Літкіт

А колись життя було прекрасним Були зорі яскравіше, було все.Все про що я зараз тільки мрію. Годі війн проклятих годі прошу світе. Ґанок, наступив ранок, капельки роси на траві. Добрий настрій, безтурбот і переживань Ескімо собі в магазині лиш купи і живи. Є такі мрії у мене заповітні, та на жаль то є мрії. Життя жорстоке іноді буває, що хочеться ревти Зорі лиш мене рятують від цієї сіризни. І не хочу думати про інше коли є вони. Їжачок, пробігши в кущах, злякався моєї ноги.Й тихо усміхючись я проводжав його очима. Кулею він біг від мене на інший вулиці кінець. Літак у небі прогудів я, задираючи доверху очі, Мріяв полетіти хоч раз на ньому в далечінь. Ноги йшли все далі й далі по вулиці моїй. О, світе, скажи чи буду знову йти так безтурботноПо власній вулиці і не гадаючи, що буде далі Радіти хочу я щодня й щоночі, але не можу, жаль. Сонце вже не так яскраво світить угорі Так шкода, що колись було все краще. У минулому я вірив, що далі буде лише щастя. Фантазії мої завжди були ворогом моїм. Хочу знов відчути себе малим і ніжним Цукерки їсти кожен день. Чарівні фантазії, коли вони є справжні Шкода, що все не так, Ще не всі вражі сили полягли в степах. Юрта їх стоїть у наших ріднесеньких краях. Я лиш дитиною знов стати хочу, але то лиш в моїх думках. #поезія#рупор

Вгору й до земліУ пустелі із відзвуків шириться гомін,Огорне течією, кольору спраги.Відлуння із темряви давить на скроню -Цей мрійник, також мріяв літати...Нас таких тут мільйони. Кілометри пастеллю,Застелює небо майбутній наш кат.Все хороше і зле, він змішав з аквареллю:Сірим по світлу, червоне навзнак.Рутина стягує шкіру, як дротом.          Тіло поплавить кислотна роса.Світло закриє брила бетонна,          Незмінна тиша викликає маразм.Серце клекоче від спогадів штучних,          Кольорових людей серед сірих нема.В дитинстві не думав, що зможу так влучно          Описати буденність словом - "нудьга".Кроки зливаються в пісню кварталів,Звуки "нормальності" заплямовують дні.Жага до справжнього шле по спіралі:       Сірий - червоний - знову на дні.Течія забирає цю думку з собою,В забутій пустелі кожне слово - вода.Кат у воду поклав ще одного герояСіре, червоне, по тілу - іржа.Крапка майбутньому, передає естафету.Сплітаються течії жадань та реалій.Сіре тривожно досягне апогею І сонце защемить між ребер знущально.За виступ хапаючись смакувати поразку.          Каміння затерте, мазолі на пальцях.В пустелі, у темряві чекати антракту          Згоріти й відчути себе врешті живим...#поезія#Черкун_К (Тґк автора)

ВІЛЬШАНИЙ ПАНХто мчить дуже пізно крізь темряву й вітер?Це батько із сином, малюк — його витвір;Тримає хлоп'ятко він міцно рукою,В обіймах маленького гріє собою.Мій сину, чому ти сховався в жупані?— Мій батьку, ти бачиш Вільшаного пана?Це той пан Вільшаний з хвостом та рогами?— Мій сину, то тільки туман над лісами.«О, милий мій хлопчику, йди-но до мене!Я маю для тебе забави шалені.Барвисте цвітіння тут є край водойми,А мати моя має шати коштовні».— О, батьку, мій батьку, ти чути не хочеш,Що він мені тихо на вухо шепоче?— Спокійно, дитино, нічого не бійся, То вітер вирує у жовтому листі.«Чи хочеш, маленький, пройтися зі мною?Дівчатка мої будуть гратись з тобою;Зведуть хороводи з тобою ці діви,Гойдатимуть ніжно, співатимуть співи».— О, батьку, мій батьку, ти бачиш, як манять,Дівчатка від пана у темнім тумані?— Так, сину, я бачу, не бійся, це тіні,То верби старі, у пітьмі вони сірі.«Ти милий для мене, люблю твою вроду;Якщо сам не підеш, то викраду згодом».— О, батьку, мій батьку, прощаюсь з тобою!Вільшаний король вже завдав мені болю!І батько жахається, мчить світ-заочі,Дитину стискає, що вмерти не хоче,До двору дістався крізь страх перед смертю —Та в нього в обіймах дитя було мертве.#Йоганн_Вольфганг_фон_Ґете#переклад by #Мирослав_Манюк(Тґк автора)

За пару карих очейЯ глянув на нього а він на менеІ сотні бур пробирали обохМиттю подумав про себеЩо молодий він, хоч порослий як мохІ ніщо не відвернуло той поглядХай рейвах довкола, спів чи бійки, От тільки...Вкривали підлогу, просили медогляд,молились, ридали, усякі пиякиІ я помолився, перехрестивсяі рушив по головахЯка ж прекрасна, похмільна бійка,Чекає нас, мій враг!Спинилися ми упершись лобамиі чернець під ногами благословивВраже мій, яка ж то радість,за твій погляд,ніза тії карії очіЯ б убивІ як я його ненавидів, мій Боже,З усієї любові, як Каїна брат!Я вмазав по пиці, у брови убогіА той глипав - все гляд та глядВчепилися тоді за шиюВін вперто розминав судини моїА я дивився, відволікся, знав, що зомліюТа карі очі так нагадували її...Опісля волокли нас фараониСидів я в камері із нимЗа нас комусь світили вже нові погониА він очми у темряві світивІ відблиск карий був інакший(Чи то вже я украй протверезів)І враг, мені здалося, трохи кращийХоча й "врагом" не здався вже таким#Саарлайнен#поезія

Що питимеш?Привіт, хочу царівну спрагозникаючим ледь пригостити.Вип'єш зілля у втомлений розніжений вечір?Зорі за хмарами, а я чую звуки трембіти.У вухах з краси, що чую і бачу, заклало до речі.Як зорі зникають за хмарами, не ховай ідентично стривожений погляд.І не рівняй вироком чашедарця із хамами,що роздягають орлиним зором цей фешенебельний вигляд.То що, вип'єш зі мною,Тільки не багряної крові.У збурених жилах нектару небагато весною,пішов на добрії справи – пожертвою сил заради вічного, звісно любові.Щось на мій вибагливий смак?Я би – поцілунок з мурашиним наскоком.Будеш царівно, із пристрастю, як?Зарано ще? Стій! Знову ангельські зорі ідуть у пітьму ненароком.Може, келих збродженого в криках епох терпкого вина?Але ні, цей напій не для тебе, міледі.Надто простий, не його тут розпусна вина.Думаєм далі, кажеш, що вже напрошуюсь в хами, я - третій?Ні, роздивись, будь уважна – тільки перший. Такого не було ще біля  контурграційних білозасніжнених ніг, точно-точно...Бачу, з кубка прозорого кришталя потягуєш херші.Без алкоголю, якось пісочно...Гаряче та градус емоцій всередині не підіймає.Хочеш напій, який доречний заспокоїти  душу?Стривай, стривай, знаю.Запропоную склянку, хм...теплого пуншу.Хімія – сік літа і спеції далекого Сходу. Знаєш?Зовнішньо наче відображає красу що зараз бачу: соком налита і на вигляд гаррряча.Хоча стоп, поглядом за вибір недбалий пронизуєш серце і ображаєш.Зараз буде потрібний напій і поетична подача:Бармен! Склянку води!Цій чарівній небесній істоті.Так, саме простої води!Я маю ще повторяти?Чистої, кришталевої рідини,Що дарує життя, відроджує справжні бажання.Не спокушає, але втамовує спрагу – і не п'яновідроджує весну, холодить життя, дає зрозуміти – де справжнє кохання.Будете трохи води зранку зі мною в палких обіймах?Після годинних цілунків,Після задоволення в суміші з болем,Що ніч із еротичним відвертим поривомніколи більше не прийде,Однозначний вердикт: фіксуємо ковтком –водним жагучим паролем.#Kaiser_A#Kaiser_A_official#поезія

selfхрам 2.0тривожить тиша та тривоганові таблетки – нові ключі. перемога?"не так все і просто. не хочу такого."промовляю собі разів сто(ну хочу ну... блядь.)серйозно резцльтату цього?!(нова біль відкриє лиш одні розуміння!)нові сльози – лиш драбинка в житті.(чи не так?!)данте й вергілій! прошу! проведіть там, де все вмерлотам мені тиша. там буду в спочитті. щоб хтось ствердно крикнув – "киньте у пекло!"то я і згорю в тім вогні.там, де я знищу всі листи, телеграмизнищу мости та всі про Тебе згадки.(сподіваюсь, таблетки вже вб'ють тараканів яких ти так сильно любив та стерпів)сподіваюсь, наступним ти лиш побачиш мене, як мерця(зустріч, яка станеться лиш через мій труп)селфхрам – наше все. селфхрам – для курцясвяте місце. та ешелонрізання рук не призведе ні до нічого. судмед експентиза поставить в угарілиш один висновок: провина, асфіксіяяку поставлять мені в стаціонарі нас не вквітчають. а я це казала!не визнають разом, не складуть у вівтар"ми помрем не в парижі – тепер точно знаю"перестану йснувать в вавилоні, а вступиш ти у тартар!казка закінчилась про спільне царство дітям все ж змалку не зачитаю "казок"я в цім царстві спочину – помру. та знай про своє право. на своїй могилі я буду чекати від тебе фіалок#аноннія #поезія (тґк)

УВАГА! ДОВГООЧІКУВАНИЙ НАБІР НА КОНКУРС "ПОЕТИЧНІ ЕСКАПАДИ ЦЮРИХА" ВІДКРИТО! 🪄/конкурс виключно в телеграм проводиться каналом "дім культури"/важливі посилання: 🌀правила конкурсу / швейцарка🌀плей-офф та судді 🌀призовий фонд, подача заявок та система суддівства 🌀голосове повідомлення з минулого конкурсу з поясненнями 🏳️‍🌈дайджест конкурсу (ваш путівник)🏳️‍🌈умови: швейцарська система відбору в плей-офф складається з 7 турів❤️‍🔥 (за ці 7 турів кількість учасників з 32 стане 16👾). задача в відборі і в плей-офф проста — написати краще, чим твій суперник, який буде визначено кожного туру через жеребкування 🫂! приймаються і верлібри, і римовані✨ щоб подати заявку потрібно надіслати (телеграм) в особисті @grynenchuk : 1) ваш нік (можна анонімно) 👾2) скрін на донат 30+ грн 🎀3) будь-який вірш до 1000 символів4) картинку, яка буде вас символізувати весь конкурс.зареєстровано учасників: 50 / 64картка: моно — 4874100025980692приват — 5168752019053886посилання на банкуосновна інформація: нам потрібно 64 учасники, тому хто перший встигне, того й капці😁❤️ на кожний тур буде по тижню на написання👽, щоб пришвидшити конкурс ми будемо раніше повідомляти теми наступного туру ⌛ ліміт символів на відбір — 1500, на плей-офф — 2000☄️призовий фонд 💎:— мінімум 3000 грн, більше донатів, більше грошей🤏 (50% з спільного фонду ми відправляємо на ЗСУ), публікації на різних поетичних тг каналах 🌼 і особисто від мене декламації 3 переможцям всі питання в чат зала сучасних письменників або мені @grynenchuk в особисті 🌖 СЛАВА УКРАЇНІ ❤️

Зранена, але жива.Шкіра відчуває не тільки на дотик.Часом поглядом, часом емоцією.Твоя сириця  приймала виклики "на ти".Із ніжністю в сполуці беззахисно-гнучкою.Вмить – гострий поріз зачепив.Поранив бузкову душу.А ти – жива, пронизує  надрив,Зранене місце поцілунком остужу.Захист – не єдиний засіб проти болю.Коли мене нема, не поруч – ще поріз і знову.Рубці на місці ніжності,    її я не відновлю.Нестерпний біль глибочить рани із криком  невимовним.Поріз, розрив і рвана рана знову.Скільки всього було? Десь тисячу.Коли терпіти вже  немає змоги.Вся у крові, не чути крику – промовчуАж раптом кров стає вельветною лускою,Твердою збитою неначе криця.В очах жага життя, що коїться з тобою?Немовби дикий звір постав чи вільна птиця.Тепер – яскравий лускогриз, за сутністю – дракон.І хай тремтять, хто різав та прирікав на муки.Палитимеш –  вогонь багряний прийде, а не сон.Як звіра породили – забудь про спокій поки.Лиш зловлю мить, яка прийде: подій..цих.. після:Розм'якнуть ті металокровні лускиІ ніжність поміж них на волю скресне,Емоції прийдуть, а ти не даш їм більше спуску.#Kaiser_A

Провулок Графоманії — це вулиця без чітко визначених координат, але з конкретною ціллю —дати поштовх молодим митцям, майбутній інтелігенції. Ми відрізняємося своїм спокоєм та критичністю... А, так, читаючи це, вам варто забути або не знати про те, як ми дичавіли на літературних вечорах та влаштовували гризні за Кофолу (все одно минулого не існує, а якщо ви думаєте інакше, то памʼятайте... Великий Сід Буковський... Ой, перепрошую, Буковицький, стежить за вами!)Окрім звичайних функцій літспілки ми публікуємо статті, повʼязані з літературою, а також історією. Провулок Графоманії створює власні випуски з прозою, поезією та ілюстраціями. Наша редколегія ретельно відбирає твори в прикуску з морозивом і фірмовим тоніком "Перемога", ой, знову перепрошую, дивним червонуватим напоєм в пляшці з-під Кофоли. Хоч іноді ми й радикальні при відборі творів, але це робиться з метою мотивації і з бажанням навчити молодих митців. Ми раді обговорити нюанси й пояснити все, якщо ви готові понести кару і вилікуватись від інакодумства дослухатись й зрозуміти.Наша вулиця щодня кипить в роботі, ми намагаємось шукати плюсплюс естетичні місця для проведення літературників і плюсплюс цікаві інтерактиви і плюсплюс пізнавальні дописи для авдиторії, що прагне рости і розвиватись з нами.Ввійдіть в наші двері і заповніть їх своїми віршами, прозою таілюстраціями. А також памʼятайте:"Редагування — це творчість.Критика — це реклама.Скандал — це слава."

🌿 GARDENCRAFT: ВІДКРИТТЯ ПЕРШОГО СЕЗОНУ ❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁Час настав! На зв'язку САД, і ми готові розкрити карти. Сьогодні наш світ оживає, а кордони офіційно зникають.Ми запрошуємо вас стати частиною історії, яку ми будемо писати разом. 👀🔎Головна подія — Сьогодні о 20:00 чекаємо всіх у нашому Discord. Відкриття розпочнеться з урочистої промови адміністрації, де ми розставимо всі крапки над «і» перед стартом. 🎤|Філософія виживання — Нагадуємо, що GardenCraft — це класична ваніль. Ніяких зайвих плагінів, лише чистий геймплей, соціальна взаємодія та спільна розбудова нашого всесвіту. 🗺|Економіка довіри — Тільки алмази, тільки прямий обмін. Ваша репутація та вміння домовлятися — це ваш головний капітал. 💎|Центральний хаб — Спавн уже чекає на перших архітекторів. Сцена для зборів та дошка оголошень стануть вашими головними орієнтирами в перші дні гри. 🏛|Твоя роль — Ти можеш бути самотнім мандрівником або засновником великого міста. Ми заохочуємо об’єднання та створення унікальних поселень зі своїми правилами. 🤝❈-❈-❈📨 ДЕТАЛІ ПІДКЛЮЧЕННЯ:Старт: Сьогодні, 20:00.|Локація: Голосовий канал у Discord для прослуховування промови.|IP сервера: garden.hypixels.pl (версія 1.18.2)— — —Готові закласти перший камінь у фундамент нашої спільноти? Сад чекає на своїх садівників! ⛏✨— — — — — —✉️ [Telegram]📞 [Discord-Community]