Розкажу вам казкуПро любов страшну.Зустрілись раптом дві душі самотніІ так зуміли покохать.Кохали сильно — дай Боже усімТаку любов, що тільки смертьРозлучить їх ураз.Починалось все, як в гарному романі:І метелики, і почуття,І «зайка», «котик» — теж туди,Все було, як в гарному сні.Сварки, образи — куди ж і без цього,Та їхній любові не було перешкод.Часи летіли: дім, сім’я,Перше слово немовляти —І так сімнадцять років вже пройшло.Вони не думали ні разу,Що доля їх захоче розлучить.За скільки років той вогник пристрастіНе згас ще —Як можна одне одного не любить?Хвороба. Рак.Ніхто не знає, чи зможе подолатиОрганізм цієї жінки.Сум і плач…«Все буде добре» —Все, що чула вона від людей знайомих.Одна людина лише залишалась весь час:Не відвернувся, не пішов,Весь час він з нею поряд.Невже любов — потужна штука,Що рани загоїть чи щось іще?Зі словами «кохаю»,«завжди буду поруч»,Підтримка і ніжність з нею живе.Так тиждень і місяць,Вже минуло пів року —Рак відступив, усе добре, але жЧому любов все ж таки страшна штука?Бо крила ламає без підтримкиКоханої,І серце не може без неї жить.Цінуйте ту мить, що з коханими поруч,Бо останню секундуМожете і не зустріть.#Полі#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost