Склала сьогодні третій іспит до магістратури, спеціалізація. Набрала 158 балів, що для мене просто прекрасний результат: я ж філолог, а обрала психологію і соціологію. Готувалася сама, було складно, але тепер собою пишаюся :) Останнім у нашу аудиторію, буквально за хвилину до початку іспиту, забіг дуже артистичний хлопчина. Такий драма квін, миттєво привертає до себе всю увагу: і йому жарко, і сорочку розстебнув до пупа, і дайте води, і відкрийте віконечко... Старий добрий студентський типаж, вони такі милі, коли їм по двадцять, дай боже до тридцяти порозумнішати. Але що мене здивувало, старша викладачка, яка наглядала за порядком, включилася у гру. Почала відповідати на кокетство, якісь там репліки, а тоді і каже: дивись, у якому ти квітнику сидиш! Маючи на увазі дівчат на сусідніх стільцях. І от тут я засмутилася. Мені здавалося, що за тих двадцять п'ять років, що я не була у вишах, щось мало змінитися. Що дівчат перестали сприймати як окрасу колективу, столу і клумби. Що такий стиль спілкування давно уже у минулому, бо я абсолютно впевнена - якби на його місці була дівчина, захекана, розпашіла, потна, ніхто б не запропонував їй "постояти поряд і помахати віялом" і не назвав би присутніх юнаків квіточками.