Претензії до психологів або Бери і живиЯкщо ви бували у психолога і пішли звідти розчарованими, чи знаєте таких людей, то, скоріше за все, історія була наступною: - Я прийшов, думав, що він мені щось порадить, підкаже, як бути, а він сидить і тільки киває — угу, ага, — і питання якісь задає. Я й сам позадавати можу, ти скажи, як бути?Однак психологи не дають життєвих порад не тому, що вони толком нічого не знають і щось мухлюють. Справа в тому (і тут важливо!), що ваше життя — у ваших руках, і вам його жити. Не спішіть відмахуватись від цієї істини через її нібито очевидність — тут є велика правда. Це ваше життя, і вам його іти: крок за кроком, ситуацію за ситуацією, проблему за проблемою, рішення за рішенням. Тож психолог береже цю істину. Він свідомо уникає будь-якої спроби взяти ваші проблеми чи ваше життя на себе. Залишає його вам — до дрібниць. Все, що психолог обіцяє, — це бути з вами чесним та добрим водночас, що немало. Це створить простір, де ви нарешті зможете обережно подивитись на себе правдиво, зізнатися собі в тому, хто ви є насправді. І вже у цій правді ви зможете знайти силу на своє власне життя, бо правда лікує. За анадцять років священничого служіння я переконався в тому, що дуже рідко люди справді шукають якихось порад. Зазвичай ми шукаємо можливості уникнути... частини свого життя, яка позначена стражданням. Шукаємо когось, хто нас би врятував від цього болючого шматка реальності. Тому люди часто не користуються порадами, навіть коли їх мають. Бо проблема не в тому, щоб отримати пораду. Проблема в тому, що своє життя треба взяти й жити. Не життя, якого хочеться, але якого немає, а ось це — своє, неідеальне, зі всіма його труднощами. Взяти його — означає прийняти, а жити — вирішити, як тобі з ним бути. Має бути зрозумілим, що тут немає легкого, безтурботного чи безпомилкового варіанту. Єдина мудрість тут — це як жити так, щоб не страждати більше, аніж є необхідність. Бери й живи ❤️На 📷 внизу: Вигнання Адама і Єви із Раю.#думи