А колись життя було прекрасним Були зорі яскравіше, було все.Все про що я зараз тільки мрію. Годі війн проклятих годі прошу світе. Ґанок, наступив ранок, капельки роси на траві. Добрий настрій, безтурбот і переживань Ескімо собі в магазині лиш купи і живи. Є такі мрії у мене заповітні, та на жаль то є мрії. Життя жорстоке іноді буває, що хочеться ревти Зорі лиш мене рятують від цієї сіризни. І не хочу думати про інше коли є вони. Їжачок, пробігши в кущах, злякався моєї ноги.Й тихо усміхючись я проводжав його очима. Кулею він біг від мене на інший вулиці кінець. Літак у небі прогудів я, задираючи доверху очі, Мріяв полетіти хоч раз на ньому в далечінь. Ноги йшли все далі й далі по вулиці моїй. О, світе, скажи чи буду знову йти так безтурботноПо власній вулиці і не гадаючи, що буде далі Радіти хочу я щодня й щоночі, але не можу, жаль. Сонце вже не так яскраво світить угорі Так шкода, що колись було все краще. У минулому я вірив, що далі буде лише щастя. Фантазії мої завжди були ворогом моїм. Хочу знов відчути себе малим і ніжним Цукерки їсти кожен день. Чарівні фантазії, коли вони є справжні Шкода, що все не так, Ще не всі вражі сили полягли в степах. Юрта їх стоїть у наших ріднесеньких краях. Я лиш дитиною знов стати хочу, але то лиш в моїх думках. #поезія#рупор