У відповідь на біль, Господь навча любити,Бо це є у характері Його. Коли плювали, розпинали, били,Не відповів ненавистю на зло. А нам, чомусь, любити тут так важко,Як від людей біль в серце увійшов. Забути в ту хвилину і пробачить,Усе чекаєш, щоби час пройшов... Без всяких нас умов Бог пробачає... Не каже: " Ось схолону...і пробачу... Розпалений бо розум Мій є зараз,Ще трохи заспокоїтись Я хочу..."А ми так кажемо, коли образа,Вмить в серце біллю вразить нас. Хоч, іноді, і вигляд не покажеш,А кажеш: " пробачаю зараз я"А в серці залишається на рокиТак дуже часто, у надії все на те,Що якось, з часом, зітреться все потрохи,Забудеться і назавжди піде. А якби нас Бог усіх прощав так,Ніколи б ми не бачили небес. Чи ж є у всій вселенній що прекраснішеГосподньої краси - то чудо є з чудес! Немає більше й важливіше за діло,Ніж бачити Господню ту красу. В присутності Його є, хто так чинить. Від діл своїх той спокій має тут. Славу Господню бачачи, ввійдемоВ Його лиш образ, і характер лиш Його. І як душа побачить Його велич,Співа вона для Господа свого! Слова того, хто бачив славу Бога,Життям і силою є сповнені лише. І споглядати ту красу Господню,Не зможе той, хто в суєті живе. А споглядаючи красу Господню,Поводитися будеш так як Він. Не скажеш, що любити неможливо... А все покриєш лиш любов'ю ти. Л. Шпак