Нащо тобі Бог, коли ти сам все можеш?"Я всі мої гріхи залишу сам..." -Не раз в житті почути таке можемо -"Скінчилися давно вже чудеса"Людині дав Бог волю, розум,Що є поганим, щоби розсудить -Так люди в цьому світі все говорять. Як схочу, сам я свято зможу жить. Зможу залишити гріховні звички. Залишу все, як тільки схочу я... Та тільки "схочу" їхнє у житті цім,Так і несуть через усе життя. А каятись, здається, нема в чому -Живу, як всі тут люди на землі. Грішу не більше також я у всьому... Що буде всім, те буде і мені. І так у темряві ідуть блукаючи,Все натикаючись на ту стіну із бід. І падають, все Бога проклинаючи,Що біди ті лиш Він дає для них. А по Христа лицю течуть все сльози. Сльози любові до тебе й жалю. Людино, ти почуй Мій тихий голос:"Прийди, дитино, все тобі прощу. Я все пробачу, захищу любов'юВід бур земних, загибелі, що йде. Неси гріхи - змию Своєю кров'ю. Покайся в них, Я Сам зміню тебе. Я поміняю серце твоє й розум. Нічого сам не зможеш помінять. Спасіння радістю тебе Я сповню. Небесную пошлю Я благодать. Лиш тільки ти відкрий для Мене серце. Я вкрасти не прийшов волю твою. Біля Мого вогню спіши погрітися,Щоб не прийшлося мерзнути в життю..." Л. Шпак