Всюди чути кричить божевілля.Потопає у ньому весь світ.У могутності свого безсилля,До провалля все швидше біжить.Божевілля, розпуста, сваволяСліпота, глухота, темнота…Люди кинувши правду додолу,Розтоптали кохання Христа.І нема вже нічого святого,Кров душі продають на розлив.Відвернувшись від Бога живого,Служать ідолам мертвим своїм.І невже не болить твоє серце,І невже не щемить в глибиніКоли синіх небес безкінечність,Заглядає у очі твої?Небеса тебе кличуть додомуНебеса…небеса…небеса…Тільки там відпочине від втомиТвоя зморена в світі душа.Чи забуде дитя свого батька?Чи відкине обійми його?Чи піде по підтинню скитатись,Залишивши домашніх тепло?О, дитино, ти так заблукала,Серед темряви зла і гріха,Ти тікала, від себе тікала.Ти тікала від свого Отця.Але де б не була ти у світі,Ти ніколи в житті не втечешВід ясної, ясної блакитіТаємничих, глибоких небес.Ти забула свою батьківщинуІ в чужій, непривітній земліТи у рабстві своєї гордині,Ти у рабстві своєї брехні.І непослухом ранячи Бога,Непомітивши Батьківських сліз,Ти ішла до загибелі гордо,Полюбивши неправду та гріх.І хто може від смерті звільнитиІ тобі дарувати життя?Тільки Той, Хто тебе полюбивши,Помирати пішов на хреста.Тільки Той, Чиї руки пробиті,Обійняти хотіли б весь світ,Може серце любов’ю зігріти,Розтопивши теплом Своїм лід.Знай, Господь тебе любить нестримно.Він шукає тебе у пітьмі.Не втикай від Батьківських обіймів,Що спасіння дарують тобі.Зупинись, спробуй серцем відчутиСпробуй духом відчути її.Ту Любов, що розп’ята й забута,І зневажена там, на хресті.Знай, Господь не забуде ніколиКоли ти вже забула давно,Він так прагне, щоб поклик любовіВсе ж долинув до серця твого.Дні летять, наче шквал жене хвилі.І в бурхливому вирі життяТобі ніколи очі безсиліПідвести до святого хреста.Тобі ніколи глянути вгору,Щоб побачити неба блакить.А воно тебе кличе додому,А воно тебе кличе щомить.Знай, Господь тобі зараз говорить,Він дає тобі руки Свої.Вибирай, хочеш рабства, чи волі?Він дає вибирати тобі.Автор невідомий.