👩«Дочка часу» Жозефіна Тейвидавництво: Апріорі, 4/5🧡Яка класна, легка книжка на один-два вечори. Просто знахідка, щоб розгрузити мізки, але в той же момент поринути в пошук правди разом з героями, з відмінним гумором та колоритними персонажами.Я уже писала свої проміжні емоції-дифірамби з цитатами ось тут. І хочу сказати, що така атмосфера книги тримається до самого кінця. Ну, настільки приємна, щира оповідь, що не передати словами. І мене справді вона захопила, а, дивлячись на мій недонечитун, це багато вартує!📖В центрі сюжету маємо Алан Ґранта. Детектив, який через невдалу спробу піймати злочинця, випадково провалився в люк, і тепер відбуває реабілітацію в лікарні. Його оточують люблячі медсестри, яким він любить часом спаскудити настрій, та до нього приходять друзі, що приносять книги, листи та нерозкриті справи, аби слідчий не нудьгував. І Алану все не те, поки він не захоплюється теорією, що по лицю можна визначити, куди ти посадиш людину в залі суду: на місце судді, адвоката, сторони обвинувачення чи лаву підсудних. І ця теорія себе підтверджує, поки він не здибає портрет Річарда ІІІ. Бо він посадив би його на місце судді, але ж всім відомо, що цей король вбив своїх племінників. І оце нарешті це та справа, яка захоплює нашого детектива.Знаєте, окрім того, що ця історія чудово транслює легкість та завзяття, з яким Алан кидається в розслідування. Вона ще дуже круто показує те, як історію пишуть переможці, як її перебріхують історичні джерела і як люди сліпо вірять в те, що хочуть.Дивно, але коли розкриваєш людям правду про якусь легенду, вони обурюються не на автора легенди, а на тебе. Вони не хочу, щоб їхні ідеали, ілюзії були зруйновані. Я думаю, це викликає в них якусь невиразну тривогу, і вони обурюються. Тому вони відкидають такі відомості й відмовляються про це думати. Якби їм було просто байдуже, це не дивувало б. Але вони реагують і дуже активно. Вони зляться.Дуже дивно, чи не так?
Я не знаю, як вам ще передати свої позитивні емоції, але це було дуже добре. Дуже лайтово та спокійно. І книга справді мене захопила, затягнувши в вир історичного розслідування. Окрема моя любов самому головному герою: саркастичний, іронічний, трішечки сноб, але допитливий, веселий (як те можна приписати англійцю), та щирий в своїх цілях та побудженнях. Точно тепер в ходить в мої топ-10 найхаризматичніших персонажів. Ґрант здався. Історію він ніколи не зрозуміє
.
Раджу. Це було кльово!#дегустація2026
боже ж ти мій!вчора у мене було непереборне бажання щось прочитати і я постійно поглядом поверталася до стопки новеньких книг, а саме до "Дочка часу" Жозефіни Тей, яку дуже давно хотіла.і десь о дев'ятій я все ж плюнула і схопилася за неї, сподіваючись, що мій нечитун не спаскудить мені смак перших сторінок, як то робив із попередніми книгами🧚♀️народ, сталося диво: я, не відволікаючись, і не змушуючи себе читати, за годину подолала сто сторінок, бо це просто ЩОСЬ!легка оповідь з чудовим гумором та сатирою, з куди більшими межами дозволених тем і слів, які можна було б очікувати від книги початку ХХ століття - ну камон, побачити прямим словом слово "секс", я не очікувала, бо з анотації це виглядало, як щось надто класичне британське, але ні!🌺трішки зав'язки: досвідчений слідчий Ґрант після невдалого затримання, коли провалився в люк, прикутий до ліжка і проходить лікування. йому нудно, від чого він починає досліджувати свою теорію, що за обличчям можна визначити, куди посадити людину: крісло судді чи лава підсудних. і все йде добре, поки він не стикається з портретом Річарда ІІІ. бо, не знаючи, що то він, він посадив би його в крісло судді, але, коли дізнається ім'я, має дилему, бо всі знають, що цей король убив своїх племінників. тому за допомогою друзів починає дослідувати це питання.лишень прочитайте ці цитати про самого Ґранта, аби розуміти, що це за потішна людина:— Чому ви не читаєте, — спитала вона, нові популярні романи, які вам приносять друзі?— Надто багато людей народжується на світ і надто багато вони пишуть. Мільйони й мільйони текстів друкується щохвилини. Це просто жах!
У "Справі про зниклий консервний ніж" Джона Джеймса Марка на перших двох сторінках було допущено три юридичні помилки, які подарували Ґрантові приємних п'ять хвилин, поки він складав уявного листа до автора.
— Мене могла б ще зацікавити розпусна жінка, але ніколи — дурна.
— Чоловік на ім'я Тиррел. Хіба ви не вивчали історію в школі?— Я просто відвідував уроки історії. Це не одне й те саме. Хто такий Тиррел?
—Як ви сьогодні почуваєтеся? — занепокоєно спитала вона. — Може, у вас температура?— Не знаю, як щодо температури, але тиск явно підскочив.— О Боже! — сказала вона, сприйнявши це буквально. — А все було так добре. Сестра Інгем дуже засмутиться. Вона так раділа вашому швидкому одужанню.Те, що Манюня ним пишається, було для Ґранта несподіванкою, але не тішило. Він твердо вирішив підвищити собі температуру, щоб Манюня не мала чим пишатися.
ну смак же🤌🏼☺️ну і фінальна цитата, щоб точно вас зацікавити:— Це може здаватися нісенітницею, але... Якщо доросла людина не має зморшок на обличчі — це ідіот.
я справді просто кайфую з цього читання, цих діалогів та самого Ґранта!ще й книжечка невеличка всього 220 сторінок, сьогодні планую дочитати, хоча так не хочеться - дуже прямо мені подобається, давно такого не було😭
🧡ну що! тричі сплюнула через плече, але, народ, здається я перемагаю нечитунповільно, але впевнено я кожен місяць збільшую кількість прочитаного - в березні аж цілих п'ять книжок! тому це #прочитане2026(посилання ведуть на відгук)✨"На вулиці Солоній" Ія Морела - 4/5, тепла та комфортна історія. справжні ліки від сірої буденності, від депресії та від хандри, що повернуть кожного у дитинство - можу завірити!✨"Відьми короля" Кейт Фостер - 5/5, історія, що чудово висвітлює тему полювання на відьом. розповідає про жахи, що творили чоловіки при владі, а не просто мимоволі зачерпує це дійство, говорячи просто сухий факт, що жінок вбивали та спалювали на кострищ. дуже класна історія!✨"У Марго фінансові проблеми" Руфі Торн - 2/5, про матір-одиначку та пошук вирішення проблем. мала всі задатки стати доброю гостро-соціальною драмою, але не вийшло. книжка зачіпає цікаві теми, особливо в наших реаліях, але відверто слабка.✨"Пройти крізь стіни" Марина Абрамович - 5/5, про "людину-епоху", обов'язково до читання, якщо любите мемуари, мистецтво та постать Марини Абрамович✨"Шукай всередині" Ольга Бондар - 4/5, насправді звичайний збірник тих істин життя, які ми знаємо, але які не використовуємо. якщо ви не намагалися вводити їх в життя до цієї книги, то і після неї - не станете. але як підтримуюча книга після терапії - саме воноякось так!а як у вас минув перший місяць весни?
☠ так, ранок почався так собі, бо мій улюблений гонщик перестав бути лідером чемпіонату, але зате Апріорі прислали мені новинки, а ще одну мою давню бажанку!почнемо з бажанки, яку я не очікувала побачити, але від якої піднявся настрій моментально!🦋"Дочка часу" Жозефіна Тей - це детектив, в якому головний герой тимчасово прикутий до ліжка і знемагає від нудьги. випадково йому до рук потрапляє зображення людини, яку він «посадив би в крісло судді», але прочитавши на звороті, що це – портрет Річарда ІІІ, Ґрант спантеличений. бо всі знаю, що цей король був лихим і убив двох своїх племінників. тому він починає розслідування. його, як детектива, цікавлять тільки факти. та проблема в тому, що «свідки» суперечать один одному, а історію пишуть переможці. взагалі, я відчуваю з головним героєм неабиякий зв'язок, бо я також починаю страждати чимось незрозумілим, коли хворію, ахаха. в будь-якому випадку, це повинна бути захоплива детективна історія про пошук правди.🦋"Ґран-Канарія" Арчибальд Кронін - славнозвісний автор, багато говорити не буду. це про кохання на палубі корабля, між черствим лікарем Гарві Літом та дружиною одного із багатіїв Мері Філдінґ. окрім чоловіка, який стоїть між ними, є ще більш небезпечна річ - смертоносна жовта гарячка, то чи вийде у них бути разом? (я Кроніна ще ні разу не читала, але чомусь впевнена, що ні, ахаха)🦋"Місто сходів" Роберт Джексон Беннет - я дуже вибіркова в фентезі, але ознайомившись з цією анотацією, не могла не захотіти цю історію. я не зможу вам передати її коротко і не заплутавши вас, тому тримайте з сайту: Упродовж століть Континент був центром світу, де жили боги, а їхні чудеса допомагали формувати нові реальності та створювати релігії по всій землі. Тим часом до мешканців Сайпуру, що жили за морем, ставилися як до громадян другого сорту, і це призвело до катастрофічних наслідків. Після страшного Бліца богів і їхні чудеса знищили, реальність було спотворено, а Буликів – головне місто Континенту – перетворили на колоніальний форпост для нової геополітичної сили. Саме сюди разом зі своїм «секретарем» та охоронцем, безстрашним дрейлінґом на ім’я Сіґруд, прибуває Ашара Тівані. Офіційно вона – чергова молода амбасадорка. Неофіційно Шара – одна з найдосвідченіших оперативниць, яка на вимогу нової влади мусить розслідувати вбивство відомого історика. Однак, розшукуючи вбивцю, Шара починає підозрювати, що боги, можливо, досі живі і що жорстоке правління Буликова поки не закінчилося...
а ви щось читали з цього? як вам?
🪙«у Марго фінансові проблеми» Руфі Торпвидавництво: Видавництво Старого Лева, 2/5 ✨Це було нудно, місцями нелогічно та дуже сильно дратівливо. Можливо, тут знову мої сліпі очікування на рахунок доброї гостро-соціальної драми, але авторка, взявшись за доволі цікаву тему, змогла зробити її настільки… ніякою, що тут хочеться сказати: «настільки погано, що аж добре».🌺Я вже розписувала свої враження від головної героїні ось тут. Повторюватися не буду. Але хочу все ж зазначити те, що під кінець книги вона все ж трішки порозумнішала, і ментально із 15 років відразу пригнула в 30. Нормально, жити можна. Але це не відміняє того, що часом від її дії я ударяла себе по лицю і відводила погляд у стінку, намагаючись похопити, чи то я така розумна була в 19 років, чи то головна героїня справді трішечки не відстрілює реальність та загальноприйняті норми.☕️Сюжет також я думала буде цікавіший. Як мінімум, що буде краще відкрита тема балансу між дитиною, роботою, спробою знаходити моральне стишення та сили на життя. А так авторка зробила дуже багато своєрідних заявок і дуже сухо довела їх до кінця. Тобто, я не помітила нелогічності чи чогось подібного, але мені було нецікаво. Одне і те ж зі сторінки в сторінку: тут Марго пише сценарій для тік-току, тут переписується с таємничим незнайомцем, тут намагається знайти порозуміння з батьками, і десь між цим час від часу годує Бодґі грудьми. Я розумію, що це рутина, і очікувати щось грандіозне тупо, але це було… надто сухо і надто нудно.🦋Якщо перша половина книги мені йшла легко, бо мене щиро захоплювала наївність і тупість головної героїні, хоча сам сюжет розвивався поволі, то друга половину – я мучала чотири дні і, зважаючи на те, що сюжет справді-таки полетів відносно перших 250 сторінок. Не знаю. Чи то моє сприйняття, чи то книга справді дуже… заперечна в своєму написанні.🤎 Корявий переклад і погана коректура. Я вже казала, що ВСЛ для мене це взірець того, наскільки чистим повинен бути текст, але я вперше стикнулася з неякісною коректурою. Трішки розчарована, але вірю, що це лише одинокий випадок. В наших умовах це можна зрозуміти.В цілому, книжка зачіпає цікаві теми, особливо в наших реаліях, але вона відверто слабка.Не раджу.#дегустація2026
мені тут новиночки приїхали від Лабораторії, і я в такому щасті🥹🤌🏼перше, в колекції біографій нове поповнення книгою про легенду! ➡️ "Любити Емі" Дженіз Вайнгауз - це глибоко особиста й пронизлива книжка матері співачки, Дженіз Вайнгауз, яка розповідає історію доньки, яку світ знав як ікону, а вона — як маленьку Емі. Дженіз відкриває її справжню — емоційну, бунтівну, тендітну, з величезним серцем і незбагненним болем. Це дуже інтимний погляд на залаштунки життя, смерті й пам’яті Емі Вайнгауз, виплеканий материнською любов’ю і спогадами, що допомагає зрозуміти її шлях і спадок, який вона лишила після себе.друге, мені цю книжку Катерина продала з фразою: "це щось, як "Тореадори з Васюківки" - ну і як тут встоїш?➡️ "На вулиці Солоній" Ія Морела - тепла і дуже весела історія, у якій кожен читач упізнає шматочок власного дитинства: запах річкової води, крик із-за паркану, липкі від цукру пальці й відчуття, що світ великий, але твоя вулиця – центр Всесвіту На вулиці Солоній не існує злих людей. Є дивакуваті, гучні, мовчазні, скандальні або зовсім беззахисні. Їхні родинні історії переплітаються з вуличними легендами, де річка, поле і двір стають частиною кумедного та трохи загадкового світу. І саме тут, у затишному передмісті біля річки Самари, кучерява і спостережлива семирічна Сявка та її невгамовний друг Тюба вирушають у свої нескінченні літні пригоди. Вони ховаються від дорослих у старій ванні, відкривають пепсі-магазин, рятують уявних привидів, лякають себе страшними історіями, створюють лицарські ордени й разом з тим переживають свої перші моральні потрясіння. А ще зʼясовують, чому дорослі такі дивні, і намагаються зазирнути туди, де закінчується останній день літа.
звучить дуже чудово і по-літньому🤌🏼➡️"Мене звати Дуся" Єлизавета Бурштин - подруга просто сказала, що вона мені потрібна, а хто я така, аби не довіряти своїй подрузі? це історія про пошук себе, дому, власної пам’яті та любові. про страхи, які ми несемо з дитинства, втрати й відчайдушне прагнення бути видимими. і про те, як іноді чужі люди стають найріднішими.➡️"На захід з жирафами" Лінда Рутледж - книга заснована на реальній історії двох жирафів, які пережили ураган і подорожували через усю Америку під час Великої депресії. також тут будуть роздуми про дружбу, самотність, доброту й вплив тварин на людей: історія показує, як простий акт милосердя та краса природи здатні змінити життя і допомогти знайти новий сенс. і це те, що я дуже сильно люблю🤌🏼а ви щось читали з цього? до чого варто в першу чергу приглянутися🥹
мені тут приїхала новинка, на яку я поклала око ще з моменту анонсу😚🌟"у Марго фінансові проблеми" Руфі Торн - це доволі неоднозначна книга про Марго, що вирішує народити дитину від свого роману з викладачем в коледжі. через це її життя йде шкереберть: ні роботи, ні диплому, ні грошей, ще й хочуть виселити із квартири. від того дівчина йде на неочікувані кроки: створює акаунт на OnlyFans, аби публікувати власний еротичний контент. несподівано вона стає популярною, має гроші та потроху налагоджує життя, але якою буде ціна такої слави і чи допоможе це розв’язати усі проблеми?знаєте, смішки-смішками, але звучить як добра гостросоціальна драма. особисто, для мене. бо це про пошук рішень і шляхів нормалізації свого життя та життя своєї дитини в безвихідній ситуації. тому сподіваюсь, на глибоку оповідь та багато розкритих внутрішніх та зовнішніх конфліктів✨ до речі, за книгою скоро вийде однойменний серіал - ось тут трейлерголовну роль зіграла моя улюблена Ель Фаннінг, тому певна, що це буде крута історія (молюсь на це, бо дивитимуся після читання книги)а ви читали? як вам?
«Пройти крізь стіни» Марина Абрамовичвидавництво: ArtHuss, оцінювання не етичне, але по враженням 10/10 простоЗнаєте, про таких людей говорять: «людина-епоха». От справді. Це єдине, що я можу сказати після того, як повноцінно ознайомилася з життям цієї мисткині. Марина Абрамович – голос цілого покоління митців, які розвивали цей напрямок і зробили перфоманс впізнаваним. Ви точно чули хоча б про один її перфоманс. Наприклад, «Imponderabilia», де аби зайти в музей, потрібно було протиснутися в вузькому проходику між оголеними жінкою та чоловіком. Або про «Енергію спокою», де пара стояла один напроти одного, і жінка тримала лук, поки чоловік – натягнуту тятиву зі стрілою поміж пальців. Вона була направлена в серце жінки. Або про «Портрети в присутності Марини Абрамович», коли мисткиня сиділа нерухомо за столом, а люди по черзі підходили і просто встановлювали зоровий контакт. Але, напевне, найбільш відомим для вас може бути «Ритм 0», де жінка стояла нерухомо, перед нею був стіл з 80 різними речами, і з нею можна було робити що завгодно.Читати про життя Марини Абрамович було постійно на межі. Це було захопливо, але в той же момент – жахливо. Це було відверто, але в той же момент – болісно. Це про комуністичну сім’ю, що зналася з Тіто, та про прогресивні погляди й одночасно віру в будистські практики. Про злиття з природою та про злиття з спостерігачем. Це були своєрідні американські гірки, що точно не могли не викликати емоцій. Най часом негативних, най часом неймовірних. Але це точно було недаремне часопроведення з книгою, бо сама постать Марини Абрамович – це алмаз, який вона роками точить.Настільки жива, відверта та щира книга, яка справді не може залишити байдужою. Бо тут не тільки про її творчість та перформанси, тут в першу чергу про її сім’ю, травми, стосунки з чоловіками, які так і не склалися до кінця життя. Тут чесно про її важкі взаємини з мамою, справжність якої вона пізнала лише після її ж смерті. Тут про пошук себе, свого місця, свого шляху. Тут про віру в те, що все обов’язково складеться якнайкраще. Подорожі роблять людей молодшими, бо їм ніколи старішати.
Як я розумію цю історію: аби досягти поставленої цілі, ти маєш віддати все, допоки в тебе не залишиться нічого. І все складеться саме по собі. Ось це важливо. Це моє гасло на кожний перфоманс. Я віддаю кожен грам енергії, а потім речі або відбуваються, або – ні. Ось чому мені байдуже на критику. Критика важлива, якщо я сама знаю, що не віддала 100 відсотків. Але коли я віддала все – і ще 10 відсотків поверх того, не має значення, що вони скажуть.
Я не можу сказати, що я була величезною шанувальницею Марини Абрамович, бо є перфоманси, які я досі не розумію, навіть з її поясненнями. Але я точно шанувальниця самої Марини Абрамович, бо це дуже сильна та вольова жінка, яка пройшла важкі періоди свого життя. Це жінка, яка не боялася рухатися вперед, попри всі страхи, загони та нерозуміння суспільства. І це викликає захват. Я справді щиро раджу цю книгу всім любителям біографій/мемуарів. Всім поціновувачам феміністичних книг. Ну і, звісно, фанатам самої Абрамович, бо це маст рід.Прекрасно.#дегустація2026
МЕНІ НАРЕШТІ ВОНА ПРИЇХАЛА!боже, вам словами не передати, наскільки ця книга шикарна! як вона неймовірно оформлена і як приємно тримати її в руках🤌🏼 кожна деталь, кожне слово, папір, текст, шрифт, насиченість кольору... недарма такі гроші за передзамовленням віддали!я буквально на днях згадувала про неї, і задавалась питанням: "ну коли вона вже приїде?"🥹🤎 "Туве Янссон: творчість і любов" Туула Карʼялайнен - це довгоочікувана мною біографія Туве Янсон із-під пера фінської мистецтвознавиці, критикині й історикині, яка раніше очолювала Музей мистецтв Гельсінкі й Музей сучасного мистецтва «Кіасма». це вичерпна біографія відомої на весь світ фінської дитячої письменниці, що подарувала нам "Мумі-тролів". в цій біографії показано як Янссон творила попри буремні події й особисті потрясіння, як її стосунки, зокрема з Тууліккі Пієтілею, ставали джерелом натхнення. і найголовніше — як Туве змінювала свій час, не завдяки гучним гаслам, а як людина, що жила тихо, але безкомпромісно, згідно з власним вибором!як вчасно вона приїхала в мій місячник феміністичних книг - залишилося знайти час, аби прочитатиале я вам чесно кажу: я з рук її не хочу випускати - ну настільки якісна книга🤌🏼 однозначно вартує всіх своїх грошей!
😍а ще мені від Лабораторії приїхало дещо хвайне!взагалі, люба Катерина мені написала зі словами: "а нам "до безпечних берегів" приїхалоооо. на Каннінґема схоже", а хто я така, щоб відмовитися від книги з такой заявкою, ахах?тому я не очікувала зустрітити там ще один невеличкий подарунок - чохол для книг🥹🤌🏼 причому з додатковим карманчиком для різних канцелярських і ні штучок (туди навіть друга невеличка або книга в м'якій обкладинці поміщається - я перевірила). і це було так неочікувано та приємно, що я спершу не могла зрозуміти, що взагалі відбувається, але дякую, бо це просто прекрасно продумана річ, яка тепер буде оберігати мої книги в подорожах!та повернімося до книги. до речі, я про неї розповідала в планах видавництва на 2026 рік ось тут📖"До безпечних берегів" Воллес Стеґнер - неспішний роман про красу звичайного життя і ті невловні миті, коли найважливіші історії народжуються в тиші між словами. Це оповідь про дружбу, що стає домом, ідеалізм юності й зрілість, що вчить приймати. І про любов, яка не зникає, навіть коли все навколо змінюється.Ларрі й Саллі Морґани — звичайна, сповнена надій сім’я, що торує собі шлях крізь труднощі. Сід і Черіті Ленґи — харизматична пара, що живе з відчуттям легкості й щастя. Їхнє знайомство починається в епоху Великої депресії і переростає в довічну дружбу, сповнену щедрості, підтримки, ніжності й внутрішніх викликів. Разом вони проживають хвороби, втрати, спільні літа у Вермонті й рік у Флоренції, коли всі четверо відчувають себе, немов у Едемі. Та життя — це гойдалки свята й буденності з обов’язками, болісними компромісами та напругою, що іноді так майстерно ховається за турботою.
я вже відчуваю, що в цього є шанси вивернути мою душу і не тільки (про топ року рано говорити, бо "Дім на краю світу" не мав очікувань, які я маю щодо цієї книги)🤌🏼в будь-якому разі щиро сподіваюсь, що це буде прекрасне часопроведення!
