Я пам'ятаю, як починала волонтерську роботу у 2014 році. Тоді було потрібно все і відразу, хоча звісно що масштаб бойових дій був іншим.Але також було відчуття, що волонтери затикають дірки, де тільки можуть, а держава використовує цей час, щоб запустити махіну забезпечення. І дійсно, тоді з кожним місяцем ситуація покращувалася. 15й рік неможливо було порівняти з чотирнадцятим, а у 16му наші військові були вже нагодовані, озброєні та вдягнені у класну форму українського виробництва. І талани. Зараз же такого відчуття нема. Кількість запитів не зменшується, а стає все більшою. І це все викликає і відчай, і роздратування одночасно. Люди не можуть тягнути ці витрати на своїх плечах, уже просто немає з чого. От щойно досить різко відмовила одному підрозділу. Чому різко? Щоб не давати надії там, де її нема. Вони прийшли з величезним списком потреб, у якому і броньовані автомобілі, і дрони, і старлінки, і навіть "вампіри" та батареї до них. Що я, мама-одиначка з трьома дітьми, можу їм сказати? Ви військо, ви армія. Ви виконуєте найважливішу роботу у нашій державі. Ви маєте право не просити, а вимагати - тільки не у мене, а у свого командування, в Уряду, у Міністерства оборони, у президента Зеленського. Все, ресурс закривання потреб вашим власним грошовим забезпеченням і приватними зборами по 50-100 гривень вичерпався. Уже чотири роки минуло з початку повномасштабного вторгнення. При Зеленському виросло покоління нових корупційних мільйонерів, у державі є гроші, щоб платити по дві тисячі на людину за вимірювання тиску і ваги, є гроші на компенсацію вартості пального, є гроші на безкоштовні тисячі кілометрів Укрзалізницею, на якісь програми ментального і сакрального здоров'я, бозна на що іще. Є гроші на прокурорів-інвалідів і їхні пенсії, на Міндіча і двушечки на москву, на активістів-антикорупціонерів у наглядових радах з мільйонними зарплатами.Якісь дикі суми доларів і кілограми золота возять інкасаторські машини по Європі, а списки від військових тільки ростуть. Пам'ятаєте, як всі сміялися з російського Прігожіна,який волав "гдє снаряди?!"Тільки в цьому нема нічого смішного, бо наша армія скоро теж отак волатиме. Я навіть думаю, що їм час це робити, озвучувати свої потреби публічно і адресувати їх відповідальним особам.