Telegram statistics channel - @Christian_poems_2

Надія у житті Христос Коли у нашому життіПриходять часто сум та радістьНадію я складу ТобіБо Ти - Спаситель мій та милістьЯк часто душу огортаєТривоги і біда та лихоА Ти надія є мояБо Ти мій вірний ПотішительІ Ти сказав мені в тишіЯ не забуду і не лишуІ в тяжкі дні твого життяЯ обійму тебе й потішуЯк буде важко у життіПрийдуть також випробуванняТо знай! Я жду тебе в тиші,Коли прийдеш з молитвою в благанніЯ твій Творець – ти твориво земне!І знаю Я, що боляче буваєКоли стріла вражає плоть тобіІ терпиш ти болючі раниТа знай, що Я люблю тебе!І на хресті терпів стражданняІ в ранах зцілення прийми -Моє лиш буде лікуванняЯк часто ти, о любий другШукаєш вихід та підтримкуТа знаю вірно, що ІсусУсіх прийме з молитвою й хваліннямВін возлюбив нас без ваганьІ ти прийми тепер це Слово,Яке лишив на сторінкахПисьма Святого із любов’юІ зодягнутись треба намУ це могутнє, любе СловоІ наверне тебе – ти знайУ Царство вічне - до Творця Живого!І часто так буває в нас -Це не для мене, а сусідуГосподь для тебе написавПрийми і ти це слово сину!Якщо гадаєш не для тебе – знай!Що ще десь любий брат блукаєІсус бажав допомогти усім,Хто Бога ще не знає!Він возлюбив тебе й менеІ доказав не тільки словомЖиття віддав Він на хрестіІ довершив це все з любов’юНастав твій час допомогтиНе тільки словом говоритиВплоти слова в діла свої,Як це Ісус навчав робити!Він мертвих - воскрешав в життя,А для сліпих – дарив прозріння,А ти, що робиш на землі,Які діла твого сумління?Якщо нема, о друже мій!То знай, що варто вже робити!Творець бажає у тобіУсі плоди твої зростити!Задумаймось усі разом!Чи для Христа життя даємо?Чи це ще може наша плотьДиктує нас свої умови?Зміни життя – пізнай Христа!Преобразись в Ісуса образ!І переможцем ввійдеш в рай!Христос тобі вінець возложить!Автор Анжеліка

🦅 а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!Ісаї 40:31А ті, хто мають в Господі надію,Піднімуться і стануть, як орли,Здійсняться їхні плани, їхні мрії,Які би нездійсненні не були.Таких людей і доля не зламає,І не знесе їх річка, що тече,Бо кожний з них таку надію має,Що їм і гори будуть по плече.Таких людей насправді небагато,Тим більше зараз, коли вільний час…Але я хочу трішки нагадатиПро тих, хто жив й надіявся до нас.…Коли їх гнали босими із дому…Коли прощались, як в страшному сні,З дружинами. Бо ж зовсім невідомо,Чи ти колись повернешся чи ні.Коли дітей сирітками лишали.Коли жінки із дітьми на рукахСвої церкви з могили підіймали,В той час, коли брати на Соловках.Оті часи, по-катівськи жорстокі,Розкажуть нам детальніше, мабуть,Які робили друзі наші кроки,Аби пройти свою життєву путь.І де ж тоді шукали сили люди,Аби не впасти й зрадити Христа?Я думаю, що це новим не буде,І відповідь така ясна й проста.У їх серцях жевріла та надія,Що прийде день по сплині всіх років,І кожний з них побачити зумієСвоїх дружин, дітей, своїх батьків.Що як пройдуть тюремні каземати,Настане воля, та яка тепер,Хтось встигне ще обняти свою мати,І, якщо є, братів або сестер.Коли кругом лише одна пустеля,Коли кістки і шкіра, ти й не ти.Коли за сонце – сіра гола стеля,То спробуй ту надію зберегти.У них була всього лише надія.Одна надія проти сатани.А ми, на жаль, так вірити не вмієм,Як вірили й надіялись вони.Бо їх надія – сам Володар світу,Непереможний, вічний і СвятийІ сатана не в силах був зумітиВступити у такий нерівний бій.Бо коли Бог дає свою надію,У порівнянні з нею все як прах.І ти тоді усе-усе зумієш,І станеш легким-легким, наче птах.І не чекай концтаборів й Сибіру,Прокинься зараз, якщо досі спав,Тренуй сьогодні і надію й віру,Щоб Божий дух на тобі спочивав.Автор невідомий

Надійтеся на Бога Двоє царівНе про те вам кажу, щоб безпечні ми бу́ли,Ви надійтесь на Бога! Ось про що говорю! Просто повість згадалась, що в вічність минула, Як один цар промовив вбивці - царю: Ти наповнив долини своїми конями І військами горби ти прослав, як піском.Оточи́в мій народ і смієшся над нами, Бо тому що народ мій не великий числом. У військових знаряддях твої перемоги І тремтіння взяло нас, як сюди ви зайшли. Але нас поразити не матимеш змоги, Бо не проти людей ви, проти Бога пішли. А у нас - наш Господь, ми Його не лишили, До Його ми тягне́мось єством всім своїм. І ми служим Йому, наші старці служили І надію тримаємо тільки у Нім! Якщо Він-наш Господь, як Його поміж нами, Не прославить і як Йому не служить? І хліби́ пропозицій лягають рядами І молитви, на пальцях яких не злічить! Його заповідь нам всім у серце запала, Його шлях є чудовий завжди і тому,Ми служити не будем астартам,ваалам І служити хамосам.Але тільки Йому!...І сьогодні, в наш день, із джерел усіх різних, Про майбутню біду говорити почнуть, Про можливу війну, згубну виразку грізну І стихій, що неспокій в місцевість несуть. Досягає нечутних раніше масштабів,Тероризм, що гуляє по різним місцям. І повзуть де-не-де,наче чорні ті жаби, Сотні різних хвороб, невідомих ще нам... Навіть можуть у сильних колінах здригнутисьІ сміливі вже сплять з пістолетом в руках. І вже їм не до сну, бо бояться проснутисьІ почути новини, від яких бере страх. А у нас - наш Господь, ми Його не лишили, До Його ми тягне́мось єством всім своїм. І ми служим Йому наші старці служили І надію тримаємо тільки у Нім! Якщо Він-наш Господь, як Його поміж нами, Не прославить і як Йому не служить? І хліби́ пропозицій лягають рядами І молитви,на пальцях яких не злічить! І той камінь, як свідок,стоїть біля гробу, Підійди і поглянь-там лише пустота. Наш Спаситель живе і давай ти попробуй, Підніматись з спасенним народом Христа! Його заповідь нам всім у серце запала, Його шлях є чудовий завжди і тому, Ми служити не будем астартам,ваалам І служити хамосам. Але тільки Йому!АміньАвтор:Леонід Писарчук;

НЕ БІЙСЯНе бійся, бо Господь з тобою,І не лякайся — Він Бог твій.Він підкріпить Всесильною рукою,Дасть в серце радість і спокій.Як часто страх в серцях наших панує,Коли чим дальше, тим все більше зла,І в нас питання "Де наше майбутнє,Якщо і далі в світі буде так?"А ворог всюди сіє ворожнечу,Пускає стріли люті він свої.Люди із міст своїх планують втечу,Щоб не загинути в жорстокій тій війні.І часто ми впадаємо у відчай,Бо плани будували на життя,А все розбилось — душа плаче,І ми втрачаєм сенс буття.Тому що часто нами страх керує,Ми забуваєм, що життя — Господь,Що в будь-яку годину з нами будеІ не залишить нас серед незгод.Частіш новини чуєм ми невтішні —Все ближче приближається війна.І віру розбивають ці злі вісті,І страх охоплює наші серця.Але ж ми Діти Божі, Він є з нами,Не дасть Він впасти, згинути своїм.Не треба страх у серце допускати —Бог завжди свій народ беріг.Коли Ізраїль був у небезпеці,І ворог підступав зі всіх сторін,То Бог тримав народ в безпеціІ серед них Він чудеса творив.Впадуть довкола нас полки ворожіІ не наблизяться — Господь сказав.Ніхто Йому противитись не може,Він все тримає у Свої руках.А світ такий мінливий, ненадійний,Сьогодні все ти маєш, завтра що?І на душі стає так неспокійно,Ми боїмося втратити добро.Та Бог до нас з любов'ю промовляє,Щоб не збирали скарби на Землі,Бо це все тимчасове проминає,А що зібрали в небо ми собі?І якщо Бог пошле випробування,Як Іова, можливо, проведе,Не думай ти, що вже кінець настане,Він не залишить і в сто крат верне.Господь — наш Батько, Він не можеБез хліба залишить своїх дітей.Якщо довіримось, Він допоможе,За руку серед бурі поведе.Не піддавайся ти злим грозам світуІ всякий страх від серця віджени.Він дав у Своїм Слові обітницю,Що проведе нас через долини.Лише страх Божий хай в тобі панує,І виповнить бажання Він твої,І всі благання щирі Бог почує,Дасть силу й допоможе в боротьбі.Angelina Katsura

ЯКБИ ТИ ЗНАВ.Якби ти знав, якою же ціною,Тебе Спаситель на хресті купив,То вмився би розкаяння сльозою,І більше б не гордився, не грішив... Якби відчув, як цвяхи б'ють у Руки,Якби відчув той біль, хоча би раз,То би заплакав, знаючи ті муки,Поглянув би на Того, Хто всіх спас... Якби почув молитви гефсиманські,Які Ісус за тебе Богу ніс,То славив би Його вночі і вранці ,То йшов за Ним дорогою би скрізь... Якби побачив ти Лице Ісуса,Опльоване, розбите і святе...То би додому з мандрувань вернувся,Життя перемінив своє пусте... Якби пройшов знеможений і гнаний,Приніс на плечах дерев'яний хрест...Якби ти знав як сильно мучать рани,То би душею для життя воскрес. Якби невинно мусів помирати ,Принижений, під сміх і глум солдат...Щоб першої любові цвіт підняти,Ти б повернувся з чужини назад... Сьогодні душу ти закрив від Бога,Вона холодна і така сумна...За тебе проливалась Кров Святого,Він чашу горя випив аж до дна.... Його чомусь ти не впускаєш в душу,Ще відкидаєш Господа Христа...А Він тебе все кличе й любить дуже,Схились біля підніжжя ти хреста... Вернися нині з тих блукань даремних,Прийме Господь, Він так давно чекав...Життя твоє , як ніч- глухе і темне...В обійми власні гріх тебе скував... Прийди ти на Голгофу, де страждає,За всі провини Сам Спаситель твій...Тобі дорогу в Небо прокладає,Щоб ти з Ним був в країні тій святій... Якби ж ти знав, як там радість вічна,Яке блаженство , і забутий страх....То би неправді не служив ти більше,І йшов би по Ісусових слідах... Сьогодні Його заклик ще лунає,Вернися ти і зміниться життя ...Як серце по- новому заспіває,Засяє сонцем ясним майбуття... Христос з душі всю забере тривогу,За тебе Він життя Своє віддав...Якби ти знав, як добре бути з Богом,Якби ж ти знав про це.... Якби ти знав... Н.Луцик- Мартинюк

"З ким порівняєте Мене?" - говорить Вседержитель. -"Я - Той, Хто в небі зорі запалив!Чи є на світі бог, мудрець, учитель,Який створив би те, що Я створив? Я повелів - і вмить з'явилось світло.Я захотів - і щезла враз пітьма.Пізнайте ж нині, неслухняні діти,Що більшого, ніж ваш Отець, нема! Ти вимагаєш доказів, о, смертний?Чи вистоїш в змаганні проти Того,Хто вивів і метал, і газ інертний?Ти думаєш, що більший ти від Нього?! У Мене Всесвіт поміщається в долоню,Всі міріади світлових років.Та Я, Великий, з вами, сину, доню,Я з вами, діти, бути захотів!Мені зірки співають серенади!Щодня переді Мною на уклінПарад планет струнким виходить рядом...А Я тебе шукаю, блудний син! Невже не розумієш ти любові,До вас, до вас, дрібних бунтівників?Невже не розумієш сили крові,Яку за вас Я на хресті пролив? Ти можеш хоч на хвильку уявити,Що Той, Хто в суверенній Своїй воліВирішує, помреш чи будеш жити,Лежав на сіні?... В мами у подолі?... Терпів нужду і голод, холод, спеку,І жив, як раб, у світі марноти,Я, Хто мав бути для людей далеким,Таким, як ви, став, щоби вас спасти. Ти можеш це, о, смертний, осягти?Для Мене, Хто за гріх страждає,Для Мене найдорожчий - ти...А ти Мене і досі відкидаєш".Автор невідомий

А часу дуже мало залишилось,І стрілки на годиннику біжуть,Послухай церкво може ти стомилась,Але гряде жених твій, не забудь!Покликана ти бути світлом в світі,Хоч часто ворог атакує і страшить,Та памʼятай, ти з Господом в завіті,І будеш скоро з ним у небі жить.О викуплена ти Ісуса кровʼю,Одежі нехай сяють на тобі,Покрий себе великою любовʼю,Бо кроки чути Божі по землі.І не жалій своїх ти сил для Бога,Тих хто на смерть взятих спіши спасатьІди туди де плач біда, тривога,І принеси Христову благодать.Останні ось хвилини бʼють куранти,Збувається Писання подивись,А ти сіяй неначе діаманти,В смиренні Богу за весь світ молись!Зостанься Йому вірною, святою,Нехай собі сміється грішний світ,Ти памʼятай що Бог завжди с тобою,Бо заключила ти с Христом завіт.Тебе він возлюбив свята невістоІ на долонях Його є твоє імʼя Приготував на небі тобі місце,Ціною крові дарував життя.Не бійся не одна ти в цьому світі,Сам Бог тобі невісто обіцяв,Ти з Господом, ти у святім завіті,А в небі буде радісний фінал.Тебе Він не залИ шив сиротою,А Дух Святий тебе завжди ведеДорогою Христовою вузькою,І скоро в небеса тебе візьме.Чекай Його і днями і ночами,Зимою, літом, навесні і восени,Христос гряде, іде Господь за нами,І будем в небесах з Ним жити ми.Допоки час продовжує Всевишній,І до Голгофи слізно всіх зове,Твій одяг нехай буде білосніжний,Скажи усім, що їх Спаситель жде.Не час вже спати байдуже, дрімати,Збирай для Господа на цій землі снопи,Трудися не стомись Христа чекати,Такою зможеш в небо лиш війти!Марина Візнюк.

А кров Христа взиває і тепер,Іще сильніше Авеля крові,Зове до Того,Хто за тебе вмер,На стрАшному голгофському хресті.А кров Христа спасіння, міцний щит,Від зла, хвороби горя і бідиІ в тяжкий час лише той устоїть,Кого покриє кровʼю Божий Син.Та кров свята, якій нема ціниЩо Божий Син за нас всіх проливав,Звільняє від гріхів і від вини,І піднімає тих, хто низько впав.Кличе тебе щоб свято завжди жив,Щоби схилившись у розпʼятих ніг,Всім серцем ти Ісуса полюбив,І повернувся з блудних всіх доріг..Сильніше і сильніше всіх зове,До вірного Отця на небесах Усе звіщає що Христос гряде!Прийде біда, страждання біль і страх!Голгофа кровоточить і тепер,Якщо не цінимо Ісуса кров,Бо знає що тяжке на землю йде,Спасе нас лише Господа любов!Коли прийде на землю темнота,І в страшних катаклізмах вдарить грім,Омитих кровʼю Господа Христа,Сховає Бог крилом Своїм святим.Навіщо потрясінь отих чекатьНіщо тоді нас в світі не спасе,Якщо не оцінили благодать,То що тоді в майбутньому нас жде?А кров Христа взиває і тепер,Іще сильніше Авеля крові,І до Голгофи слізно всіх зовеБо кроки вже Господні по землі!Марина Візнюк.

КОЛЬОРОВИЙ ЕКРАН заманив християн,Розкладав їх гріховним азартом.Телефони, кіно - Вавилонське вино,Поклоняються їм як Астарті.У екрана сидіти і блуд світу глядіти -То без Бога в гріхах розкладатись,Спорожніє душа, добровільно гріша,Означає на загибель лишитись!Інтернета канал з дна мерзенність подав,Із аду самого приманка!Щоб пила ти цю муть, щоб тебе обмануть,І порожня, ти була б христаянка!Твої погляди манить сатана, як магніт,Як колись то Самсона Доліда.Ось вам Молох живий, вхід до аду простий,І Ефеськая знов Артеміда.Враг із тилу забіг!Від Голгофи відвів,І в поживі своїй заповнив зазори,Щоби ти відкусив, і до серця впустив,І втратив Господню опору!А ворожа уха, лиш одна шелуха -Зло з добром перемішані лжою,Щоб тебе заманить, з життя вічного збить,Забуть ласку великую Божу!Обман правдой покрить,Й молодь тут заманить,Пішли в хід всі Біблійнії фільми!А внутрі пустота, нема в серці Христа,Виробництво не Боже ці фірми!Жодні артисти не зможуть зіграть Мужів Божих святеє ходіння! Так навіщо на істину обманом скрізь слать,Замінивши кінофільмом служіння?А який же артист може чистим тут буть?Адже Бог взагалі немає артистів!Псалми, гімни співають і на небо ідуть Лише ті, що Пречистою Кров'ю омиті!Уражається ум через диявольський шум,Пустота постає у пролома.Ріки мутної води, накликають суди,І заводять у межі Содома. Телефони, кіно - це у прірву вікно,Поглотило воно вже мільйони: і дітей й матерів Навіть сильних мужів.О, там буде і скрегіт, і стогін!Слово страшне - як ядКалічити буде твій погляд,Голий череп, дві кістки схрестились!А нам треба вперед! Де Спаситель нас жде,Тих, хто до Бога душей приліпились!Нам в Писанні дано, життя вічного зерно,Це Біблії святої доктрини, Там один тільки вірш, вище тисячі книг,І виводить на світло з пучини.Де основа основ і життя настанов,Як Син тесля жив в Назареті,Був так кроткий й простий,Був Творцем всіх мирів,Дав спасіння усім на планеті! Там сяє для нас, життя Вічного алмаз!Там дано дорогоцінне знання!Щоби нам не упасти,Щоби нам не відпасти,Брати, сестри, тримайтесь Писання! І хай очі у вас, манить небо всякчас,І очною помажуться маззю,Щоб істину зріти, і для Бога горіти,Й гидуватись бісовською гразю.Олег ЛавровПереклад Ольги Н.

БОГ НЕ ПОМИЛЯЄТЬСЯ.Так буває порою у нас :У життя наше буря вриваєтьсяНаче грім серед білого дняЧорні хмари над нами згущаються.Ти ідеш.. І в один моментВсе із рук твоїх наче валиться,І земля із під ніг іде,І останняя нитка зривається.Й виникає питання Чому?Що в моєму житті відбувається?Дух Господній промовить : Тому, Що Господь твій не помиляється.Зрозуміти не можеш тепер,Що, й чому таке відбувається,В тому промисел Божий єБог ніколи не помиляється.Тільки треба щоб ми моглиЙому на нашім житті дозволити,Розвалити старі мости,Щоби потім нові відстроїти.Над усім Бог контроль веде,Й благодать посилає мірою,Непосильний тягар не дає, А навчає наш жити вірою.І хоч розум врозріз із тим,Що у нашій уяві складається,Можем впевнені бути у тім,Що Господь наш не помиляється.Він із нами в вогонь піде,Переплавку в горнилі проходити,Вірним всюди підтримку дає,Щоб з вогню вийшли чистим золотом.І коли ми без ропоту йдемВсе смиренно приймаєм від Господа,Плід Любові в душі проросте, І почнемо тоді плодоносити.Бог про нас має новий планЙ лиш тоді коли розбиваємось,Всі осколки збирає СамІ в Його ми руках зціляємось.Тим, хто любить, й покликаний НимВсе допущене— благом вертається,Зрозуміти ми зможем вкінці:Бог ніколи не помиляється.О. Фабін.