книжкова дегустаторка🍷📚

🔥«П’ять поглядів на весняний вогонь» Олег Поляковвидавництво: ВСЛ, 4/5🧡Химерно, переплетено та атмосферно.Обожнюю, коли мене приємно дивує українська література. В такі моменти я щиро втішаюся, що можу це читати і ділитися емоціями з іншими. Та, я не робила примітки в каналі, що читаю цю історію, але книга варта, аби насолоджуватися з нею сповна і в тиші. Ще з моменту анонсу я відчула, що це буде моя історія. Я рідко читаю укрреал, бо сірості цього жанру вистачає в житті, але тут це щось інше. По-перше, вся книга наповнена атмосферою дивно затягуючої дурман-магії та в’язкої загадки, яка проникає в кожну клітинку тіла. По-друге, щоб ви собі там не уявляли з анотації, це все буде куди простіше та цікавіше. В загальному, це просто переказ життя декількох людей; людей, долі яких пов’язалися мимоволі.Ми справді маємо весну, маємо кострище та маємо людей навколо нього. Вони говорять, діляться минулим і думками, випивають, сміються і танцюють. Єдине, ми справді не розуміємо: в чому причина їх перебування тут і чому така дивна компанія? Автор відразу підсвічує декількох персонажів, що будуть в центрі розповіді, і яким приділиться найбільше уваги, але кожен із заявлених героїв зіграє свою роль в історії. І яка б вона не була за величиною – кожен рух та фраза, мов пазлик, якими ми збираємо одну велику картину.Протягом всієї книги мої думки та усвідомлення постійно змінювалися, бо автор з кожним розділом розкручував історію під різним кутом. Враження було, неначе я дивлюся в калейдоскоп, прокручуючи та споглядаючи нові фігури та узори. Дуже насичено та багатогранно, але не надто. Якраз в міру, аби не відліпати від книги та відчувати цю химерно-сіру атмосферу.До речі, я ловила відчутні вайби «Сто років самотности» Маркеса, історії, яку я люблю ніжною любов’ю. Мабуть, це зіграло не останню роль в тому, що ця книга мені сподобалася, і я готова про неї всім розповідати. Мені не хочеться окремо розбирати та говорити про кожного персонажа, бо боюсь, що зіпсую все наростання та багатогранність, яка виникає при читанні. Просто скажу, що в них я пізнавала своїх місцевих людей, своєрідних «знаменитостей», яких знає все село чи місто через їх життєві перипетії. Незважаючи на те, що це жанр «химерної прози» та «магічного реалізму», головна сюжетна лінія є впізнаваною, атмосфера села, де всі один одного знають, є впізнаваною. Цьому віриш, бо вийди на вулицю – сам з таким стикнешся.Але вкотре підкреслю: це химерна проза. Багато хто може не зрозуміти написане, подумати, що це безсенсова мура, і це нормально. Але все ж вона варта того, аби з нею ознайомитися. Я справді раджу!Зняла бал за те, що перші сторінок п’ятдесят було важко влитися у те, що відбувається, але це зовсім не псує посмаку.#дегустація

покажу вам, що мені класне приїхало! нарешті я потихеньку починаю закривати свої давні бажанки (зрозуміла, що давно гроші не тратила, а перед КК2025 саме те, що треба робити!) ➖"Дора і Мінотавр" Славенка Дракуліч - це біографія-реконструкція періоду життя Дори Маар, моделі та натхненниці Пабло Пікассо, коли вона була важливою частиною паризького сюрреалістичного мистецького кола. Поль Елюар, Жак Лакан, Жорж Батай та багато інших художників, поетів і філософів, з якими приятелювала жінка, — частина цієї захопливої оповіді, що розкриває близькість і залежність Дори від Пабло Пікассо: чоловіка, котрий у всьому, починаючи від знайдених у смітті дротиків та закінчуючи дружинами й коханками, бачив лише матеріал для творчості. думаю, що це буде дуже цікаве і натхненне читання, а ще дуже коротеньке, бо книга має лише 184 сторінки.➖"Син терориста" Зак Ебрагім - це історія, написана рукою сина терориста. це не тільки про його шлях та виховання таким батьком, це ціла велика спроба показати портрет молодого чоловіка, який, вихований у вогні фанатизму, все ж обрав шлях ненасильства, бо кожна людина має вибір. книжечка також невеличка і є давньою моєю бажанкою, яку я нарешті придбала. до речі, всього за 55 грн, а зараз на сайті взагалі знижка, і вона за 28 грн (та, мені обідно, ахах)оце сиджу, дивлюсь на непрочитане і думаю: може це якийсь місячник мемуарів та біографій влаштувати? або хоча б півмісяця, бо не певна, що стягну стільки читати про успішних і не дуже людей😁

я б могла сказати, що розчарована березнем, але цілий тиждень у мене випав і мені досі важко повернутися до читання, в цілому. важкі книги мені не йдуть, а ті, які по типу Пілчер, дратують тим, що у них все добре і нічого не відбувається на перших трьохсот сторінок (якщо можете, то порадьте круту книжку, яка на вашу думку, ідеально підійде під мій незрозумілий стан)отож, місячник книг відбувся лише на більшу частину, бо подолала я чотири книги із шести (всі посилання ведуть на відгук):➖ «Мить піднесення» Мелінда Гейтс - класна річ, яка показує, наскільки важливий фемінізм, жіноча освіта та доступ по медицини;➖ «Становлення» Мішель Обама - надихаючі, інтимні мемуари колишньої Першої жінки США, в яких вона постає спершу просто жінкою, матірʼю, дочкою та сестрою зі своїми страхами та переживаннями, а потім вже однією із впливових жінок світу;➖ «Орландо» Вірджинія Вулф - цікава річ в проекції історії феміністичної літератури, але зараз мій посмак схиляється до того, що все ж не по мені була ця історія, хоча написано смачно і цікаво;➖ «Твоє, моє, нічиє та інше» Ольга Карі - жіночий погляд на травми, які залишив по собі совок, і які досі жевріють глибоко в наших старших родичах;а також в прочитане поза місячником влізли:➖ «Сорочине вбивство» Ентоні Горовіц - спільночит ВСЛ з моїми колегами-блогерами чудового детектива, повʼязаного з письменництвом та книговиданням. захоплююча річ у стилі класичного британського детектива!➖ «Сила природи» Джейн Гарпер - інтригуючий психологічний трилер від майстрині цього жанру (як по мені). наступна частина про Аарона Фока в антуражі австралійського лісу, де під час сумісного тріпу компанії зникає жінка-інформатор.в цілому, якось така що у вас? чим класним чи ні поділитеся?

🔥 нарешті топові підгони від видавництв у вигляді гарячих подарунків, ахахахперш за все хочу сказати, що, незважаючи на те, що я і фентезі - це два кінця однієї палки, яким не судиться зустрітися (як на мене), фентезі від Віхоли (а їх було вже аж два!), мені заходять на всі 100% - схоже, з редакторами у мене схожі смаки. це ще беручи до уваги той факт, що то були підліткові історії✨ цього разу мені приїхали дві перші частини циклу "Хроніки червоних лисиць" Валерії В. Растет - "Поклик" та "Засліплення" - це історія про Лисицю, яка живе на межі двох світів — людського та надприродного. вона людина, яка спеціалізується на запечатуванні могил. і в її світі це звичайна робота, бо поруч співіснують відьми, вампіри, перевертні, а мертві періодично повертаються з того світу, аби полювати на живих. і все було б добре, якби одне з таких звичайних завдань не пішло не за планом. бо стікаючи кров'ю, вона натикається на вампіра, який чомусь її рятує, і саме після цього моменту її життя йде по одному місцю, бо з'являються кошмари, які викликають по собі лише дивні питання, відповіді на яких у неї немає. взагалі, я бачила дуже позивні відгуки на першу частину в своїх колег-блогерів, що не може не підігрівати інтерес, і та, звісно, мене лякає той факт, що планується сім частин, але хто не ризикує - той не п'є шампанського, правильно?ну і звісно, окремий захват термочашкою з напівоголеними хлопцями (не знаю, хто вони, але блондинчик нічого собі такий, ахзхза), справді гарячий сюрприз, який добре так інтригує та змушує книжечки перекласти в гірку найближчих планів квітнядо речі, зараз обидві частини можна придбати в комплекті зі знижкою за 700 гривників, тому якщо довго ходили околяса - то переставайте то робити і купуйте!

🌞сьогодні неймовірний захід сонця і на диво спокійний вечір!закінчивши вранці читати «Сорочине вбивство», я взялася за наступну книгу зі свого списку книжок про жінок в честь місячника. це виявилися мемуари Мішель Обами «Становлення», які з моменту виходу в світ, не полишає все можливих підбірок та топів за жанром. можливо, на мене напав якийсь читун, але я подолала 240 сторінок (практично половину книги). це так рефлексуюче, спокійно та комфортно - враження наче я на зустрічі із тією самою улюбленою тіткою, яка має великий життєвий досвід за плечима, бо вона ніколи не боялася боротися, ризикувати та пробувати, і того ж намагається навчити мене. вона відверто розповідає про свої невдачі, перші спроби та переконання, але ніколи не змушує мене їх притримуватися. лише наводить приклад та ділиться досвідом, даючи мені вибір. а ще вона надихає та не намагається виставити світ рожевим, коли він є сірим: зі всіма його невдачами, перепетіями та сюрпризами. в неї також були і є проблеми, інколи їй здавалося, що не було виходу, але все проходить і все буде добре. обов'язково.не знаю, таке приємне піднесення та задоволення при читанні цього жанру востаннє я відчувала, читаючи мемуари Ісабель Альєнде «Жінки душі моєї», коли невеличка та тоненька книжечка вдихнула в мене життя.дуже щира розповідь, яка дарує просто спокій.#проміжні_емоції

ця прекрасна жінка заполонила моє читацьке серце🤍я вже знайшла в кого позичу читати третю книгу - «Заблудлий» Джейн Гарпер👀 (але вже на квітень)і офіційно заявляю, що в Абук неймовірна озвучка цих книг - Сергій Левчук просто в серце! цього разу набагато швидше звикла слухати (напевне, бо вже знайома з його тембром і інтонаціями по попередній книзі «Посуха», але все рівно перші три розділи пару раз переслуховувала)завʼязка: цього разу Аарон Фок (федеральний агент), дізнається, що інформаторка в справі однієї фірми неочікувано зникає під час походу в гори, який організувала компанія, і вирушає із своєю напарницею на пошуки-розслідування. разом із зниклою Алісою в поході було чотири жінки (її загін) та пʼятеро чоловіків, що йшли окремим маршрутом. як тільки вони починають збирати відомості, стає зрозуміло, що секретів та недомовок куди більше, ніж здається.не планувала так швидко братися за наступну книгу авторки, але останні три тижні багато знаходжусь в дорозі і аби не закачуватися при читанні книг - вирішила продовжити книгослухати, це рятує🧣

Спостерігати за тим, як росте та розвивається українська бук спільнота в останній час – одне задоволення. Взагалі, дуже тішить різномастість книжкових каналів. Особисто в мене розбігаються очі. Але сьогодні хочу розповісти про один маленький, але дуже затишний куточок буксвіту – until august.🤎Це авторський блог-журнал пані Марії про все, що вона полюбляє: книжки, картини, статті, міфи, життя-буття. "until august" — це ніби клуб за інтересами для тих, хто любить трохи більше, ніж просто читати, бо тут книги стають приводом поговорити про історію, мистецтво, настрій і просто про буденність.🤎 Я раджу цей канал людям, що люблять в книгах знаходити більше, ніж емоції і копають далі в мистецтво, історію, здебільшого, через жіночу призму, міфологію (звісно, у легкому і дружньому викладі) тощо.І поділюсь улюбленими постами, аби ви розуміли чудесність цього затишного куточка:- про книгарню Brattle Book Shop у Брукліні;- чому варто читати класику?- Ілюстрації з першого видання «Орландо»Заглядай у until august!

Давно я не розповідала про класні авторські канали, де на перше місце ставлять щирість та зацікавленість саме в непомітних книгах.Сьогодні хочу розповісти про Ксеню та її «Книжковий клуб|рецензії». Цей канал справді комфортне місце, що авторка для себе асоціює з таким собі гарячим чаєм та пледом ввечері після довгого дня. Пані Ксенія ділиться своїми знахідками серед книг (переважно маловідомими, в чому я її агресивно підтримую), та пише величезні, особисті відгуки, оскільки пропускає кожну книгу через призму свого бачення. Вона прагне об’єднати довкола себе якнайбільше людей, що люблять читати і частіше за все романтизують та пізнають через це життя.Також авторка піднімає важливі питання (наприклад, малого вибору електронних книг), та ділитися смішними випадками і мемами.І на кінець хочу поділитися декільками неймовірно щирими відгуками, які мене вразили та захопили:- «За перекопом є земля» Анастасія Левкова- «Коханець» Маргерет Дюрас- «Усе, що ви знали про Ірландію, але» Максим БеспаловЩира моя порада чудового, невеличкого і комфортного каналу про книги.

а ще мені приїхали класні книжечки від ВСЛ, які я планую прочитати в лютому🥹 (я вже казала, як люблю їх?💕)- перша, це моя бажанка з моменту анонсу "ходи до бабці, обійму" ірини ковбаси (як мені імпонує цей лапслок, до якого часто звертаються їхні дизайнери) - вже з назви це повинна бути тепла та сімейна історія, що зцілить мою душеньку. хоча насправді тут буде трохи випробувань, болі та історій про минуле бабці Стефи. їй дев'яносто, вона виховала двох внуків, і тепер вони то роблять взамін. це про сімейне тепло, правду, любов - таку щиру та безмежну - а ще про сміх, легкий погляд на життя на щирість. от завтра прямо берусь за історію і читаю, все. анонс мого першого прочитаного в лютому :)- друга, "Ананасова вулиця" Дженні Джексон - якось пропустила анонс цієї книги, але коли Марія мені її запропонувала і я ознайомилася, то похопила, що це мій улюблений тип історії. це життєві перипетії. в цьому випадку, привілейованого класу Нью-Йорка, однієї сім’ї, яка звикла до високого статусу й манірності, в цілому, тратити гроші і ні про що не думати, аж поки одного дня в їхню сім'ю не ввійде людина, що змінить підхід до речей. анотація обіцяє нам чесну, часом різку розповідь, наповнену сумом та іронією, де персонажі будуть дорослішати, страждати та вчитися любити. звучить прекрасно, заверніть два!- і третя, також моя бажанка з дня анонсу "Твоє, моє, нічиє та інше" Ольга Карі - це збірка есеїв про "совковські травми" через жіночу призму, які досі передаються в спадок від наших старших родичів. останні півтора року дуже сильно зацікавилася саме темою місця жінки в соціумі, і ця книга, яка в перспективі повинна чудово показати совєцькі наративи, викривлені етикет та мораль, повинна займати одне із ключових місць на моїй полиці фемінізму. тому буду читати, переосмислювати, рефлексувати і розповідати вам.а ви щось із цього собі пригледіли? можливо читали? розповідайте враження, думки в коментарях!

що ж, обговорення "Загубленого принца" Наталії Кош пройшло неймовірно класно і ось основні тези, які я б хотіла передати вам:➡️ це янґ едалт здорової людини: персонажі ведуть себе на свій вік, магія прописана добре - вона працює, класний світ та відсутність прямої любовної лінії. ідеальна річ для підлітків.➡️ на нашому ринку катастрофічно не вистачає одиночних фентезі, одні цикли;➡️ це чудовий представник політичного фентезі; особисто на мене це щось середнє між "Жорстоким принцом" та "Учнем вбивці";➡️ незважаючи на кмітливість та розум, головний герой веде себе, як підліток, бо він і є підліток. і це прекрасно, бо дуже мало історій, де авторам вдається добре прописати цей факт;➡️ редакторки прорахувалися з нормуванням написання імен героїв, бо наразі - це сильно плутає при читанні;➡️ сюжет прописаний чудово, окрім двух сумнівних моментів, де ми не зрозуміли дії героя та де авторка вирішила схитрувати;➡️ геїв тут кіт наплакав, майже немає. в загальному, наш клуб в більшості поставив тверду четвірку, і дуже давно не було такого, що ми всі зійшлися на одній думці, бо зазвичай ми максимально сремося дискутуємо.