Кожне людське життя підвішене над прірвою небуття і порожнечі. Що б ми не зустрічали чи не робили, все можна поставити в такий контекст, щоб знецінити. Певності немає. В усьому можна засумніватися і розчаруватись.Тут цікава алюзія на біблійну ідею про те, що світ створений з нічого, латиною — ex nihilo. Поряд і поняття нігілізму (nihilism) — світогляду, в якому все знецінене, не має значення і сенсу, все — ніщо. Схоже, що це ніщо залишається тінню нашого буття. Наше існування, цей світ і його порядок містять у собі відлуння цього прадавнього ex nihilo. Це, безперечно, створює тривогу. І люди спішать знайти собі якусь певність, яка б їх захопила, яка б наповнила безсумнівним сенсом, дала б твердиню, з якої можна було б сказати: «Ну ось вона, правда правд, яку не похитнути!» Хтось спішить у своє нібито найсправжніше кохання, хтось шукає істину у складних -ізмах і мудрих цитатах, хтось бачить правду в тому, що начебто немає ніякої правди, а хтось просто читає гороскопи. Можна ще рятуватися в поверхневості й глупоті, вдаючи, що все прекрасно попри все. У світі немає нічого більшого за нас, що могло б нас захопити, виправдати і понести. І поки ми не перестанемо того бажати, не перестанемо й розчаровуватися. Найкраще, що можна зробити тут, — це вибрати, кому/чому ти будеш служити, взяти на себе за це відповідальність, сказати своє слово у ту непевність і подивитися, як воно аукнеться. Бо кожен чомусь слідує, не кожен тільки розуміє. І дарував Бог людині свободу ❤️‍🔥#думи