Християнські вірші 🌿 | Гілка і свічка.Яка є гарная квітуча яблуня,Фатою білосніжною покрита!І...

Гілка і свічка.Яка є гарная квітуча яблуня,Фатою білосніжною покрита!І я не втрималася - підійшла,Цвітом і запахом насолодитись.Не видно й гілок - таке біле все...Рука до нього мимоволі потягнулась.О ні, зробити не хотіла зле -Лиш до мережива квітучого торкнулась.Та, вмить, уже той дотик мійОдну з тоненьких гілочок зламав:А може вітер надломив її.Чи сили у цій гілці було мало.Померкло вже життя для неї світло,І впала гілка зламаная мною.Не помінявся яблуневий цвіт,Лиш стало менше гілкою одною...І інше в пам'яті своїй я бережу:Грудень...морози...ранній зимовий вечір Прийшов в мій дім, застав мене саму,І в сутінках я запалила свічки.Веселим спалахнули вже вогнемІ проти темряви боролись сміло,Хай не могли світить, як сонце, вдень,Та м'яке світло, теплим дім зробило.Сестрички свічки вишикувались врядІ наче язичками говорили.Прекрасним було вогняне вбрання,Та у одної полум'я зблідніло.Хотілося поправити так гніт,Щоб свічечкі горіти легко й ясно,Затріпотів, зметнувся вогник вмить,Здихнула тихо свічка...і загасла.Мій поспіх і незручність рукСлабенькій свічечкі горіти заважали.Погаслая стояла між подруг,А тіні на стіні помітнішими стали.Гілка і свічка...ні цвіту, не вогню...Біди великої звичайно і не сталось,Але це все уроки для мене,На прикладах життя щоб я навчалась.І гілка з яблуні сильше ще б цвіла,І свічка довго дихала теплом ще,Коли б необережністю лиш я,Свічкі і гілкі не зробила злого.Та не про гілки, і не про свічкиПочує той хай, що лиш має вуха -Печаль є справжня в світі цім -Погаслиї та зламаниї душі.Вони горіли із останніх сил,Вони цвіли несмілим першим цвітом,Та хтось зламав їх, або загасив,Й про те ні краплі вже не пожалів він!Як просто є зломити й загасить Поводженням не мудрим, або словом,Чутливим серцем треба розуміть,Любить людей любовію Христовою.Надламаного Він би не зламав,Чуть тліючого Він не загасив би,Хто б спотикнувся, той з Христом не впав,Слабкого Він не залишив би сили.Все бачили очі Спасителя,Він руку простягав упавшим, грішним.Він рани їм спішив перев'язать,І вигрівав в душах промінь надії.Спасенні є Христом - і я, і ти,Повинні на Ісуса бути схожі,Щоб помагали ми горіть, цвісти,Щоб видним був у нас Ісус, Син Божий.Буть люблячим - наказує Господь.Щоб всіх, хто поруч з нами - зігрівали.Надламані щоб зацвітали знов,Хто гасне, щоби знову загорялись.