Гілка і свічка. Яка є гарная квітуча яблуня,Фатою білосніжною покрита! І я не втрималася - підійшла,Цвітом і запахом насолодитись. Не видно й гілок - таке біле все... Рука до нього мимоволі потягнулась. О ні, зробити не хотіла зле -Лиш до мережива квітучого торкнулась. Та, вмить, уже той дотик мійОдну з тоненьких гілочок зламав:А може вітер надломив її. Чи сили у цій гілці було мало. Померкло вже життя для неї світло,І впала гілка зламаная мною. Не помінявся яблуневий цвіт,Лиш стало менше гілкою одною... І інше в пам'яті своїй я бережу:Грудень...морози...ранній зимовий вечір Прийшов в мій дім, застав мене саму,І в сутінках я запалила свічки. Веселим спалахнули вже вогнемІ проти темряви боролись сміло,Хай не могли світить, як сонце, вдень,Та м'яке світло, теплим дім зробило. Сестрички свічки вишикувались врядІ наче язичками говорили. Прекрасним було вогняне вбрання,Та у одної полум'я зблідніло. Хотілося поправити так гніт,Щоб свічечкі горіти легко й ясно,Затріпотів, зметнувся вогник вмить,Здихнула тихо свічка...і загасла. Мій поспіх і незручність рукСлабенькій свічечкі горіти заважали. Погаслая стояла між подруг,А тіні на стіні помітнішими стали. Гілка і свічка...ні цвіту, не вогню... Біди великої звичайно і не сталось,Але це все уроки для мене,На прикладах життя щоб я навчалась. І гілка з яблуні сильше ще б цвіла,І свічка довго дихала теплом ще,Коли б необережністю лиш я,Свічкі і гілкі не зробила злого. Та не про гілки, і не про свічкиПочує той хай, що лиш має вуха -Печаль є справжня в світі цім -Погаслиї та зламаниї душі. Вони горіли із останніх сил,Вони цвіли несмілим першим цвітом,Та хтось зламав їх, або загасив,Й про те ні краплі вже не пожалів він! Як просто є зломити й загасить Поводженням не мудрим, або словом,Чутливим серцем треба розуміть,Любить людей любовію Христовою. Надламаного Він би не зламав,Чуть тліючого Він не загасив би,Хто б спотикнувся, той з Христом не впав,Слабкого Він не залишив би сили. Все бачили очі Спасителя,Він руку простягав упавшим, грішним. Він рани їм спішив перев'язать,І вигрівав в душах промінь надії. Спасенні є Христом - і я, і ти,Повинні на Ісуса бути схожі,Щоб помагали ми горіть, цвісти,Щоб видним був у нас Ісус, Син Божий. Буть люблячим - наказує Господь. Щоб всіх, хто поруч з нами - зігрівали. Надламані щоб зацвітали знов,Хто гасне, щоби знову загорялись.