Горіха Зерня

Сьогодні на дискусійній панелі у Стокгольмі сказала очевидні для мене речі.Що Європу можна "вилікувати" від замилування російською культурою. І що ми, звісно, стараємося у цьому напрямку у міру наших можливостей, хоч і не все виходить. Але там, де ми недопрацьовуємо, росія впорається сама. Так як в Україні вони розбомбили бібліотеки з російськими книжками і пам'ятники своїм власним письменникам. До того і тут іде. Між поточною ситуацією і "деколонізацією", зверненням з імперських рейок і олюдненням російського режиму лежить війна. Все це буде здійснено через напад росіян, а потім їхню поразку у війні. От після цього можна буде говорити про якісь зміни на росії. А поки що росіяни перетворюють свою країну на Північну Корею, відключать інтернет і зв'язок із зовнішнім світом, мілітаризуються і закуклюються. І доки Європа знову і знову шукає на гімні сметани, тобто сенси у творчості толстоєвського, монстр готується до нападу. Після цього нападу симпатиків росіян поменшає з об'єктивних причин.

Не те, щоб я прагнула цього знання чи мріяла його спеціально здобути. Воно саме, так сталося. Так сталося, що я знаю, де перебути у Варшаві між потягом і літаком за спокійною роботою. (У бібліотеці. У кожній столиці Європи у мене є знайомі у бібліотеках). Або що дозатори мила у вбиральні Варшавського аеропорту потрібно не натискати, а підтягувати до себе, там внизу є спеціальний важіль. Або польська мова. Ніколи не думала, що розумітиму її на слух як англійську. Або зможу читати написи на парканах.Місток біля розваленого вокзалу у Хелмі розписаний антиукраїнськими графіті. Вони тих "бендер" і так, і сяк, і туди, і сюди... Раніше я б розстроїлася. А зараз навіть вухом не повела. Можу уявити цього писуна у реальній зустрічі з "бендерою". Хоча прибиральники, звісно, могли б замалювати. Мені здається, я дивлюся на світ оком втомленим як трьохсотрічна черепаха. Чи ворона, якщо ворони живуть так довго. Мало що може здивувати і практично нічого - налякати. Я знаю ціну собі і своєму народу, і з цього знання уже практично неможливо зсунути. Днями знову бачила дописи про можливе відкриття Борисполя. Раніше я думала - ну який ідіот полетить під час війни, якщо це зроблять до перемоги? А тепер відчуваю, що такий ідіот - це я. От тільки дітей з собою не візьму. Друзі, втомлені чи ні, прогортайте кілька дописів вгору. Там у мене відео з хлопцями і циферки у коментарях. Дуже треба.

Сьогодні вдалося вивезти із села на Сумщині частину реманенту і техніки з гаражу. Ви не повірите, але навіть приїхав мій розкішний дерев'яний гамак. Я до останнього не вірила, що з цієї затії щось вийде, але чоловік, який взявся за цю роботу, таки дочекався вікна в обстрілах. Вже повернувся додому, тож можна видихнути. Далі нарешті відправила Новою поштою картину, яку у мене дуже хороша людина виграла у лотереї. І ще одну посилку у шпиталь, сподіваюся, там мій подарунок комусь сподобається. Забрала малого зі школи, послухала семінар у Могилянці, прибрала, витягла валізу... І чисто випадково глянула у квиток. А там час відбуття на годину раніше, ніж я собі думала. :) Від стану "стою у рушнику з мокрою головою над порожньою валізою" до забігання у вагон минуло сорок хвилин. Тобто у закордонне відрядження я зібралася швидше, ніж догорів сірник у руці. Зараз намагаюся зрозуміти, що я забула. Паспорт ніби при мені, але це не точно. Якщо завтра у Стокгольмі мене запитають, як ми, українці, тримаємося, даємо собі раду і долаємо стрес, я на них закричу.

Вчора один чоловік написав коментар, і я його видалила - у сенсі, і чоловіка, і коментар. Але чомусь із голови не викинула, якщо досі про це згадую.Суть така, що мужика мені треба. Бо у селі мене без чоловіка кури загребуть, особливо у процесі будівництва і ремонту.У мене таке враження, що потяг поїхав для всього світу. Просто дехто лишився на пероні і не розуміє, що часи змінилися. Це все одно, що сказати зараз чоловікові: у тебе нема дружини, яка варитиме їсти, тому ти помреш з голоду. Ну бо у тебе ж лапки не пристосовані для каструль. Смішно, правда? От і мені смішно. Тобто в очах деяких людей гроші я можу заробляти - що з неї взяти, хай буде. А витрачати ці гроші ні, для цього обов'язково потрібен чоловік. Так от, по перше я люблю ремонти. Мене не бісить, я б жила на складах та а Епіцентрах. Можу сформулювати, що мені потрібно, і порахувати, скільки це коштує. Навіть з будівельниками нормально спілкуюся - принаймні, вони мені дають матеріал для книг. Але не в тому справа. Шукаючи людей для роботи, вже не раз стикнулася з чоловіками, які взагалі з дому не виходять, бояться. І це триває вже роками. Бідні їхні жінки самі працюють, а після роботи стають до плити, прибирання і перевірки домашніх завдань у дітей. Бо якось так вийшло,що у їхніх мужчин лапки до цього також. Я собі думаю, оце справжня біда. Обираючи між таким і перспективою бути загребеною курми, я за курей.На щастя, так питання не стоїть, я буду робити що зможу з божою поміччю і найманими бригадами. Зате ніхто мозок не клює.

Нагадаю, що у 2019 році, відразу після своєї інавгурації, Володимир Зеленський розпустив чинний парламент під тим приводом, що юридично оформлена коаліція депутатських фракцій "фактично" розвалилася. Після виборів 2014 року була створена коаліція «Європейська Україна», до якої входили:Блок Петра ПорошенкаНародний фронтСамопомічБатьківщинаРадикальна партія Олега ЛяшкаУ 2015 році з коаліції вийшли ляшківці. У 2016 - Самопоміч і Батьківщина. Лишилися тільки БПП і Народний фронт. Саме тому Яценюк від Народного фронту очолював уряд і фактично міг викручувати руки Порошенку з будь - яких питань. І зауважте, всі провали цього уряду автоматично вішалися на Порошенка. ПП не тікав від відповідальності і не заперечував публічно, він був занадто зайнятий міжнародною дипломатією і зміцненням оборони, тобто своїми прямими обов'язками.Але дуже швидко виявилося, що він персонально винен і у "стіні Яценюка", і у медичній реформі, і у відсутності лампочок у кожному під'їзді та ямах на дорозі, і навіть у "не таких" закупівлях Міноборони. Але 17 травня Народний фронт зробив подарунок Зеленському і оголосив про свій вихід з коаліції. На підставі цієї заяви 20 травня Зеленський розпустив Раду. На той час фронту, куди він міг би відправити депутатів, не було. Талант і зусилля Порошенка дозволили локалізувати війну у прикордонних районах Донецької та Луганської областей, і наші прикордонники якось обходилися без депутатів.

Я думаю про права, відповідальність, ризики, з якими стикаються жінки та про їхні рішення не раз на рік, а щодня. Як донька, як жінка, яка намагається вирівняти своє життя і зробити його більш справедливим і збалансованим, як мама двох доньок (і одного сина). Суспільство знаходить безліч способів покарати чи обмежити жінку за те, що вона фізично слабша. Нам доводиться боротися чи пристосовуватися з самого малку, з дитячого садочка. І от мені вже п'ятдесят, а боротьба триває...Що я для себе винесла з цього досвіду? Наш ворог - вивчена безпорадність. Потрібно знати, уміти і розбиратися у багатьох речах, не перекладаючи їх на плечі інших людей.Реєстрація у податковій, сплата податків і пенсійних внесків. Ніхто не подбає про вашу фінансову безпеку, крім вас самих. Освіта не з серії "чисті ручки і гарненький куточок у офісі, тепло і на голову не капає", а у сфері, яка добре оплачується з самого початку. Я за те, щоб дівчатка перестали іти у педагогічний, доки зарплата на виході п'ять тисяч гривень. Права, водіння машини, ремонт і обслуговування цієї ж машини. Я пам'ятаю час, коли вважалося нормальним, що жінка не вміє вставити пістолет на заправці. Дівчата, ми добре просунулися. Діти. У кожної жінки може скластися життя так, що її діти будуть потрібні лише їй. Всі витрати, праця і час ляжуть виключно на її плечі. Зауважте, як максимально коректно я сформулювала. "Може бути..." Народжувати треба лише стільки, скільки сама можеш прогодувати, навчити і випустити в люди з хорошим стартом. Жодного - то й жодного. Кожній українській жінці я б хотіла побажати здорового, активного довголіття, порядку у фінансах, надійного прораба, адвоката і гінеколога у телефонній книжці та власної нерухомості до пенсійного віку. Ось таке моє романтичне побажання до цього дня.

(Орбан)- Ми силою прорвемо українську нафтову блокаду!(Командир батальйону безпілотних систем ЗСУ читає новини. Матюкається)- Бл@дь! Тебе ще не вистачало… Ти куди лізеш, вояка мамкін? Нормально ж сиділи.(Орбан)- А ми прорвемо! (Урсула фон дер Ляєн дзвонить Орбану)- Вітья! Ти давно так бухать? Куда ти лезть? Оні ж отшень… отшень злой… (Орбан)- Прорвемо!(Урсула фон дер Ляєн)- Вітья. Блєадь… (щось бормоче на німецькому)… Я тебя предупреждать. Потом не плакать, чьто український армія одними дронами тебья немножко ето… как єго… шпілі-вілі. І так драй раз подряд.(Орбан стоїть біля дзеркала)- Ми начньом свою есвео!(Комбат скликає нараду).- Панове командири рот. Є теоретична… Блядь, капітан! Не спиши нарізати завдання! Заспокойся… Я ж сказав теоретична… Так ось, є теоретична задача дата п@зди Орбану, якщо полізе щось там проривати. Що скажете? (Командир першої роти).- Жодних питань, командире! Екіпажі готові. Бомбери вночі готові зробити по сім-вісім вильотів. Два взводи. По три екіпажі. Тобто до пʼятдесяти вильотів загалом. Тому поцу сподобається.(Комбат)- Командири другої та третьої рот… Доповідайте.(Командири рот)- Та зробимо! Тим паче новачкам треба ж десь потренуватись в бойових умовах. Аби ж тільки б/к вистачило.(Орбан)- Прорвьом, прорвьом! Ета, как його? Можем повторіть.(Комбат читає новини, матюкається і потім звертається до командирів рот)- Бека? То не ваша турбота!… Кумулятиви та уламки будуть.(Командири рот разом)- А теемкі дадуть? Нам би штук по десять на екіпажі Кажанів та Вампірів. Ну пааанеееее підполкооовнику…. Нуууууу(Комбат) - Та щаз!!!… А по@бацца вам не завернути??? То для орків. А для цього поца Вам вистачить того, що самі «накрутили»… По ефпівішкам і питати не треба? (Командири рот разом)- Саме так, пане підполковнику!… А коли починаємо? Нам би на рекогносцування поїхати. Та й хати треба ж зайняти.(Комбат) - Ще раз! Задача доки теоретична… Так. В якості провірити власні сили та спроможності. Може дійсно то єбанько полізе щось проривати. (Командири рот)- Пане підполковнику! Та ми тільки силами нашого батальйону йому ту проривалку засунемо так глибоко, не дістане. А якщо суміжники доєднаються, тооооо… (Комбат)- Так! Все! Досить! Я почув, що хотів. Ще раз акцентую вашу увагу, що все це… теоретичне! У нас є основне бойове завдання і ви його знаєте. Окупанти самі не помруть. Так що, гоу, гоу…(Урсула дзвонить Макрону)- Емануєльчік... Гроссе ахтунг! Вітья совсьєм поєхать криша. Собрался воювать з Україна. (Емануєль Макрон)- Ууууууууу…. Точно криша тю-тю. У тебя єсть телефон больніца в Будапешт?… (Урсула)- Помощнік найдьот.(Макрон)- Звоні пока не поздно. Скажи, сосєдка…p.s. На фото звичайна українська дівчина на імʼя Настя. Моя колишня підлегла. Скільки десятків орків вона відправила до пекла силами свого екіпажу, відомо одному Богу. В Силах оборони України, таких дівчин… трішки є. І не дай Бог ворогу, із будь-яким прапором зустрітись із ними!

Усик з його готовністю стати президентом. Та пані, яка називає себе відьмою і хоче стати мером Києва, Клопотенко з його реформою харчування ЗСУ...Все це яскрава ширма для відвернення уваги. Людям би час зрозуміти, що підвищена активність шоуменів означає, що менш публічні люди в тіні пилососять ваші гроші. Не меню для ЗСУ нас повинно цікавити, а закупівельні ціни на продукцію і переможці тендерів. Не Усик як кандидат у президенти, а те, як чинна влада замітає корупційні сліди. Звісно, вони думають про те, як залишитися при посадах і при бюджеті. Вірніше, вони тільки про це і думають, ніщо інше їх не цікавить.Зараз, коли світ відволікся на Іран, вони побачили для себе нове вікно можливостей і знову постараються засудити, арештувати, обмежити санкціями чи залякати опозицію. У кожній незрозумілій ситуації борються з Порошенком. І щодо виборів, ми ж бачимо навалу суперечливих вкидів. Спробують провести у короткий час, не допустивши ПП і Європейську солідарність. Поєднають з референдумом, місцевими виборами, здачею аналізів і військовим призовом. Проведуть голосування Укрпоштою. Розкрутять Усика у другий тур і поставлять нас перед вибором Усик чи Зеленський...З думкою, що знекровлена країна не матиме сил для опору. Що активні та думаючі люди воюють, а отже, не несуть загрози Банковій. Їх дійсно налякали літні протести з картонками, такої активної молоді вони не чекали. Тому тут же відкрили кордон студентам і школярам на виїзд, а зараз тестують різні варіанти, як би проскочити між крапельками. Звісно ж, це усе робиться не для того, щоб Усик став президентом. Як ми можемо цьому протидіяти? По перше, тримати фокус, не дати себе відволікти відьмами та іншими цирковими персонажами. По друге, демократична опозиція має висунути і підтримати єдиного кандидата на президентських виборах, якщо вони відбудуться. Не влаштовувати парад планет, а згуртуватися довкола когось одного. Ну і прийнчти те,що спокою нам ще довго не буде, ще попобігаємо на Майдани на старості років. А який інший варіант, тікати з країни, лишивши її на "кормлєніє" мародерам?

Єгипетські готельєри і наші турагенти один поперед одного запевняють, що у них все чудово, хвилюватися нема причини.Оскільки я цікавлюся поїздками, то стрічка у мене забита щасливими верблюдами, купальниками і коктейлями на пляжі. Хочеться написати їм про шашлики, тобто кебаби. А у травні ми всі разом підемо на кебаби.Я не бачу нічого нормального у тому, що у наш час є країни, де практикують масові публічні страти і забивають камінням дівчаток за неправильні зачіски.Звісно це все не могло закінчитися добром. А зараз що ж, потрібно визнати, що буде війна. Регіон накачаний зброєю, вона у руках фанатиків і авторитарних режимів. По хорошому, туристи самі повинні скласти два і два і переглянути свої плани. Якби у мене путівка була прямо на зараз, я б відмовилася від поїздки. Але всі дорослі люди, вирішують для себе. Про всяк випадок, на порятунок військовими літаками не розраховуйте. Ви бачили хоч одну заяву нашого МЗС про евакуацію людей з Еміратів? Отож.Українцям в Ірані вони вчора порадили терміново виїхати.

Вчора, в останній день лютого, оплатила комуналку і підбила для себе якісь висновки.Наш будинок уникнув замерзання труб та інших дорогих наслідків. Величезними зусиллями комунальників температура у приміщеннях трималася на рівні вище нуля.Кілька разів були прориви біля нашого комплексу, один раз на території, це все ліквідували за кілька днів. У під'їзді було три затоплення на різних поверхах, теж досить швидко перекривали. У середньому температура у квартирі була 14-17 градусів. Впродовж зими я тричі виїжджала з дітьми під час звичайних і продовжених канікул. Спочатку на Різдво у Карпати. Наївна... Казала їм: діти, ура, дивіться - сніг! Підіть покачайтесь у снігу, у Києві ви точно такого не побачите. Це дефіцит у наш час, люди спеціально у гори за ним їдуть :) Потім на Закарпаття і в Угорщину, ми зробили маленький тур по аквапарках і термальних басейнах. І за тиждень знову у Карпати, тільки вже з іншого боку, у Славське. Там мені вдалося дітей поставити на лижі, вони вчилися їздити з інструкторами, потім самі, і їм це сподобалося. Ну а у лютому повернулися у школи до Києва, і вже сиділи тут.Чому я так детально про це пишу. Міні-ціль "зробити так, щоб у дітей було дитинство попри війну" для мене зараз одна з головних у житті. Хто за що може, за те і тримається. Я от за це. Що ще про цю зиму сказати. Минула і добре. У нашому під'їзді досі триває збір на інвертор. Зібрали близько мільйона гривень, здали кошти десь 60 відсотків квартир. Цього мало, решта або ігнорують, або пишуть - покажіть закон, за яким я зобов'язаний платити. Ті, хто вже оплатили, придумують різні способи тиску, але це все десь на рівні "а давайте ми їм заваримо двері у ліфт", тобто безнадійно. У будинку доньки на таке ж обладнання скинулися менше 30 відсотків. Не знаю, може за кілька років дозберуть. Мене особисто підтримувала родина і думка про те, що у разі чого можу переїхати до родичів у різних районах міста (або вони до мене). Зараз зроблю все можливе, щоб до наступного сезону мати дачу з пічним і газовим опаленням.