книжкова дегустаторка🍷📚 | Найкраще «найгірше», що могло статися» Юлія Лабавидавництво: Лаборатор...

💐 «Найкраще «найгірше», що могло статися» Юлія Лабавидавництво: Лабораторія, 3,5/5💕Це було нормально. Незважаючи на те, що в історії дуже класний гумор, розкриті важливі теми, ця книга пройшла повз мене. Точніше, хімія головних героїв бажала кращого. Мені на фестивалі цю книгу презентували зі словами: «це ромком, в якому вміють говорити», і волею-неволею, мої очікування поповзли вверх. І як то буває: мені чого не вистачило (якраз цієї дорослості). І тут не питання в тому, що вони не говорять. Тут питання в тому, що толку з цього нуль. Окей, можливо, мені просто не імпонує головна героїня, бо це б пояснило той факт, що вона мене дратувала під кінець книги (точніше, другу половину). Та про все по порядку.🔘 За зав’язкою маємо цікаву та комфортну дружбу між Рією, архітекторкою, яка справжній вихор почуттів та емоцій, та Лесиком, спокійним власником бару, який вийшов із мема: «Тихий океан знаєте? Він заспокоїв». І між ними умовно є ось це сексуальне напруження та хімія. Останнього я не побачила. Точніше, це виглядало так, немов авторка думками головних героїв намагалась штучно створити цей ефект. Та, так і повинна працювати розповідь, але часом ти сприймаєш історію героїв і розумієш, що це їх думки: щирі, які пройшли певний шлях. А тут мені цього не хватило. Можливо, в цьому і проблема. Я надто багато очікувала від ромкому. Від жанру, що за замовчуванням - несерйозний. Бо я не раз уже казала, я люблю історії, в який видно не просто думки, а їх видозміну. Та, психологія – наше все. Тому, тут не проблема в книзі, а проблема в мені. Але, в будь-якому випадку це було весело.До речі, ось за гумор - я ставлю окремо «п’ятірку», бо це просто потрапляння в серце. Настільки живо, потішно, життєво, хвайно та бадьоро, що я сміялася в голос (між іншим, це було боляче, бо я вирвала зуб мудрості і мені ниє щелепа). От справжня комедія, чесно. Хто без гріха – йдіть згрішіть і не морочте голови. У світі, який обожнює планування, я почуваюся як вічний баг. Мозок генерує думки з шаленою швидкістю. Це як феєрверк у банці – якщо не дати йому виходу, він зірве кришку. Ну все, приїхали. Зубну щітку взяв, труси чисті взяв, презервативи (оптиміст хрінів) теж узяв. А клепку забув. - Чуваче, ти – власник бару, а я люблю алкоголь. Не хочу тебе лякати, та я думаю, що ми рано чи пізно одружимось. В цілому, я можу цю книгу навіть порадити тим, хто любить цей жанр, бо це справді класно написана історія з дрібкою гостро-соціальних проблем, які фоном розкриваються в історіях другорядних персонажів (та і головних теж), та гумором, який може заполонити серце.#дегустація2026