Горіха Зерня

Як і всі ми, читаю з онімінням історію про Назарія, яка розкручується у все більш неприглядні подробиці. Люди, будучи самі у вкрай важких обставинах, поранені, хворі, а також волонтери, які проводили збори для військових, чомусь перераховувли йому десятки і сотні (!) тисяч гривень. Як під гіпнозом, я впевнена, що зараз ніхто не зможе логічно пояснити, чому так, на який гачок їх впіймали.Моя думка така: не потрібно відповідати на прохання про гроші, які вам надсилають у приват. Тим більше від незнайомих людей або тих, кого ви знаєте тільки через соцмережі. Це як з дітьми. Ми вчимо дітей, що чужі дорослі на вулиці не повинні з ними говорити, нічого питати чи просити . Ні за яких обставин дорослий не чіпає дитину. Щось треба - звертається до інших дорослих, а не до малого. Чуєш щось таке - розвертайся і тікай.Уява може намалювати один випадок на мільйон, коли крім хлопчика чи дівчинки на майданчику більше нема кого смикнути, але це такий рідкісний виняток, на який припадає значно реальніший шанс дитині напоротися на педофіла. Тому ні.От з проханнями скинути гроші у приват комусь особисто - те саме. Ну і найбільше питань до монобанку. Я так розумію, хоча величезні суми проходили через криптогаманці, поза контролем системи, на рахунках монобанку туди-сюди літали мільйони. Мені свого часу для того, щоб перевести 140 тис волонтерського збору поверх встановленого ліміту довелося вивернути всі акти, фото, відео звіти та історію повідомлень у соцмережах за півроку, щоб довести, що я дійсно збирала кошти для військових - на офіційну волонтерську карту, звісно. А тут таке...

6️⃣НМТ з історії має бути хоча б двохрівневе. В нас же наче як індивідуальний підхід, всі діти – унікальні та особливі, а як доходить до іспиту – наче старий радянський підхід. Мені дуже не подобається, що я маю дитину, яка вступає на політологію, і дитину, що йде на прикладну математику, вчити однієї й тієї ж історії.Для гуманітарних спеціальностей має бути складніше НМТ, можливо, навіть таке, як зараз.Для технічних, природничих спеціальностей НМТ має бути легше. Тільки не треба казати, що на 120 НМТ всі напишуть. Це так, напишуть звісно ж. Але в процесі підготовки ці діти витратять в рази більше енергії, сил і коштів, аби написати на 120. А можна було би спростити програму і підотувати таких дітей на 170, не запихуючи їм в голову вчених-полемістів і барокових архітекторів.7️⃣Треба щось робити з 11 класом. Мене дуже дратує, коли діти в 11 класі не вчаться в школі, навіть не ходять до школи, а просто наймають 3-4 репетиторів і готуються до НМТ. Після того, як для вступу до університету відмінили середній бал атестату, цінність 11 класу наблизилась до 0. Багато дітей чесно зізнаються, що вони не ходять до школи, або приходять раз на тиждень, аби не було проблем. Звісно ж, зараз всі вчителі скажуть, що в них не так, але факт залишається фактом: в 11 класі історії нема.А це ж найважливіша історія – від завершення WWII до сьогодення. Це історія, в якій вони живуть, це розуміння світу, яких їх формує. Але вони цього не знають, бо в 11 класі замість школи знову починають вчити умовну Галицько-Волинську державу з репетиторами.Або ми повертаємо бал атестату для вступу до університету, або ми зменшуємо навантаження дітей на НМТ, або ми робимо навчальну програму таким чином, щоби в 11 класі не мати величезних освітніх втрат довжиною у ХХ-ХХІ століття.8️⃣Можна ще поговорити про те, що школа ніяким чином не готує до НМТ, і це два різні світи, які мало перетинаються, але це тема іншої розмови. Просто зафіксуйте собі факт: те, що відбувається в школі протягом 5-10 класу, частіше за все, не дає можливості дитині без додаткової підготовки з репетиторами здати успішно НМТ.9️⃣Цього року, попри все, більшість дітей, яких я готував, успішно здали НМТ з історії. Звісно, були і не найкращі результати, але це буває щороку і залежить від багатьох факторів. Але. Цього року було складно як ніколи. Ще жодного року я так не «викручував» дітей, аби вони добре здали іспит. Це була не підготовка до спиту, це був марафон на виснаження – і для дітей, і для мене. Я готовий кричати алярм, бо наступний рік буде складнішим, якщо не звернути увагу на все те, що я написав вище.1️⃣0️⃣Я не критикую НМТ. Це хороший формат, і не треба саркастично писати «а давайте вступні іспити в університет повернемо». Ні, не повернемо. Та робити вигляд, що все добре – теж не треба. НМТ має стати гнучким і пристосовуватись до умов сьогодення. Бо в мене таке враження, що в головах у відповідальних за НМТ іспит все ще здають випускники 2017 року, які не знали і не відчували всього того, що знають і відчувають діти останні 5 років.

Петро Порошенко ходить на суди як на роботу. Щойно були засідання за портновським позовом по "вугільній справі", там де ПП намагаються посадити за те, що уряд за його каденції купував вугілля в українських шахтах на окупованих територіях. У значенні, зареєстрованих в Україні зі сплатою податків в український бюджет. Може пам'ятаєте, завдяки цьому ми не вимерзли взимку 14/15.Сьогодні Порошенко оскаржує "превентивні" санкції, якими Зеленський заморозив допомогу фронту від найбільшого приватного фонду країни. Хто його знає, чому Зеленський не бачить, що його час минув. Що він пересидів на посаді, що з кожним місяцем до нього все менше питань, і дуже скоро залишиться тільки одне: коли ти нас уже нарешті звільниш від своєї присутності? Банда тягне Україну на дно, це правда. Аморальна, брехлива, некомпетентна і мстива банда. Ми не виборсаємося з цього усього, доки вони при владі, це вже очевидно. Сьогодні оприлюднили черговий шмат соціології. Виявляється, дівчаток вивозять з України не меншими темпами, ніж хлопчиків. Батьки в принципі взяли курс на евакуацію дітей за кордон. І справа не лише у обстрілах, а у загальній атмосфері в країні, у напрямку розвитку, до якого нас штовхає Зеленський. Нікому не хочеться жити у "маленькій росії" і замикати тут дітей. Тим більше, силами Банкової "маленька" росія дуже швидко перетворюється на велику, скоро не відрізниш.Кожен хоче, щоб діти росли у вільній демократичній країні з верховенством права, а не у системі, де непойми-хто сидить на верховній посаді непойми-скільки з невідомих причин. І Конституцією крутять як дідько сонцем. Там де про необмежену каденцію для Зе - там ми Конституцію змінити ніяк не можемо, він як священна корова, хто ж його винесе. Там де множинне громадянство, яке прямо заборонене у Конституції, - тут будь ласка, голосуємо закон за потребою воєнного часу. Нічого не муляє? Бажаю Петру Олексійовичу успіхів у судах.За результатами цих судів багато хто прийме для себе рішення.

Це все неможливо читати і дивитися, просто фізично відчуваєш, як береш на себе горе інших людей, своїх знайомих, сусідів, батьків однокласників, просто публічних блогерів. І ще якби цим можна було комусь допомогти, але ні, просто множиться стрес, його стає більше, він заповнює весь простір і вибирає останні сили. Ті хто радять негайно поговорити зі своїм психологом, праві. Але у мене нема психолога, мені шкода на нього грошей. Тому я пропоную вашій увазі щось просте і практичне. Без драми, геройства, виключно побут. Але воно помічне. Звернулися хлопці, яким ми не раз допомагали з поточними ремонтами і технікою. Їх переводять з бригади у бригаду з усім майном, перекидають то на фронт, то десь під кордон, потім знову на фронт. Прості трудяги, у яких нема особливих зіркових волонтерів, але є ми з вами.162га бригада просять ось таке4 акумулятори 190ампри-30+/- тис2 комплекти гуми r15- 25+/- тис1 комплект гуми на позашляховик 20тис +/-ТНВД 7 тисОстаннє, це я так розумію насос.Фото лисих шин і акумуляторів додається. Пояснення з аудіо теж можу викласти :) Відразу скажу, чому це не купується за державний кошт. Машини або волонтерські, або раритетний списаний брухт, який невідомо як їздить і невідомо звідки взятий. Як з фільмів про другу світову. Але воно їздить, хоч на баланс його ніхто не візьме. Латаємо і ремонтуємо по можливості.Сума до збору 80 тис.

Важлива річ з професійних дискусій, до якої ми повертаємося знову і знову. Що робити з росіянами на міжнародних майданчиках. Бо ситуація минулого Франкфурта, коли російське видавництво отримало стенд і прибрати їх вдалося дивом, завдяки вдалому збігу обставин і своєчасній реакції певної групи людей, - так от, ця ситуація повториться і наступного разу, і так щороку. На всіх міжнародних книжкових ярмарках росіяни тиснутимуть невпинно. З величезними бюджетами і підтримкою свого уряду. Що нам робити у цьому випадку? І ось тут важливе. Наша Служба безпеки вже більше року тому склала і передала у РНБО розширений санкційний список, до якого, серед іншого, входить флагман російської пропаганди - сумнозвісне ексмо. А також сотні інших російських авторів, видавців та діячів, які пропагують і виправдовують війну. У разі схвалення такого переліку і прийняття відповідних актів в Україні нашим кураторам у рази буде легше оскаржувати появу цих видавництв на міжнародних форумах.Включення у санкційний перелік в Україні з відповідним обґрунтуванням - це аргумент для німецьких організаторів. Але їм потрібно показати відповідне рішення РНБО та указ Президента. Але наші органи зайняті санкціями проти Порошенка. А ексмо досі не під санкціями. І тому нашим видавцям лишають "прекрасну" альтернативу - бойкотувати форуми, у яких з'являються росіяни. Тобто віддати їм цю територію без бою. Я дуже прошу наших депутатів допомогти з розголосом та вирішенням цього питання. Чи можна з'ясувати, чому з боку України досі не впроваджені санкції проти російських видавництв?

Я нарешті у Бургасі. За кілька годин почнеться дуже насичена програма фестивалю, і триватиме три дні.Оскільки я не спала уже 34 години, працювати буде нелегко. І тим не менше, це потрібно, нам як ніколи зараз необхідно говорити і показувати Україну. Для себе зробила висновок, що цього року я дітей на море автобусом не повезу. Може потім передумаю, але зараз таке відчуття, що поїздка була пекельною.Ми стояли на кордоні всю ніч, і це не значить, що можна було в автобусі поспати. Постійно то документи перевіряли, то довжелезна черга на огляд багажу, потім щойно перетнули молдовський кордон, тут же почався румунський, все спочатку. По самій Румунії та Болгарії рух утруднений, однорядна дорога через села. Можливо, якщо їхати через Чернівці і далі на Румунію, без Молдови, траса буде кращою і перетин кордону легшим. Наскільки я пам'ятаю, там нормальний автобан. А з Одещини через південь - дуже тяжко і довго. Тут на місці все прекрасно як і завжди, Болгарію ми знаємо і любимо як своїх п'ять пальців. Але як сюди добиратися з комфортом, я так і не придумала.

На початку місяця я хвилювалася, як переводитиму кошти на машину військовим у перевищення встановлених лімітів.Як бачите, хвилювилася даремно, що вказує на шкоду превентивних хвилювань загалом. Кошти ми ще не зібрали, тому переказувати поки що нічого. :) Хоча половина суми вже є, навіть більше. І у мене у запасі є ще кілька мотанок, можливо наберемо ще речей для розіграшу. З іншого боку, я б не хотіла перетворювати збори на розважальний аукціон, коли кожен крок потрібно супроводжувати якоюсь анімацією. Мені здається, це неправильно і по відношенню до військових, і по відношенню до людей, які дають свої кошти. Тому сьогодні я просто покажу вам запис з авто. Там нічого такого, просто машина їде за вантажівкою з військовими, зимова грязюка навкруги, музика у салоні. Але нам із бійцями Інтернаціонального легіону здається, що це красиво. Нагадую, що у нас триває збір коштів на позашляховик для цих бійців. Люди приїхали в Україну спеціально для того, щоб воювати з росіянами. Дехто з них тут воює з 14го року.

Міністр освіти і науки визнав, що школярі після 11 класу виїжджають за кордон, але "не масово". Я не знаю, що таке в уявленні пана Лісового "масово". Всі хлопчики з класу моєї дитини - це масово чи ні? Хтось уже виїхав, не чекаючи 11 класу, хтось на низькому старті, будуть вступати за кордоном. Польські роги і ратиці, тобто комерційні вузи-одноденки, де заняття онлайн тричі на тиждень, озолотилися за рахунок наших дітей. Пану міністру краще б не замилювати проблему, а надати чітку статистику по виїзду школярів та абітурієнтів, щоб ми самі визначилися, багато це чи мало. І з усіх сил лобіювати скасування заборони на виїзд для 18-річок у той проміжок між віком мобілізації (18 років) і призовним віком (25 років). Ніхто за межами України не розуміє, у чому тут логіка. Всередині України теж не розуміють. Якщо чоловіка призивають у військо з 25 років, чому він у примусовому порядку робиться невиїзним з 18ти? Єдиний наслідок такого рішення - масовий, я наполягаю на цьому, масовий! виїзд дітей 16-ти років, іще до постановки на військовий облік. І сидять вони потім у цих шарашкіних "вузах" без можливості з'їздити додому, не бачать батьків (у значенні тат, матері їх провідують) роками, втрачають зв'язки з домом, повністю випадають з нашого мовного, культурного простору. Скалічені долі, втрачена молодь і втрачений потенціал для України.

Я вже бачу, як технологічно провладні блогери переводять стрілки у темі не-звільнення азовців: мовляв, і Денис Прокопенко, який звинуватив владу у бездіяльності та імітації зусиль замість реальної роботи над порятунком захисників Азовсталі, і Станіслав Асєєв, який написав, що жоден цивільний зі списку, який він передав Зеленському, не був звільнений, -Що вони таким чином виступили проти чинного обміну. І далі мусолиться тема про те, що для нас цінне кожне життя, і що ми повинні радіти кожному звільненому, - Так, ніби десь хоч слово було сказане проти обміну. Чи хтось закликає не міняти інших військових і цивільних заручників, доки не будуть звільнені азовці. Ніби хоч хтось ставить питання таким чином, крім тих самих провладних блогерів, яким конче потрібно замилити тему і перевести обговорення на зручне для себе поле. Редіс задав прості питання: чому у нас досі вільно почуває себе російська агентура, у тому числі агентура у рясах, і чому влада не дає розпорядження набрати достатньо вагомий обмінний фонд саме серед недоторканих агентів впливу росії? Можливо, відповідь лежить у тому ж ящику, де і пояснення приїзду в Україну Портнова та його зустрічі з рештою 5-6 менеджерів на Банковій.

Нарешті вдома, у своєму ліжечку :) Всю дорогу подумки проклинала росіян, які загнали нас у безпольотну зону. Як же вибішує ця необхідність витрачати добу, а то і дві, щоб доїхати до аеропорта. Цього разу ми влетіли на чотири авіа квитки, тому що не встигли перетнути кордон. Додаємо до цього пальне до Кракова і назад, дві ночі у польських готелях, зелену карту на авто, якісь продукти і витрати по маршруту просування...Я намагаюся бачити щось хороше у тому, що це спільний час для нашої сім'ї, що це пригоди, діти стають ближчими одне до одного - а спробуй не стань, коли ти по двадцять годин у одній машині сидиш.Та більше всього (крім перемоги) я хочу, щоб росіяни втратили своє небо на віки вічні. Ну або до часу, коли їх пробачить останній українець - тобто на віки вічні :) І сьогоднішня новина про те, що наші безпілотники вже кілька днів підряд вимикають аеропорти на росії, сповнює моє серденько ейфорією. Я вся розквітаю від вдячності як квітка, це одна з найприємніших новин за останні дні. Особливо радує, що це відбувається у сезон відпусток. Вигляд їхніх матрьошок на валізах безцінний.