я вже який день читаю гризу «Герой замість мене» Марії Косян - ні, історія не погана, але мене дуже торкає тема.перш, ніж ви почнете читати пост, я вас попереджаю, що далі будуть спойлери, бо мені потрібно проговорити певні думки та емоціїце наукова фантастика, події якої розгортаються в найближчому майбутньому України. тут ж дві лінії: - перша - про Ігоря, який згодився тестувати дивний ШІ на окремому острові разом із іншими учасниками, і одне із головних правил: не можна питати та розповідати про минуле;- друга - про Героя, вигаданого персонажа книги Ігоря, яку він дуже активно почав писати тільки-но приїхавши на острів, хоча до того він не міг вхопити музу, аби закінчити хоча б один твір. в його вигаданому світі є сім Сомнусів (світів) та Тіні, які хочуть знищити ці світизагалом, це дуже поверховий погляд, але для загального розуміння вам вистачитьперші сто сторінок я ніц не розуміла і не могла вхопитися за розповідь. мені не було нудно, скоріше муторно (маленький шрифт, величезні абзаці описів, бо це лише занурення у механіку світів); потім авторка почала додавати дивні сигнали, випадки та усвідомлення, по типу як все ж таки повʼязані ці дві лінії? особливо наштовхуючи нас на роздуми, а раптом книжка Ігоря то зовсім не книжка, а затерті спогади?я зрозуміла, що пахне смаженим, коли пані Марія почала наділяти Тіней тригерними наративами, тобто робити алюзію на русню. і ось тут мене заглючило. і це не в поганому сенсі, просто…я розумію, що тема війни в нашому суспільстві та сьогоденні стоїть гостро, від неї нікуди не дінешся і вона вже назавжди у підручниках історії. але чи доцільно уже починати писати книги, де є такі тригерні теми? бо одним із найбільших болей, головних героїв (і нас, коли ми усвідомлюємо алюзію), наприклад, є Місто Майбутнього біля моря, яке під час Великої війни знищили під нуль.я не кажу, що це погано, просто, наприклад, я була не готова зустріти цей тригер у книжці, бо в анотації про це ні слова (і зрозуміло чому, бо це, по факту, головний спойлер); і на сторінках оповіді про минуле однієї з героїнь я сиділа зі сльозами на очах, усвідомлюючи весь жах та згадуючи недалеку реальність. це як різко зняти пластир з тільки стишеної рани.а як бути читачам із тих ближчих країв, які переживали описані алюзії вживу? не знаю, мені здається, потрібно було вказати на початку перелік тригерів чи щось подібне.також я розумію, що перетворення емоцій у книгу, це нормальною і чудовою рефлексією, але з цієї сторони - в глибшому розумінні, ця історія буде зрозуміла лише українцям, бо переклади її на інші мови, втратиться контекст та реаліїв цілому, це непогано, але відчувається, що написано на емоціях/ своєрідному бажанні прожити та відпустити думки. до речі, це вже друга така книга, яку я зустрічаю, де авторка намагається переосмислити долю Маріуполя
💀«Всі ми лиходії» Аманда Фуді та Чарлі Лінн Германвидавництво: Лабораторія, 4,5/5Ще одне класне янг едалт фентезі, яке полонило моє серденько. Як я писала в проміжних емоціях: «я не читала «голодні ігри», але з того, що знаю, можу сказати, що це концепція «голодних ігор», але в магічному розумінні з усіма ритуалами та камінцями». До речі, в цьому і плюс, що я не читала ту культову історію, бо не маю упереджень (якщо тільки не рахувати упереджень до фентезі, як жанру, ахала)То що ж ми маємо? Ми маємо місто Ільвермонт, прокляття та магічні змагання на смерть, що відбуваються раз на двадцять років. Сім родів обирають по одному представнику та посилають боротися за найголовніший та найпотужніший ресурс – таємні джерела магії. Цього разу все куди складніше, бо ще до початку змагань випливають брудні секрети всіх родів: хтось написав книгу, яка розкриває все таємне та дотичне до турніру. Але це і дає шанс переписати правила. І ось тут постає питання: чи згодяться на те суперники?В першу чергу, це було захопливо! З першої сторінки я відразу заглибилася у світоустрій та внутрішній світ персонажів. В нас є чотири головних, від яких і ми і бачимо історію, але це не перше лице, а просто від третього лиця розповідь, що вони роблять та думають. До речі, це ліпше розкриває їхні переживання та усвідомлення, що ж вони справді можуть зробити заради певної цілі: убити? зламатися? вкрасти? підставити? кинути? чи ні?Також тут гостро стоїть питання сім’ї та відданості, внутрішній конфлікт та бажання помсти. Звісно, є перше кохання, дружба (щира та колишня), а також один із моїх улюблених тропів: «лиходій, що насправді не лиходій». Взагалі, якщо описувати тропи, то тут у нас: «ляльковод», «від ненависті до кохання», «знайдена сімʼя», «голодні ігри», «могутні артефакти», «незламні коди».Оскільки це фентезі, і воно зазвичай працює за стандартною схемою, головного антагоніста та ляльковода я пробила буквально на самому початку, коли авторки робили надто явні натяки. Принаймні, для мене. Я не можу сказати, що це погано, мені смаку історії не зіпсувало, але якщо ви шукаєте якоїсь закрученої історії, то це, скоріш за все, не сюди.Книга закінчується неабиякою кульмінацією, через що мені потрібна друга частина негайно, бо я навіть гадки не маю чим то все закінчиться. Не маю що більше додати, просто читайте!#дегустація
сьогодні день народження у моєї меншої🤍рівно 19 років тому батьки не знайшли схожу на мене сестричку, і принесли ось це прекрасне чудо!але перш, ніж привітати її із її днем, моїм першим питанням було: «ти як? все добре?», бо вона наразі ще має практику і перебуває в Києві. через русню і її терор ми всі маємо такі жахливі реалії, коли важливі дати стають сірими та днями скорботи, тому Ніка буде рада прийняти ваші привітання донатами на банки перевірених зборів:— тут Катя з каналу «Едіп, Нарцис, Горгони» допомагає збирати на ремонт машин Вовкам (й заодно за участь в зборі можна виграти книжечки);— тут Стоїк з каналу«СТОЇК» збирає гроші на потреби свого підрозділу, де він служить, а вони постійні і дуже важливі, ви самі розумієте;— тут Настя з каналу «Мацуга, шо читати?» збирає на 100 турнікетів для підрозділу «Січ»;— а якщо не маєте можливості підтримати донатом, але є небажані книжки на полиці, то ось тут є класний проект «Особливий книжковий підрозділ», куди можна пожертвувати книги задля повторного продажу і отримання грошей для ЗСУ.
я трішки пропала з радарів, бо менталочка шось моя, попри велику кількість (нарешті!) вітаміну Д, вирішила повидьоргуватися, і у мене дивний упадок силале за перші дні червня я вже:- встигла подолати три книги, з відгуками на які обіцяю скоро повернутися! в цілому, всі були класним читанням (+/-), і мій нечитун потроху відступає;- готую відео про лгбт книжки на ютуб та декілька постів сюди (дайте лише часу та сил); - організовую таємний книгообмін до місяця гордости зі своїм клубом Чарівниць;- та впровадила подарунок від цього ж клубу на день народження (два перших подарунки уже майже готові і скоро поїдуть тішити іменинниць!)ще з цікавого: вчора мій Юпі (цуц) зробив нерви бідній черепасі, яка якогось дідька двічі намагалася прорватися на подвірʼя, незважаючи на те, що я її виносила в безпечне місце в садку, ахах а взагалі, попри всі новини, хочеться жити та шукати вартісні моменти💜а як ваші справи? що нового? а які події червня вже змусили вас відчути щастя? навіть якщо не напишете в коментарях, все рівно пригадайте та усміхніться📖
ну що ж, #прочитане за травень (це капець, вже літо😱). подолала я вісім книг і один маніфест, і більш ніж задоволена результатом!посилання ведуть на відгуки- «Чому я не хочу вертатися в срср?» Іван Багряний - мастрід, болюча та правдива річ;- «Жовтолика» Ребекка Кван - непогано, сатирично, але така типова Кван;- «Син терориста» Зак Ебрагім - цікавий погляд на такий життєвий досвід, тоненька книжечка на годинку;- «Зі мною насправді… ВСЕ ГАРАЗД» Моніка Гейзі - щось я не зрозуміла цю книгу і не прониклася долею головної героїні;- «Там, де живуть книжки» Віталій Дуленко - непоганий, легкий детективчик на книжкову тематику;- «Чому існує світ?» Джим Голт - неймовірна штука, де філософія перекладена на людську мову і все це в стилі детективу/пошуку відповідей на головне питання;- «Її тіло та інші сторони» Кармен Марія Мачадо - враження залежать від оповідання, але це була химерна подорож;- «Наречена» Алі Гейзелвуд - у авторки є сильніші твори, як на мене;- «Подорож на Місяць» Жуль Верн - невмируща, але наївна класика.якось так, а у вас там що? плідний місяць? чи відпочинок?)
сьогодні під час прогулянки прослухала безкоштовний в АБУК маніфест Івана Багряного«Чому я не хочу вертатися в срср?», і хочу сказати, що моєї русофобії недостатньов цілому, це лист-памфлет, щире послання до європейських країн, які в свій час сприяли насильницькій репатріації біженців до совка, бо вважали, що сталін - добрий правитель і комунізм - це прекрасний устрій суспільства. річ невеличка, всього біля сорока хвилин, але настільки тверезлива, різка та відверта, що точно допоможе людям, які все ще сумують за совком і шукають «хароших рускіх», переглянути свій погляд. тут про жахи Голодомору, про розкуркулення, про переслідування свідомих українців, вбивство та знищення інтелектуальної еліти та замовчування всіх жахів системи, що знищувала інакомисленців.вражаюча та важлива. автор пише про те, що болить. і біда в тому, що воно болить і мені. мені через 80 років опісля написання і діяння. бо русня все та ж ненажерлива та жахлива у своїх імперіалістичних бажаннях.всім раджу до ознайомлення#дегустація
❤тут КСД мене втішило моїми бажанками-новинками/старинками!📖перше - це нашумівший роман Оттесси Мошфег «Мій рік відпочинку та розслаблення».головна героїня, яка, здається, має все бажане в житті, усвідомлює свою порожнечу в душі, і від того поринає в сумнівне лікування депресії від ексцентричної психіатрині. кажуть, що це рідкісні наркоманія та жесть, а я не проти з таким познайомитися (принаймні, спробувати надкусити)📖другий - це продовження, друга частина циклу про розслідування Міли Васкес від Донато Каррізі - «Гіпотеза зла» (відгук на першу частину «Нашіптувач» тут). обожнюю цього автора та його роботи! тому не закидаю в далекий ящик і сподіваюся добратися влітку. і вам раджу за нього братися (ліпше навіть не читайте анотацій, просто беріть!)📖третя - це «Усе, що я знаю про кохання» Доллі Олдертон.ви знаєте про мою любов до мемуарів, тому на ці я поклала око ще з моменту анонсу, але ніяк не доходили руки то придбати (ну як і із більшою частиною бажанок), а тут пані Тетяна та її пропозиція взяти щось на огляд - і як тут відмовитися?👀 так ось, це мемуари письменниці та журналістки, яка ділиться своїми порадами щодо все можливих стосунків у житті. взагалі, мене дуже підкупив відгук на сайті, де було сказано, що двадцятирічним не варто проходити повз цю книгу, бо вона допомагає з цим другим підлітковим віком, який виявляється існує, ахахащось читали з цього? за що радите взятися першим?
ну а тепер поговоримо про книги (точніше передзамовлення) для тих людей, що не витратили гроші на «Оніксову бурю» (або раптом ви витратили, а гроші залишилися😄)📚 Лабораторія викотила нові передзамовлення, і я уже пригледіла собі ті, що повнять список бажанок!✨ «Засмага» Хлоя Мішель Говард - це тепла історія дорослішання та пізнання себе. сапфічна річ про таємне кохання, підліткові роки та осуд суспільства, який варто подолати! написано, що схоже на «Назви мене свої імʼям» Асімана (а я люблю цю історію!), і все у літньому вайбі, сонячних проміннях - мені здається буде неймовірно!✨«Закохані в Пікассо» Джин Мекін - історичний роман, в якому зображуються жінки, яким судилося втрапити в життя Пабло Пікассо. точніше маємо Алану, журналістку, яка більше хоче дізнати про свою матір, а всі ниточки ведуть у 1923 рік, де гламурні жінки — героїні життя Пікассо — існували у тіні слави митця. кажуть, тут є вайби «Сім чоловіків Евелін Гʼюґо», а це відразу продає мені книжку!✨ «Власне життя. Девʼять письменниць починають все спочатку» Джоанна Біґґс - це мемуари авторки, яка зрозуміла, що шлюб надто тисне на неї, розлучилася, а щоб найти куди рухатися далі, вона звернулася до творчості улюблених, культових письменниць. тому це суміш мемуарів, критики й біографії про те, що означає бути жінкою і прагнути бути вільною. мені здається, буде надихаюче та феміністично!всі історії вийдуть в липні, а наразі кожну можна придбати за 359 грн :)і це не всі передзамовлення - з іншими можемо ознайомитися на сайті.
📚«Там, де живуть книги» Віталій Дуленковидавництво: Лабораторія, 4/5🧡Читати про те, як книжковій блогерці приходить дивна книжка про її життя, а потім панічно озиратися через плече, бо почула шурхіт, - весело. Ні, справді. Це був класний, іронічний, я б навіть сказала, погляд на цю справу. У центрі сюжету у нас Надія Книжицька. Вона працює в айті, але для душі веде книжковий блог «Там, де живуть книжки», який мало-помалу росте та розвивається. В першу чергу, вона це робить, бо їй це подобається (як і більшості людей, які заводять блоги). Одного разу їй присилають дивну книжку, яка називається «Життя та таємниці Надії Книжицької». Спершу головна героїня думає, що це подарунок когось із близьких. Але з тим як йде читання і темні таємниці минулого поступово вилазять назовні, вона розуміє, що це справа когось іншого. Аби розплутати цей клубочок питань, їй приходиться повернутися до рідного міста.Це було цікаво, чітко та трішки моторошно (моментами не трішки). Автор спокійно та більш впевненіше, ніж то було у «Маяку», розставляє сюжетні гачки та переводить нашу увагу. Поступово додає напруженості, підвищує ставки та розкриває персонажів. Я не можу сказати, що розв’язка була неочікуваною, тому що я, на диво, пробила її в моменті більш детальнішого знайомства з одним із персонажів. Але мені сподобалося те, як автор нас підвів до неї: не було сильного хитровиїбаного надуманого закруту сюжету. Все логічно, не масштабно, і навіть трішки нудно (ну знаєте, як то буває в реальному житті).Ще одним плюсом історії є те, що вона не розтягнута. Ні зайвих описів, ні зайвих персонажів, ні зайвих дій, через які я, як читачка, закотила б очі. Все чітко та точно. Можливо навіть надто, бо ця «лікарняна стерильність» не викликала у мене потрібного рівня співчуття та ненависті до персонажів. Точно, все було наче з невеличким відтінком штучності. А так, мінусів як таких немає, але все ж книга не залізла у моє серце, не справила того «вау» ефекту. Тому тверда четвірка.Раджу!#дегустація
мене втішає те, що я справді зменшила швидкість читання книг цього місяця, бо серед прочитаних поки що лише "Син терориста" Зака Ебрагіма та на половину подоланий "Швейк" Гашека (хочу сказати, що ніколи не думала, що це може бути настільки цікавим чтивом!)минулий результат мене вибив трохи з рівноваги і я похопила, що забула насолодитися процесом читання. ну знаєте, коли там плєдік, чашечка чаю або кави, ніхто тебе не чіпає... ну пісня ж!так ось, неабияка заслуга в тому, що я стишилася і насолоджуюсь читанням Швейка, є 25 Coffee Roasters, бо вони мені надіслали на пробу дегустаційний набір із трьох кав різних смаків!тепер відмовки тому, щоби повільно читати - у мене немає, бо за час підготовки до улюбленого гобі, я встигаю заварити каву, розслабитися та відкинути всі думки.я спробувала поки що два смаки, і мій фаворит Colombia Finca El Magdal, кава зі смаком хереса (ось наче і п'єш вінішко, а наче і ні!), але настрій появляється, герої не так вже і туплять, та і чого поспішати в читанні, якщо можна розтягувати?коротше, нагадую і вам перетворювати читання в спокійне рефлексуюче заняття! а з промокодом дегустаторка можете і собі для атмосфери замовити класної кави на будь-який смак зі знижкою -15% (діє на всю зернову каву, окрім дріпів, наборів, комбо)ps. на фото заспойлерила свої читацькі плани на травень😊
