Кілька слів-думок до цитати вище ☝️Не так ще давно старість була в пошані, бо вона була носієм мудрості і досвіду. Старші люди знали життя, знали, як воно влаштовано і могли вчити тому інших, це було цінно.Сьогодні старі люди чи не найбільш розгублені. У сьогоденні, де вони не вміють толком користуватися навіть телефоном, а це вже половина життя, їм все менше місця. Відтак, культура націлена нині на індивідуальний розвиток, прогрес, успіх, ефективність, і це все явно не про старість. Звідси у старості все більше відчуття власної непотрібності.Сьогодні молоді люди думають, що їм немає чого вчитись у старості, старість не актуальна. Є ілюзія свободи, ніби вони самі знають, як треба. Проте, це лише ілюзія. Вчать їх уже маркетологи, але не жити - а споживати.***Я застав в дитинстві приказку посеред старих людей - бійся людини, котра подає тобі дві руки, коли вітається! Мені прийшлось потім прочитати не одну розумну книжку, щоб зрозуміти то, а люди знали із життя і в кількох словах.Жити треба вміти 😑#думи
Як розумні бачать світ, або Чому дурням легшеБув такий американський психолог Джордж Келлі (1967 р.), відомий, зокрема, своєю теорією психології особистісних конструктів. Він з'ясував, що люди не мислять фактами (привіт об'єктивній реальності) — вони їх інтерпретують і вже цими інтерпретаціями/поясненнями живуть.У розумної людини є багато різних категорій чи критеріїв, якими вона інтерпретує факти. Тому її життя змістовніше, її світ — багатший, більш різноманітний. І це прекрасно. Однак усе це значно ускладнює ситуацію, коли їй доводиться приймати якісь рішення. Оскільки її світ не чорно-білий, у неї більше сумнівів, всюди бачить свої нюанси, плюси й мінуси.У дурня лише один критерій інтерпретації — подобається / не подобається.Це базовий критерій, він є і в розумних людей, але в дурня більше жодного іншого немає. Він ставить себе в центр життя та світу й усе навколо оцінює саме звідти. Він не може відділити від своїх егоїстичних вподобань іншого, йому важко зрозуміти, що може існувати щось інакше від нього, щось не для нього — і він не може дати цьому місце бути.Його життя просте, дуже зрозуміле, і рішення приймаються легко. Він легко страждає, легко радіє — усе легко. Хоча насправді це — оманлива легкість. Людина робить безліч помилок, за які постійно розплачується, а через свою поверхневість не здатна на стабільні стосунки, що загрожує самотністю тощо.Ви напевно бачили в інтернеті меми про те, що розумні люди слабкі, бо багато думають і сумніваються, тоді як дурні — зазвичай рішучі. Тепер ви знаєте, як воно працює.Проте для розумних теж є вихід. Вони не можуть легко приймати рішення через багатозначність свого сприйняття, їх гойдає з одного боку в інший — тому вони мають робити вибір. І це важливий момент свободи волі, через який ми проявляємо себе власне як люди, а не як осли з відомої Буриданівської дилеми.Робити вибір, брати на себе відповідальність — це непросто, бо потребує ще й сміливості, моральної сили, великодушності тощо. Але інакше можна так і залишитися розумним та стражденним.Живи і будь ❤️#психомудрості
У молоді роки - а донедавного недавна я був молодим у тому сенсі, що наївним, - я сприймав життя дуже романтично. Як сказав хтось із поетів:"До 25 років усі поети, а ти спробуй бути поетом потім". А як бути поетом життя серед безумства війни?Життя здавалося таким натхненним, здавалося, що варто просто вибирати добро і красу, щоб життя тобі відгукнулось взаємністю, і все буде прекрасно. Відтак я вийшов зі стін монастиря у велике плавання. Сан священика сприяв тому, щоб можна було бачити життя з різних боків. Знадобилося багато років і немало особистих розчарувань, допоки я погодився зняти свої рожеві окуляри. Я мусів визнати, що у житті багато несправедливості, багато болю, байдужості, неправди, зажраності, жлобства, тупості... І воно не десь там он, але ось тут - посеред буднів. Зрозуміло, що все це доводилось зустрічати також в Церкві - і це було особливо боляче. Також я зустрівся зі своєю особистою слабкістю. Попри благі і добрі наміри, яких мені, повірте, ніколи не бракувало, попри думки, що у мене так не буде, що я зможу інакше, що життя відгукнеться взаємністю, на жаль, я нерідко залишався не почутий, проігнорований, не зрозумілий, забутий, а перед чимось безсилий. Настав період, коли стало не зрозуміло, як далі бути. Залишалося або розчаруватись, або всупереч дійсності продовжувати тиснути на педаль наївності. Обидва варіанти були гнітючими. Серед таких думок і переживань, що тягнулися не один місяць, якось ми з іншими священиками служили Літургію. Я підходив до Чаші і мене буквально осінило. Я зрозумів одну важливу істину, яка мене врятувала і на якій я продовжую стояти. Вам може здатися це банальним, ви її чули не раз, і я її чув раніше. Але знаєте, як воно інколи буває, що ти вухами чуєш, розумом навіть розумієш, але потім воно тобі відкривається так, ніби ти осягнув цю екзистенцію кожною клітинкою свого тіла і душі, ніби одкровення неба. Мені стало очевидно і дуже зрозуміло, що Христос прийшов посеред нас. Що ось воно таким життя і є, яким воно є. Ось це, що навколо, то і є життя, іншого немає. Що ми є ось такі, які ми є. Що не варто закочувати очі і заговорювати собі зуби, не варто намагатися вистрибнути з цієї дійсності, адже сам Бог прийняв її, увійшов у неї. І навряд чи ти зможеш зробити щось таке значуще, щоб якось то суттєво змінити. Навіть Господь нічого пафосного не робив, його дії дуже конкретні - у конкретний час, конкретному місці, по відношенню до конкретних людей. Воно виросло у щось лише тому, що мало справжність. І це свідчення тому, що й моєму життю варто бути конкретним. Бог покликав мене до життя ось у цей час, у цьому місці, серед цих людей. А життя таке, як воно є, і люди, як люди. Єдине, що тобі залишається - це не змінити світ, життя, людей, а лише можливість відповісти на це своїм власним життям, своїм вибором, своїми вчинками, своїм словом. Однак, і воно навряд чи вийде в тебе дуже добре, бо десь ти, навіть при великому бажанні, залишишся не зрозумілим, а десь тобі не вистачить самому сил і розуміння. Це нібито прості речі, але я їх зрозумів з такою ясністю, що мені аж стало легше, ніби тягар звалився з душі, я видихнув, пам'ятаю, і зрадів - все стало простіше, але не було втрачено. Інколи я призабуваю ту істину, доводиться собі нагадувати час від часу - ось воно і є життя, що будеш робити? Знову здається трохи наївним все це розповідати тут, але я подумав, що воно може комусь допомогти сьогодні, коли так багато розчарування навколо. Життя не зводиться до неправди, хоч її і багато. Є у житті і правда, і добро, краса та щирість, любов і живі душі, все це теж є. Не втратити себе 🙏#життянавчило
Все частіше навколо помітна депресія. І це не дивно, зважаючи на те, скільки всього сьогодні доводиться переживати. Тому говорити доводиться не лише про хороше. Але це важливо — може допомогти заздалегідь.Люди недооцінюють дрібниць, і це легко може призвести до біди. Депресія — це проблема, яка крадеться повільно і дрібними кроками. Вона не навалюється раптово з нізвідки. Тобто якщо ви зможете помітити її здалеку — зможете вберегти себе.Спочатку ви чомусь (а причин може бути справді багато, але суть не міняється) байдужієте до дрібниць у своєму житті, які, здається, і так не роблять погоди. Перестаєте застеляти ліжко, миритесь із безладом удома, дедалі менше зважаєте на те, як виглядаєте, все частіше залипаєте в гаджетах, рідше виходите на вулицю, не хочеться зустрічатися зі знайомими... А звідси — зневага до себе, низька самооцінка, поодинокі невдалі спроби вибратись, тяжкі думки й відчуття, алкоголь, щоб нібито легше, ще більше незастеленого ліжка, ще більше безладу в хаті й у голові. І так — по спіралі донизу...Ці життєві дрібниці супроводжуються негативними хімічними процесами в мозку й нервовій системі, що зрештою призводять до того самого стану, який і називається депресією. І це справді важливо — бо депресія буквально змінює біологію організму, фіксує цей стан.Не страшно, якщо ви полінились десь колись. Але що буде, якщо так жити тижнями? А якщо місяцями?Шлях з депресії такий самий — тільки у зворотному напрямку. Через маленькі речі, про які ти турбуєшся: застелене ліжко, фізична активність, сон, спілкування й соціальні зв’язки, віра та молитва... І терпіння — щоб у мозку протоптати нові хімічні стежини.Прості, здавалося б, речі, але вони можуть врятувати вам ціле життя. Це як миття рук — психологічна гігієна. Не варто доводити себе до краю — слід подбати про себе заздалегідь.Можливо, не все виходитиме. Можливо, вас не вистачатиме на багато. Але що, як маленький успіх, але тижнями? А якщо місяцями?Про все це докладно в книзі доктора нейробіології Алекса Корба «У пастці депресії». Корб уже понад 15 років вивчає депресію, нині працює на факультеті психології Каліфорнійського університету, є науковим консультантом фармацевтичних компаній. Людина знає, про що говорить.Щоб передати ідею про те, як малі дії або занурюють людину в депресію, або виводять із неї, доктор Корб запропонував метафору спіралі: ми або спускаємось донизу, або піднімаємось угору — крок за кроком, звичка за звичкою.Люди — безперечно дивні істоти. У тварин теж є клопоти, але щоб людині жити — їй потрібно подбати не лише про шматок хліба, а й про душу.Живи і будь 🙏#психомудрості
У 1950-х роках американський біолог і психіатр Курт Ріхтер провів один із тих експериментів, які сьогодні вже заборонені з етичних міркувань. Однак, він виявив дещо цікаве.Ріхтер поміщав щурів у ємність із водою, з якої ті не могли вибратися. Уже через 15 хвилин вони починали тонути й гинули.Відтак Ріхтер витягав їх перед самою смертю, давав відпочити, а потім знову опускав у воду. І тут - дивина: ці самі щурі, які могли протриматися на воді лише 15 хв, тепер трималися до 60 годин!Ілюстрація експерименту очевидна - надія - це велика сила.Добре мати надію. Це дає сил, надихає, міняє на краще. Але що з приводу того, щоб і самому бути надією для когось? Бути тим, на кого можна понадіятись?Ніхто з нас не супермен, у кожного своя Ахілесова п'ята, своя біль і своя втома. Проте кожна людина може бути для когось вогником, теплом і світлом. І це не просто красиві слова, це справжнісінькі речі, які не відкусити, але які направду існують і можуть глибоко міняти наше життя.Варто подумати, може, це якраз те, чого ти потребуєш серед цієї непевності світу.Живи і будь ❤️Якщо у вас є якісь свої надихаючі історії про рятівну надію, діліться ними на @psy_from_God, бо не засвічують свічку, щоб сховати її.#психомудрості #думи
Зневіреним, невтішеним, сумним.Я бачив, як плачуть психологи — як їм буває боляче, страшно.Бачив, як плачуть священники, коли їм боляче й страшно. Як плачуть лікарі, вчителі, бізнесмени... Як було страшно тим, хто був відважним, як втрачали впевненість упевнені, і як страждання наповнювало душу того, хто, здавалося, завжди буде сміятися. Як праведний у відчаї думав, що його полишив Бог. Може так і було — ми не знаємо.Ми знаємо, що й Господь Христос плакав, що і Йому було страшно, боляче, що й Він питав оті страшні, неймовірно болючі слова: «Боже мій, навіщо Ти мене покинув?!»Це нормально. Ми не бездушні роботи, ми не каміння, ми живі люди. Ми — душі живі! А все, що живе, може боліти...***А ще я бачив, як надія поверталася до безнадійних. Бачив, як непевні розправляли плечі, як засмучені були втішені, як посміхалися ті, хто й не думав, що зможе вже так. Бачив, як психологи знаходили сенси, як розчаровані поверталися до благочестя, як священники з вдячністю здіймали руки в молитві...Ми також знаємо, що й Господь Христос — після страждання та тих страшних слів — воскрес і сказав: «Іду до Отця Мого і Отця вашого».З Лазаревою суботою, брати і сестри.Не бійся, тільки віруй ❤️#думидуховні
У наше, сповнене прагматизму, сьогодення проповідувати людям не так уже й просто. Усе поставлено в раціональний ряд: причина - наслідок - результат, і все орієнтовано саме на той результат, який матиме для людини якусь вигоду. Це практично рамка мислення сьогоднішнього індивіда.Ми, віруючі люди, теж стали в цей ряд, а куди діватися? Цікаво спостерігати, як ми тепер намагаємося проповідувати віру через ту ж таки вигоду. Має бути вигідно вірити, молитись, постувати, бути чесним і щирим, сповідувати цінності, причащатись, інакше не зрозуміло, навіщо воно все.Люди, які моляться, живуть довше! Піст допомагає очистити організм від шлаків! Вчений математик довів існування Бога! Якщо ви хворієте, і лікарі не знають, що з вами, то саме час поспішити до Причастя! Віруючі люди більш стійкі до стресу! Підходимо, купуємо, у господарстві кожному пригодиться!Ми й не помітили, як самі перетворили святиню на товар.Колись достатньо було сказати, що це слово Господа Христа, щоб людина могла на то опертися, сьогодні так вже не дуже виходить.Однак є у житті речі, які просто мають бути, як святиня, їх не можна отоварювати. Вони не міряються вигодою і практичністю. Це щось святе; чому ти служиш, щось, що виходить за межі й веде тебе через життя. Це не може бути щось на рівні корисної дієтичної добавки.І якщо святиню почати ось так осмисляти товарною мовою, то ти не тільки принижуєш її, а й завжди втрапляєш ще у якусь дуже дурну ситуацію.Здавалося б, має бути само собою зрозумілим, що не можна піднімати руку на матір. Але спробуйте пояснити це в тому прагматичному, корисливому контексті: "А чому? А якщо?" – і ви відчуєте весь абсурд і принизливість такої раціоналізації.Треба сказати, що й Рене Декарт, батько сьогоднішньої раціональності й критичності, який запропонував цей метод в усьому сумніватися, говорив про нього як про чисто технічний метод пізнання. Це лабораторний метод науки, але не спосіб життя. У житті, як твердив Декарт, потрібна якраз рішучість, інакше ти не зможеш жити."Сумніваюсь - а значить, існую!" вийшло із лабораторій у наші будні і не залишило нам ніякої певності. Усе усереднилося: життя перестало бути досвідом особистості, вибором, екзистенцією і проживанням своєї історії, зустріччю.Воно-то ясно, але куди діватися? 🤨#думидуховні
Якось відвідав одного чоловіка в лікарні. Він стояв на порозі смерті й хотів посповідатися. Такі зустрічі перед лицем смерті завжди цікаві, адже в них багато справжності. Людині, як правило, вже немає сенсу щось удавати, грати якісь ролі чи приховувати свої думки.Слово за слово, розговорилися про життя, і він каже:— Якось так воно є, що постійно хтось хоче стати тобі на голову й бути вище. Немає спокою… Я втомився від цього.***Людина — істота розумна. І це, очевидно, не тільки відрізняє її від інших істот, але й ставить десь понад цю тривіальну буденність.Люди часто тратять свій розум і свої зусилля на те, щоб бути трохи попереду інших. Безкінечна гонитва. Ніби й справді розум лише для того, щоб уся ця боротьба за вищу гілку й банан була більш витіюватою, аніж у мавп. Маркетологи женуть нас по арені марнославства, як циркачі коней по колу. Скільки через то страждання, непевності, сорому, змарнованої людської гідності...Чи не розумніше думати, що людина своїм розумом має передусім скористатися для того, щоб зрозуміти хто вона є? Щоб пізнати себе і життя, своє місце в ньому, своє покликання? На подумати 🧐#думи
Чи знаєте, що синтементальність і добро можуть бути засобом до панування, влади, а то й тиранії?Люди можуть вдавати із себе добрих і хороших, сюсюкатись із вами лише для того, щоб таким чином заволодіти вами.Не все золото, що блищить, як то казали здавна. І немає нічого такого прекрасного, що би людина не могла зіпсувати.Такі маніпуляції не можна приховувати довго. В контексті ви відчуєте, що із цим добром щось не те, може навіть і зрозумієте. Однак звільнитись від того буде все рівно непросто через почуття провини. Людина завжди може сказати: "Я ж стараюсь для тебе, хочу, як краще, а ти...".Казали у нас старі люди: "Будь обережним із тою людиною, що подає тобі дві руки, коли вітається".А Юнг про це писав: "Продовжуючи "жити для інших", [такі люди] насправді не здатні принести жодної справжньої жертви".Сюди ж - я так тебе люблю, що ладен задушити в обіймах. Або - так за тебе переживаю, що зараз влаштую тобі неймовірний скандал.Бережіть себе від фальші. А то можна жити, жити, а до життя так і не дотягнутись.Живи і будь ❤️#психомудрості
Як ми себе самі знецінюємо. А не варто.Купу разів зустрічав таку ситуацію:- Отче, хочу з Вами поговорити.- Так, авжеж!Говоримо. Людина несміливо розповідає про свої страхи, сумніви, переживання, якісь складнощі, але швидко сама себе починає соромитись:- Ой, вибачте, у Вас тут купа справ, а я зі своїм ще/ У людей он ще гірше буває, а я дурницями займаюсь/ Пробачте, мені, напевно, треба просто більше молитися/працювати, щоб таке в голову не лізло, правда?Приходиться зупиняти людину і пояснювати, що так не варто. Раз воно вас займає, раз воно вже наболіло вас так, то, безперечно, має значення. Може й справді для Петра чи Марії то би значення і не мало, може у Андрія ще більші проблеми, а левам в зоопарку м'яса не додають, але що з того, якщо у них свої життя, а у вас своє. І у вашому житті це має значення аж до страху чи тяжких переживань. І як би воно з боку не виглядало, не варто множити себе на нуль. Інакше прийдеться хіба жити не своє вже життя, але це теж дуже непросто. Та і навіщо вам чуже, чуже завжди боком, коли є своє.Правда в тому, що ми не просто ходячі обставини цього життя, але найперше ми люди, живі душі, і живемо у значеннях.Зважати на себе ❤️#життілюди
TGLIST.COM.UA
