Я вже трошки побоююсь заходити у ФБ – настільки строката стрічка, настільки полярні погляди та інтереси людей, які розходяться усе далі. Все менше відчуття, що нас щось об’єднує. Але також розумію, що це тимчасовий настрій. І навіть очікуваний, ми ще довго протрималися. У селі сусідка скаржиться на здоров’я, у неї дійсно поважний вік і серйозні діагнози. Ніби прощається, наполегливо роздає свої рослини, щоб потрапили у добрі руки після неї. Я не взяла. Натомість побажала їй дожити до агонії п…тіна. Я всім це бажаю, як на мене, це хороша мітка, до якої можна прагнути. Сусідка розгубилася – як ви сказали? Агонії чого? - Саме так, - відповіла я. І повторила ще раз. Жінка розсміялася живим і дуже гарним сміхом, розправила плечі і пішла підрізати свої вишні. Так от, я вам усім бажаю того самого. Дожити і побачити на власні очі. А тим часом провела розіграш своїх тарелів. Ми зібрали майже половину суми на машину для бійців, і цей прекрасний приз виграла пані Ніна Ш, донат на суму 114 грн. від 1 квітня. Вітаю пані Ніну і дякую усім, хто долучається. Прошу переможницю зв"язатися зі мною будь-яким доступним способом.