Коли біль, твоє серце стискає,Коли в грудях нестерпно щемить,Розуміння від рідних - немає,І жар болю от-от опалитьРозкажи про це все, лиш Ісусу.Він загоює рани твої...Нехай сліз океани проллються На поверхню сухої землі.Виливай своє серце ,як воду,І про все в небеса ти кричи,Він тобі подарує свободу,Тільки чуєш? Прошу, не мовчи!Ні ,не всі здатні нас зрозуміти, Й розділяти із нами тягар,Значно легше піти ,засудити,Стати громом ,не сонцем з-за хмар,А тобі буде й далі боліти...І болітиме дужче в рази,Не змогли бо тебе зрозуміти Свої люди ...Якби ж то чужі...І як боляче ріжуть по серці Та байдужість, чи навіть злоба...Та не зможеш нічого ти стерти Бо лягають мов штампи - слова...Ти душею усе розумієш...Щоб тебе зрозуміли?- Дарма!Маскувати цю біль- добре вмієш,Але глибоко- рана жива.Й раз- по -раз, від байдужості слова Кровоточити буде вона...Ти ховатимеш це знову й зновуВід людей ...але не від Христа...Будеш всім, як завжди ,посміхатись,В час коли душу Бог обійме,Бо ти будеш ще більше страждати Якщо людям відкриєш "своє"...Поряд буде з тобою стояти, Й лікувати теплом від тривог,І триматися допомагатиРозуміючий зАвжди - твій Бог.Амінь. Артемук Мирослава