Зайнята цілий день пильною роботою - видаляю з друзів тих, хто "благає про репост" картинками штучного інтелекту. У всіх випадках я уявлення не маю, звідки ці люди взялися у мене у друзях, ніколи їх не читала і раніше не бачила. А що іще робити після безсонної ночі? Все одно туман у голові. Вчора звечора дивлюся на доньок і кажу: даремно я вас обох сюди зібрала. Це як всі яйця у один кошик. Дивне у нас стало почуття гумору, якесь чорне, правда? А ще у мене у стрічці багато обурень концертом Сердючки. Я їх розумію, але не всім серцем, відсторонено.Одеса під обстрілами, і у цей же час лишається курортним містом, з шиком, блиском і ванною з шампанським. Це добре чи погано? А дідько його знає. Щоб судити людей, які ходять під бомбами, треба самим сидіти під бомбами. От я з Києва у такій ситуації кажу: хай роблять що хочуть. Всі живі, нікого на концерті не розбомбило, і слава богу. Я сама тиждень тому дітей возила у Чорноморськ. Це під Одесою, зовсім близько. Пливеш така і у воду поглядаєш, чи ніхто там більше крім тебе не плаває. Наприклад, міна. Ми всі трошки не в собі. Що стосується пісень і репертуару Сердючки, то я з цією планетою взагалі не перетинаюся. Для когось сюрприз, що так багато людей слухають "всьо будєт ха-ра-шо"? Мене дивує ваше здивування, правда. Згадайте, кого у нас у президенти обрали, і з яким результатом. Я дозволяю собі подумати про це потім, після війни.