ХобаОстаннім часом я намагаюся дізнатися якомога більше про українських контентмейкерів. Про митців і їхні проєкти. З музикою я вже більш-менш розібралася, а тепер настав час мальописів і візуальних новел. 👀— — —Я вирішила почати з останнього.Дощ. Вікно. Та дві квіткиПерша новела, яку пройшла, — це психологічний горор She від Anna Horak для Ukrainian Visual Novel Jam. Вийшла гра давненько, ще в 2022 році, але, гадаю, вона актуальна й досі.У чому зав'язка?Тридцятирічний чоловік на ім'я Ейден щоп'ятниці ходить до своєї психотерапевтки — Грейс Шелтон, яка прагне допомогти йому згадати трагічне минуле (класика).Цього разу вона пропонує ГГ спробувати арттерапію — і він, звісно ж, погоджується (що йому ще робити?)Мої враженняЗнаєте ігри Cube Escape, Omori, Franbow? Це перші асоціації, які в мене виникли із She. Звісно, новела зовсім не така гротескна, як ця трійка. Вона більше схожа на них психологізмом, відчуттям безвиході й тим, що все найважливіше відбувається в одній кімнатці, відчуженої від усього світу (це особливо стосується Cube Escape: Paradox).Ну і, звісно ж, герої з амнезією чи іншими психічними розладами.— — —Те, що мене приємно здивувало, — так це художнє оформлення. Ба, воно не тільки добре намальоване, але й місцями анімоване. Це похвально. Чорно-білі відтінки добре передають атмосферу відчаю і надії та невизначеності.А також грифель олівця.— — —Стосовно тексту, то в мене виникло відчуття, що авторка колись пробувала писати книгу. Цебто, письменницький стиль доволі витончений і легкий; строкатий образами, проте говориться тільки про те, що треба.Немає надлишку супердовгих речень, "закручених у нікуди", як у деяких письменників.Словом, вийшло "влучно" — читання затягує.— — —З мінусів можу назвати тільки інтерфейс. Нижня панелька з кнопочками "Назад, Історія, Опції..." вилізає на діалогове вікно.Який вердикт?Раджу пройти! Гра коротенька, але непогана. Змусить задуматись і, можливо, навіть прийняти важливе рішення. Бо терапію проходить не тільки сам Ейден, головний герой, а й ми —Гравець.Візуальна новела She, Anna Horak7 котиків у светрах із 10.> > > ЗАВАНТАЖИТИ══════───════──══Не анон, Сі Воль / #відгук> #зізнання > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
Бреши,Бреши мені, брехло Бреши! Кажи Що не було Кажи! Бреши, Кидай на постіль На простиньВ мої долоні Солодкую отруту молока із кров'ю! П'яни П'яни мене, брехлоТи кров'ю! І бий! Ти бий, Як звіра на загоні! Бреши, Бреши, мені брехло Бреши! Кажи,Що не було,Кажи! В басейн окунай мене Брехні! І снігом очі осипай мені...Бреши! Бреши, що не було, Чого не стало, Бреши, що випадковостейНе мало,Бреши, що я брешу І є брехлом! Бреши, щоб соромом Взяло! Бреши, я винуват! "Мене прости...Так, я не прав..."Бреши - ідеаліст! Бреши, що біс і звір І треба вбить І вовчью шкуру Треба оголить Прооперую крила І кіно Ось до чого довів Тестостерон! Бреши! Молю тебе, брехло....Бреши! Кажи, Що не було Кажи! Бреши, Кидай на постіль На простиньВ мої долоні Солодкую отруту молока із кров'ю! П'яни П'яни мене, брехлоТи кров'ю! І бий! Ти бий, Як звіра на загоні! Бреши, Бреши, мені брехло Бреши! Кажи,Що не було,Кажи! В басейн окунай мене Брехні! І снігом очі осипай мені...Бреши! І правди ти Молю тебеНіколи Не КА Ж И...#Генрі_Крадієць_Сенсу#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
У світі мільйони людей,У світі мільярди людей,У світі тисячі людей,Проте...Хтось живе задля насолоди,Задля кохання,Заради роботи,А хтось живе задля навчання,А хтось просто для життя,Живуть, навіть не замислюючись,Навіщо вони тут. А хтось живе задля інших людей,Задля добра, миру,Вони живуть і творять для інших людей,Щоб їм було добре.Ці титани стоять стіною,Захищаючи інших людей,Помирають на фронті,Їх ранять на фронті,Але вони захищають їхБо тут є їхня сім'я, чиїсь діти,Дружини, чиїсь батьки,Люди живуть задля інших людей.Вони жертвують сном, проводячи годинні операції,Вночі, Рятуючи життя, коли людинаНа волосину від смерті,Люди існують задля інших.Вони навчають дітей чиїхось,Не своїх, чужих, жертвуючи нервами.Вони будують нові будинки,Прокладають нові дороги,Для нових поколінь. Інші ж створюють щось нове для людства,Нові картини,Відкривають книгарні й магазини,Пишуть книги, наукові праці,Відкривають новий закон у фізиці,Новий елемент у хімії,Новий художній засіб І новий вид вірша.Є люди, які живуть задля інших,Працюють для інших,Живуть для НИХ. Ці титани — творці майбутнього,Ці герої сьогодення —Наше майбутнє.#Ізабелла_Даркмур#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot >>> https://t.me/litk1t?boost
Вони зустрілися в купе.За вікном кружляло й тихо опадало жовтогаряче листя на чорну, мокру після дощу землю.В купе сиділа дівчина з темним кучерявим волоссям і чарівними карими очима. Вона ніби перебувала в іншому всесвіті.Не зважала ні на що навколо, лише поглядала у вікно, де за склом пролітали знайомі силуети дерев, і слухала музику.Через навушники ледь прослуховувався шум коліс,який ще більше додавав осінньої атмосфери.З відчиненого вікна дув теплий вітерець, який трішечки, але пробирав до мурашок.На наступній станції в купе зайшов хлопець — з розтріпаним від вітру темним волоссям і блакитними, мов озеро, очима.Він підійшов до дівчини і спокійно запитав:— Біля вас вільно?Вона вийняла навушник і обернулась. Навколо було багато вільних місць, та він підійшов саме до неї.— Так, так, сідайте! — прибираючи пасмо волосся, промовила дівчина.Вона трішки відсунула свою валізу, яка стояла біля її ніг, і хлопець сів навпроти неї.Обличчя незнайомця її зацікавило, та вона не вдивлялась у нього надто пильно.Вдягнувши навушники, вона знову поринула у свій особливий всесвіт.Хоча була більше зосереджена на вікні, її очі весь час ковзали поглядом на хлопця.Помітивши це, незнайомець простягнув їй руку, представившись:— Ян! — на обличчі хлопця з’явилась легка, вразлива посмішка.— Ліна! — засоромившись, сказала своє ім’я дівчина.Їхні душі ніби поєдналися в один момент. Немов відчувши цей поштовх, за вікном почало кружляти листя. Не знаю, чи хтось це помітив, та це дійсно було кохання з першого погляду.Вони говорили про все на світі й вийшли на одній станції. Як не дивно, але вони з однієї вулиці, та зустрітися раніше їм точно не судилося, адже всьому свій час.Кожного дня їхнє спілкування ставало дедалі глибшим: вони дізнавалися одне про одного все більше нових і цікавих фактів.Їм не було нудно, перебуваючи поруч.Навпаки — кожен день, який вони проводили разом, змушував їх ще більше закохуватись.І в один момент його оселя стала спільною — він розділив її з нею.Як не дивно, але вся ця історія почалася з випадкової зустрічі в купе.#Полі#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
Розкажу вам казкуПро любов страшну.Зустрілись раптом дві душі самотніІ так зуміли покохать.Кохали сильно — дай Боже усімТаку любов, що тільки смертьРозлучить їх ураз.Починалось все, як в гарному романі:І метелики, і почуття,І «зайка», «котик» — теж туди,Все було, як в гарному сні.Сварки, образи — куди ж і без цього,Та їхній любові не було перешкод.Часи летіли: дім, сім’я,Перше слово немовляти —І так сімнадцять років вже пройшло.Вони не думали ні разу,Що доля їх захоче розлучить.За скільки років той вогник пристрастіНе згас ще —Як можна одне одного не любить?Хвороба. Рак.Ніхто не знає, чи зможе подолатиОрганізм цієї жінки.Сум і плач…«Все буде добре» —Все, що чула вона від людей знайомих.Одна людина лише залишалась весь час:Не відвернувся, не пішов,Весь час він з нею поряд.Невже любов — потужна штука,Що рани загоїть чи щось іще?Зі словами «кохаю»,«завжди буду поруч»,Підтримка і ніжність з нею живе.Так тиждень і місяць,Вже минуло пів року —Рак відступив, усе добре, але жЧому любов все ж таки страшна штука?Бо крила ламає без підтримкиКоханої,І серце не може без неї жить.Цінуйте ту мить, що з коханими поруч,Бо останню секундуМожете і не зустріть.#Полі#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
Й41Г4*№;24*;№*" ВСІМ!❤️🔥 Сьогодні ми повертаємось до інтерв'ю одного з наших поетів, по сумісництву — музиканта, Шага Паццюка! У цій частині ми дізнаємось більше про світ металу й, власне, — про самого металіста.Якщо Ви раптом не читали інтерв'ю або вже трохи підзабули його, просимо до 1-ї частини!А тим часом...≡═════───════──══* Розповісте про ваше захоплення музикою?Коротко, чи довго й занудно?))* Хмм. Нумо спробуємо спочатку друге.Мої батьки — металісти, а послідовно цьому мій старший брат також, тож я з раннього дитинства варюсь у такому собі метал-суспільстві. З того ж дитинства мій батько грав нам на гітарі — зовсім далеко від професійного, але все ж — брат також навчився, і я за ним захотіла. Випросила собі гітару у 8 років, і з того часу граю на класичній акустичним стилем, з нотами поки що досі не дружу)) Я завжди, скільки себе памʼятаю, хотіла грати у рок чи метал-гурті, а пару років тому купила бас-гітару, відтоді вчилась і на ній.Зараз збираю гурт разом зі своєю подругою (ритм-гітара), планую повʼязувати усе життя з гуртом та музикою, ні в чому іншому свого щастя не бачу.Коротше кажучи, вірші — то для душі))* Яких виконавців/гуртів Ви б порадили послухати іншим, українських і зарубіжних?Ооохохо, тут дуже багато, але постараюсь скоротити:1. Січовий Співець/МАМАЙ — дуже недооцінений чєл, півроку тому випустив перший альбом під назвою «фатум», альбом про важливість повернення Україні ядерного статусу. Дуже талановитий музикант.2. Сонце далі. Мають ахуєний потенціал, та поки що лише одну пісню. Не знаю, що з гуртом зараз, вони досить довго були неактивні, але цей сингл запав мені у душу.3. Ґрати. Досить стрімко набирають популярність, дуже раджу.4. Власне Виробництво — кайфова музика, не дуже шарю, але дуже подобається.5. Харцизи — обожнюю цей гурт, просто в саме серце.6. ВІЙ — моя римська імперія, один з найулюбленіших гуртів. За ВІЙ пиздитись буду.* Як музика впливає на вашу поезію — і навпаки?Not really a hot take, але я вважаю, що будь-який вірш — це просто нєудачна спроба написати пісню (тобто текст, на який автор не зміг знайти мелодію).Я особисто вважаю, що під мої тексти дуже підходить панк-рок, або рок-н-рол.* Що означає ваш псевдонім, коли не секрет?Я особливо в це сенс не вкладала, орієнтувалась на звучання. Наче запам'ятовується.Шаг — українська монета, за повернення якої я топлю.Пацюків також люблю, асоціюю себе з ними.* Чому саме пацюки, а не миші?Захоплення Майклом Щуром з дитинства))* Щось хочете сказати нашим читачам та авторам на прощання?Треба подумати.Не займайтесь всякой хуйньой, а будьте шпійоном, ходіть в бар з красивими тьолками, дрєсіруйте любіму абізяну, палучайтє удавольствіє.* Епічно. Дуже дякую Вам за інтерв'ю, а також за поради (візьму їх до уваги). Можливо, ми ще колись влаштуємо «2-й раунд», ну а зараз — до зустрічі, гарного Вам натхнення.Вам теж дякую, всього найкращого.≡═════───════──══🎸 ЦЕ БУЛА 2-ГА ЧАСТИНА ІНТЕРВ'Ю ІЗ ШАГОМ ПАЦЦЮКОМ. ВИ МОЖЕТЕ ПІДТРИМАТИ ЇЇ, ПІДПИСАВШИСЬ НА ІНФО ТА ЛІТЕРАТУРНИЙ КАНАЛИ!🎊 Просимо не забувати про журнал «Творчий» від РіСТ і Літкіт. Якщо Ви прочитали 2-гу частину інтерв'ю — прочитайте й 2-й випуск видання.Надсилайте круті твори й зізнання — і, можливо, наступне інтерв'ю вже буде про Вас і вашу творчість. Усім-¡БА МИ БА ТАКІ БА!#Шаг #інтервʼю█▄▀▄▀▄ 🐾✒️ ▀▄▀▄▀▄ |> #обʼява > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
Цього не буде ніколиЇї любов померла разом із першим громом,Разом із першою блискавкою — сліпучим спалахом,Неначе це було її кохання.Її любов пройшла немов звичайна кішка,Немов це було так спонтанно,Так спонтанно,Що цього не можна осягнути.Проте...Вона покохала його з першим снігом,З першим покликом різдвяного дзвону,З першими акордами колядки.Цього не буде ніколи.Вона не буде ходити по затишній кімнаті, читаючи йому вірші, котрогось поета,Можливо, Симоненка, можливо, Стуса...Він ніколи не буде дивились на неї крізь причинені повіки, Сидячи на дивані й вдихаючи аромат кави, що стояла на столі,Він не буде заслуховуватись її голосом, що декламував черговий вірш.Вона ніколи не буде так натхненно ходити кімнатою, Проте, в кімнаті буде лунати лиш її голос та шурхіт спідниць,Мовляв, вона хоче відчути ту атмосферу.Вона ніколи не буде декламувати вірші йому, в його присутності,Ба більше, не цих поетів.Ніяких. Чому? Цього не буде ніколи,Бо її любов померла разом із першою грозою, першим співом ластівки, першою спекотною дниною#Ізабелла_Даркмур#поезія (тґк_канал)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
╔══██══╗╔═██╗╔██═╗Різкий вдихЯ тут, жива.Чи ні, чи що — це сон?Це місяць так на небі світить?Це зорі до нього так співа?Це цвіркун за вікном дітям сказкиЩебече?Чи це я? Чи це останні 7 хвилин?Чи це там море так заграло?Чи це просто вітер його колиса?Це сонце з місяцем зустрілись?Вони зустрілись? Вони змогли.А ще… А в мене… Вийде…?А хто там на кораблі пливе?І чому на ньому чорні шати,Та в руках весло тримаІ колискову так співає!Вийшло… Чи все дарма?..Чи колискова та для мене грає?Чи просто це все так здалось?Підійди ж до мене і скажиНа вушко, тихо,Щоб лише я про тебе знала,Щоб почула лише я.Скажи ж хоч щось, утіш мене,Будь ласка!Чорні шати підхопили тіло те,Сумне, мале,Знову душу в нього влили,Щоб могло зустріти коханнячко своє,Щоб почула шепіт річкиІ старенькі казки цвіркуна,Щоб видихнула те повітря,Яке заважало дихати сповна,На повні груди й не втомитись,Щоб бігла швидко по лісах…Різкий видихЯ жива.#Полі#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
╔══██══╗╔═██╗╔██═╗Хімічна лабораторія В білом холодном серціТам все стучить і живе Проходять хімічні процесси Воно здаєтся білісим Здаєтся прозорим Здаєтся зимно морозним Сховавшись за клітку ребер Прикрившись снігом хребта Закрившись очами вчора Але хімічна лабораторія Воно дихає і стучить Воно проводить досліди Експеременти душі Добиваючись хімозних Ароматів дотоків весни Добиваючись серйозних Стриманих емоції Не дозволяючи хімії піти Хімічна лабораторія Породительниця снів Кіно Кохання Марень Квіткових раїв Весняних сніжинок Поезії Інтімності мистецтв Взаємностей ЯнголівВсесвіту космічного Аромату аморфного Зверху по серцю По шкірі По плоті Вишито з любов'ю Крила то пришивались то відрізались І знову взори спіральні вишивав ти Доторком очей і мелодієї глосу Я ніколи не чув шопіт Але я іноді знаю, як відчуваєтся зима на спіні Уві сні Квіткові раї Між ребер Хімічна лабораторіяБілісо туманного серця Там власна любов Власні крапельниці І власні душ і басейн квітів і вина Сповнений вини за хімію За хімічні аромати душі Вишиванкой по клітке ребер По хребтовим з'єднанням зшито Кров'ю Снігом Плотью В кінці кінців Просто квітами Та Кіно-любов'ю#Генрі_Крадієць_Сенсу#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
╔══██══╗╔═██╗╔██═╗Усі ці люди, увесь цей гамірНе можу більш ховать свій намір. Кричати хочу, та мову одібрало,Бо знову вже тобі мене мало. Я знаю, все я вбіса знаю,То чому ж себе ламаю?Боюсь, я знову преклоню коліна,І вже більше не та сама Мессаліна. Стала ж тою, ким ти завжди хотів,То чому ріжеш горлянки котів?Нема змістовності, нема й мене. Та перед усім немає тебе. Бачу, хто я така — тобі плювати,Та не бійся. З чого б мені тебе лякати?Я всього лише та, чию душу ти хотів,І чию голову так палко ненавидів. Не те там, що ти бачити бажаєш. Бо там я, і ти мене кидаєш. Мене, чи моє серце, Це ж все ще ти, моє сонце. Звісно, не мені говорити, Але чому ж тоді ревіти?Я? Я не людина, точно знаю. Місяцями попід місяцем блукаю. Там зорі, вони чують. Вони ніколи не глузують. З ними легше, бо не можуть вчинить хибно. Легше, бо траєкторію їх руху добре видно. Я бачу де вони ідуть і як ішли, Вони ж мені усе розповіли. Завжди любитиму зорі, Вони вічно ясні й прозорі. Їх не треба вчити й бачити, Можна лишень прочитати. Ті зіроньки малесенькі, чудовіНесуть в собі емоції мармурові. Дорогий же мармур, Він як той кривавий ящур,Що усім зорям розповівКоли куди й кого він вів. Люблю усіх, до нестями люблюТа все ж, чому я далі кричу?#Анонім#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
