Основні переживання суспільства сьогодні про переговори Трампа з окупантом путіним. Експерти, аналітики, продавчині на ринку та прості перехожі намагаються вгадати, що ж воно діється. Було би вже гріхом і мені щось не сказати. Трамп гепнувся за стіл влади і одним махом змів із нього всі ті принципи, норми, правила, цінності, що там лежали і в які якось всі намагались грати. Тепер правило, принцип і норма сам Трамп. Він художник - він так бачить. Сильний, типу, грейт еген і всяке таке, тому може собі дозволити. Треба, каже, все припинити, бо гинуть люди. Начебто от вони собі взяли і ні з того ні з сього почали гинути. Але Трамп на то вже не зважає, і тут непросте питання: - Чи можна ось так через все переступити і просто зупинити все? Чи можна управляти такими процесами, нехтуючи поняттям справедливості та іншими цінностями, однією силою? У стаях приматів завжди є вожак. Як правило, це найбільша і найсильніша особина, яка підкоряє собі інших. Однак, важливо не тільки це. Принципово важлива ще одна риса вожака - він має бути соціальним. Він має зважати на інших членів стаї, має рахуватися з ними. Якщо ж він спробує знехтувати цим принципом і правити лише власною силою, то протримається він недовго, збереться група підвожаків і його просто вб'ють. Трамп, здається, готовий нехтувати не тільки Україною, але й Європою і тою частиною Америки, яка не згодна з ним, що з цього вийде - побачимо, якщо дасть Бог жити. Якщо тваринам треба якась справедливість, то людям і подавно, бо, як ви знаєте, не хлібом єдиним. Далі - більше 🤨#іпросуспільство
Коли від любові до ненависти лише один крок, то чи не невротик ви?абоВ чому проблема, якщо ми шукаємо прихильності за будь-яку ціну?Пояснює Карен Хорні, американська науковиця в царині психоаналізу, психіатрії та психології:"Якщо людина потребує любові і прихильності іншого заради позбавлення від тривожності, це питання буде повністю затемненим у її свідомості, тому що загалом вона не усвідомлює, що сповнена тривожності, і через це відчайдушно прагне будь-якої прихильності до себе з метою заспокоєння. Вона відчуває лише, що перед нею та людина, яка їй подобається, або якій вона довіряє, або до якої відчуває сліпу пристрасть. Але те, що видається їй спонтанною любов'ю, насправді може бути не чим іншим, як реакцією подяки за деяку виявлену по відношенню до неї особисто доброту, почуттям надії чи прихильності, викликаним тією людиною або ситуацією. Людина, яка явно чи приховано збуджує в невротика очікування такого типу, стане автоматично наділятися важливим значенням, і її почуття виявлятиме себе в ілюзії любові. Часто такі стосунки маскуються під любов, тобто при суб'єктивному переконанні людини у своїй відданості, тим часом як насправді дана любов є лише залежністю від інших. Те, що це не щире почуття справжнього кохання, виявляється у готовності його різкої зміни, що виникає, коли не виправдовуються якісь її очікування."На подумати 🧐#цитатка
Чому фарисеїв уже давно немає, а фарисейтво - буйним цвітом?Притча про митаря і фарисея (Мф. 18. 9-14), це не просто історія з юдейської культури часів Христа. Вона відображає глибокі психологічні процеси, що властиві кожній людині.Це пояснює той факт, що ми читаємо цю притчу віками, але тупого самодовольства і нещирості від того не стає менше. В Церкві зокрема. Справа в тому, що це не ті речі, які можна побороти в якомусь поколінні раз і назавжди. Кожна людина має з цим справитись особисто, інакше ніяк.У психології є важливе поняття базальної тривоги.Мова про глибинне почуття непевності і невпевненості перед життям та всесвітом, яке є у кожної людини. Ми приходимо у це життя і у цей світ, які вже існують і яких ми не знаємо. Воно все велике, а ми зовсім малі, немічні і недолугі діти. Ми приходимо сюди слабкими, тут багато речей, які можуть нас ранити чи навіть вбити, ми смертні. Ігнорувати це не вийде ні в кого. Далі - лише питання, як ми на це реагуємо.- 1-й варіант - грати кіна (вдавати). Вдавати, що з тобою все гаразд, що ти молодець. Найпростіший спосіб цього добитись не торкаючись себе - це почати знецінювати все навколо і за рахунок цього відчути свою цінність та вагу. Звідси, якщо вам важко робити іншим щирі компліменти, якщо важко визнавати їх достоїнства, то гляньте на свою непевність і свої страхи, вони великі.- 2-й варіант - жити. Ти не можеш стати мудрим, якщо не визнаєш своєї дурості. Не можеш стати сильнішим, якщо не визнаєш своєї слабкості. Не зможеш виправити свої помилки, якщо будеш їх тільки виправдовувати. Жити - це пробувати розуміти життя, пробувати розуміти себе в тому житті, і пробувати відповісти на то життя своїм власним і живим словом.Ти живеш - що можеш уже сказати? Це буде лише осуд і образи? Чи знайдеться добре слово для життя?Митар, який дякує Богу, що він не фарисей, так нічого і не втямив.Живи і будь ❤️#шоти
Хотів прокоментувати опитування про священника в Маку, АТБ чи на ринку, але наша підписниця пані Інна зробила це краще, за що їй спасибі. Вона на прикладах гарно пояснила всю палітру + і - такої, на перший погляд, простої ситуації.Сан не тільки дає можливості робити щось добре, але й зобов’язує до особливої відповідальності.З дозволу пані Інни ділюсь:"Добрий день!Я б трішки про опитування, якщо можна.Коли іноді десь в транспорті чи магазині зустрічаю католицьких сестер, то найперше, чомусь, намагаюсь ідентифікувати до якого ордену належать. Якщо поглядами зустрінимось, то посміхаюся і кажу: «Szczesc Boze». І то мені відчувається, ніби "ми не знайомі, але маємо спільного Знайомого".Чи нормально, коли священник в рясі заходить в АТБ, ринок, Макдональдс? То є цілком нормально! І тому, що «священники теж люди», і тому що це насправді може бути «додатковою формою свідчення». І людина, яка підійде, навряд запитає: «Як дістатися бібліотеки?», а скоріш про те, що болить чи цікавить "по темі", і це, на мою думку, важливо. «Я зроблю вас ловцями душ людських».Але!Якщо десь бачиш священника за вибором елітного напою в супермаркеті- то ріже око! Якщо якась жіночка накопила і раз на рік для відчуття свята привезла дитину в Макдональдс, то думка, що «а тут і священники можуть собі то дозволити» її може засмутити. Якщо жіночка з ринку ввечері дома буде розповідати про те, що сьогодні батюшці продала пару кіл мармурової гов’ядини чи елітної вирізки, яку собі сама ніколи не дозволить, - то теж "щось не те". І мені здається, вважати, що то «їх проблеми, я вільна людина і можу то собі дозволити», - не той випадок. Може трохи утрую.В польській мові є таке слово «згоршення» - щось схоже на«спокусу», як в Мт.18.6. Мабуть, навіть такі прості побутові речі, як «вихід в магазин» для священника (особливо в рясі) - то теж має бути відповідально, бо «кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть». Якось так".Тай таке 🤨Нагадую, що своїми думками, спостереженням чи досвідом ви можете поділитись написавши на @psy_from_God#іпросуспільство
Коли для всіх усе тільки починалося, для нього це був кінець.Праведний старець Симеон – він зміг це прийняти. Він зміг благословити завершення свого життя, тому що мав сенс. Він зробив те, що мав зробити, і тому міг спокійно піти.Напевно, ви чули про австрійського психіатра і психолога Віктора Франкла, який пережив нацистський концтабір, вижив і запропонував новий підхід у психології – логотерапію (від грец. логос – сенс). Ідея достатньо проста: людині потрібен сенс у житті.Життя, слава Богу, не концтабір, але часом воно буває дуже складним. Через такі моменти не всі навіть можуть пройти, а якщо й проходять, то часто виходять вже зламаними.Я бачив історії людей, яким важко було нести не лише проблеми, а й самі будні, якщо вони не розуміли, навіщо живуть, і все здавалося їм порожнім. І навпаки – люди можуть дуже багато, якщо знають свій сенс.Але де взяти цей дорогоцінний сенс? Адже не до всіх приходить Ангел Господній зі словом, як до Симеона.Франкл вважав, що сенс відкривається тим, хто ставить собі запитання:- А що від мене хоче життя? Чим і як я би міг йому послужити?Питання точно не з легких, воно сповнене непевності, але безперечно варте серйозної уваги.Зі святом, шановне товариство!Нехай у вас буде більше зустрічей, що наповнюють життя сенсом.Головне – тієї найважливішої зустрічі: з Тим, Хто покликав нас до буття, Хто дарував нам дихання і життя.Живи і будь 🙏#зісвятом
Претензії до психологів або Бери і живиЯкщо ви бували у психолога і пішли звідти розчарованими, чи знаєте таких людей, то, скоріше за все, історія була наступною: - Я прийшов, думав, що він мені щось порадить, підкаже, як бути, а він сидить і тільки киває — угу, ага, — і питання якісь задає. Я й сам позадавати можу, ти скажи, як бути?Однак психологи не дають життєвих порад не тому, що вони толком нічого не знають і щось мухлюють. Справа в тому (і тут важливо!), що ваше життя — у ваших руках, і вам його жити. Не спішіть відмахуватись від цієї істини через її нібито очевидність — тут є велика правда. Це ваше життя, і вам його іти: крок за кроком, ситуацію за ситуацією, проблему за проблемою, рішення за рішенням. Тож психолог береже цю істину. Він свідомо уникає будь-якої спроби взяти ваші проблеми чи ваше життя на себе. Залишає його вам — до дрібниць. Все, що психолог обіцяє, — це бути з вами чесним та добрим водночас, що немало. Це створить простір, де ви нарешті зможете обережно подивитись на себе правдиво, зізнатися собі в тому, хто ви є насправді. І вже у цій правді ви зможете знайти силу на своє власне життя, бо правда лікує. За анадцять років священничого служіння я переконався в тому, що дуже рідко люди справді шукають якихось порад. Зазвичай ми шукаємо можливості уникнути... частини свого життя, яка позначена стражданням. Шукаємо когось, хто нас би врятував від цього болючого шматка реальності. Тому люди часто не користуються порадами, навіть коли їх мають. Бо проблема не в тому, щоб отримати пораду. Проблема в тому, що своє життя треба взяти й жити. Не життя, якого хочеться, але якого немає, а ось це — своє, неідеальне, зі всіма його труднощами. Взяти його — означає прийняти, а жити — вирішити, як тобі з ним бути. Має бути зрозумілим, що тут немає легкого, безтурботного чи безпомилкового варіанту. Єдина мудрість тут — це як жити так, щоб не страждати більше, аніж є необхідність. Бери й живи ❤️На 📷 внизу: Вигнання Адама і Єви із Раю.#думи
https://youtu.be/0EFHbruKEmw?si=KaryU1FhTHKjFSL0Був такий французький філософ Гі Дебор, який написав цілу книгу під назвою "Суспільство спектаклю".Суть сучасного стану суспільства Гі Дебор визначає як втрату безпосередності: «Все, що раніше сприймалося безпосередньо, відтепер відтиснуто в уявлення». Маса «глядачів» суспільства спектаклю приречені на самотність. Відчужені один від одного, атомізовані індивіди можуть відновити єдність лише через спектакль, в якому видимість дійсності створює безкінечний потік образів, що з дійсністю мають спільного не більше аніж галюцинації. Зв’язок один з одним люди встановлюють тільки через завершене розділення у спектаклі.Кажуть, що пан Гі не витримав цієї цивілізаційної фальші і пішов із життя. Та жив він ще у середині 20 ст., що би він сказав про нинішній спектакль? Шоу?Цього притворства вже повно. Шоу повсюди.Гляньте ось це коротке відео-ілюстрацію і нехай живого та справжнього у вашому житті буде більше.Культура фантиків. Розгублене покоління зі щасливими фото.#іпросуспільство
Самовдоволений після ситого обіду Арестович смачно витер останній присмак ітілійського сухого на губах, звично причмокнув і впав на м'який диван. Все навколо спонукало до того, щоб солодко заснути. Затишок дому та тепло, яке зимою завжди відчувається по особливому, дихали дрімотою. Однак, Олексію не спалось. В думках було неспокійно:- Ну як це ніхто не бачить?! - запитував себе Олексій, - Мені навіть звідси, з далекої Америки, із-за туманів океану видно, який же то позор! Ні, я маю їм відкрити очі.Відчуття героїзму та відваги наповнювали його силою, здавалося, що зірвався б зараз із цього дивану і воював би, бився би, як тигр, перемагав би... Рука сама потягнулася за телефоном, який не зразу впізнав фейс Олексія. Пальці побігли по клавіатурі. Арестович писав туди - через океан в Україну, в тил і на передову, в самі окопи. Писав спокійно, але відверто, серйозно. Він відчував своїм обов'язком навчити синів і дочок українського народу правильно помирати від рук здичавілих росіянців. Щоб без приниження, сміливо так, безстрашно, як би то може зробив він. Колись. Якось. Може.Тут Олексій почув якийсь шкрябіт. Сяйнула холодна думка, що це совість повертається до нього з докором:- Ну що ти мелеш? Ти ж злякався навіть простих політичних утисків, втік хто зна куди, про яку ти смерть говориш, що ти знаєш про честь? - але, хвала небесам, це лише кіт шкрябав у двері і просився в туалет.Ситуація ясна, незрозумілим залишалася тільки міра цинізму та нахабства - чи тегнув Арестович Христа у Гефсеманії?Бо чи то Олексію снилося вже, чи то він собі так і справді думав, що він і Йому написав би щось ніби:- Зберись, тряпка! Що Ти тремтиш, Ти ж Божий Син. Спаситель Ти чи як? Вспотів он весь зі страху. Може Ти ще й обгадився? Ех, от обрав би Отець мене, я б показав, як треба...Прости, Господи***Співчуття рідним і близьким, уклін і дяка хлопцям. Мир їхнім душам та вічна пам'ять. Росіянцям позорище, суд Божий на їх голови за кожне невинне життя.Moscovia delenda est!#війна
"Я просто правдивий!" або Як хамовитість маскують під щирість та відвертість.Напевно ви теж зустрічали таких людей, це не рідкість. Вони ведуть себе безцеремонно, легко переступають ваші особисті межі, особливо перед іншими, ставлять запитання до нахабності відверті і незручні, грубі у словах, інколи це просто зненацька тощо. Але все це так подається, що це ні в якому разі не агресія проти тебе, чи конфлікт, це:- Та я просто відвертий, я такий, як є, я не притворяюсь, що думаю, те й кажу. Зато я чесний! Не те, що оце ви, святоші, сноби та інтелігенти рафіновані.І ти такий вже думаєш: "А може й правда, може так воно і є. Може то я дурний і мої лижі не їдуть".Однак, такій вульгарщині до правди життя так само далеко, як і напускній святошності, дві сторони однієї дешевої медальки.Чим правда відрізняється від грубості?Правда — це чеснота, яка базується на бажанні допомогти чи донести істину. Грубість — це спосіб підняти себе, принижуючи інших. Людина, яка дійсно щира, знайде спосіб бути відвертою, не завдаючи болю.Що стоїть за цією вульгарною "відвертістю"?- Брак самоконтролю. Нездатність подумати, як твої слова вплинуть на іншого.- Бажання домінувати. Нахабство маскується під "щирість", щоб нав'язати свою перевагу.- Уникнення відповідальності. Зручно прикриватися такою "правдою" - моє діло сказати, а ви робіть, що хочете.Вихованість — це не маска і не лукавство, а ознака зрілості. Це не означає, що ви маєте бути "святошею" чи боятися висловлювати свої думки. Але якщо ваші слова ранять або викликають відторгнення, можливо, проблема не в правді, а в її подачі.Тож наступного разу, коли хтось буде виправдовувати свою грубість "правдивістю", не спішіть тому вірити.Живи і будь в безпеці 👌#психомудрості
Але що таке толк?Інтуїтивно ми ніби розуміємо, про що мова. Однак якщо людина вирішить взятися за це всерйоз і скаже: — Ось моє життя, ось я. Якщо я хочу, щоб із завтрашнього дня все було якось із толком, то як це, власне, має виглядати?Виявляється, що схопити цей "толк" словами не так уже й просто. Проте перше слово, яким варто описувати толк, — це порядок. Толк завжди про порядок, який ти вносиш у своє серце, стосунки, життя. Порядок як протиставлення хаосу. Тому егоїстична вигода, яка тебе дуже тішить, але від якої інші постраждають, — це не толк, це примноження хаосу. Толк — це не тільки про те, що для тебе, але обов’язково і завжди про те, що від тебе. Від тебе є толк — це правильно. Це означає, що біля тебе є порядок. Порядок як простір культури, як місто, яке ти будуєш посеред джунглів і хаосу. Порядок як розуміння й безпека. Як мудрість і благочестя проти дурості й гріха. Проти своєї дурості й свого гріха — в першу чергу. Ось що таке толк. І ще одна важлива істина про толк: не мусить бути ідеально. Ідеально не буває. Але має бути толк, хоч якийсь. Найменший толк — це завжди вже успіх перед хаосом і загубленістю. Толк — це також завжди про будні. Малі, змістовні кроки. Береш і робиш. Застеляєш за собою ліжко і вносиш у будні порядок. Чуєш іншого, говориш про себе і вносиш у стосунки порядок. Можна, звичайно, відчувати себе обраним, покликаним до великих справ, генієм, святим тощо, але якщо ти не можеш потурбуватися про себе й своє життя на цьому повсякденному рівні, то все оте уже безтолку. Толк можливий всюди. За будь-яких обставин чи погоди. У будь-якій ситуації можна себе повести так, щоб стало або краще, або гірше, аніж є. Буде толково, або ні. Живи і будь ❤️#думи
TGLIST.COM.UA
