УВАГА! ДОВГООЧІКУВАНИЙ НАБІР НА КОНКУРС "ПОЕТИЧНІ ЕСКАПАДИ ЦЮРИХА" ВІДКРИТО! 🪄/конкурс виключно в телеграм проводиться каналом "дім культури"/важливі посилання: 🌀правила конкурсу / швейцарка🌀плей-офф та судді 🌀призовий фонд, подача заявок та система суддівства 🌀голосове повідомлення з минулого конкурсу з поясненнями 🏳️🌈дайджест конкурсу (ваш путівник)🏳️🌈умови: швейцарська система відбору в плей-офф складається з 7 турів❤️🔥 (за ці 7 турів кількість учасників з 32 стане 16👾). задача в відборі і в плей-офф проста — написати краще, чим твій суперник, який буде визначено кожного туру через жеребкування 🫂! приймаються і верлібри, і римовані✨щоб подати заявку потрібно надіслати (телеграм) в особисті @grynenchuk : 1) ваш нік (можна анонімно) 👾2) скрін на донат 30+ грн 🎀3) будь-який вірш до 1000 символів4) картинку, яка буде вас символізувати весь конкурс.зареєстровано учасників: 50 / 64картка: моно — 4874100025980692приват — 5168752019053886посилання на банкуосновна інформація: нам потрібно 64 учасники, тому хто перший встигне, того й капці😁❤️ на кожний тур буде по тижню на написання👽, щоб пришвидшити конкурс ми будемо раніше повідомляти теми наступного туру ⌛ ліміт символів на відбір — 1500, на плей-офф — 2000☄️призовий фонд 💎:— мінімум 3000 грн, більше донатів, більше грошей🤏 (50% з спільного фонду ми відправляємо на ЗСУ), публікації на різних поетичних тг каналах 🌼 і особисто від мене декламації 3 переможцям всі питання в чат зала сучасних письменників або мені @grynenchuk в особисті 🌖 СЛАВА УКРАЇНІ ❤️
Зранена, але жива.Шкіра відчуває не тільки на дотик.Часом поглядом, часом емоцією.Твоя сириця приймала виклики "на ти".Із ніжністю в сполуці беззахисно-гнучкою.Вмить – гострий поріз зачепив.Поранив бузкову душу.А ти – жива, пронизує надрив,Зранене місце поцілунком остужу.Захист – не єдиний засіб проти болю.Коли мене нема, не поруч – ще поріз і знову.Рубці на місці ніжності, її я не відновлю.Нестерпний біль глибочить рани із криком невимовним.Поріз, розрив і рвана рана знову.Скільки всього було? Десь тисячу.Коли терпіти вже немає змоги.Вся у крові, не чути крику – промовчуАж раптом кров стає вельветною лускою,Твердою збитою неначе криця.В очах жага життя, що коїться з тобою?Немовби дикий звір постав чи вільна птиця.Тепер – яскравий лускогриз, за сутністю – дракон.І хай тремтять, хто різав та прирікав на муки.Палитимеш – вогонь багряний прийде, а не сон.Як звіра породили – забудь про спокій поки.Лиш зловлю мить, яка прийде: подій..цих.. після:Розм'якнуть ті металокровні лускиІ ніжність поміж них на волю скресне,Емоції прийдуть, а ти не даш їм більше спуску.#Kaiser_A
Провулок Графоманії — це вулиця без чітко визначених координат, але з конкретною ціллю —дати поштовх молодим митцям, майбутній інтелігенції. Ми відрізняємося своїм спокоєм та критичністю... А, так, читаючи це, вам варто забути або не знати про те, як ми дичавіли на літературних вечорах та влаштовували гризні за Кофолу (все одно минулого не існує, а якщо ви думаєте інакше, то памʼятайте... Великий Сід Буковський... Ой, перепрошую, Буковицький, стежить за вами!)Окрім звичайних функцій літспілки ми публікуємо статті, повʼязані з літературою, а також історією. Провулок Графоманії створює власні випуски з прозою, поезією та ілюстраціями. Наша редколегія ретельно відбирає твори в прикуску з морозивом і фірмовим тоніком "Перемога", ой, знову перепрошую, дивним червонуватим напоєм в пляшці з-під Кофоли. Хоч іноді ми й радикальні при відборі творів, але це робиться з метою мотивації і з бажанням навчити молодих митців. Ми раді обговорити нюанси й пояснити все, якщо ви готові понести кару і вилікуватись від інакодумства дослухатись й зрозуміти.Наша вулиця щодня кипить в роботі, ми намагаємось шукати плюсплюс естетичні місця для проведення літературників і плюсплюс цікаві інтерактиви і плюсплюс пізнавальні дописи для авдиторії, що прагне рости і розвиватись з нами.Ввійдіть в наші двері і заповніть їх своїми віршами, прозою таілюстраціями. А також памʼятайте:"Редагування — це творчість.Критика — це реклама.Скандал — це слава."
🌿GARDENCRAFT: ВІДКРИТТЯ ПЕРШОГО СЕЗОНУ ❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁Час настав! На зв'язку САД, і ми готові розкрити карти. Сьогодні наш світ оживає, а кордони офіційно зникають.Ми запрошуємо вас стати частиною історії, яку ми будемо писати разом. 👀🔎Головна подія — Сьогодні о 20:00 чекаємо всіх у нашому Discord. Відкриття розпочнеться з урочистої промови адміністрації, де ми розставимо всі крапки над «і» перед стартом. 🎤|Філософія виживання — Нагадуємо, що GardenCraft — це класична ваніль. Ніяких зайвих плагінів, лише чистий геймплей, соціальна взаємодія та спільна розбудова нашого всесвіту. 🗺|Економіка довіри — Тільки алмази, тільки прямий обмін. Ваша репутація та вміння домовлятися — це ваш головний капітал. 💎|Центральний хаб — Спавн уже чекає на перших архітекторів. Сцена для зборів та дошка оголошень стануть вашими головними орієнтирами в перші дні гри. 🏛|Твоя роль — Ти можеш бути самотнім мандрівником або засновником великого міста. Ми заохочуємо об’єднання та створення унікальних поселень зі своїми правилами. 🤝❈-❈-❈📨ДЕТАЛІ ПІДКЛЮЧЕННЯ:Старт: Сьогодні, 20:00.|Локація: Голосовий канал у Discord для прослуховування промови.|IP сервера: garden.hypixels.pl (версія 1.18.2)— — —Готові закласти перший камінь у фундамент нашої спільноти? Сад чекає на своїх садівників! ⛏✨— — — — — —✉️ [Telegram]📞 [Discord-Community]
Я курю сигару цинічних бульварів,Де зав’язуються в вузол не один із романів.Я курю сигару із малахітового НіагаруІ пускаю зимову з рота холодну пару.Я курю сигару, цинічно цокаючи язиком,І дістаю черешню правою ногою.Я курю сигару нескінченного людського поту,Що скочується при думці, що ми живемо в пошуках вовків.Я курю сигару всіх своїх мистецтв, зроблених руками,І всіх зізнань, що не заслуговував я по чину жодним разом.Я курю сигару нескінченного зухвальства й невпевненостіІ аури небесного тіла, що не має космічної консистенції.Я курю сигару зі всіх помилок і божевільних збочень,В котрих собаки раптом стали людьми й почали знімати кіно.Я курю сигару, уявляючи, як дам у барі жару,Коли, дивлячись кабаре, отруту вип’ю до краю.Я курю сигару товщиною з трамвайну шпалу,Бо в тій сигарі всі мої рефлексії й психологічні проблеми мого часу.Я курю сигару з тонкого крафтового паперу,Котрий зроблений зі шкіри дерев, котрі не потраплять до раю.Я курю сигару, немов димова шайба в колодязі,Я курю сигару, немов паровоз у стімпанковій прозі.Я курю сигару — залишився лиш недопалок.Здається, пора переходити на тютюнову трубку - запалюй.Я курю собі трубку — повну душевно тьмяних трав КарпатІ чаю по знижці в Сільпо, що носить ім’я АТБ.Я курю трубку — в ній дзвін і гуркіт трембіти, що не має імені,А її довжина вимірюється в кілометрах.Я курю собі трубку — в ній тихо сидить собі вовкІ чекає хвилини виплигнути з табакерки.Я курю собі трубку і викурюю розум у кур,Здається, вони не розуміють мого капітального філософського задуму.Я курю собі трубку і наповнюю тіло трансляцією енергетики.Я курю собі трубку, заряджаючись на атомно-ядерну ідентифікацію.Я курю собі трубку і думаю — от я вже дід,А колись давно я був іще Едуардом.А можливо навіть Енеєм чи Оріоном Паксом Чи фортепіяно забуте собів лікарні.Я курю собі трубку, і дим Колумбії тече по моїх венах.Я курю собі трубку — і корінні народи Америки вдячно кивають в такт.Я курю собі трубку — і скіфи пасуть на лугах своїх золотих коней.Я курю собі трубку — чомусь поряд зі мною Зевс оголив вуста.Я курю собі трубку — розум наповнений чистою святою водою.Я курю собі трубку — я мрію про море, пляж і Гаваї.Я курю собі трубку, котра зроблена з піску моїми племінниками.Я курю собі трубку, що дійсно схожа на мармелад.Я набиваю трубку зубами розтовченого крокодила.Я набиваю трубку астралом, заточеним об коліно.Я набиваю трубку зеленкою й глиною впереміш, як медичний рецепт.Я набиваю трубку діагнозом у пріоритет.Я набиваю трубку — попереду буде гора.У самурая немає шляху — тільки шлях.Я набиваю трубку світлофорами свого айк’ю.Я набиваю трубку безсвідомим у всіх на виду.І ось я курю собі трубку — і відчуваю знайомий парфум ідіотів.Я курю собі мирно трубку — і не знаю, чи є сенс в агрегатній формі.Я курю собі трубку — намагаюсь викурити мишу з моєї кроваті.Я курю собі трубку — пора переходити на жувальний тютюн. Тьфу...І ось я жую тютюн — мій стоматолог помститься новим анекдотом.Жую я тютюн — мої очі розплющені широко і дивляться у вікно.Жую я тютюн — а вікно, ви ж не знали, так схоже воно на кіно.Жую я тютюн — а в кожному кіно є, звісно, любов.Жую я тютюн — банальний, а все ж таки інтригуючий той сюжет.Жую я тютюн — і відчуваю, що відлетіла вже друга пломба.Жую я тютюн — а в тому кіно холодна і біла зима.Жую я тютюн — цікаво, чому так повільно кіно йде в моєму метро?Жую я тютюн — зуби руйнуються во ім’я святого Грааля.Жую я тютюн — на престол сходить король із раю.Жую я тютюн — наскрізь зиму в снігу пробивається кладовище загублених квітів.Жую я тютюн — можливо, це кіно не те, чим здається.І зуби втікають від мене в симетрії — в раковину, потім у басейн.А в басейні плаває моє пінопластове тілоЗ широко розпахнутими очима.Мене розрізають на шмаття хірурги — видаляють крила,Вколюють тестостерон і одночасно б’ють електрошоком по спині,І вишивають на ребрах кров’ю моєю і пінопластовою кісткою.Навіть тютюн не допоміг не перетворитись на жука-звіра.#Генрі_Крадієць_Сенсу#поезія (тґк_автора)
Теплого вам дня, письменники!🍀💚На зв’язку власниця Літкафе — @Vittoria2426 і я до вас із новиною!Як ви вже помітили, ми створили публічний канал, де будемо показувати вашу творчість. Більшість спільнот спеціалізуються на віршах, а ми хочемо більше уваги приділяти саме творам. Та й про поезію, звісно, не забудемо😉 Будемо вести прості, але цікаві рубрики, спілкуватися й розвиватися разом. Тепер трохи про те, що підштовхнуло нас створити цей канал.Ми хочемо рухатися далі. Хочемо, щоб Літкафе росло, щоб про нашу спільноту дізнавалися більше людей, щоб її впізнавали. А головне — щоб творчість наших авторів не залишалася в тіні.Тому ми вирішили перейти на новий рівень і створити щось унікальне та дуже затишне. Наш Чат залишається, адже кращого місця для спілкування немає. Але тепер, на додачу до нього, з’явився ще один простір — місце, де ми зможемо показувати творчість наших авторів і знайомити читачів із найкращими письменниками.Тож залишайтеся з нами та пориньте в атмосферу літературного кафе ☕🍀
✨💫АНОНС ПЕРШОЇ ГРИ💫✨ ⊹⊱•••《♡》•••⊰⊹Онлайн-гра«Взуй мої черевики»👇👇👇@labirunt_istunubot>> Що це таке взагалі?🤔<<Це інтерактивна гра про емпатію, стереотипи та людяність. Гравці проходять через життєві історії персонажів, які стикаються з нерозумінням, упередженнями чи самотністю.Мета — навчитися дивитись на ситуацію очима іншої людини.>>Мета гри☑️<<Зібрати якомога більше фішок емпатії(💜) і якомога менше фішок стереотипів(⚫️)>> Як почати гру?😎<<Прописати команду /start у боті>> Прогрес у грі🔝<<Гравець стартує на малому колі.Коли гравець набирає 3 фішки емпатії 😀, бот повідомляє:«Ви перейшли на велике коло!»На великому колі продовжує грати з новими, глибшими історіями.>> Завершення гри🏁<<Гра завершується, коли закінчуються всі картки-ситуації.«Почни гру. Вийди з вогню. Взуй мої черевики — і відчуй, як це бути іншим.»P.S. Бот для відгуків про гру!: @vidguki_Labist_botТут ви можете написати ваші враження від гри, скарги чи побажання😀-------------------------------------------------------------- ⊹⊱•••《♡》•••⊰⊹З вами була ваша улюблена команда ЛабІст. До зустрічі!!😘#ЛабІст@Labirint_istini #Луїс
Війна. Увірвалась різко, у лютому, о 5 ранку.Сповістила, що весна так і не настане.Усі під дулом у скроні бігом одягли вишиванку.Стоїш, немов укопаний, аж доки смерть не застане.Повітря стало важчим, з запахом диму та відчаюОстання цигарка розчиняється у повітріСтою, доки на плечі руку Азраїла не відчую Усі кольорові стали чорними в палітріВійна прийшла посеред ночі,Щоб усіх за раз зґвалтувати Війна. Дивлюся Азраїлу в очі.Питаю у нього, як Бог дозволяє так мордувати.Дивлюся на янгола смерті. Слова у горлі кам'яніютьХочу провалитися, коли бачу, як враз діти сиротіють. Ридати можна було б і усі роки, та сліз вже немає.Дивлюся на годинник. Вже давно день, але не світаєНіч накрила навік, ранок теж не настанеРозумієш, що тепер сніг ніколи не розстане.Йдеш назустріч Азраїлу, йдеш... Йдеш...З нетерпінням смерті своєї власної ждеш А він, мов на зло, від тебе відступає...Нащо? Для чого? Знає ж, як біль роз'їдає кістки Бачить ж, як російська орда наступає Десь там матір від сина так і не дочекається вісткиДесь там чиясь мрія лежить у завалахДесь там ворог надію чиюсь вбиває...А ти мусиш на це просто споглядати,Залишки справедливості в цім світі шукати. #авіс_рара#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
ДушаШкряб… Шкряб…Шкряб…Допоможіть.Допоможіть.Підведуся вгору — і тілом розливається окріп.ВІН ВТІК! ВІН ВТІК!Він… втік…А воно?А воно ледве б’ється.Я одна.Хтось тихесенько смієтьсяІ наповнює вода…Тут стіни — вони поруч, тиснуть сильно.Не бачу, але чую глухий гул.В мене впиваються всі спогади, як вила,Немов сліди від пуль, мов ікла в акул.Я плачу сильно, уявляю світло.Воно все ближче — засина нутро.Від чого вмерла я? Досі не вірю…Чи страх це, чи це зрада, чи любов?Чи чужа пуля? О, можливо, кровотеча…Кап… Кап…Я чую…Кап… Кап…Кап…Одна я, вмер вже мозок, стигне серце,А подум все ще є, як і вода.Вона тече у мене, бере вповну.Вона — та Смерть сама…!Як землю огортає нічна повінь,Так огортаюсь кіптявою я.Була страждала, та була хоча б живою,І мала шанс, і сяяла сповна.Тепер я в тріщинах, кінчаю повість.Холодне тіло світло покида.Було так тісно… Тепер, врешті, вільна.Так шкода, але крил не вистачало. Змиритися І Вибратись зуміла,Аби розквітнути новим початком…#Ніколь_Арден_Фенікс#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
Зал-ОбразУявіть ви сцену, велику ту сценуКупа людей, та всі, ще й красивіНіби багато - та наче без смакуТож сцена покаже, чого ж їм бажати«Ви жахливі мерзоти!Скільки ж можна нагліти!Скільки ж можна плювати в цей світ!Серце вже коле від ваших думокТа зникніть ви всі, неповажі тварюки!»Люди озирнулися на сцену велику Старий чоловік, у мотлоху свомуПани, красуні зиркнули на нього:«хто ж ти такий» - подумали ті«Ти старина як до нас патякаєш!Старий неохайний, та ще й без честіХто дозволив тобі сюди прийтиБезсердечний ти бродяга»Стояв той без слова, дивився навколаКупа облич і всі як єднеЗлі гримаси, мали вониТа от халепа, без серця вони«Мовляєш як пудель безстрашний А я поглянь - собака та дохлаДуша моя плаче, від ваших обманівІ так без цього світ тяжкий»Тоді встали ті красені з місця своїх,«Скотиняка, паскуда, без честі розмовляєш»А той лише стояв як каміньЗрозуміло нарешті, що правда у ньому.#sAnekus#поезія #конкурс (тґк)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
