Як ми себе самі знецінюємо. А не варто.Купу разів зустрічав таку ситуацію:- Отче, хочу з Вами поговорити.- Так, авжеж!Говоримо. Людина несміливо розповідає про свої страхи, сумніви, переживання, якісь складнощі, але швидко сама себе починає соромитись:- Ой, вибачте, у Вас тут купа справ, а я зі своїм ще/ У людей он ще гірше буває, а я дурницями займаюсь/ Пробачте, мені, напевно, треба просто більше молитися/працювати, щоб таке в голову не лізло, правда?Приходиться зупиняти людину і пояснювати, що так не варто. Раз воно вас займає, раз воно вже наболіло вас так, то, безперечно, має значення. Може й справді для Петра чи Марії то би значення і не мало, може у Андрія ще більші проблеми, а левам в зоопарку м'яса не додають, але що з того, якщо у них свої життя, а у вас своє. І у вашому житті це має значення аж до страху чи тяжких переживань. І як би воно з боку не виглядало, не варто множити себе на нуль. Інакше прийдеться хіба жити не своє вже життя, але це теж дуже непросто. Та і навіщо вам чуже, чуже завжди боком, коли є своє.Правда в тому, що ми не просто ходячі обставини цього життя, але найперше ми люди, живі душі, і живемо у значеннях.Зважати на себе ❤️#життілюди