≡═════───════──══Я вже звик до того що моя творчість нікому не потрібна - напевно тому, що весь час порівнюю себе з іншими, і просто зрозумів, що потрібен я єдиницям і то абсолютно рандомних людей, котрим глибинно наврядчи хотілося б бути зі мною. Тобто про що я - поки ютуб канали/тг канали/інстаграми з ідеальной картинкой вибарювают купу переглядів та банальних коментарів (а ще бажано якийсь клікбейт, щось між обговоренням сексу та конспірології) я буває заходжу на свої відео - і написано, жодний перегляд. Те саме з іншими соцмережами - і в принципі, я навіть експерементував, робив як люблять алгоритми - в ретроградний меркурій, опівночі, кров півня і опис і теги... але просто про що я - якщо ти є собою, то скоріш за все ти не потрібний. Я би не сказав що я скучний - мені самому з собою цікаво, я бачу дцже цікаві речі, і для себе - я бачу ті результати, котрі хочу бачити. Я бачу те, чого мені не вистачає в соцмережах. Але я один в тому, що вважаю що це необхідно - і я думаю, що це тому, що я зберігаю свою ідентичність і індевідуальність складною як вона є - а це дійсно складно. Тож - чим ви складніші і чим більш ви локальні для себе, тим більш ви не потрібні. Чи це розчарування? Ні, я лише хотів нагадати, що насправді ви нікому не потрібні окрім самих себе. Також само, як вам не потрібні люди з соцмереж, а ви не потрібні їм. Це я про те, щоб ви робили тільки так, як ви бачите і так як вам цього не вистачає. Щодо успіху - це особливо секретна дорожка, де ти частково кладеш в основу ресурс, а частково воно працює на тебе. Але іноді - ресурс котрий треба закласти може дорогого стоїти. Тому думайте, чи дійсно ви хочете монетизувати/ресурзувати свою творчість - якщо так, то яким чином вам получати більше ресурсів, ніж віддавати - бо якщо навпаки, це каторга. На досвіді вже. ══════───════──══Не анон, бредові думки ідіотів Генрі Крадійця Сенсу> #зізнання > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
>>> Читати попередню частинуІнцидентМагазин «Лесик» сьогодні закритий.Спортивна Yamaha уже не поїде.Гонщик ніколи не здoбуде титул.Всі троє — одна згоріла руїна.Автодром «Чайка».Пʼятниця, ранок.Хмарна погода.Час тренування.Асфальтове поле:Стук копит коней —На пелотоніГуркіт моторів,Скрегіт покришок,Глушників рокіт.Коней віддишкаІз вихлопних труб.Підкралася зтишкаРима до «труп»…Завжди голодний до перемоги.Думав про подіум, практику, поули.Як пальці рук, він знає свій мотик.Гума й шампанське — запахи спорту. Ш-ш-ш… Коси дотик…Раптово!Виліт у «Лесик» —Ларьок продуктовий.Немає безпеки!Витік пального —Спалахує мото.«Викличте "скору"!».Хоча… Що тамУже рятувати…Збочили гальмаЧи стало погано?Засліплений сонцемЧи збитий зі шляху?Камінням чи… птахом?Води із колодцяПотребував: жарко?А може, не справився з керуванням —Таке в мотоспорті так само буває…Стоїть із косою хтось в чорному платті —Так і скінчилося тренування.Приїдуть «швидка» і пожежнаПо вулиці Самокиша.Телеметрія стала таємна.Від коментаторів — тиша.Не буде моралі. Розбився юнак —Назавжди відниніChequered flag.Не анон, Johnny Lanos> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
у вересні довгі дороги — найкращі ліки, де небу немає кордонів, а крокам ліку, де вітер дрижить тятивою міцного лукаі в ньому танцює остання бліда пилюка, яка ще зосталась із символів влади літа, нарівні із листям, яке шарудить, коли ти проходиш під ним і, завмерши на мить, підносиш до нього долоню, аби відчувати осінь. у вересні шлях не завжди має мати місце, в яке він веде, бо, направду, дев'ятий місяць — це час починати заносити до барлогу припаси і хмиз, а тому це така ж дорога, що просто веде не кудись, а із літа в холод. у вересні довгі дороги ведуть по колуі ти повертаєшся в місце, з якого вийшов,на цілу дорогу мудрішим, а отже — вищим. у вересні — час для народжень, смертей і хрещень, де люди шукають себе, упустивши те, що, аби відшукати себе, для початку слід би себе загубити, а це у своєму лігві зробити нелегко. це час, аби все забути, звільнитись від пам'яті, слів, почуттів і суті і стати, сховавши від світу свою подобу,простим перехожим, що йде з небуття додому.Не анон, @nikolasson#поезія> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
ЕШТрансфоматор замінили,Розібрали по частинках.Розпродали дроти мідні,Залишилися пластинки.Жорстоко вчинили —Шкода транформатор:Всі видрали жилки,Серця розкидали.Виходить це якось нечесно,Якось безславно.Шматочок валяється серця —Я візьму на памʼять.Ш-подібна пластинка,Е-подібна деталь.Ш: шикарна дрібничка,Е: енергометал.Зайду в кімнату, ввімкну чайник.Шухлядку гляну, обшукаю.Знайду пакетик, чай-квадратик.Скляний стакан із "Київстару".Забутий логотип — лазурна зірка.Сьогодні на тлі чаю особлива.І акомпанементом магазинний пряник.Я ставлю склянку на у формі "Ш" підставку.Ідеально...І перед виходом я причешусь Е-гребінцем.Такий-сякий став колекціонер.Я бачу сенс життя у цих пластинках.І серце, як пластинка, вже, можливо.Я так люблю все механічне.І через мозок кинув перемичку. Шо дивуватись? Я тєхнарь!Електросхема перейшла в цікавий стан:Контрóлер слововибору сбоїть і каже "шмаль" —Від шмалі, що контрóлер видає в ланцюг,Злітають Вати кожної з напруг,Конденсатор із діагнозом РДУГ,Транзистор думає про затишну труну,Резистор заіскрив промінчиком —Яскраво перейшов в покійники,Кустарна перемичка: "Спою, ща!" —Терпінню запобіжникаМежа!Е, Ш!Електроштукенція!Е, Ш!Без струму, без опору.Ш, Е!Придумана вченими.Ш, Е!Вважається мотлохом.Е, Ш!Шолом, електрон!Е, Ш! Вітаю, протон!Ш, Е!Гей, будьмо, гей!Ш, Е!Все шкереберть!Е, Ш!Трансформатор гуде!Е, Ш!ЕлектроШмерть!Не анон, Johnny Lanos#поезія> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
Привітик , я пишу книгу, це перший розділ - Брат з минулого -Розділ 1, «Прізвище з підручника»Академія залишилася позаду, і дівчина з насолодою відкушувала шматочок бутерброда, сидячи біля знайомого порталу. У наступну мить її штовхнули в спину, і світ перевернувся. Падіння в портал було швидким і неочікуваним.Вона розплющила очі в абсолютно іншому світі. Величезний замок, що впивався шпилями в небо, викликав у ній сумніви: "Напевно, якесь королівство... Цікаво, ним ще хтось править, чи це просто розвага для туристів?" Поряд шумів сад, наповнений запахом яблунь. Коли вона намагалася струсити з одягу пил і піт, до неї підійшов хлопець. Кучері, біла сорочка, допитливий погляд. Його питання «Вибачте, незнайомка, ви хто?» здалося їй нахабним. Вона вже збиралася відповісти різкостю, але раптом побачила корону. Ця маленька деталь змусила її завмерти і відступити, усвідомлюючи, що все це — не жарт.«Я — Деш Санвейвс, ваша високість».Принц мимоволі поправив окуляри, його погляд став ще більш зацікавленим і здивованим.«Вибачте за дивне питання, але... чи це точно ваше справжнє прізвище? Можливо, ви чимось схвильовані через те, що заблукали?»«Ні, я не помиляюся, — відрубала Деш, відчуваючи, як її роздратування росте. — Це справді моє прізвище. А ви хто взагалі такий, щоб так мене розпитувати?»Вона дивилася на нього, намагаючись зрозуміти причину такої дивної реакції на звичайне, здавалося б, прізвище.«Справа в тому, що я — Уілл Санвейвс, принц Королівства Вічнозелених Дубів».І тут усе ніби стало на свої місця. Деш розплющила очі від шоку — вона знала це ім’я. І це прізвище.«Це не може бути правдою! — вигукнула вона, не в змозі стримати паніку. — Я ще вчора вивчала на історії це королівство! Не може бути, щоб у нас були однакові прізвища! Воно ж зникло... ні... ні... ні...»Дівчина підбігла до порталу, щоб кинутися назад додому, але в момент дотику поверхня, що мерехтіла, стала начебто з каменю. Вона була твердою та непрохідною.«Твою мать! — вигукнула Деш, відчайдушно вдаривши долонею об холодну поверхню. — Він зачинився! Відчиниться лише завтра... Що ж мені тепер робити?»Принц, який спостерігав за нею, підійшов ближче. Його погляд був сповнений співчуття.«Ви можете залишитися на ніч у моєму замку, — обережно запропонував він. — Якщо, звісно, мій батько, король цього королівства, дасть на те згоду».«О, справді?» — з надією вигукнула Деш, обертаючись до нього.«Якщо дозволить мій батько», — повторив принц, і в його очах з'явилася доброзичлива усмішка.Не анон, Деш#проза> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
2020 сотень роківВід народження Христа.Еволюція в науці,А навколо — сталь.Сталеві труби,Сталеві колони,Сталеві руки,Сталевий розум.І часом сталево до скроніПриходять сталеві думки:Чому не літають сьогодні Надзвукові літаки?20 і два нулі,4590: одинЗбіг обставин —Смерті, скандали,Скандали, згасанняЕпохи. ПрощанняЗ надбаннямСпівпраціБританців і франців.Вібрацій, пожеж, Коливань і руйнацій.Може, ми тежПолишим все в тачці?Садова тачка поїде й без ручки —DC-10-30 зможе й без штучки.(Хвилинку уваги: технічне душнильство.Та штучка — пластинка до механізмуРеверсивної тяги. "17 inches", —Штучку обрало бюро в Сент-Луїсі.17 дюймів мають від зносуРеверса стулку вберегти — «Точно!Indeed! Закладаюсь! I swear!”А штучка зробила Runway to Hell:Від DC-10 відпала на смузі,Concorde напоровся — далі ви в курсі…Цікавим є факт, що DC-10-30Може й без штучки спокійно летіти).DC-10-30 —Спокусливий індекс.Середнє арифметичне —Здіймає 20-те століттяСталеве у небо. І звичкаЗабута — небесне куріння.20-те століття буває і біле:Рухомий обтічник, вигини в крилах.Єднання ланцюгСтрибком у надзвукЛетить континентами,Плине кометою.Між турбулентними Хмарами шлейф —British Airways,І форсаж —Air France.Стрибок вище неба, технічний прогрес:20-те століття зʼїло себе.Може, тобі лише сниться?Може, я кажу дурниці?Може, не може — до біса:20-те століття лисиця.Не анон, Johnny Lanos#поезія> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
Сал і Ларрі стоять у кімнаті Тодда біля невеликого акваріуму. На столі — дивний саморобний пристрій із дротами, батарейками та свічками. Всередині — мертва рибка Тодда.*Сал:(зморщивши чоло, дивиться на рибку)Ларрі... Ти впевнений, що це хороша ідея?Ларрі:(із викруткою в зубах, крутячи якісь дроти)Чувак, я бачив таке в одному коміксі. Якщо ми можемо викликати духів, то воскресити рибку — взагалі фігня!Сал:(зітхає)У Тодда ця рибка з п’яти років… Вона для нього, як... як молодший брат чи щось таке.Ларрі:(натискає кнопку на пристрої)Лови момент! Готово!*Пристрій починає диміти, чути глухий тріск, одна з свічок гасне. Рибка залишається нерухомою.Сал:(дивиться на Ларрі з виразом повної приреченості)Коли Тодд дізнається, що ти зробив з його рибкою, нам пиздец.Ларрі:(нервово сміється)Технічно, вона вже була мертва... Я просто зробив це *офіційно*.Сал:Ну тепер це ще й твоя провина *офіційно*.*Раптом лампа в кутку кімнати починає мигати. Обидва завмираютьЛаррі:Ти це бачив?Сал:(шепоче)Ларрі, якщо ми щойно викликали дух цієї рибки… Я йдуЛаррі:А ну дістань свою там приставку перевіримо....Сал:Ага щяс з мертвими рибами я іще не спілкувався мені цього добра не треба Ларрі:Чувак ти блін якось спокійно у Мисис Пакертон розмовляв з головою кози і нічо Сал:(обурено)Тоді ми блять інформацію шукали це було необхідно...а це мертва риба Тодда яку вбив саме ти, я взагалі не розумію як можна було забути погодувати рибу настільки що він вмер їх же не кожні три години годують, це ж не собака! А Тодд поїхав всього на кілька днів!Ларрі:(розгублено)Я думав, риби… ну… можуть і без їжі нормально протриматися.Сал:(дивиться на нього мовчки з пустим поглядом)…Сал:Знаєш, якщо мені коли-небудь треба буде кудись поїхати — я точно знаю, що Гізмо на тебе не залишу.Ларрі:(ображено)Ой, та ладно тобі! Гізмо — кіт, вони самі собі господарі! І взагалі, це було… наукове упущення. Я зроблю висновки.Сал:Ага. Тільки вже пізно для рибки висновки робити чувак.Ларрі: (на кілька хвилин замислився дивлячись на тіло мертвого друга Тодда) Слухай... може тоді хоча б ну не знаю похоронимо його?Сал здивовано подивився на Ларрі Сал:Ти зараз не жартуєш?Ларрі:Ну а що, знаєш як у мультике Шрек коли вони того короля жабу в коробку засунули і в воду пустилиСал: Слухай ти випадково головою не вдарявся?Ларрі:Нє ну або можемо його пустити у кругосвітню подорож... втопити у унітаз Сал:Іще краще...ти хочеш щоб тебе дух Боба так втопив?Ларрі:Вот тому ми його повинні відпусти достойно і гарно може тоді пощадить нас ну...Сал:(Зітхаючи)Сука я серйозно на це погоджуюся... окей тащи коробку *Захід сонця. Озеро біля лісу. Сал і Ларрі стоять на березі. В руках у них маленька картонна коробка, перев'язана мотузкою. На коробці намальований смайлик і напис: *Боб*Ларрі:(серйозним тоном, незвично урочисто)Ми не знали тебе довго, Бобе… але ти був частиною нашого дивного, зламаного світу. І навіть рибки заслуговують на достойне прощання.Сал:(тихо)Прощавай, Боб.*Сал обережно кладе коробку у воду. Вона повільно пливе від берега, хитаючись на хвилях.Ларрі:(пошепки)Може, тепер твій дух спокійно плаватиме у вічних водах… або хоча б не буде переслідувати нас ночами.Сал:(кидає на нього погляд)Серйозно, Ларрі?Ларрі:(посміхається крізь сум)Ну а що — краще вже риб'ячий привид, ніж реакція Тодда, коли дізнається що трапилося.*Коробка зникає за лінією очерету. Обидва стоять мовчки.Сал:Знаєш, щось у цьому навіть... зворушливе.Ларрі:Та...Може, ми й не вміємо доглядати за рибами... але похорон у нас вийшов норм.Анон#твір #сценарій
Світи та ОСи...Якщо вже таке питання, то розкажу про свій другорядний проєкт, відкладений у довгий ящик. Почну з того, що у мене персонажі в основному тварини. У даному світі є також "химери" (виглядають як суміш динозаврів зі звичними нам тваринами). Найчастіше я бачу шаблони, питання та референси орієнтовані на те, що персонажі письменників, навіть фентезійні - люди. Що зовсім не підходить в моїй ситуації, бо я обожнюю ксенофікшн, а надто людиноподібні створіння для мене навіть...нудні? Також важко визначити жанр даного твору. З однієї сторони, різнобарвні тваринки, які живуть на невідомій Планеті-Х нашого всесвіту звучить як фентезі, з іншої сторони, я настільки скрупульозно продумую наукові пояснення всім аспектам їх існування, що можливо це ближче до science fiction (в даному жанрі теж іноді не все до кінця реалістично). Про магію. В цьому світі вона є, але знову-таки, я подаю її як частину темної матерії, яка за теоріями вчених складає до 90% нашого всесвіту. Тобто у моєму всесвіті натякається, що ця субстанція є всюди, але лише невелика категорія створінь вміє використовувати її (і ні, без посохів або чарівних паличок), бо їм дозволяє анатомія (використання магії по факту хімічний процес, реагенти для якого виробляють спеціальні органи тварин). Про ОСи. У мене історія реально будується на персонажах, бо деякі з'явилися раніше за сам світ, в на нових добудовується та складається в цілісний пазл сюжет. Я люблю коли кожен персонаж детально прописаний як зовнішньо, так і має достатньо часу в сюжеті, щоб розкритися внутрішньо. Тому твір маж багато головних персонажів та сюжетних ліній. Деякі люди зневажливо називають полібне "Deviantart OCs в одному всесвіті", але я вітаю таку подачу, особливо якщо персонажі цікаві та підходять до сетингу, головне все гармонійно побудувати та не пхати зайвого.І взагалі, у кожній фанхаті, в якій я затримувалися на довго, мене тримав не стільки світ або сюжет, як улюблені персонажі. Іноді вони були ключовими, іноді фоновими, але тим не менш цікавими та хвилюючими. Саме персонажі затягують мене в події, змушують співчувати, захоплюватися та проникатися їх історією та читати далі й далі, щоб не проґавити момент, на якому хоча-б просто згадується щось з ними пов'язане.В додачу до попереднього пункту, дуже люблю сторітелінг від необмеженої третьої особи, який дозволяє дізнатися в потрібний момент дії, почуття або емоції будь-якого персонажа. У Володарі перснів саме такий стиль письма (зараз читаю цю книгу в оригіналі). Хоч у Толкіна зовнішності персонажів не дуже детально описані, автор, не відволікаючись від основного сюжету, вдало розкриває їх характери, думки, світогляд та передісторію. Ще не люблю підхід, коли зовнішність навмисне виражає істинний характер особи або навпаки. От подивіться на людей навколо, є настільки багато на поверхні "нейтральних" людей. Так, іноді зовнішність багато розказує про стиль життя чи навіть характер, але не на генетичному рівні))) Наприклад в моєму випадку, луска доброго персонажа не має бути тільки м'якого кольору, в злого темного. У всьому - випадковість. Найхаризматичніший співак - болотяно-зелений з чорною гривою, завжди серйозний професор - пурпуровий зі срібним волоссям й очима, моторошні напівдемони - один коричнево-білий, другий просто білий, третій фіолетовий і ще купа створінь з різноманітними варіаціями видів та кольорів. Також вважаю, що дуже багато концепцій є упередженнями саме людей, тому в ксеносвіті не варто натягувати наші стандарти на будь-що: стереотипи, акценти, кольори, зовнішність, стать, смаки, релігія, державний апарат, алегорії на тварин і тд.Може щось і забула дописати, але і так вже багацько)))Не анон, Віктор П🌺: Погоджуюся щодо персонажів. У мене теж все крутиться не навколо сюжету, а навколо них. Люблю їх.#зізнання
Мої улюблені автори? Напевно Джордж Орвел та Олдос Гакслі, адже вони — класики мого улюбленого книжкового жанру "антиутопія". Навіть якби я хотів переповісти вам сюжети їхніх книг, у мене б нічого не вийшло, адже їх роботи атмосферні, ідейні, символічні, метафоричні, складні для розуміння без послідовного прочитання цільного сюжету, а також — кардинально різні. Твори Орвела — замаскована алюзія на наш світ, твори Гакслі — інтелектуальне моделювання світу майбутнього. Всіх аспектів їх творчості я пояснити не зможу, проте зможу надати коротенький перелік символів і цитат "1984" — Джордж Орвел.Символи: Партія, великий брат, комітет правди, комітет любові, телезахист, поліція думок, думкозлочин, двоєдумство, новомова, кімната 101, діти-шпигуни, тиждень ненависті, "Братерство", переправлення душі, 2+2=5Цитати: 1. "Війна — це мир. Свобода — це рабство. Незнання — це сила."2. " Ми змусимо тебе не просто коритися — ми змусимо тебе любити Партію."3. "У світі, де все фальшиве — торкнутися справжнього тіла, справжньої шкіри — це вже перемога"4. "Великий Брат стежить за тобою"5. "Ми зітремо його. Ми знищимо його. Ми зробимо з нього себе"6. "Вони не можуть залізти тобі в голову""Прекрасний новий світ" — Олдос Гакслі Символи: Сома (легальний наркотик), гіпнопедія(навчання уві сні), фабрика людей, класи людей (альфа, бета, гама, епсилон), стерильність щастя, центр кондиціонування, інженерія душі, обов'язковий секс, заборона материнства, фордизм, пневматична дівчина оргії-поргії(масові ритуали сексу, релігії і наркотиків) ну і звісно ж добірка цитат від мене: 1. "У тебе немає душі. Є лише умовна реакція"2. "Вони люблять свою рабську долю. Це наш найбільший успіх"3. "Любити одного — негуманно. Ми живемо для спільного задоволення"4. "Залишайтеся маленькими, залишайтеся щасливими"5. "Кожен належить усімНе анон, Bread #зізнання #антиутопія #улюбленіавтори
Мої улюблені автори це Антуан де Сент-Екзюпері Джон Роулинг, і Агата Кристи Чому саме вони...Ну Джоан Роулинг мені подобається її сама історія її шляху і труднощі в житті які вона пройшла самотужки, депресія,погані відносини від чоловіка, смерть батьків, скільки її книгу довго не хотіли брати у видавництво але вона всерівно не здавалася і знову пробувала і пробувала і все ж таки світ побачив її першу книгу Гаррі Поттер яку вона писала для своєї дитиниВона дуже сильна жінка духом і внутрішньою силою а самі книги зігрівають душу і дарять надію!Антуан де Сент-Екзюпері- Він мені запам'ятався саме завдяки книзі Маленький принц, насправді це дуже філософська і глибока на мою думку книга я її дуже частенько люблю почитати щоб зануритися у цю історію і більше замислитись над сенсом життя і згадати світ хоч колись очима дитини а не дорослого який баче капелюх замість змії яка проготнула слонаНу а Агата Кристи мені подобається її детективи де ти сидиш тримаючи подих і такий - Ну це точно він вбивця!А потім виявляється зовсім інше і ти сидиш 5 хв з відкритим ротом.Захоплююся такими цікавими і геніальним історіями сама улюблена книга, "Вбивство у східному Експресі"Не анон, Антік#зізнання
