мало.Померкло вже життя для неї світло,І впала гілка зламаная мною.Не помінявся яблуневий цвіт,Лиш стало менше гілкою одною...І інше в пам'яті своїй я бережу:Грудень...морози...ранній зимовий вечір Прийшов в мій дім, застав мене саму,І в сутінках я запалила свічки.Веселим спалахнули вже вогнемІ проти темряви боролись сміло,Хай не могли світить, як сонце, вдень,Та м'яке світло, теплим дім зробило.Сестрички свічки вишикувались врядІ наче язичками говорили.Прекрасним було вогняне вбрання,Та у одної полум'я зблідніло.Хотілося поправити так гніт,Щоб свічечкі горіти легко й ясно,Затріпотів, зметнувся вогник вмить,Здихнула тихо свічка...і загасла.Мій поспіх і незручність рукСлабенькій свічечкі горіти заважали.Погаслая стояла між подруг,А тіні на стіні помітнішими стали.Гілка і свічка...ні цвіту, не вогню...Біди великої звичайно і не сталось,Але це все уроки для мене,На прикладах життя щоб я навчалась.І гілка з яблуні сильше ще б цвіла,І свічка довго дихала теплом ще,Коли б необережністю лиш я,Свічкі і гілкі не зробила злого.Та не про гілки, і не про свічкиПочує той хай, що лиш має вуха -Печаль є справжня в світі цім -Погаслиї та зламаниї душі.Вони горіли із останніх сил,Вони цвіли несмілим першим цвітом,Та хтось зламав їх, або загасив,Й про те ні краплі вже не пожалів він!Як просто є зломити й загасить Поводженням не мудрим, або словом,Чутливим серцем треба розуміть,Любить людей любовію Христовою.Надламаного Він би не зламав,Чуть тліючого Він не загасив би,Хто б спотикнувся, той з Христом не впав,Слабкого Він не залишив би сили.Все бачили очі Спасителя,Він руку простягав упавшим, грішним.Він рани їм спішив перев'язать,І вигрівав в душах промінь надії.Спасенні є Христом - і я, і ти,Повинні на Ісуса бути схожі,Щоб помагали ми горіть, цвісти,Щоб видним був у нас Ісус, Син Божий.Буть люблячим - наказує Господь.Щоб всіх, хто поруч з нами - зігрівали.Надламані щоб зацвітали знов,Хто гасне, щоби знову загорялись.

Людині так властиво забувати,А часто забувається добро...Ми зло так можем довго пам'ятати,Ну а добро...зробили і пішло...Добро завжди сприймають як належне...Неначебто повинні нам робить...І скоро забувається воно вже,Навряд чи ще згадається колись...Тому так мало дякуємо Богові!Хоча, добро Його над нами кожну мить.Якщо невдячні ми один до одного,Як навчимося Господа хвалить?Хвалити, що Він нас усіх так милує.На нужди наші всі відгукується вмить.Один ми одному буть вдячними навчімося,На цьому - друга заповідь стоїть!Любити ближнього - добро це пам'ятатиЯке, з любов'ю, він для нас робив.І в молитвах його благословляти,"Що зробив ближньому, зробив те ти Мені"Чомусь, зло пам'ятається так довго -Хоча і кажеш ти: пробачив вже давно...Чому ж добро так забуваєм скоро?Уваги так не варте є воно...Бо плачемо: нам не допомагають...Ми в церкві одинокі є такі...А просто...ми добро все забуваємо...Наче належне - так сприймається завжди.Господь наш добрий! Як ми Його діти -Добро і в нашім серці має буть.Добро усім ми маємо робитиІ зроблене добро нам - не забуть. Л. Шпак

Не суди ти за вчинки нікого,Ти не знаєш проблеми його,Ти не знаєш, наскільки є тугоІ як важко тепер для ньогО.Не суди ти за вчинки нікого,І себе вище інших не став!Не кажи що так легко для нього,Ти взуття те собі не взував.Ти не зможеш зрозуміть суть причини,Якщо гнів в твоїм серці царить.Так вчинить може кожна людина -Висвітлять, понижать й докорить.Так легко є інших судити,Та мало тих, хто руку зміг би дать,Зрозумівши не буде кричати,І словом своїм добивать. Наведу я в приклад жінку одну,Життям своїм вільно жила,Діл багато наробила вона,Й розрішити уже те хотіла...На таких, як вона, лиш щораз,Всі з презирством в той бік поглядали,Відкидали і гнали не раз, Рахували, вона - заслужила.Ось за днями так дні проминали,І у серці своїм розуміла,Що не добре життя будувала,І щодня її совість судила.Але хто б розрішить їй поміг,Ті проблеми що серце картають?Та немає нажаль ось таких,І її лише всі відкидають.Та якось в один із тих днів,Вона чує, що десь є Учитель, Що покликав фарисей Його в дім,-Її серце свободи хотіло.Зрозумівши, що далі не в силах,Зрозумівши, що важко їй дуже,Треба йти для себе так рішила,Йти до дому того, до Ісуса. Не рахуясь з життям вже своїм,Що можливо кінець - розуміла.І ніщо не сказавши, війшовши у дім,Вона там же Ісуса зустріла.І до ніг зі сльозами припала,І картала себе за провини,Вона твердо тоді уже знала:Що в Ісусі Христі є спасіння.Чоловіку не видно є серця,У думках він уже осудив.Та свободи хотілося серцю-І це тільки Ісус розумів.Розумів, що життя обучило,Розумів, що не хоче так жить,Розумів, що усі залишили,І таку Він зумів полюбить.Всі проступки простив і діла...І зміг зрозуміти, як тяжко їй.Хоча інші її обминали,Лишали надії, проганявши скорій.Не суди ти за вчинки нікого,Ти не знаєш проблеми його, Ти не знаєш наскільки є туго,І важко тепер для ньогО. Так легко є інших судити,Та мало тих, хто руку зміг би дать,Зрозумівши не буде кричати,І словом своїм добивать.Хочу друзі, я вам, побажать,Щоби ми не спішили судити,А спочатку всю суть зрозуміть,Й для підтримки так просто обняти.Підтримка треба для всіх нас,І не важливо чин твій, чи звання,Бо тіні тьми повстали проти нас,Й пораненим буть завтра можу й я.Можливо стою ще сьогодні,І не бачу всіх тих, кому зле,І підтримки немають в мені, Лиш докори, докори і все.На землі ми лиш друзями є,Кожен день свою битву ми маєм.І не легко встоять завжди є,Адже хтось коли вірить, тоді легше сприймаєм.Як підтримку надасть хтось для нас,З розумінням сприйме ті проблеми,Певно легше є йти у той час,Коли разом, коли ми в єднані.Хай поможе нам у всьому Господь,Хай підтримає всіх хто знесилив,Хто далеко уже так зайшов,Хто нуждався в підтримці, а його не приймали.Віталій ДолайчукПереклад Ольги Н.

ДЛЯ ЧОГО ТИ ЖИВЕШ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ?Для чого ти живеш на цій землі ?Чи задавав собі таке питання ,Для чого тут минають дні твоїІ кожний день проходиш ти випробування ?Для чого є земна тут боротьбаІ інколи не бачиш перемоги.Ти падаєш, встаєш і знову йдешА серце наповняють вмить тривоги.Для чого Бог створив тебе,Для чого цим земним шляхом мандруєш?То радості немає меж ,То серце жалісно сумує.Ми є творіння й створені ТворцемДля того, щоби Господа пізнати.Живучи день за днем на цій землі,Життя своє земне не марнувати.А як же Господа нам тут знайти?І волю як Його нам зрозуміти,Щоб жити в світі цьому так як хоче БогІ Богові нам щиро догодити.І скільки ще таких питань,І їх ми задаєм собі чимало.Та відповідь отримати на нихМи можем тільки в Божому Писанні.Бо Слово Боже Євангелія СвятаУ ній знайдеш усі порадиТи для свого земного тут життя,І для спасіння ти пізнаєш правду .Візьми, читай...І наповняйся мудрістю ХристаІ Дух Св'ятий злине на тебе.Він відкриватиме Писання без кінцяЙ даватиме поради як любити треба.Довірся Господу і Боже Слово ти прийми,Для тебе , бо воно написане мій друже .Щоб пробудить тебеЙ навчити як за Господом іти.І до свого життя не був ти так байдужий.Читаючи потрібно дослідити,Щоби пізнати істину Святу.Та щоб з живого джерела черпати:Любов, надію, віру, доброту ...Залишивши усі земні марноти,До Бога бігти щиро поспіши.Пізнаєш ти усі Його чеснотиІ як земне життя із Господом пройти.Пізнаєш Божий мир і спокійІ радість в Господі ти віднайдешІ підеш ти дорогою вузькоюЗ широкої дороги вже зійдеш.Широка ця дорога не є БожаДорога ця спокус , страху й тривог.Вузька стежина Божої любові,Вона важка, терниста, камянаТа нею з нами буде йти Господь.Він проведе тебе крізь бурі й шторми.Пройдеш ти і пустиню і долиною плачу.То в гору будеш йти то знов додолу,Долатимеш дорогу ти свого життєвого шляху.Господь твій ПовадирІ Він є твій Спаситель.Він буде вірним Другом Тільки серце ти Йому своє відкрий.І щоб на цій землі не відбулосьТи слухай Божий голосІ за Ним іди ..!Амінь .Автор Геців Ольга

Всюди чути кричить божевілля.Потопає у ньому весь світ.У могутності свого безсилля,До провалля все швидше біжить.Божевілля, розпуста, сваволяСліпота, глухота, темнота…Люди кинувши правду додолу,Розтоптали кохання Христа.І нема вже нічого святого,Кров душі продають на розлив.Відвернувшись від Бога живого,Служать ідолам мертвим своїм.І невже не болить твоє серце,І невже не щемить в глибиніКоли синіх небес безкінечність,Заглядає у очі твої?Небеса тебе кличуть додомуНебеса…небеса…небеса…Тільки там відпочине від втомиТвоя зморена в світі душа.Чи забуде дитя свого батька?Чи відкине обійми його?Чи піде по підтинню скитатись,Залишивши домашніх тепло?О, дитино, ти так заблукала,Серед темряви зла і гріха,Ти тікала, від себе тікала.Ти тікала від свого Отця.Але де б не була ти у світі,Ти ніколи в житті не втечешВід ясної, ясної блакитіТаємничих, глибоких небес.Ти забула свою батьківщинуІ в чужій, непривітній земліТи у рабстві своєї гордині,Ти у рабстві своєї брехні.І непослухом ранячи Бога,Непомітивши Батьківських сліз,Ти ішла до загибелі гордо,Полюбивши неправду та гріх.І хто може від смерті звільнитиІ тобі дарувати життя?Тільки Той, Хто тебе полюбивши,Помирати пішов на хреста.Тільки Той, Чиї руки пробиті,Обійняти хотіли б весь світ,Може серце любов’ю зігріти,Розтопивши теплом Своїм лід.Знай, Господь тебе любить нестримно.Він шукає тебе у пітьмі.Не втикай від Батьківських обіймів,Що спасіння дарують тобі.Зупинись, спробуй серцем відчутиСпробуй духом відчути її.Ту Любов, що розп’ята й забута,І зневажена там, на хресті.Знай, Господь не забуде ніколиКоли ти вже забула давно,Він так прагне, щоб поклик любовіВсе ж долинув до серця твого.Дні летять, наче шквал жене хвилі.І в бурхливому вирі життяТобі ніколи очі безсиліПідвести до святого хреста.Тобі ніколи глянути вгору,Щоб побачити неба блакить.А воно тебе кличе додому,А воно тебе кличе щомить.Знай, Господь тобі зараз говорить,Він дає тобі руки Свої.Вибирай, хочеш рабства, чи волі?Він дає вибирати тобі.Автор невідомий.

Голгофа... Гора, де жорстоко знущались...Тут сльози скорботні людей проливались,Тут плакали мами, їх скроні сивіли,Коли на хрестах їхні діти висіли.Голгофа... Про неї не раз говорили,Далеко від молота звуки дзвеніли,Коли тут розбійнику хрест готували,А потім на ньому його розпинали.Жорстоке, але справедливе покарання,Юнак тут висить і нема оправдання,Хоч мама стоїть і сльозу витирає, Та син був не гідний, достойно вмирає."Ой ,синку ,родила тебе на біду!Куди одинока без тебе піду?"Та син цей злочинець, Голгофа ,кінець,І плаче засмучений з болю отець.Тут певно немало пролилося сліз,І тут не один хрест засмучено ніс,Не мало прибитих, бо суд так рішив,Щоб тільки злочинець ганебно висів.І плакали рідні, та знали вони,За зло поплатилися їхні сини.Нічого не зміниш, Закон є Закон,Судом справедливим рішав усе трон!Тому це зазвичай було для людей,Жорстоко карали виновних людей.Їх мучили ,били ,усіх катували,А після, на хрест за вину прибивали.І знову іде ,цілий натовп людейЩось тільки кричать:" Це Христос! Назорей!"Хтось каже:"Невинний, невинно іде!Чому Він на плечах важкий хрест несе?""Невинний? Невинних ось тут не буваєІсторія міста такого не знає!Карають Його ,значно Сам заслужив!"І хтось знов промовив:"Він праведно жив!Ми знаємо Його ,це Він хворих зціляв,Сліпому Хто очі його відкривав?Це Він! Це Ісус ,хлібом нас годував!За що, цей народ Його винним признав?"Жінки йдуть, Марія, Його люба мати:"Ой ,Сину мій ,Сину, чому мусиш страждати?Ти скільки добра проявив для людей,Тебе пам'ятає сліпий Вартимей!Тебе пам'ятають маленькії діти,Сьогодні не можуть вони так радіти...Як було тоді, як ласкав їх руками,Тепер прибивають на хрест ворогами..."Ісус промовляє:"Не плачь, люба мати,За себе й за діток вам треба ридати,А Я, волю Божу достойно звершаю,Щоб вам відчинилися двері до раю..."Непросто розбійник іде по дорозі,Тому серце ворога люте ,в тривозі...Спасіння звершається, наше спасіння,Достойний Він честі! Достойний хваління!Це йде на Голгофу , Цар Всесвіту! Знайте!Розіпніть на хресті і як всіх поховайте...Не вдержать Його темні ворога сили,Воскресне! Засяє! Повстане з могили!Це Той Хто для тебе приніс перемогу,Забрав увесь смуток і всяку тривогу,Це Той, про Якого ми згадуєм нині,У нашій громаді, Христовій родині.Розбійників смерть не святкують, о ні!Давно поховали їх тіло в землі.Ганебно вмирали вони на хресті,Та ми перемогу знайшли у Христі!Це тільки Один Божий Син так вмиравІ смертю Своєю, відкуплення дав,Простив нам провини, і дав нам спасіння,Здобув перемогу, через Воскресіння!Прославте Його, Йому шану віддайте!І смерть на Голгофі достойно згадайте!Стоїть перед нами і Тіло і Кров...Така Його сильно до смерті любов!Автор невідомий

ЦІНУЙТЕ ЩО МАЄТЕ!Недільний день,служіння добігає,Лиш проповідь ще пастора лунаєГоворить про відносини в сім'їМіцною як зробити нам її.Із Біблії наводить аргументи і повсякденні прикладимоменти хтось слухає у відповідь киваєХтось мимо вух слова ці пропускає.Закінчилось служіння і як завждипитає пастор чи нема нуждипотреб Привітів іншого звертанняв кого які до церкви є питання.І тут старенька бабцяледве встала і крізь сльози говорити всім почала Брати і сестри,пастор говорив як правильно і мудро віннас вчив.Я чула ці слова не раз і ранішеадресувала іншим їх скорішеВважала що була завжди праваі хоч навіть посивіла голова.А я із року в рік все нарікала що чоловіка не такого малаА це вже тиждень як його немаєледве говорить, сльози витирає.Як жаль що лиш тоді як поховалая цінувати так як треба сталаБо це не він це я така була не мудро і неправильно жила.В своїх руках хотіла все триматиза все йому спішила дорікати Він змовчував,щоб сварок уникатищоб мир в сім'ї і між собою мати.А я вважала надто він слабкийі все життя мені був не такийсестрички ви в житті так не робітьчоловіками з молоду цініть.Щоб потім так як я не жалкуватиІ поховавши гірко не ридатиздригнулися худенькі її плечіІ гіркі сльози потекли старечі.Не може вона відчаю сховатиприсіла і продовжує ридати,Це просто неможливо описатиі її стан словами передати.То непоправна сповідь каяттяА в нас усіх попереду життяІ як важливо так його прожитищоб помилок таких не повторити.Щоб вміти один одним цінуватисім'ю міцною в Бозі будувати,Зворушили мене її словаЯкби ж була можливість ще нова.Щоб виправити якось все змінитизовсім інакше стала б вона жити,Але настала смерть кінець могиласкільки б вона на неї не ходила.Та чоловіка вже не повернутияк сумно надто пізно це збагнути,Для нас живих безцінний це урок.О як важливо кожнумить і крок У вірне русло завжди спрямувати І при житті любити і цінувати.Звичайно ми усі не ідеали недоліків у кожного чималоНавчитись так потрібно поступатищоб тільки лиш хороше помічати.Бо якщо любиш так воно і єготовий ти віддати все своєпожертвувати часом сном грошимаАби щаслива лиш була любима.Якщо так буде у вашому життіобох щасливі будете тодіЖиття прекрасним і радісним здається як в унісон з коханим серце б'ється.Так хочеться не дивлячись на вікНайкращим щоби був твій чоловікІ хоч з'явиться у скронях сивина все ж найгарніша буде хай вона.Якщо ж у дорогої половини вже на лиці з'являються морщинито пам'ятай це наслідки роботи і проявляй ще більше ти турботи.І щоби найдовше берегтине зможеш більш таку собі знайти,Чомусь такий ми звичай маємтоді цінуєм як втрачаєм.Пізно схилившись над труною її назвати дорогоюпізно граніти встановляти!І золотом на них писати.І самий дорогий вінок тоді не зблизить ні на крок.Ви все це при житті робіть слова найкращі говоріть і пізно ввечері за чаємДіліться радістю і відчаєм.Бо швидко пробіжить життяй назад не буде вороттяТому Цінуйте поки єі щастя бережіть своє!Автор невідомий