🚀«Цивілізація статусу. Квиток на планету Транай» Роберт Шеклі видавництво: LobsterЯ мала інші очікування. Це мабуть те, що я можу відразу сказати про цю книгу. Точніше своєрідну дилогію, бо як говорить анотація: «друга повість чудово довершує першу».Я читаю фантастику рідко. Я, в цілому, її не фанат. Єдиний ким я готова зачитуватись, не маючи страху, що я буду розчарована – це Кліффард Сімак. Я вже мабуть стільки про нього говорила на цьому каналі, що повторювати не потрібно. Коли я брала цю книгу на огляд, я думала, що вона буде в такому дусі гуманістичної фантастики. І в чомусь тут є прояви цього жанру. Але ці книги виявилася (принаймні, перша «Цивілізація статусу»), більш жорстокими, ніж я спершу вважала. Давайте я тоді по порядку вам про них і розкажу.🌟 Цивілізація статусу. Це історія про ув’язненого, якого разом із іншими вбивцями виселяють на планету Омега, де злочинці будують свій світ і там діють зовсім інші правила. Всім новоприбулим стирають пам’ять про їх злочин та дають найменший статус на планеті. Наш головний герой, що не пам’ятає минулого, не вірить в те, що вчинив вбивство. В цілому, в нього є якась вроджена патологічна відраза до цього. Він починає всіма можливими способами дізнаватися правду та збирати по крупицям минуле. Це приводить його в дуже неочікувану точку, яка змінює його сприйняття. Я не буду розповідати, що відбувається далі, бо це дуже великі спойлери. Але я дуже здивована тому, як автора на двохстах сторінках вмістив такі насичені події.Перше, тут справді доволі цікава кінцівка, яка змушує задумуватися над тим, чи утопія – це добре? Іронічно те, що в другій повісті – у нас аналогічна тема та підняте питання. Але автор показує нам на прикладі діаметрально протилежних світів чому утопія – це не завжди найкраще. Сама «Цивілізація статусу» дуже жорстока в плані описів та дії. Тут багато крові, вбивств та виживання. Але в кінці, коли відкривається головний сюжетний поворот, я сиділа і доволі довго думала над тим, а чи потрібна була ця жорстокість? Тобто, та. Герой без цього не вижив би. Але він всю історію нам стверджував, що має патологічну відразу до вбивств, а в кінці має неймовірний послужний список. Цікава кінцівка, що справді є неочікуваною та змушує над багато чим задуматися. В якомусь сенсі, вона лякає своїм майбутнім і те, що чекає героїв за межами самої історії, яку нам розповів автор. Але з іншої сторони – це немов… відплата? За те, що людство вибрало легкість буття? Не знаю, як це пояснити, але тема роботозації дуже гостро стоїть в розумінні автора. В мене склалося таке враження, що сам Шеклі презирає самий розвиток технологій і викручує в дуже гіперболізовану тему, до чого це може призвести. Тому до цього також потрібно бути готовим.В цілому, цій розповіді я поставила 3/5.