Три РомашкиЛунає пісня соловейкаПолями ранок вже бреде,Проводить мати свого синаВ степи далеко він іде.«Не будь там довго, не барися. Пиши частіш мені листи. І Богу ти частіш молися То буде легше тобі йти.«Не плачте ,мамо, я вернуся!»Скорбітнє слово він зронив«І Богу завжди я молюся,Щоб Він від зла вас хоронив»Нагнувся й три ромашки біліВ траві над стежкою зірвавПоглянув ніжно і по-хвиліЛаскаво матері сказав;«Візьміть, ця перша- віра буде Надія- друга, а це -любов,Нехай ромашки вам усюдиНагадують про зустріч знов». Стоїть матуся. Скрила сина Уста пшенична полосаА на ромашках мов сльозина… Ранкова міниться роса. А потім лист прийшов, і другий…«Не плачте», пише утіша Та в матері на серці тугаНе заспокоїться душа. Проходять роки. Рідше, рідше ідуть додому їй листиХотілося б зустрітись швидше Не хоче він додому йти. А потім зовсім їх не стало,Листів не пише мамі син. І скільки вже йому писалаЯк в воду впали, ні один. І тужить матиМоже лихо якесь з ним трапилось, бідаА по селу шепочуть тихоЩо син вже Бога покидаНезабаром захворіла мати «Приїдь!» благає кожен разВсе жде стомившись виглядати,В молитві весь проводить час... Син так додому й не приїхавЯк і нема на цій землі. Так і померла в хаті тихоПохоронили у селі... На другий день лиш син у хату Хвилюючись став на поріг.,,О Боже мій," -померла матиХолодний піт з чола побіг. Щось обірвалось в серединіПливло минуле мов у сніРомашки три у вазі синійСтояли журно на столі.,,Прощай, прощай, мій рідний сину"Він прочитав на папірці,,Я вірю що тебе зустріну".... Тремтів листок в його руці.,,Поглянь синочку на ці квітиЗгадай, що ти сказав тоді... І Бога починай молитиЩоб Він спасіння дав тобі.... Враз вікна, двері почорнілиУсе в суцільну ніч злилосьЛиш ще ромашки три біліли,А серце жалем залелось... Синочки любі, повернітьсяПоки ще мама є живаДо Бога швидше наверніться Щоб вам не плакати дармаШануйте маму і любіть,Не ображайте словами своїми! Приїдьте чи хоч подзвоніть,Цінуйте матерів живими! Амінь