буду потроху старатися набирати розгон по постам, бо є багато, що розповісти, а сил все те постити і підіймати вам настрій - ні🥲✨ перше, про що розкажу, це про те, що yakaboo прислали мені на огляд свою новинку "Серійний вбивця по сусідству" Емми Кеннія люблю трукрайм, але читаю таке дуже рідко, бо ну важка тема, а життя зараз, в цілому, не цукор, тому і вибираю щось лайтовіше (не дарма мені зараз Бріджертони на ура заходять).💀 ця книга - це дослідження авторки на тему того, чому більшість маніяків та вбивць такими не виглядають? ось точно, коли ви читаєте новини або дивитеся документалку, завжди свідки говорять: "я і не міг подумати, що він міг вбити, така порядна людина". і ось пані Кенні в цьому дослідженні намагається знайти відповідь "чому так?"а ще, коли я обирала книжечку із запропонованих, а залізла на сайт і ознайомилася з безкоштовним уривком... ну, це було трешово, жахливо та мерзенно, але в думках фонило те, що це реально. тому жити, дистанціюючись від жахів світу, варто, але часом потрібно робити такі собі встряскиа ви любите таке? (у мене в планах сьогодні її почати)
приїхало тут дещо неймовірнооооо гарне🥹🤌🏻😭я вже не раз казала, що я не фанат фантастики і єдиний, хто полонив моє серце - є поки що Кліффард Сімак і його гуманістичні твори («Транзитна станція» - любов найчистішої проби»), і, в цілому, я не заглядаюся на книги цього жанруале ось новеньке видавництво вперто вирішило виправити це і запропонувало на огляд «Цивілізація статусу» Роберта Шеклі; спершу я відмовлялася - все ж подружитися важко, але, прочитавши анотацію, вирішила, що мені віє Сімаком та його гуманістичною фантастикою (якщо це не так - то не потрібно розчаровувати мене в коментарях, будь ласка🥲)отож, про що ця книга:Події книги «Цивілізація Статусу та Квиток на планету Транай» розгортаються у двох світах, де людство шукає ідеальну форму існування — і щоразу стикається з абсурдом власних прагнень. У «Цивілізації Статусу» Роберт Шеклі описує суспільство, у якому головною метою стає соціальний престиж, а людська гідність вимірюється титулами та ритуалами, доведеними до гротеску. У «Квитку на планету Транай» герой вирушає на далеку утопічну планету, де начебто панує гармоніята щастя, але натомість – холодна байдужість і цинічна логіка «досконалості». Обидва твори утворюють сатиричну дилогію про пошуки досконалого світу, який обертається на дзеркало людських вад.
розповім свої враження від пробніків книжечок, які отримала на КК2026➡️"Лише на літо" Еббі ХіменесПерш за все, ловіть анотацію:На реддіті знають: Джастін проклятий. Кожна жінка зустрічала кохання всього свого життя… після цього хлопця-талісмана. Емма не планувала відрядження в Міннесоту, але чом би не орендувати історичний котедж на острові посеред озера Міннетонка, щоб звільнитися від власного прокляття «колишньої перед тією самою» у приємній компанії товариша в нещасті й найкращої подруги? Це мав би бути роман лише на літо — взаємознищення двох проклять. Невже поява на сцені токсичної Емминої матері і невлаштованих Джастінових молодших брата й сестер розладнає «не закоханим» плани урвати чотири побачення й один поцілунок і припинити стосунки, щоб знайти споріднену душу?
можливо, я вигоріла від любовних романів, можливо я хочу якоїсь складнішої літератури, але мене не зацікавило. так це легенький, веселенький ромкомчик, де в головних ролях поки що переписка між головними героями, жарти від найліпшої подруги та літо. тут дууууже приємна атмосфера літа!➡️"Академія брехунів" Алексіс Гендерсон (на сайті Вівату ще немає сторінки)Анотація: Dark academia з магією, небезпекою і моральною сірою зоною. Леннон отримує запрошення до таємного коледжу, де навчають мистецтву переконання — силі, здатній ламати волю людей і навіть матерію. Кампус Дрейтон виглядає чарівно, але за плющем і мохом ховається моторошна історія. Навчання виснажує тіло й розум, а харизматичний наставник Дантé одночасно притягує й лякає. Книга досліджує тему влади, спокуси та ціни, яку доводиться платити за контроль.
а ось ця книжечка виявилася доволі цікавою і захопливою! мені аж стало сумно, що розповідь обірвалася, бо якраз почало зав'язуватися щось дуже хитре та інтересне. не можу сказати, що тут атмосфера дарк академії (принаймні за ті 30 сторінок я її зовсім не відчула), але книга справді чіпляє, тому повз не проходьте і погортає, бо раптом і вас зачепить, хіякось так, корочеті, хто отримав подібні штучки - вам зайшли ваші пробніки книг?)
💐«Найкраще «найгірше», що могло статися» Юлія Лабавидавництво: Лабораторія, 3,5/5💕Це було нормально. Незважаючи на те, що в історії дуже класний гумор, розкриті важливі теми, ця книга пройшла повз мене. Точніше, хімія головних героїв бажала кращого. Мені на фестивалі цю книгу презентували зі словами: «це ромком, в якому вміють говорити», і волею-неволею, мої очікування поповзли вверх. І як то буває: мені чого не вистачило (якраз цієї дорослості). І тут не питання в тому, що вони не говорять. Тут питання в тому, що толку з цього нуль. Окей, можливо, мені просто не імпонує головна героїня, бо це б пояснило той факт, що вона мене дратувала під кінець книги (точніше, другу половину). Та про все по порядку.🔘 За зав’язкою маємо цікаву та комфортну дружбу між Рією, архітекторкою, яка справжній вихор почуттів та емоцій, та Лесиком, спокійним власником бару, який вийшов із мема: «Тихий океан знаєте? Він заспокоїв». І між ними умовно є ось це сексуальне напруження та хімія. Останнього я не побачила. Точніше, це виглядало так, немов авторка думками головних героїв намагалась штучно створити цей ефект. Та, так і повинна працювати розповідь, але часом ти сприймаєш історію героїв і розумієш, що це їх думки: щирі, які пройшли певний шлях. А тут мені цього не хватило. Можливо, в цьому і проблема. Я надто багато очікувала від ромкому. Від жанру, що за замовчуванням - несерйозний. Бо я не раз уже казала, я люблю історії, в який видно не просто думки, а їх видозміну. Та, психологія – наше все. Тому, тут не проблема в книзі, а проблема в мені. Але, в будь-якому випадку це було весело.До речі, ось за гумор - я ставлю окремо «п’ятірку», бо це просто потрапляння в серце. Настільки живо, потішно, життєво, хвайно та бадьоро, що я сміялася в голос (між іншим, це було боляче, бо я вирвала зуб мудрості і мені ниє щелепа). От справжня комедія, чесно. Хто без гріха – йдіть згрішіть і не морочте голови.
У світі, який обожнює планування, я почуваюся як вічний баг. Мозок генерує думки з шаленою швидкістю. Це як феєрверк у банці – якщо не дати йому виходу, він зірве кришку.
Ну все, приїхали. Зубну щітку взяв, труси чисті взяв, презервативи (оптиміст хрінів) теж узяв. А клепку забув.
- Чуваче, ти – власник бару, а я люблю алкоголь. Не хочу тебе лякати, та я думаю, що ми рано чи пізно одружимось.
В цілому, я можу цю книгу навіть порадити тим, хто любить цей жанр, бо це справді класно написана історія з дрібкою гостро-соціальних проблем, які фоном розкриваються в історіях другорядних персонажів (та і головних теж), та гумором, який може заполонити серце.#дегустація2026
так, і книжечка, яку мені подарувала Катріна «Готичне містечко» Емілі Карпентер зі словами: «вона тобі треба»ну раз треба, то треба!анотація: Колишня рестораторка Біллі Гоуп отримує електронний лист — справжній подарунок долі. Усього за сто доларів їй пропонують придбати розкішний будинок у Джуліані — невеликому містечку на Півдні, яке прагне відродити економіку після пандемії. Для Біллі це шанс нарешті вирватися з тісної квартири в Нью-Йорку і втекти від болючих спогадів та безробіття. Адже, крім житла, вона отримає грант на власну справу. Відкинувши сумніви і поставивши підпис під угодою, Біллі та її родина стають учасниками ініціативи «Джуліана». Мальовниче місто зустрічає їх у найкращих традиціях південної гостинності. Заклопотана відкриттям нового ресторану, Біллі спершу навіть не помічає тріщин на цій ідеальній картинці. Чому їм з донькою сняться ті самі жахіття, їхній домашній кіт перетворюється на дикого монстра, а коханий чоловік з кожним днем усе більше віддаляється від неї?.. І головне — яку ціну вона має заплатити за таку гостинність місцевим мешканцям і Лагідній Джуліані?
поки всі потроху уже виставляють контент із весняної КК2026, я сходила за новою порцією книжечок на пошту!лаборанти вирішили мені втішити і надіслали дві новинки, від яких вже мліє серце💔➡️«Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненнями» Міла Смолярова - історія кохання в ті часи, коли ще немає соціальних мереж, ніхто не знімає лавсторі, а мобільна розмова триває кілька перших безкоштовних секунд. історія про неокупований Крим, про інфантильне покоління та про вибір між коханням та справою життя. щось прекрасно щемливе, із далекого минулогообіцяють, що цей роман, який: - фіксує стан людей між юністю і дорослістю, свободою і відповідальністю, мріями і реальністю. - наповнений атмосферою Криму: балконами, тролейбусами, Сімферополем, Ялтою, Чатир-Дагом, автосервісами, орендованими квартирами, кухнями й лікарнями.- у новелах, що складаються в портрет цілого покоління, яке ще пам’ятає часи півострова без додатку «окупований». ➡️ "1913. Літо століття" Флоріан Іллієс - я, коли прочитала анотацію цієї книги, то відарзу зрозуміла, що вона мені потрібна! ну ви лишень послухайте! 1913 рік - це рік у якому дивовижно переплітаються сотні голосів, сцен і випадковостей, що пророкують катастрофу ХХ століття. від Рільке, Ельзи Ласкер-Шюлер і Томаса Манна до винаходу екстазі й відкриття Нефертіті – усі, хто творять мистецтво, от-от опиняться по різні боки буремної й жорстокої історії. це останнє літо перед прірвою. і останній подих світу, який ще вірить у красу🤌🏼я вважаю, це просто неймовірно! тому якщо ви фанати такого, то вам однозначно потрібно сюди (я вже пересунула цю книжку як можна на найближчі плани)🥹 а ще варто заглянути до Лабораторії на КК2026 і, в цілому, помацати їхні новинки 🤌а ви щось читати з цього?)
🥹"мені треба ці книжечки" - сказала я і пішла стукатися до Марічки в особисті!взагалі, причиною моїх щасливих викриків було те, що нарешті вийшла біографія Туве Янссон з-під пера Буель Вестіс! "Туве Янссон: Слова, образи, життя" - я вже мабуть дуже багато раз вам говорила про те, що обожнюю біографії та мемуари, а ще я обожнюю жінок, які рухали і рухають цю планету. постать Туве Янссон навіки закріплена в історії літературі, як жінка, що подарувала нам потішних муміків, в які вклала куди більше глибини, ніж може здатися на перший погляд.ця книга - це справжнє дослідження життя культової постаті, яка переживала буремні часи, війни, особисті трагедії та втрати; плекала любов та не боялась про неї відкрито говорити. творила мистецтво і завжди була щирою з собою та світом навкруги.не знаю, я в такому передчутті, аби нарешті взяти цю книгу та, відкинувши все, зануритися в життя Туве🥹певна, що це буде неймовірна подорож!до слова, книга оформлена просто неймовірно: ілюстровані вставки, фотографії, епіграфи та посилання🤌🏼💐 і ще одна книжечка, яка зацікавила своєю анотацією - це "Бруклін" Комб Толбін. обіцяють цікаву історію про ірландську емігрантку в Брукліні, яка, зустрівши своє кохання та почавши вибудовувати своє життя, в момент опиняється перед важким вибором: обов'язком та майбутнім. мене підкупило те, що це повоєнні роки, які чому приваблюють мене своєю атмосферою (дурний жарт, але можливо через те, що я сама чекаю такі часи - повоєнні)в цілому, якось так. тримаю кулачки, аби нарешті дібратися до цих книг❤️
🥚сподіваюсь, що ваші пасочки вам смакують!сьогодні у мене, людини, яка спала лише три години, дуже лінивий день, але не показати вам мої нові книжечки від Stretovych буде грішним, бо треба ділитися хорошим в це світле свято😊я декілька днів тому розповідала, що дізналася за іншу книгу Кейт Фостер, яка написала "Відьми короля", що на початку березня почали мене штовхати в сторону виходу із нечитуна. це "Дівиця", яка розповідає історію двох жінок із абсолютно діаметральних верст суспільства: вхожу до вищого соціуму - Леді Крістіан, та молоду повію Вайолет. їх обох обвинувачують в вбивстві лорда Джеймса Форрестера, заможного та впливового чоловіка. і тут починається купа питань, на які потрібно знайти відповіді: чому їх обʼєднує Форрестер? чЧому такі різні жінки опиняються у в’язниці в очікуванні на найжорстокіше покарання? зрештою, яка доля чекає на жінку, що наважується підняти руку на того, хто заслуговує на розправу? відчуваю знову дуже класно прописану книгу з повністю відкритою темою історичного тиску патріархату на жінку, тому буду кайфувати - схрестила пальці🤞🏼а ось друга книжечка - це черговий детектив від Діка Френсіса "Банкір" - я почала читати анотацію і така: "так, стоп, нє-нє-нє, відчуваю спойлери", тому і вам, і собі дам лише цей невеличкий загальний опис:напружений детектив про гроші, спортивне закулісся, ризик і межу, за якою фінансова гра перетворюється на смертельну пастку в цілому, я втішена таким приємним новоприбулим на полиці - залишилось знайти час, аби то все прочитати😍а ви щось читати з цього? як вам?
тут мені приїхало щось новеньке від ArtHuss (причому і для вас є дещо!)✨"Мистецтво крайнощів" Філіп Гук - це книга про мистецький вибух на початку ХХ століття, який назавжди змінив європейську культуру. своєрідна, але захоплива подорож у час, коли мистецтво буквально шаленіло від нових ідей: експресіонізм, футуризм, авангард, еротика, політика, протест — усе це сплітається в яскраву, сміливу й безкомпромісну історію про те, як художники ламали правила й створювали нові. 🌟це видання називають “енциклопедією екстремального мистецтва”, а я з дитинства люблю енциклопедії і мистецтво😌 тому буду знайомитися і втішатися!✨ але, і для вас є дещо класне: як бачите на фото - у мене два примірника, і один призначений вам! ми з ArtHuss розіграємо другий примірник вже дуже скоро, тому раджу включити сповіщення, аби не пропуститиа ще прямо зараз на сайті на цю книжечку йде знижка, і її можна придбати за 550 замість 690 грн - тому, якщо вам нетерпець, то раджу поспішити, бо акція буде продовжуватися ще всього три дні!
що ж, поговоримо про перші враження від перших 50 сторінок "Кінотеатр "Космос" Влада Недапочнемо з того, що я дуже втішена бачити живу мову, бо, ще з анотації, я була в певних сумнівах, чи обіцяний "зріз цілого покоління" буде повноцінно відображатися в поведінці героїв. тобто не тільки їхніх думках, але і в мовленні, повадках та показування себе світув нас же головний герой наразі тільки повернувся до рідного Харкова, і знову завів більш близьке спілкування з колишніми друзями. і ось я повністю вірю в характери персонажів, коли бачу такі репліки:— Не можу зрозуміти: що з нами не так? Мої предки в цьому віці вже розлучалися! Я до школи пішов, коли матері стукнуло тридцять. А ми що? Потриндимо, покуримо і підемо по домівках дрочити. Дуже оригінально.
взагалі, мені мені вже відгукуються певні думки, які автор вкладає в текст перед думки героя. не можу сказати, що по віку я співпадаю з віком персонажів (все ж на сім років менша - вважай, напівпокоління), але відчуваю, що проблемами зійдемося (не всіма, але все ж)ось, наприклад:Поки в тебе є робота, ти думаєш про те, як заживеш, коли її позбудешся. Скільки часу приділятимеш приготуванню обіду, і фізичним вправам (тоді-то вже точно почнеш тренуватися), читанню всього, що колись не встиг. Коли робота раптово зникає, левова частка часу йде на роздуми про те, що з тобою не так. Цей стан часто плутають із банальною лінню, забуваючи, як багато сил іде на усвідомлення власної недолугості. За показниками енерговитратності ці процеси перебувають у загальному командному заліку між напівмарафоном і очікуваннями під дверима стоматолога.
ну і ще одна потішна цитата, аби була:— Очко! Письменники — таке ж очко, як ці лунки! Тому що вони люблять, коли все хуйово. І хочуть, щоб усім було так само!
окрема подяка автору про розмову про мізогінію на шістнадцятій сторінці - мій скептицизм, що тут буде дуже вузький погляд на суспільство, все ж розвіявся і страхи прибрав. хоча мені подобається, що пан Нед протиставляє різні характери і підходи до життя - в принципі, як і є в реальному життіпоки що, подобається, але побачимо, що буде далі)
