У наше, сповнене прагматизму, сьогодення проповідувати людям не так уже й просто. Усе поставлено в раціональний ряд: причина - наслідок - результат, і все орієнтовано саме на той результат, який матиме для людини якусь вигоду. Це практично рамка мислення сьогоднішнього індивіда.Ми, віруючі люди, теж стали в цей ряд, а куди діватися? Цікаво спостерігати, як ми тепер намагаємося проповідувати віру через ту ж таки вигоду. Має бути вигідно вірити, молитись, постувати, бути чесним і щирим, сповідувати цінності, причащатись, інакше не зрозуміло, навіщо воно все.Люди, які моляться, живуть довше! Піст допомагає очистити організм від шлаків! Вчений математик довів існування Бога! Якщо ви хворієте, і лікарі не знають, що з вами, то саме час поспішити до Причастя! Віруючі люди більш стійкі до стресу! Підходимо, купуємо, у господарстві кожному пригодиться!Ми й не помітили, як самі перетворили святиню на товар.Колись достатньо було сказати, що це слово Господа Христа, щоб людина могла на то опертися, сьогодні так вже не дуже виходить.Однак є у житті речі, які просто мають бути, як святиня, їх не можна отоварювати. Вони не міряються вигодою і практичністю. Це щось святе; чому ти служиш, щось, що виходить за межі й веде тебе через життя. Це не може бути щось на рівні корисної дієтичної добавки.І якщо святиню почати ось так осмисляти товарною мовою, то ти не тільки принижуєш її, а й завжди втрапляєш ще у якусь дуже дурну ситуацію.Здавалося б, має бути само собою зрозумілим, що не можна піднімати руку на матір. Але спробуйте пояснити це в тому прагматичному, корисливому контексті: "А чому? А якщо?" – і ви відчуєте весь абсурд і принизливість такої раціоналізації.Треба сказати, що й Рене Декарт, батько сьогоднішньої раціональності й критичності, який запропонував цей метод в усьому сумніватися, говорив про нього як про чисто технічний метод пізнання. Це лабораторний метод науки, але не спосіб життя. У житті, як твердив Декарт, потрібна якраз рішучість, інакше ти не зможеш жити."Сумніваюсь - а значить, існую!" вийшло із лабораторій у наші будні і не залишило нам ніякої певності. Усе усереднилося: життя перестало бути досвідом особистості, вибором, екзистенцією і проживанням своєї історії, зустріччю.Воно-то ясно, але куди діватися? 🤨#думидуховні