UAfantasy - Ліга АСЛР.

Цікавих новин майже немає, тому ось невеличка інфа про... Блейда.Уперше цей чулувік у чорному з'явився у коміксах Marvel у 73-му році у випуску "The Tomb of Dracula №10". Його створили Марв Вулфман і Джин Колан. І спочатку Блейд був просто мисливцем на вампірів, який використовував зброю, бойове мистецтво та знання про надприродних істот.Сучасний і знайомий нам образ Блейда значною мірою сформував фільм з Веслі Снайпсом. Саме кіно представило його як напіввампіра, "Денного мандрівника (мисливця, блукача і т.д.)", який має бонуси вампірів, але не їхні слабкості. Кіно стало одним із перших успіхів Marvel ще до створення Marvel Studios і довела, що похмурі коміксові історії можуть і будуть працювати на великому екрані."Блейд" поєднав бойовик, хорор і естетику 90-х, а його стиль сильно вплинув на подальші екранізації коміксів. Фільм отримав продовження – "Блейд 2" та "Блейд: Трійця", а потім залишився одним із ключових проєктів, що проклали шлях сучасному супергеройському кіно.#uafantasy #цікаве

Всім доброго вечора. У нас частковий вихідний, але все ж таки є один пост... ВЕЛИКИЙ КАТАКЛІЗМ Подія, що стала рушієм сюжету та й усього циклу "Темна Вежа" Стівена Кінга (1970–2012). Також відома як Стара війна, Велика пожежа або Велике отруєння. Це тотальна війна між Стародавніми – надрозвиненою цивілізацією, яка правила всіма світами за багато століть до основного сюжету. У ході конфлікту застосовувалися ядерна, біохімічна та біологічна зброя, що зробило середовище токсичним. Наслідки катаклізму відчувалися понад 1300 циклів (років, якщо зручно). Цивілізація Стародавніх повністю зникла, виникли масові мутації тварин і людей, та найприкріше те, що змістилися Промені, які підтримують Темну Вежу як вісь усіх світів. Саме після цієї події з'явився в хронології циклу Артур Ельд, який дістався Вежі та заснував гільдію стрільців, до якої належить головний герой Роланд Діскейн. Великий катаклізм став тією межею, що відділила світле минуле від постапокаліптичного теперішнього. Оскільки Темна Вежа є віссю мультивсесвіту Кінга, ця подія створила передумови для руйнування реальностей і подорожей між ними, що пов'язує цикл з багатьма іншими творами письменника.#uafantasy #цікаве #лор_світів

Сьогодні у нас в студії представник циклу романів "Дюна"Герцог Лето Атреідес I – персонаж роману "Дюна" Френка Герберта, лідер Дому Атреідесів. На початку подій він править планетою Каладан і має репутацію одного з найвпливовіших представників Ландсрааду. Лето народився приблизно у 10140 році за імперським літочисленням і походив із давнього роду Атреідесів, який мав багаторічний конфлікт із Домом Харконненів. Він був сином герцога Паулюса Атреідеса та батьком Пола Атреідеса. У романі Лето описаний як політичний лідер і військовий командир, який здобув підтримку підданих завдяки справедливому управлінню. Він не мав офіційного шлюбу з леді Джессикою, представницею Бене Ґессерит, але вона була його наложницею, а їхній син Пол став спадкоємцем Дому Атреідесів. Лето розумів, що становище його роду викликає занепокоєння імператора Шаддама IV, оскільки популярність герцога серед Великих Домів могла перетворитися на політичну загрозу. За наказом імператора Лето отримує в правління домен під назвою Арракіс (замість Дому Харконненів). Він підозрює, що це призначення є пасткою, але приймає його через політичний обов’язок і можливість посилити становище свого дому. На Арракісі Атреідеси опиняються під ударом змови імператора та барона Владіміра Харконнена. Лето гине внаслідок зради доктора Веллінґтона Юе, який передає його ворогам, після чого Дім Атреідесів зазнає майже повного знищення. #uafantasy #лор_світів #персонажі

Творчій майстерні скоро три роки.Інколи мені здається, що я роблю щось не те і рухаюся не туди. Чому? Бо не все складається. Бо постійно виникають якісь перепони. Бо майже кожна дія тягне за собою цілий ланцюжок помилок і факапів. Я взагалі людина, яка вміє факапити з розмахом. Уже час сприймати це як частину творчого процесу. Написала текст. Редактори накидали правок. Ну що ж, редагуємо. Відредагувала — і пішла далі. Принаймні в теорії. На практиці поки що виходить не так легко, як хотілося б.Так, це я трохи нию. Іноді можна. Насправді не все відбувається гладко, навіть якщо з боку так може здаватися.Але потім згадую про Творчу і розумію, що маю чим пишатися. Три роки тому я створила Творчу майстерню. І, якщо чесно, тоді я навіть не уявляла, що все це виросте в таку велику історію.Уже три роки ми разом пишемо, підтримуємо одне одного, сперечаємося про тексти, радіємо публікаціям і час від часу дружно страждаємо через творчі кризи. За цей час через Майстерню пройшло багато людей. Хтось залишився з нами надовго, хтось затримався лише на певний етап свого творчого шляху. Але кожна людина стала частиною цієї групи.Усе починалося з кількох поетів і поеток, яким хотілося мати власний простір для спільного письма. Без зайвого пафосу, зате з підтримкою, чесними відгуками й можливістю просто писати поруч із людьми, які тебе розуміють. З часом Майстерня стала чимось значно більшим за звичайну групу. Ми провели десятки марафонів, знайомилися, дружили, допомагали одне одному завершувати тексти, на які самотужки не вистачало сил чи впевненості.За ці три роки ми не лише багато писали, а й дійшли до того, що почали видавати книжки. У 2025 році вийшли дві наші прозові збірки, а зараз ми працюємо над третьою. І кожного разу, коли беру до рук один з Химераріумів, мені трохи не віриться, що все це почалося з невеликої спільноти людей, які просто любили писати.Я сумую за тими, хто був із нами на самому початку. Мені цікаво, як у вас справи, чи продовжуєте ви писати, чи знаходите для творчості час і натхнення. І водночас я дуже радію кожній новій людині, яка приходить до Майстерні. Тому що саме завдяки вам вона живе, розвивається і святкує вже свою третю річницю.Тож цього року вирішила відзначити день народження Творчої майстерні (11 липня 2023 р.) так, як ми вміємо найкраще, — письмом. Попереду на нас чекають три марафони поспіль, трохи творчого азарту, багато текстів і, звісно, подарунки для переможців.1. Поетичний спринт (29.06 – 03.07)Ви писатимете поезію на задану тему, коментуватимете й відзначатимете роботи, які вам сподобалися найбільше. Наприкінці тижня проведемо голосування.У конкурсі братимуть участь ті, хто писав протягом усього марафону та був активним. Переможець отримає мою поетичну збірку «Мі СТО».2. Пишу нісенітницю (29.06 – 03.07)Наш улюблений марафон дурнуватої короткої прози. Ви отримуєте тему та пишете все, що прийде в голову. Він проходитиме в такому самому форматі. Переможець отримає книжку «Химераріум ІІ. Боги серед нас».3. Марафон читацьких відгуків (06.07 – 10.07)Цей марафон трохи відрізнятиметься від звичного формату групи, але, сподіваюся, буде не менш цікавим.Ваше завдання — написати розгорнутий і змістовний відгук на книжку. Далі все як завжди: читаємо, коментуємо, відзначаємо тексти, а в останній день голосуємо й визначаємо переможця.Призом стане книжка «Химераріум. Тут оживають прадавні істоти». Якщо вона у вас уже є, це гарна нагода виграти ще один примірник і подарувати його друзям або бібліотеці. А якщо ще не читали — чудова можливість отримати книжку за свій відгук. Переможців оголосимо й нагородимо 11 липня — у день народження Творчої майстерні.Найближчим часом створю події і запрошую вас долучатися та писати разом з нами.

21.06.26 HBO представили третій сезон "Дому дракона" – продовження історії війни серед Таргарієнів, інакше відомої як "Танець драконів". Події розгортаються приблизно за 200 років до "Гри престолів" і засновані на книзі "Полум'я і кров". Цього разу серіал нарешиі переходить від політичного протистояння до відкритої війни між двома угруповуваннями: Таргарієнами чолі з Рейнірою та "зеленими", які підтримують Ейгона II. Нам обіцяли масштабні битви на суходолі, морі та в небі, а дракони стають головною зброєю обох сторін. Перші оцінки сезону виявилися одними з найкращих для франшизи. На Rotten Tomatoes третій сезон стартував із 97% схвалення критиків, що перевищило попередні сезони. Критики відзначають, що серіал став швидшим і нарешті переходить до наслідків конфлікту, який два сезони лише накопичував напругу (тягнули задоволення). Серед позитивних відгуків згадуються масштаб битв, акторська гра та драматизм родини Таргарієнів. Водночас частина оглядачів критикує сезон за надмірну видовищність і недостатню глибину окремих сюжетних ліній. Балансу немає. А ви вже дивилися? Перша серія вже на стрімінгових платформах.#uafantasy #серіали #дім_дракона

Рецензія на оповідання «Я тебе чую» Максима Власвіта.https://arkush.net/book/16773Між космічною притчею та психологічним трилером: дивовижна дуальність одного контакту.Оповідання Максима «Я тебе чую» залишає після прочитання глибокий, гнітучий і водночас заворожуючий післясмак. На перший погляд, перед нами класична науково-фантастична історія про перший контакт. Проте автор будує сюжет настільки тонко, що текст фактично пропонує читачеві дві кардинально різні інтерпретації, залежно від глибини занурення в метафорику твору.Перший пласт: Екзюперіанська притча про вихід (Метафізична романтика)Використання цитати з «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері на початку твору — це не просто красивий епіграф, а ключ до філософського сприйняття історії. У казці Екзюпері Маленький принц свідомо підставляє шию отруйній змії, тому що його земне тіло «надто важке», щоб повернутися до своєї зірки.У цьому контексті «голос» із космосу — це не загарбник, а відлуння далекої рідної домівки для душі, яка почувається абсолютно самотньою у людському світі. Флешбек де Софія порівнює свій стан із «глухим, який здобув здатність чути», підкреслює метафізичну цінність цього єднання. Неменш важливі і взаємний обмін яскравими емоціями з «голосом», після якого звичайне життя видається дівчині прісним. Смерть на засніженому озері тоді трансформується із трагедії у вивільнення, а легка посмішка на обличчі замерзлої Софії свідчить про те, що вона нарешті досягла своєї «зірки».Другий пласт: Психологічний хоррор (Пастка хижака)Проте автор не дає читачеві заспокоїтися на романтичній ноті. Інший, темніший бік твору — це чистий психологічний трилер про чужорідну сутність-хижака. Чужа свідомість методично шукає вразливих людей, що страждають від самотності і маніпулятивно підштовхує їх до суїциду, маскуючи це під «перехід в іншу безтілесну форму».Особливо потужно цей аспект розкривається у сцені бунту Софії. Її реакція на пропозицію залишити тіло — жива, емоційна й груба («Та пішов ти в сраку!») — показує відчайдушну боротьбу людського інстинкту самозбереження проти космічного паразита. Софія намагається буквально витрусити цей голос із голови. І те, що через довгий час вона все ж опиняється на тому озері, демонструє жахливу, невідворотну силу хижака, який крок за кроком ламав її психіку протягом півтора року. Під цим кутом зору, яскраві емоції постають як елементи хворобливої залежності.Абсолютним тріумфом цього горор-пласту є фінал. Сцена з Анною, яка сідає на ту саму гойдалку, огортається тим самим пледом і чує голос Софії, зациклює історію. Пастка захлопнулася знову, і хижак знайшов нову приманку для наступної жертви.Стилістика та атмосфераАвтору чудово вдалося передати відчуття холоду — він тут майже фізичний, від легких подихів вітру під плед, до крижаної скоринки на обличчі у фіналі. Контраст між побутовими деталями (Віталій, який знімає полярне сяйво на телефон) та індивідуальною трагедією героїні додає оповіді кінематографічності.Мова твору дуже яскрава й багата (принаймні слово «верховіття» я собі занотував)Є певні шорсткості в описах (подекуди перевантажені дієприкметникові звороти чи тавтологічні конструкції на кшталт «залізничних коліс потягів», чи «на колінах ніг», які варто було б трохи підчистити при редагуванні), але вони не псують загального сильного враження.Висновок:«Я тебе чую» — це зріла, атмосферна робота, яка тримається на дивовижній амбівалентності. Автор залишає фінал відкритим для інтерпретацій, змушуючи нас самостійно вирішувати, чим є застигла посмішка на обличчі Софії — трагічним програшем у боротьбі з хижаком чи омріяною перемогою й поверненням до омріяного дому.

Введемо цікаву рубрику про персонажів з різних книжкових світів. І починаємо з...Давос Сіворт – один із персонажів циклу "Пісні льоду й полум'я" Джорджа Мартіна. Виходець з нетрів Королівської Гавані, який починав життя як контрабандист. Його талант проводити кораблі крізь блокади приніс йому багатство, але саме допомога гарнізону, що помирав під час облоги від голоду, змінила його долю.За свої заслуги Давос отримав лицарський титул від Станніса Баратеона. Проте разом із титулом він отримав і покарання: Станніс відрубав йому кінчики пальців за злочини минулого, залишивши нагадування про ціну честі.Давос не схожий на більшість знатних людей Вестеросу. Він не має великих армій, без роду і не прагне влади. Його головна зброя – мозок. У світі, де лорди сховались за гордістю та амбіціями, Давос залишається людиною, яка здатна сказати королю правду.Його прив'язаність до доньки Станіса знає окрему страшну ціну..."Я не читав книжок і не знаю великих слів. Але я знаю правду, коли її чую." #uafantasy

Спочатку я хотіла почати огляд з глибокого питання про те, що таке людина, яким набором ознак повинне володіти тіло, аби називати себе людським, і таке інше. Але потім зрозуміла, що «Дух в оболонці» лише на якусь частину складається з таких філософських роздумів та моральних задач. Насправді ж ця манґа — драйвовий кіберпанк із кумедними жартами, ефектними перестрілками, інтригами, розслідуваннями та любов’ю до своїх людей, кіборгів та фучіком. Майорка Мотоко Кусанаґі — кіборг, в якої з людського залишився лише головний і спинний мозок. Втім, проблеми видової приналежності її зовсім не хвилюють (принаймні поки). Думки жінки займають прості речі: виконання поставлених цілей, безпека побратимів та можливість спокійно відбути відпустку. Проте, спокійно відпочити у Кусанаґі вдається не часто. Довкола дев’ятого відділу, на чолі якого стоїть макакоподібний Арамакі, постійно відбуваються якісь неприємності. То роботи скаженіють, то хакери ламають дух, то підставляють під удар ті, від кого цього зовсім не очікуєш. Коротше, одні тільки проблеми на голову Мотоко. Манґа «Дух в оболонці» розділена на розділи, кожен з яких розповідає про окремі кейси, які доведеться розслідувати дев’ятому відділу сил безпеки. Всі вони унікальні, цікаві, динамічні та глибокі, бо піднімають цілий кластер питань: від самоідентичності до неправомірного використання влади. Разом із тим, оригінальна робота Шіро Масамуне і близько не схожа на всім відоме однойменне аніме 1995 року. Стрічка вийшла похмурою, кривавою, іноді навіть трохи хтонічною. Манґа ж тримає бадьоро-веселий стиль оповіді зі специфічним візуальним стилем, у якому Масамуне не скупиться на деталі техніки та оточення, але разом з тим дозволяє собі недбалу карикатуру, особливо коли це стосується облич персонажів. Окремо мушу сказати про величезну кількість як основного тексту, так і приміток. Це вперше я читала один том манґи п’ять вечорів поспіль! З одного боку це збавляє темп та іноді може навіть дратувати, але з іншого справді вражає така увага до найменших дрібниць. Та й іноді без пояснень Масамуне може бути складно розібратись у тому, що відбувається з персонажами, особливо коли це стосується технічних питань. Манґа «Дух в оболонці» поєднує в собі динамічний тон оповіді з великою кількістю деталей, технічних пояснень і гумору, що створює справді особливу атмосферу. Це той випадок, коли знайомий світ розкривається під іншим кутом і пропонує альтернативний спосіб сприйняття вже відомих ідей. Манґа: «Дух в оболонці». Том 1Видавництво: ARTBOOKS #ПроМанґуMangUA | Новини Аніме та Манґи

Бувало у мене таке, що книжки з часом оживають у іграх. Я прочитав Відьмака ще до виходу другої частини, але і навіть ще не знав тоді, що можна Геральта поганяти Візимою...Деякі літературні світи отримали своє перевтілення у іграх. І багато читачів та фанатів потім кажуть, що це зовсім інше, але особисто я відчуваю ментальний зв'язок, і від цього не позбутися...Іноді гра ставала настільки популярною, що приводила мільйони нових читачів до оригінальної книги. Один пан, про якого ми скажемо у першому пункті, точно відчув на собі це благословіння.Отже, книжки, завдяки яким на світ народилися дуже популярні ігрові серії:1. "Відьмак" – Анджей-Дай-Ще Сапковський.Безумовний приклад. Книги про біловолосого мисливця на монстрів мали успіх у Польщі та Європі, але саме ігри "CD Projekt Red" перетворили відьмака на світовий феномен. "The Witcher 3: Wild Hunt" став однією з найвідоміших RPG в історії.2. "Володар перснів" – Джон Р. Р. Толкін. Ось тут би Професор не плювався, що хтось та щось створив по його всесвіту.Середзем'я існувало десятиліттями до ігрової індустрії, але "Middle-earth: Shadow of Mordor" та "Middle-earth: Shadow of War" показали цей світ з нового боку. Не забуваємо про The Lord of the Rings: The Battle for Middle-earth". 3. "Дюна" – Френк Герберт.Один із найвпливовіших фантастичних романів того століття. Ігри за мотивами не замінили книгу, але допомогли закріпити статус всесвіту серед фанатів стратегій і наукової фантастики. Та й взагалі жанр RTS почав своє існування саме з "Дюни".Ще багато таких прикладів можна наводити, коли ігри, народжені завдяки книгам, останніх проштовхують вперед!Цікаво, що у фантастиці таких прикладів небагато. Багато культових ігор породили вже після себе книжки! Наприклад, "Mass Effect" чи "StarCraft".Але коли література та ігри дуже влучно поєднуються, то народжується щось більше, ніж просто адаптація. Гравець отримує можливість не просто читати про світ, а прожити його. Що думаєте на цю тему?#фантастика #книги #games #uafantasy

Вже кілька днів в голові крутяться думки: що сказати про 46ту главу в блозі. Щоб не повторюватися, і щоб дійсно цікаво. Аж ось. Несподівані матеріальні речі. Я таке люблю (думаю, з книги це видно 🤣🤣🤣)Тож поїхали. Це все 1905-1919.Маємо:Шкарпетковий кіт. Іграшка антистрес, зроблена дитиною і передана батькові. Так, стреси були. І іграшки ці теж були. Бралася шкарпетка. Набивалася дрібними бобовими, напр горохом чи сочевицею. П’ятка перев’язувалася - виходила голова. Очі - ґудзики, хвіст мотузка. Недолугий, зате щирий. Чоколяда. Чому не шоколад, бо поцуплена в генерала УГА Михайла Омеляновича-Павленка (Укр Галицької Армії). Дуже дорога і дефіцитна. Віддана кому треба 😉 це історія про тотальний дефіцит. І коли зараз шоколад є всюди, тоді ні. Бублик в кисляку. Кам’янець-Подільський. Зала з депутатами-змовниками. А на задньому ряді він. Мазепа (ні, не той, але ТОЙ теж є в главі) зі слоїком, в який впав бублик-копійка (маленький). Продовження цього гастро-горору - в главі. Лялька-петрушка в руках у маленької Софі. Петрушка - це лялька для вистави. Були двох варіантів. Чохлом (куди всувалася рука) або на дерев’яній паличці. Її петрушка був в смугастій піжамі. Більше схиляюся до палички. Саме ця дрібнота робить атмосферу і запам’ятовується. Є тільки одна біда. Все це треба гуглити. І ні, ШІ цього не знаходить. Книги викладаються не оцифровані. Їх треба скачувати і читати. Тому і виходить по три тижні на 1 главу. Бо дату Вовчухівської офензиви УГА знає навіть Вікіпедія. А от чим гралася дитина в 1905 або чи можна було вживати алкоголь на засіданні Директорії — ні. А наступний блог буде про театри (яких теж є)А ось лінк. https://arkush.net/book/32313/46