Попросили сказати про піст з точки зору психології.Хороша могла би бути тема для розмови із кимось, хто постує, але не для допису. Справа в тому, що є психологія людини, але немає психології посту. Це означає, що для кожної людини піст буде мати свою психологічну картину. Кожен по своєму розуміє справу посту, а головне, що кожен постує зі своїх мотивів. Ось аналіз пару основних мотивів, можете спробувати знайти свій: - Хтось постує, бо слідує традиції і це дає людині відчуття причетності до якоїсь спільності. Батьки постували і я буду, святі отці заповідали так робити і от я з ними тощо. Так роблять скоріше навіть не усвідомлюючи. Тут не важлива міра чи якість посту, важливо просто позначити себе відповідно, щоб дати собі відчути, що ти з ними, а далі вже можна й грішити. - Хтось буде постувати, бо так виконує заповідь Церкви про піст. Людині важливо відчувати себе послушною - я роблю, що мені кажуть, а далі то вже не мої справи. Тут головне послух. Такі собі хороші хлопчики й дівчатка, в результаті фарисеї. Про правила посту вони вже будуть дбати особливо ретельно. - Для когось піст буде способом пізнати себе. Таких небагато. Через піст людина оголяє свої душевні нерви і дивиться яка вона "насправді", без суєти і комфорту. Це складна справа, але, як мені здається, дуже близька до мотивів тих святих аскетів, які ставили принцип самопізнання в основу духовного життя. Ймовірно, що це найбільш зрілий спосіб, бо він усвідомлений і передбачає особисту відповідальність. - Є ще мотив жертви - я жертвую своїм задоволенням, ситістю і комфортом, а мені за то Господь простить гріхи (це завжди щось конкретне), або подасть здоров'я, дітям моїм успіх у справах чи щось таке. У моєму дитинстві старші люди постували понеділок щотижня (окрім середи і п'ятниці) "за худобу", - щоб господарку Бог беріг. Таке, скоріше язичницьке, розуміння. В окремих випадках мотиви можуть змішуватись, може бути кілька зразу. Не буду писати про такі невротичні виверти, коли людина береться постувати, щоб не справитись, щоб зриватись, і далі просто страждати через те, носитись із тим, мати можливість бути "таким грішним, таким грішним". Це прийшлось би довго роз'яснювати. Хіба що комусь особливо цікаво буде. Ну і варто розуміти, що піст не завжди зводиться до психології, це таки справа релігійного порядку. Якщо я щось пропустив, або у вас є чим поділитися з цього приводу, то чекаю ваших повідомлень на @psy_from_GodЖиви і будь ❤️ #думидуховні